29 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/8567/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, позивач) звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення податкового боргу у сумі 917 765,96 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що за відповідачем, як платником податків, рахується несплачена узгоджена сума податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС у Волинській області, а також нараховані штрафні санкції та пеня. Позивач посилається на положення Конституції України, зокрема частини першої статті 67, якою встановлено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, визначених законом, а також на приписи Податкового кодексу України (далі - ПК України), зокрема підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, підпункт 36.1 статті 36, підпункт 38.1 статті 38, відповідно до яких платник податку зобов'язаний своєчасно обчислювати, декларувати та сплачувати податки й збори у встановлені законом строки.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення суми грошового зобов'язання контролюючим органом, платник податків зобов'язаний сплатити таке зобов'язання протягом десяти календарних днів після отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом зазначеного строку він розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження. Оскільки ОСОБА_1 не скористався правом оскарження податкових повідомлень-рішень, визначені суми набули статусу узгоджених.
Позивач зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, узгоджена, але несплачена у визначений строк сума грошового зобов'язання, а також пеня, нарахована на таку суму, вважається податковим боргом платника податків. На підставі пункту 59.1 статті 59 та пункту 95.2 статті 95 зазначеного Кодексу, контролюючий орган направив відповідачу податкову вимогу та, у зв'язку з невиконанням її у добровільному порядку, звернувся до суду з цим позовом про стягнення податкового боргу.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та відповідно до приписів статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 заперечує проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним та поданим із порушенням норм чинного законодавства.
Відповідач зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на які посилається позивач, були фактично вручені йому лише у 2025 році, тоді як датовані вони попередніми роками, що свідчить про порушення принципів своєчасності та правової визначеності, передбачених статтею 2 КАС України.
Внаслідок несвоєчасного вручення зазначених документів відповідач був позбавлений можливості реалізувати своє право на адміністративне або судове оскарження рішень контролюючого органу в установлені законом строки. Оскільки податкові повідомлення-рішення були отримані через декілька років після їх складання, вони, на думку відповідача, не можуть створювати юридичних наслідків і бути належними доказами наявності податкового боргу.
Крім того, відповідач стверджує, що довідки й витяги з інтегрованої картки платника податків не є належними доказами, оскільки створюються самим податковим органом, і без підтвердження чинності податкових повідомлень-рішень не можуть засвідчувати факт існування податкового боргу. Відповідач також посилається на порушення процедури примусового стягнення, передбаченої статтею 95 ПК України, адже позивач не надав доказів належного направлення податкової вимоги.
Окремо зазначено, що ОСОБА_1 має намір оскаржити нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, на підставі якої здійснювався розрахунок орендної плати, а тому суми, зазначені в податкових повідомленнях-рішеннях, не можуть вважатися остаточними. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
У відповіді на відзив представник податкового органу заперечила доводи відповідача, зазначивши, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога були вчасно направлені на адресу, зазначену в інтегрованій картці платника, і повернуті поштою з позначкою “за закінченням строку зберігання». На думку позивача, відповідно до абзацу другого пункту 42.5 статті 42 ПК України, у разі якщо пошта не може вручити документ платнику податків з будь-яких причин, документ вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення.
Позивач підкреслив, що після отримання оновленої інформації від підрозділу Управління Державної міграційної служби у Волинській області щодо фактичної адреси проживання відповідача ( АДРЕСА_1 ), податкова вимога та податкові повідомлення-рішення були повторно направлені листом від 18.07.2025 №14526/6/03-20-13-04-06. Таким чином, контролюючий орган вжив усіх можливих заходів для належного вручення документів.
Податковий орган також наголошує, що питання правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень не є предметом розгляду у цій справі, оскільки такі рішення можуть бути оскаржені платником податків у порядку, визначеному статтями 55-56 ПК України. Оскільки ОСОБА_1 не звертався до суду з позовом про визнання цих актів протиправними та їх скасування, вони є чинними, а відповідно до пункту 56.18 статті 56 та пункту 57.3 статті 57 цього Кодексу вважаються узгодженими і підлягають сплаті у встановлені строки.
На думку позивача, несплата узгодженого податкового зобов'язання у визначений строк призводить до виникнення податкового боргу, який може бути стягнутий у судовому порядку на підставі пункту 87.11 статті 87 та пункту 95.2 статті 95 ПК України. Таким чином, ГУ ДПС у Волинській області вважає, що заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими.
Ухвалою суду від 10.09.2025 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи із викликом сторін.
