28 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 640/1574/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулась із позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2018 №2022103-1305-2655.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.01.2019 позивач під розписку отримала лист ГУ ДФС у м. Києві від 28.12.2018 №88282/п/26-15-13-05-19 про надання інформації.
В листі відповідача вказано, що ГУ ДФС у м. Києві за 2018 рік було сформовано податкове повідомлення - рішення від 10.04.2018 №2022103-1305-2655 на суму 14 613,97 грн та направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою реєстрації платника.
Позивач направила відповідачу лист про надання інформації щодо розрахунку зобов'язання, однак, відповідь не отримала.
Проте зауважила, що розмір зобов'язання зі сплати земельного податку дорівнює нарахованому відповідачем аналогічному зобов'язанню в 2017 році, відповідно, можна стверджувати про те, що відповідач здійснив розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі довідки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №H-00551/2016 від 06.09.2016.
Однак, така нормативна грошова оцінка не може бути використана при розрахунку земельного податку за 2018 рік, що підтверджується таким.
Позивач вказує, що розрахунок відповідача податку на землю за 2018 рік згідно із НГО 2016 року є неправомірним та необґрунтованим.
Враховуючи наведене вище, позивач вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв поза межами повноважень та у не спосіб, що визначений законами України, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що п.287.8 ст.287 Податкового кодексу України (далі- ПКУ) передбачено, що власник нежитлового приміщення (його частини у багатоквартирному житловому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Згідно договору купівлі продажу нежитлового приміщення від 28.03.2008 громадянка ОСОБА_1 , є платником земельного податку за земельну ділянку під нежитловим приміщенням (площа земельної ділянки - 73,80 кв.м.), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПКУ нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючим органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
В зв'язку з вищенаведеним, ГУ ДФС у м. Києві за 2018 рік, було сформовано податкове повідомлення - рішення (форми «Ф») (далі - ППР) від 10.04.2018 №2022103-1305-2655 на суму - 14 613,97 грн, та направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_2 (останнього відомого місцезнаходження платника).
Коефіцієнти, які застосовані для розрахунку використано відповідно до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва», рішення вводиться в дію з 01.07.2015 року (згідно з рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 №565/565) із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 10.03.2016 №217/217), та з врахуванням вимог наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489 із змінами та доповненнями.
Представником відповідача зазначено, що позивач посилається на те, що він здійснює господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, зокрема є платником єдиного податку. А відповідно до свідоцтва платника єдиного податку, крім видавничої діяльності, ОСОБА_1 належне їй на праві власності приміщення використовує у власній господарській діяльності, а саме здає в оренду нежитлове приміщення.
Однак, надання в найм (оренду) нежилого приміщення не означає, що механічно (автоматично) разом з майном наймачу передається й обов'язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване.
Враховуючи вищенаведене представник ГУ ДПС у м. Києві просив відмовити у задоволені позову повністю.
14.03.2019 на адресу суду надійшла від позивача відповідь на відзив у якому зазначила, що відповідач використовує формулу: Цн = Цнм х Пз х Кф Ч Кл Ч Кі, де: Цн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки в гривнях: Цим - середня вартість одного квадратного метра землі в гривнях в межах конкретної економіко-планувальної зони: Пз - площа земельної ділянки в квадратних метрах; Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Кл - узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки (при цьому значення узагальнюючого локального коефіцієнта не повинно бути нижче 0,50 і вище 1,50); Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 №783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель».
Проте, показники Кф та Кл використані відповідачем не відповідають аналогічним показникам наведеним в довідках про НГО земельної ділянки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №H-00551/2016 від 06.09.2016 та №Ю-32112/2017 від 19.10.2017.
Також відповідач, на відміну від наведених довідок, жодним чином не пояснює як ним отриманий узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки.
Всупереч викладеного, відповідач нарахував земельний податок не з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території до площі багатоквартирного жилого будинку за адресою вул. Панаса Мирного, 9 літера Б, м. Київ, а з урахуванням пропорційної площі всіх земельних ділянок під трьома будинками за адресою вул. Панаса Мирного, 9 та вул. Гусовського, 12/7 у місті Київ до площі всіх трьох багатоквартирних жилих будинків розташованих на вказаній земельній ділянці, доказом чого є лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 04.01.2018 №05707/277.
Просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
18.06.2019 на адресу суду надійшло від позивача клопотання про долучення доказів, у якому просив розглядати справу з урахуванням листа Департамента земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради №0570202/11-10420 від 31.05.2019.
23.09.2022 на адресу суду від позивача надійшло клопотання, у якому просив замінити відповідача ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на його правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (код за ЄДРПОУ 44116011), як відокремлений підрозділ ДПС.
Суд зазначає, що Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд. Так, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Тому Окружний адміністративний суд міста Києва супровідним листом від 21.02.2024 №03-19/6044/24 «Про скерування за належністю справи» на виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825-ІХ надіслав адміністративну справу №640/22066/19 до Київського окружного адміністративного суду. У подальшому Київський окружний адміністративний суд на виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, передав судові справи Волинському окружному адміністративному суду.
Справа надіслана Київським окружним адміністративним судом до Волинського окружного адміністративного суду для розгляду та надійшла до суду 24.02.2025.
Відповідно до вимог статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу №640/1574/19 передано на розгляд судді Волинського окружного адміністративного суду Дмитруку В.В.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Замінено у справі відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).
13.03.2025 через систему « Електронний суд» надійшли додаткові пояснення від ГУ ДПС у м. Києві, у яких повторно заперечив щодо задоволення адміністративного позову.
28.03.2025 суд, на підставі частини тринадцятої статті 171 КАС України, постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, відповідно до якої позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення цієї ухвали, шляхом подання до суду доказів про дійсну адресу місця проживання / перебування позивача.
24.04.2025 судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду в зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви у строк, встановлений ухвалою суду від 28.03.2025, однак постановою Шостого ААС від 27.08.2025 ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 продовжено розгляд адміністративної справи №640/1574/19 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно з витягом про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, ФОП ОСОБА_1 є власником групи нежилих приміщень №57 (літера Б), загальною площею 93,1 м2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Розмір земельної ділянки під нежитловим приміщенням складає 75,87 м2.
Відповідно до ст. 287, 288 ПКУ ГУ ДФС у місті Києві прийняло податкове повідомлення-рішення від 10.04.2018 №2022103-1305-2655, яким ФОП ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 14 613,97 грн.
Згідно із пунктом 58.1 статті 58 ПК України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.
Всупереч зазначеного, ГУ ДФС у м. Києві до податкового повідомлення-рішення не додано розрахунок податкового зобов'язання на суму 14 613, 97 грн.
У зв'язку з викладеним, позивач направила відповідачу лист про надання інформації щодо розрахунку зобов'язання, однак, відповідь не отримала.
Проте зауважила, що розмір зобов'язання зі сплати земельного податку дорівнює нарахованому відповідачем аналогічному зобов'язанню в 2017 році, відповідно, позивач стверджує про те, шо відповідач здійснив розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі довідки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №H-00551/2016 від 06.09.2016.
Однак, така нормативна грошова оцінка (надалі - НГО) не може бути використана при розрахунку земельного податку за 2018 рік, що підтверджується таким.
Разом з тим, позивач зазначає, що всупереч чинного законодавства, відповідач нарахував земельний податок не з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території до площі багатоквартирного жилого будинку за адресою вул. Панаса Мирного, 9 літера Б, м. Київ, а з урахуванням пропорційної площі всіх земельних ділянок до площі всіх багатоквартирних жилих будинків розташованих за адресою вул. Панаса Мирного, 9, вул. Гусовського, 12/7 у місті Києві, доказом чого є лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 04.01.2018 №05707/277.
Позивач, не погоджуючись з таким ППР, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на дату прийняття податкового повідомлення-рішення) земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу). Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до п.п. 269.1.1 і 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Згідно з п. 287.8 ст. 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
У частинах 1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття податкового повідомлення-рішення, далі ЗК України) встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до ст. 125 і 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення ст. 377 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття податкового повідомлення-рішення). За статтею 378 цього Кодексу право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.
Зокрема, в розумінні зазначених норм обов'язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй правоможностей, як-от набуття нею статусу суб'єкта господарювання, діяльність якого пов'язана з використанням земельної ділянки або без такого.
