м. Вінниця
29 жовтня 2025 р. Справа № 120/17575/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що з метою митного оформлення в режимі імпорт товару, 12.11.2024 позивачем до митного оформлення було подано електронну митну декларацію 24UA401020056067U4 та підтверджуючі документи.
Зазначений у декларації товар заявлено за основним методом визначення митної вартості за ціною 21017,80 євро, що еквівалентно 924676,01 гривень, з урахуванням витрат на перевезення товару в розмірі 17000,00 гривень. Загальна вартість товарів становила 941676,01 гривень.
Однак, відповідачем за результатом розгляду поданої електронної митної декларації було прийнято рішення про відмову в митному оформленні шляхом надання картки відмови від 13.11.2024 № UA401020/2024/001385, а заявлену митну вартість скориговано шляхом винесення рішення про коригування митної вартості від 13.11.2024 № UA401000/2024/000336/2, згідно з яким митну вартість товару визначено за резервним методом визначення митної вартості.
Також, 12.11.2024 позивачем до митного оформлення було подано електронну митну декларацію, яку прийнято в роботу митним постом Вінницької митниці та присвоєно номер 24UA401020056068U3 та підтверджуючі документи.
Зазначений у декларації товар заявлено за основним методом визначення митної вартості за ціною 10045,69 євро, що еквівалентно 441959,13 гривень, витрати на перевезення товару склали 10631,05 гривень. Загальна вартість товарів становила 452590,18 гривень.
Однак, відповідачем за результатом розгляду поданої електронної митної декларації було прийнято рішення про відмову в митному оформленні шляхом надання картки відмови від 13.11.2024 № UA401020/2024/001387, а заявлену митну вартість скориговано шляхом винесення рішення про коригування митної вартості від 13.11.2024 № UA401000/2024/000337/2, згідно з яким митну вартість товару визначено за резервним методом визначення митної вартості.
Позивач не погоджується з визначеною митним органом вартістю товару, однак враховуючи положення частини 7 статті 55 Митного кодексу України, з метою випуску товару у вільних обіг до відповідача подано нову електронну митну декларацію та сплачено митні платежі згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та надано фінансові гарантії відповідно до розділу Х Митного кодексу України. Зазначена фінансова гарантія перерахована митним органом до Державного бюджету України.
Враховуючи вищезазначені обставини, на думку позивача рішення про коригування митної вартості є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 06.01.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
13.01.2025 через підсистему «Електронний суд» Вінницька митниця до суду направила відзив на адміністративний позов, яким позов заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. Мотивуючи свою позицію відповідач зазначає, що Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000336/2 від 13.11.2024 та картки відмови № UA401020/2024/001385 від 13.11.2024 відповідач зазначив, що до митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 29.10.2024 № 27263, накладна CMR від 29.10.2024 № 731815, платіжна інструкція від 28.05.2024 № 12JBKLO5, зовнішньоекономічний договір (контракт) від 22.04.2022 № 2024-04 та інші документи, наявні в графі 44 ЕМД.
За заданою митною декларацією системою АСУР було згенеровано ризики за кодами - 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів - по наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1)», 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів - по наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1)».
Під час контролю за правильністю визначення митної вартості та вивчення документів, які підтверджують митну вартість, відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, виявлено розбіжність з документами, які подано до митного оформлення та зазначено у графі 44 ЕМД, а саме контракт від 22.04.2022 №2024-04 передбачає передоплату за рахунком-проформою, який не надавався до митного оформлення; накладна CMR від 29.10.2024 №731815 не містить місця та дати завантаження вантажу; платіжна інструкція від 28.05.2024 №12JBKLO5 не дозволяє віднести оплату до задекларованої партії товару.
Враховуючи положення частин 2 і 3 статті 53 Митного кодексу України, декларанту були направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів. Декларант листом від 13.11.2024 повідомив, що додаткових документів надавати не буде. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, митна вартість визначена за резервним методом згідно ст. 64 МКУ, джерелом числового значення митної вартості товару є МД від 06.11.2024 № UA100320/2024/437787, за якою оформлено схожий товар.