Суд, перевіривши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Як слідує з матеріалів справи, за ОСОБА_2 станом на 21.07.2025 рахується податковий борг у загальній сумі 917 765,96 грн, а саме з: орендної плати з фізичних осіб - 911 461,38 грн; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості - 2 344,64 грн; транспортного податку - 3 959,94 грн, що підтверджується довідкою ГУ ДПС у Волинській області про наявність боргу по платежах до бюджету, розрахунком сум податкового боргу, зворотнім боком облікової картки платника цих податків.
Податковий борг відповідача з орендної плати на суму 911 461,38 грн (з врахуванням наявної переплати в сумі 8 136,42 грн) виник на підставі податкових повідомлень-рішень: №802202-2406-0318 від 27.06.2024 в сумі 136 478,70 грн по терміну сплати 30.12.2024, №802203-2406-0318 від 27.06.2024 в сумі 129 896,06 грн по терміну сплати 30.12.2024, №802204-2406-0318 від 27.06.2024 в сумі 114 023,63 грн по терміну сплати 30.12.2024, №802221-2406-0318 від 27.06.2024 в сумі 143 439,11 грн по терміну сплати 30.12.2024, №802215-2406-0318 від 27.06.2024 в сумі 119 838,83 грн по терміну сплати 30.12.2024, №802217-2406-0318 від 27.06.2024 в сумі 70 957,80 по терміну сплати 30.12.2024, №802219-2406-0318 від 27.06.2024 в сумі 136 520,76 грн по терміну сплати 30.12.2024, №802205-2406-0318 від 27.06.2024 в сумі 67 514,56 грн по терміну сплати 30.12.2024, №802201-2406-0318 від 27.06.2024 в сумі 20,67 грн по терміну сплати 30.12.2024, №802206-2406-0318 від 27.06.2024 в сумі 199,63 грн по терміну сплати 30.12.2024, №802207-2406-0318 від 27.06.2024 в сумі 232,33 грн по терміну сплати 30.12.2024, №802216-2406-0318 від 27.06.2024 в сумі 244,18 грн по терміну сплати 30.12.2024, №802218-2406-0318 від 27.06.2024 в сумі 21,73 грн по терміну сплати 30.12.2024, №802220-2406-0318 від 27.06.2024 в сумі 209,81 грн по термін сплати 30.12.2024.
Податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості на суму 2 344,64 грн (з врахуванням наявної переплати в сумі 0,16 грн) виник на підставі податкового повідомлення-рішення №1745449-2406-0318 від 04.11.2022 в сумі 2 344,80 грн по терміну сплати 02.05.2023.
Заборгованість зі сплати транспортного податку на суму 3 959,94 грн (з врахуванням наявної переплати в сумі 0,34 грн та часткової сплати в сумі 5 000,00 грн) виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №00/5727/03-20-24-06 від 18.03.2024 на суму 499,97 грн.
Крім того, відповідно до статті 129 ПК України відповідачу нараховано пеню в сумі 3 460,31 грн за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України установлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Доказів оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень відповідач суду не надав, а тому визначені в них суми грошових зобов'язань є узгодженими.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.5 статті 42 ПК України).
З метою погашення податкового боргу ГУ ДПС у Волинській області, відповідно до вимог статті 59 ПК України, сформувало податкову вимогу від 10.08.2016 №10156-17, яка була надіслана відповідачу за адресою: АДРЕСА_2 , однак не вручена з підстав “за закінченням терміну зберігання». З наведених підстав були повернуті податковому органу вищенаведені податкові повідомлення-рішення.
Разом з тим, після отримання оновленої інформації від підрозділу Управління Державної міграційної служби у Волинській області щодо фактичної адреси місця проживання ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , податкова вимога та податкові повідомлення-рішення були повторно направлені листом від 18.07.2025 №14526/6/03-20-13-04-06 відповідачу та вручені останньому 19.07.2025, що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, контролюючий орган вжив усіх заходів для належного вручення цих документів.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога вважаються врученими належним чином, а суми податкових зобов'язань є узгодженими, оскільки такі рішення не оскаржені відповідачем.
Доводи відповідача про порушення принципу своєчасності та правової визначеності не можуть бути підставою для звільнення його від податкового обов'язку, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що контролюючий орган діяв умисно чи всупереч вимогам закону.
Посилання відповідача на намір оскаржити нормативно-грошову оцінку земельних ділянок не впливає на обов'язок сплатити податкові зобов'язання, які на момент звернення до суду залишалися чинними та не скасованими у встановленому порядку.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Отже, контролюючий орган мав правові підстави звернутися до суду із цим позовом.
Суд не встановив доказів, що свідчили б про сплату відповідачем визначеного боргу або про скасування податкових повідомлень-рішень у встановленому порядку. Тому позовні вимоги є законними, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави податковий борг у сумі 917 765,96 грн (дев'ятсот сімнадцять тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень 96 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4; ідентифікаційний код 44106679).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Н. В. Стецик