Відповідно до п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
За змістом п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
У пункті 269.2 ст. 269 ПК України також передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).
Згідно з п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності і земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно наведених норм права, спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у п. 297.1 ст. 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.
Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.
З аналізу наведених вище правових норм слідує, що платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 06.03.2018 по справі №826/27202/15.
Що стосується розрахунку відповідачем податкового зобов'язання позивача із земельного податку, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у відзиві представником відповідача зазначено, що відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючим органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року у вигляді податкового повідомлення-рішення за формою і у порядку, визначеними ст. 58 ПК України.
У зв'язку з чим, відповідач сформував податкове повідомлення - рішення (форми «Ф») за 2018 рік від 10.04.2018 №2022103-1305-2655, яким визначив позивачці податкове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб на суму - 14 613, 97 грн.
Відповідач, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення визначається відповідно до п. 2 рішення Київської міської ради №43/1877 від 26.07.2007 зі змінами та доповненнями окремо в межах економіко - планувальних зон за формулою:
Цн = Цнм х Пз х Кф х Кл х Кі, де:
- Цн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки в гривнях:
- Цнм - середня вартість одного квадратного метра землі в гривнях в межах конкретної економіко-планувальної зони;
- Пз - площа земельної ділянки в квадратних метрах;
- Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки;
- Кл - узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки (при цьому значення узагальнюючого локального коефіцієнта не повинно бути нижче 0,50 і вище 1,50);
- Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки.
Враховуючи викладене, апелянт звертав увагу на те, що нормативно грошова оцінка в 2017 році за земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Панаса Мирного, 9, площею 0,007587 гектару, становить:
1 461 397, 20 грн = 3 384, 25 х 75,87 x 2 x 1,5 x 1,249 x 1,433 х 1,06, де:
- 3 384, 25 грн - грошова оцінка за 1 м2.
- 75, 87 м2 - площа земельної ділянки;
- 2 - функціональний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки;
- 1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт.
Дані коефіцієнти, як зазначив відповідач використано відповідно до рішення Київської міської ради №23/23 від 03.07.2014 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва», де
- 1, 249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства № 6-28-0 22-215/2-15 від 14.01.2015 року;
- 1, 433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель» № 6-28- 0.22-201/2-16 від 11.01.2016 року;
- 1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель» № 22-28-0.22-443/2 -17 від 12.01.2017);
- 1- коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2018 №6-28-0.22-244/2-18 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»).
Ставка земельного податку в 2018 році обраховується відповідно до п.п. 5.3.3.28 п.5 додатку 3 «Положення про плату за землю в місті Києві» до рішення Київської міської Ради №242/5629 від 23.06.2011 зі змінами та доповненнями, та становить - 1 %.
Відповідно, сума земельного податку за 2018 рік, розрахованого ФОП ОСОБА_1 за земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Панаса Мирного, 9, становить: 1 461 397, 20 x 1 % = 14 613, 97 грн.
Суд дослідивши дані доводи відповідача, звертає увагу на те, що він розраховуючи позивачці податкове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за вищевказаною формулою, вказав суму нормативної грошової оцінки земельної ділянки в гривнях у розмірі 1 461 397,20 грн.
Однак відповідачем не було надано суду обґрунтувань та доказів того, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, за яку він визначив позивачці податкове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб, складає саме - 1 461 397, 20 грн, а не будь - яку іншу суму.
Якщо брати до уваги довідку Департаменту земельних ресурсів №Н-00551/2016 від 06.09.2016, то нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 1 436 121,46 грн, що відрізняється від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку відповідач застосовував для обчислення податкового зобов'язання позивачки.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки відповідач по справі не обґрунтував та не надав належних доказів того, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, за яку він визначив позивачці податкове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб, складає саме 1 461 397, 20 грн, то прийняте на підставі такої оцінки ППР від 10.04.2018 №2022103-1305-2655 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Також при вирішенні даної справи суд враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2022 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Так, у пункті 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією від 23.01.2019.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області слід стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.04.2018 №2022103-1305-2655.
Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судовий збір в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Суддя В.В. Дмитрук