Аналогічно проведено перевірку рішення № UA401000/2024/000337/2 від 13.11.2024 та картки відмови № UA401020/2024/001387 від 18.12.2024, де встановлено, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності щодо контракту, інвойсу та платіжних документів, що підтверджує недостовірність заявленої митної вартості, а тому митна вартість визначена за резервним методом згідно ст. 64 МКУ, джерелом числового значення митної вартості товару є МД від 02.09.2024 № UA100060/2024/224675, за якою оформлено схожий товар.
15.01.2025 Вінницька митниця подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
10.03.2025 представник позивача подав додаткові пояснення по суті справи.
Суд, вивчивши матеріали справи та, оцінивши наявні у ній докази, в їх сукупності, встановив, що 22.04.2024 між Компанією SETALG SAS, зареєстрованою відповідно до законодавства Франції, як продавцем товару, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Україна), як покупцем товару, було укладено зовнішньоекономічний договір № 2024-04 про купівлю товарів.
Відповідно до умов контракту продавець повідомив покупця, що їхні комерційні відносини остаточно припиняються 30 вересня 2024 року внаслідок повного припинення діяльності продавця.
Згідно з пунктом 1 контракту сторони визначили, що продавець зобов'язується підготувати та продати товар, зазначений у додатку 1, покупцеві, а покупець - придбати товар у продавця.
Пункт 2 контракту передбачає, що покупець буде проінформований про ціни на товари перед замовленням, після котирування. Ціни вказані в ЄВРО. Зазначені ціни будуть зазначені в рахунках-проформах і остаточних рахунках-фактурах.
Умовами поставки визначено франко-перевізник Плеб'ян, Франція (Інкотермс 2020) (підпункт 3.3 контракту).
Як зазначено у пункті 3.2 контракту, замовлення вважається прийнятим продавцем після письмового підтвердження замовлення, відправлення рахунку-фактури та повної оплати покупцем зазначеного рахунку-фактури.
Пункт 5.4 передбачає, що продавець зобов'язується разом із товаром надати оригінали рахунків-фактур, пакувального листа за заздалегідь узгодженою формою. Усі супровідні документи (рахунки-фактури, пакувальні листи, специфікації) мають бути складені англійською мовою.
Після підписання контракту позивач отримав проформу-інвойс із зазначеною ціновою пропозицією щодо замовлених товарів. Ознайомившись із пропозицією та вважаючи її вигідною, позивач здійснив оплату товару відповідно до квитанції № 12JBKLO5 від 28.05.2024 на суму 21017,80 євро.
З метою митного оформлення в режимі імпорт вказаного товару 12.11.2024 позивачем до митного оформлення було подано електронну митну декларацію, якій присвоєно номер 24UA401020056067U4.
Зазначений в декларації товар, відповідно до укладеного договору та рахунку-фактури, заявлено за основним методом визначення митної вартості за вартістю 21017,80 євро, про що зазначено в графі 22 ЕМД, що еквівалентно 924676,1 гривень.
В графі 45 ЕМД вартість товару було відкориговано на суму транспортних витрат.
З урахуванням витрат на перевезення товару в розмірі 17000,00 гривень, загальна вартість товарів становила 941676,01 гривень.
Для підтвердження заявленої митної вартості митному органу разом з ЕМД надано наступні документи (розділ 44 ЕМД): пакувальний лист б/н від 29.10.2024; рахунок-фактуру (інвойс) № 27263 від 29.10.2024; автотранспортну накладну № 731815 від 29.10.2024; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № А0849992 від 05.11.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару № 12JBKLO5 від 28.05.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № 2024-04 від 22.04.2024 (подання якого для митного оформлення не супроводжується посередницькими договорами); договір про надання послуг митного брокера ЛС 1004/23 від 10.04.2023; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA401020056067U4 від 12.11.2024; комерційну пропозицію б/н від 29.10.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 12.11.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 12.11.2024; договір (контракт) про перевезення № 324-007931 від 01.11.2024; договір (контракт) про перевезення № 121124-1 від 12.11.2024; договір (контракт) про перевезення № 300824-1 від 30.08.2024; заяву декларанта або уповноваженої ним особи (у вигляді внесення коду до митної декларації) про відсутність у товарах наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, ввезення, вивезення чи транзит яких потребує дозволу; заяву декларанта або уповноваженої ним особи (у вигляді внесення коду до митної декларації) про відсутність озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів у товарах; копію митної декларації країни відправлення № 24FRD3800112849609 від 05.11.2024.
За результатом розгляду поданої електронної митної декларації було прийнято рішення про відмову в митному оформленні шляхом надання картки відмови від 13.11.2024 № UA401020/2024/001385, а заявлену митну вартість скориговано шляхом винесення рішення про коригування митної вартості від 13.11.2024 № UA401000/2024/000336/2.
Причиною для відмови зазначено те, що із врахуванням вимог ст.ст. 54, 55, 57-58 МКУ, заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано виходячи з наступного:
- у пункті 4.1 наданого контракту від 22.04.2022 № 2024-04 зазначено, що покупець сплачує 100% передоплату відповідно до суми, зазначеної в рахунку-проформі, протягом 15 робочих днів з дати виставлення зазначеного рахунку-фактури (ця умова є важливою для контракту). Посилання на рахунок-проформу міститься також у розділі 2 контракту «Ціна контракту». Проте до митного оформлення рахунок-проформа не надавався, у тому числі на вимогу митного органу;
- у наданій накладній CMR від 29.10.2024 № 731815 не заповнена графа 4 «Місце та дата завантаження вантажу», що унеможливлює перевірку повноти включення всіх складових митної вартості;
- в платіжній інструкції від 28.05.2024 № 12JBKLO5 у призначенні платежу зазначено лише контракт, в рамках якого здійснено оплату, що не дає можливості віднести дану оплату до задекларованої партії товару, крім того у платіжному дорученні платник повинен заповнити реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті.
Декларанту були надіслані вимоги щодо надання додаткових документів, які зазначені в ст. 53 МКУ.
Листом від 13.11.2024 декларант відмовився від надання додаткових документів.
Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, митна вартість визначена за резервним методом згідно зі ст. 64 МКУ.
Джерелом числового значення митної вартості стала ЕМД від 06.11.2024 № UA100320/2024/437787, за якою оформлено за резервним методом товар «Косметичні препарати для догляду за шкірою (не в аерозольній упаковці, без вмісту наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів): Beautyhall ALGO Альгінатна маска "Поза часом" з ботокс-ефектом F194 арт. 1005299 100 кг, Beautyhall ALGO Альгінатна маска "Класична відбілююча" F106 арт. 1000724 40 кг, Beautyhall ALGO Альгінатна маска "Вітамінний вибух" F121 арт. 1000664 200 кг, Beautyhall ALGO Альгінатна маска "Кисень" F108 арт. 1000761 100 кг, Beautyhall ALGO Альгінатна маска "Свіжий колір обличчя" F772 арт. 1002393 20 кг, Beautyhall ALGO Альгінатна маска "Супергідратуюча" з алое вера F120 арт. 1000659 200 кг, Beautyhall ALGO Альгінатна маска "Жіноче щастя" F174 арт. 1000675 60 кг, Beautyhall ALGO Альгінатна маска "Спіруліна та ламінарія" F107 арт. 1000668 140 кг, Beautyhall ALGO Альгінатна маска "Гіалуронова кислота та морський колаген" F788 арт. 1002443 160 кг, Beautyhall ALGO Альгінатна маска "Французький парадокс" F136 арт. 1000743 160 кг. Постачається в мішках по 20 кг та має порошкоподібну консистенцію на основі натуральних водоростей. Для отримання однорідної пасти додається певна кількість води, після чого маску наносять на шкіру обличчя або тіла. Торгова марка BeautyHall ALGO. Виробник SETALG. Країна виробництва Франція, та складає 17,02 доларів США за кг (16,0264 EUR/kg).
Також, 20.04.2023 між компанією Technature, зареєстрованою відповідно до законодавства Франції, як продавцем товару, та фізичною особою-підприємцем Саволюк Людмилою (Україна), як покупцем товару, було укладено зовнішньоекономічний договір № STN 2004/23 (далі - Контракт) про купівлю товарів.
Згідно з пунктом 1 контракту сторони визначили, що постачальник продає, а покупець купує побутові косметичні засоби в асортименті, які іменуються "Товар".
Пункт 2 контракту передбачає, що кількість і асортимент товару, який належить відправці по чинному контракту, погоджується сторонами по кожній партії окремо і зазначаються у проформі-інвойсі постачальника, що є невід'ємною частиною контракту.
Умовами поставки визначено EXW (Інкотермс 2020) (підпункт 3.1 контракту).
Як зазначено у пункті 4.1 контракту ціна товару включає в себе витрати з навантаження, експортного митного оформлення, а також вартість упаковки, тари та маркування.
Валюта контракту - Євро (пункт 4.4 контракту).
Після підписання контракту позивач отримав проформу-інвойс із зазначеною ціновою пропозицією щодо замовлених товарів. Ознайомившись із пропозицією та вважаючи її вигідною, позивач здійснив оплату товару відповідно до квитанції № 18JBKLOА від 30.10.2024 на суму 10618,68 євро.
З метою митного оформлення в режимі імпорт вказаного товару 12.11.2024 позивачем до митного оформлення було подано електронну митну декларацію, якій присвоєно номер 24UA401020056068U3.
Зазначений в декларації товар, відповідно до укладеного договору та рахунку-фактури, заявлено за основним методом визначення митної вартості за вартістю 10618,68 євро, про що зазначено в графі 22 ЕМД.
В графі 45 ЕМД вартість товару було відкориговано на суму транспортних витрат.
Для підтвердження заявленої митної вартості митному органу разом з ЕМД надано наступні документи (розділ 44 ЕМД): пакувальний лист LVC2410TEC0053 від 08.10.2024; рахунок-проформу (інвойс) FAC2410TEC0054 від 08.10.2024; автотранспортну накладну №731811 від 08.10.2024; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів 24UA401020056067U3.001 від 12.11.2024; комерційну пропозицію б/н від 08.10.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №18JBKLOA від 30.10.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 12.11.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.01.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу STN 2004/23 від 20.04.2023; договір про надання послуг митного брокера ЛС 1004/23 від 10.04.2023; договори (контракти) про перевезення: №324-007931 від 01.11.2024, №121124-1 від 12.11.2024, №300824-1 від 30.08.2024; заяву декларанта або уповноваженої ним особи про відсутність у товарах наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, ввезення, вивезення чи транзит яких здійснюється за наявності дозволу; заяву декларанта або уповноваженої ним особи про відсутність озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів у товарах; декларацію-інвойс, складену уповноваженим (схваленим) експортером FAC2410TEC0054 від 08.10.2024; копію митної декларації країни відправлення №2411357576 від 06.11.2024.
За результатом розгляду поданої електронної митної декларації було прийнято рішення про відмову в митному оформленні шляхом надання картки відмови від 13.11.2024 № UA401020/2024/001387, а заявлену митну вартість скориговано шляхом винесення рішення про коригування митної вартості від 13.11.2024 № UA401000/2024/000337/2.
Причиною для відмови зазначено те, що із врахуванням вимог ст.ст. 54, 55, 57-58 МКУ, заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано виходячи з наступного:
- у пункті 4.1 контракту від 20.04.2022 № STN 2004/23 зазначено, що ціна товару включає витрати на навантаження та експортне митне оформлення, що суперечить пункту 3.1 контракту, де визначено умови поставки EXW;
- у розділі 2 контракту «Кількість і якість товару» передбачено, що кількість і асортимент товару погоджуються сторонами по кожній партії окремо та зазначаються у проформі-інвойсі, яка є невід'ємною частиною контракту. Проте проформа-інвойс до митного оформлення не подавалася, навіть на вимогу митного органу;
- у платіжній інструкції від 30.10.2024 № 18JBKLOA у призначенні платежу зазначено лише номер контракту, що не дає змоги віднести оплату до конкретної партії товару. Відповідно до пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металах, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.07.2008 № 216, у платіжному дорученні платник повинен надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів бенефіціару.
Декларанту були надіслані вимоги щодо надання додаткових документів, які зазначені в ст. 53 МКУ.
Листом від 13.11.2024 декларант відмовився від надання додаткових документів.
Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, митна вартість визначена за резервним методом згідно зі ст. 64 МКУ.
Джерелом числового значення митної вартості стала ЕМД від 02.09.2024 № UA100060/2024/224675, за якою оформлено товар «Засоби для макіяжу, крім лікарських препаратів, без вмісту наркотичних, психотропних речовин, прекурсорів, озоноруйнівних речовин і фторованих парникових газів: BB-гель - 40 шт., очищуючий гель - 1 банка, крем для обличчя - 36 шт., маска для обличчя - 80 шт., маска для обличчя - 3 міш., маска для губ - 1 міш., пілінг для обличчя - 2 міш., ензимний пілінг - 2 міш., сироватка для обличчя - 1 банка, крем для масажу - 2 банки. Торговельна марка Technature, виробник Technature SAS, країна виробництва - ЄС», митна вартість якого становить 17,06 дол. США за кг (16,064 євро/кг).
Вважаючи протиправними рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 34-1 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України), митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.
Згідно зі статтями 246, 248 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина 2 статті 52 МК України).
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина 4 статті 52 МК України).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (частини 8, 9 статті 52 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Частинами 1, 2 та 3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Положеннями частини 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.
Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм доводить, що декларант при митному оформленні товарів зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості у спосіб, визначений законом. В тому числі, митний орган може надіслати декларанту письмову вимогу про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Але при цьому, митний орган зобов'язаний належним чином обґрунтувати наявність підстав та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена декларантом митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих разом із митною декларацією. Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Вказана позиція також викладена Верховним Судом у постанові від 08.06.2022 року у справі № 380/1197/20.
Суд також зазначає, що митний орган не повинен витребовувати усі документи, визначені ст. 53 МК України, а лише ті, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. І вже ненадання декларантом повного переліку правомірно витребуваних документів може бути підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та застосування другорядного методу визначення митної вартості та відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів через митний кордон.
За результатами виконання митних формальностей відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів від 13.11.2024 № UA401000/2024/000336/2 встановлено, що надані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, містили розбіжності, а саме:
- у пункті 4.1 наданого контракту від 22.04.2022 № 2024-04 зазначено, що покупець сплачує 100% передоплату відповідно до суми, зазначеної в рахунку-проформі, протягом 15 робочих днів з дати виставлення зазначеного рахунку-фактури (ця умова є важливою для контракту). Посилання на рахунок-проформу міститься також у розділі 2 контракту «Ціна контракту». Проте до митного оформлення рахунок-проформа не надавався, у тому числі на вимогу митного органу;
- у наданій накладній CMR від 29.10.2024 № 731815 не заповнена графа 4 «Місце та дата завантаження вантажу», що унеможливлює перевірку повноти включення всіх складових митної вартості;
- в платіжній інструкції від 28.05.2024 № 12JBKLO5 у призначенні платежу зазначено лише контракт, в рамках якого здійснено оплату, що не дає можливості віднести дану оплату до задекларованої партії товару, крім того у платіжному дорученні платник повинен заповнити реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті.
У рішенні про коригування митної вартості від 13.11.2024 № UA401000/2024/000337/2 митним органом встановлено, що надані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, містили розбіжності, а саме:
- у пункті 4.1 контракту від 20.04.2022 № STN 2004/23 зазначено, що ціна товару включає витрати на навантаження та експортне митне оформлення, що суперечить пункту 3.1 контракту, де визначено умови поставки EXW;
- у розділі 2 контракту «Кількість і якість товару» передбачено, що кількість і асортимент товару погоджуються сторонами по кожній партії окремо та зазначаються у проформі-інвойсі, яка є невід'ємною частиною контракту. Проте проформа-інвойс до митного оформлення не подавалася, навіть на вимогу митного органу;
- у платіжній інструкції від 30.10.2024 № 18JBKLOA у призначенні платежу зазначено лише номер контракту, що не дає змоги віднести оплату до конкретної партії товару. Відповідно до пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металах, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.07.2008 № 216, у платіжному дорученні платник повинен надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів бенефіціару.
Надаючи оцінку таким доводам відповідача суд зазначає, що відповідно до статті 53 (частина 2 пункт 3) МК України рахунок-проформа є документом, що підтверджує митну вартість, якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу. У інших випадках таким документом є рахунок-фактура (інвойс).
Проформа-інвойс або рахунок-проформа у міжнародній комерційній практиці документ, виписаний до того, як стає відомою повна інформація про товари, містить відомості про ціну товару, але не є розрахунковим документом. Законодавством України не передбачено затвердженої форми та вимог щодо заповнення проформи-інвойсу. Відмінність від основного інвойсу також полягає у тому, що проформа-інвойс має попередній характер, деякі дані можуть змінитися в процесі узгодження остаточного замовлення та може бути виписаний на ще не відвантажений товар.
Тобто, проформа-інвойс - не є документом на підставі якого здійснюється оплата за товар.
Суд також зазначає, що умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.
Крім того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.
Як свідчать матеріали справи, після здійснення оплати та узгодження між сторонами дати отримання товару позивачем, продавцями було сформовано інвойси № 27263 від 29.10.2024 та №FAC2410TEC0054 від 08.10.2024, які містять належну інформацію про вид товарів та їх вартість. Зазначені інвойси було долучено до поданих митних декларацій, а тому у митного органу не було жодних підстав вимагати надання проформи-інвойсу.
Також зі змісту рішень про коригування митної вартості вбачається, що відповідач зазначив: у наданих позивачем платіжних інструкціях від 28.05.2024 № 12JBKLO5 та від 30.10.2024 № 18JBKLOA у призначенні платежу вказано лише номера контрактів, в рамках яких здійснено оплату. Це, на думку відповідача, не дає можливості віднести оплату до задекларованої партії товару. У зв'язку з цим відповідач вважає, що позивач порушив вимоги пункту 2.2 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216.
Водночас суд зауважує, що загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.08.2008 №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за №910/15601 (далі - Порядок №216).
Пунктом 2.2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
Чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.
Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.
Як свідчить платіжне доручення № 12JBKLO5 у розділі «Призначення платежу» зазначено: PRPMNT (Prepayment - передплата) FOR cosmetics (cleaning masks) (за косметику - очищувальні маски) ACC CNTR (according contract - згідно контракту) № 2024-04 DD 22.04.2024, POL: FR, POD: UA (Port of loading - місце завантаження: Франція; Port of delivery - місце доставки: Україна), Fullpay (повна сплата).
Зазначений платіж було виконано Акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» 28.05.2024, що підтверджується відміткою про дату валютування. Загальна вартість придбаного позивачем товару становить 21017,80 євро. Відомості про аналогічну вартість товарів містить інвойс № 27263 від 29.10.2024.
Також у розділі «Призначення платежу» платіжного доручення № 18JBKLOA зазначено: PRPMNT (Prepayment - передплата) FOR household cosmetics (за побутову косметику) CNTR (contract - контракт) № STN 2004/23 DD 20.04.2023, POL: FR, POD: UA (Port of loading - місце завантаження: Франція; Port of delivery - місце доставки: Україна).
Платіж було виконано Акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» 30.10.2024, що підтверджується відміткою про дату валютування. Загальна вартість придбаного позивачем товару становить 10 618,68 євро. Відомості про аналогічну вартість товарів містять інвойс № FAC2410TEC0054 від 08.10.2024 та комерційна пропозиція б/н від 08.10.2024.
Таким чином, із платіжних інструкцій убачається, що позивач у повному обсязі виконав вимоги пункту 15 Положення № 216 щодо надання повної інформації про платіжну операцію.
З огляду на вказане, посилання на те, що платіжне доручення не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару, є помилковим.
Щодо посилання митного органу у оскаржуваному рішенні від 13.11.2024 № UA401000/2024/000336/2 на те, що накладній CMR від 29.10.2024 № 731815 не заповнена графа 4 «Місце та дата завантаження вантажу», то суд зазначає, що факт незаповнення графи 4 жодним чином не впливає на числове значення митної вартості та не перешкоджало її правильному визначенню.
Відповідач також прийняття оскаржуваного рішення від 13.11.2024 № UA401000/2024/000337/2 мотивує тим, що у пункті 4.1 контракту від 20.04.2022 № STN 2004/23 зазначено, що ціна товару включає витрати на навантаження та експортне митне оформлення, що суперечить пункту 3.1 контракту, де визначено умови поставки EXW.
З наведених підстав суд зазначає, що термін FCA Incoterms 2020 означає, що продавець виконує свої зобов'язання за зовнішньоторговельним контрактом, коли передає у розпорядження покупцю продукцію, завантажену на певний транспортний засіб у заздалегідь зазначеному місці та випущену митницею в рамках процедури експорту (також сплачуються вивізні). В свою чергу, умови поставки EXW Інкотермс - "Ex Works" (named place) - "Франко завод" (зазначена назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з поставки, коли він наддасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або в іншому зазначеному місці.
FCA відрізняється від EXW лише тим, що продавець оформляє свій вантаж експорту. Постачальник продає вантаж покупцю, але при цьому зобов'язується виконати експортне оформлення та нести за нього витрати.
Тобто, витрати щодо оформлення несе у будь якому випадку постачальник, а транспортні витрати покупець, при цьому що при EXW, що при FCA. Тобто EXW та FCA не створюють додаткові витрати покупця, які включаються у митну вартість товару.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи не викликали сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. Водночас підстави для корегування митної вартості, на які зіслався відповідач в оскаржуваному рішенні, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Додатково суд зазначає, що відповідачем також порушені норми МК України щодо порядку обрання методів визначення митної вартості товарів, що ввозились позивачем на митну територію України.
МК України визначені певні методи визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до встановлених вимог.
Верховний Суд у постанові від 13.07.2021 року справа № 200/6521/20-а зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.
Обов'язок доведення митної ціни товару стосується саме позивача. При цьому, митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як вже зазначалось, декларантом подані усі документи, що виключали обґрунтовані сумніви відповідача в правильності зазначеної митної вартості товарів, висновки про що зроблено вище. Документи які подані під час митного оформлення містили конкретні числові значення щодо ціни яка була сплачена за товар який ввозився на територію України в режимі імпорту, відповідно митним органом неправомірно, без достатніх на це підстав, прийнято рішення про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару.
При цьому, ненаведення належного (об'єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом за відсутності певних документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 17.07.2019 справа № 809/872/17.
Суд також звертає увагу на те, що для ЕМД №24UA401020056067U4 джерелом числового значення митної вартості стала ЕМД від 06.11.2024 № UA100320/2024/437787, за якою оформлено за резервним методом товар «Косметичні препарати для догляду за шкірою (не в аерозольній упаковці, без вмісту наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів): Beautyhall ALGO Альгінатна маска "Поза часом" з ботокс-ефектом F194 арт. 1005299 100 кг, Beautyhall ALGO Альгінатна маска "Класична відбілююча" F106 арт. 1000724 40 кг, Beautyhall ALGO Альгінатна маска "Вітамінний вибух" F121 арт. 1000664 200 кг, Beautyhall ALGO Альгінатна маска "Кисень" F108 арт. 1000761 100 кг, Beautyhall ALGO Альгінатна маска "Свіжий колір обличчя" F772 арт. 1002393 20 кг, Beautyhall ALGO Альгінатна маска "Супергідратуюча" з алое вера F120 арт. 1000659 200 кг, Beautyhall ALGO Альгінатна маска "Жіноче щастя" F174 арт. 1000675 60 кг, Beautyhall ALGO Альгінатна маска "Спіруліна та ламінарія" F107 арт. 1000668 140 кг, Beautyhall ALGO Альгінатна маска "Гіалуронова кислота та морський колаген" F788 арт. 1002443 160 кг, Beautyhall ALGO Альгінатна маска "Французький парадокс" F136 арт. 1000743 160 кг. Постачається в мішках по 20 кг та має порошкоподібну консистенцію на основі натуральних водоростей. Для отримання однорідної пасти додається певна кількість води, після чого маску наносять на шкіру обличчя або тіла. Торгова марка BeautyHall ALGO. Виробник SETALG. Країна виробництва Франція, та складає 17,02 доларів США за кг (16,0264 EUR/kg).
Для ЕМД 24UA401020056068U3 джерелом числового значення митної вартості стала ЕМД від 02.09.2024 № UA100060/2024/224675, за якою оформлено товар «Засоби для макіяжу, крім лікарських препаратів, без вмісту наркотичних, психотропних речовин, прекурсорів, озоноруйнівних речовин і фторованих парникових газів: BB-гель - 40 шт., очищуючий гель - 1 банка, крем для обличчя - 36 шт., маска для обличчя - 80 шт., маска для обличчя - 3 міш., маска для губ - 1 міш., пілінг для обличчя - 2 міш., ензимний пілінг - 2 міш., сироватка для обличчя - 1 банка, крем для масажу - 2 банки. Торговельна марка Technature, виробник Technature SAS, країна виробництва - ЄС», митна вартість якого становить 17,06 дол. США за кг (16,064 євро/кг).
Надаючи правову оцінку рішенням про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, слід врахувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відповідачем не наведено порівняння повних характеристик оцінюваного товару та його характеристик, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч. 2 ст. 55 МК України. Тим більше судом встановлено, що товар не є аналогічним.
На переконання суду, в даному випадку різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю схожого товару, що розмитнювався у попередньому періоді, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем документів для визначення митної вартості задекларованих товарів, та, як наслідок, безпідставність визначення такої вартості із застосуванням другорядних методів. При цьому, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості саме за ціною договору.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем разом із митними деклараціями було надано достатні документи для митного оформлення товару, які містили повну інформацію для підтвердження достовірності задекларованої митної вартості товару.
Відповідачем не доведено наявність у нього обґрунтованого сумніву у достовірності задекларованої митної вартості товару, оскільки розбіжності, на які він зіслався, спростовані наявними матеріалами справи.
За таких обставин, у відповідача були відсутні підстави для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, що, в свою чергу, свідчить про протиправність прийнятих відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів від 13.11.2024 № UA401000/2024/000336/2 та від 13.11.2024 № UA401000/2024/000337/2.
Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.11.2024 № UA401020/2024/001385 та від 13.11.2024 № UA401020/2024/001387, то суд зазначає таке.
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.
Оскільки, на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, відповідне рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В рішенні по справі "Щокін проти України" (Заяви №23759/03 та №37943/06, п.49-51) Європейський Суд вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача слід стягнути витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 7267,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Згідно з частинами 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За правилами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом з'ясовано, що представник позивача як доказ понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу подав до суду документи (копії):
- договір про надання правової допомоги №12/24-а/1 від 03.12.2024, укладений між адвокатом Браславець Я.Ю. та позивачем;
- платіжна інструкція №2256 від 11.12.2024, на загальну суму 20000 гривень;
- ордер про надання правничої (правової) допомоги позивачу у Вінницькому окружному адміністративному суді, сформований в Електронному суді;
- детальний опис робіт виконаних адвокатом від 30.12.2024.
Отже, судом встановлено, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу, пов'язані із юридичним супроводом справи № 120/17575/24 і підтверджені належними та допустимими доказами.
При цьому суд звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Так, згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Разом із тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом пропорційності, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини 5 статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 22.04.2021 року у справі № 460/302/19, відповідно до якого склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У справі Est/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04; остаточне рішення 02.06.2014) Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.04.2019 року у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).
Виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, враховуючи конкретні обставини справи, ступінь складності справи, суд вважає за доцільне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 8000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів від 13.11.2024 № UA401000/2024/000336/2 та від 13.11.2024 № UA401000/2024/000337/2.
Визнати протиправними та скасувати Картки відмови Вінницької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.11.2024 № UA401020/2024/001385 та від 13.11.2024 № UA401020/2024/001387.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 7267,20 грн (сім тисяч двісті шістдесят сім гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн (вісім тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43997544)
Суддя Мультян Марина Бондівна