іменем України
23 жовтня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 734/3248/24
Головуючий у першій інстанції - Бараненко С. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/848/25
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Скрипки А.А.
суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.
секретар: Мальцева І.В.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: генеральний директор Комунального некомерційного
підприємства »Козелецький центр первинної медико-санітарної
допомоги» Козелецької селищної ради Кондратьєва Інна Миколаївна
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області у складі судді Бараненка С.М. від 11 березня 2025 року, місце ухвалення рішення - с-ще Козелець, дата складення повного тексту рішення - 14 березня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до генерального директора Комунального некомерційного підприємства »Козелецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Козелецької селищної ради Кондратьєвої Інни Миколаївни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до генерального директора Комунального некомерційного підприємства »Козелецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Козелецької селищної ради Кондратьєвої І.М. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність генерального директора Комунального некомерційного підприємства »Козелецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Інни Кондратьєвої стосовно перевірки та розгляду звернення/скарги ОСОБА_1 від 15.02.2024 року; зобов'язати генерального директора Комунального некомерційного підприємства »Козелецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Інну Кондратьєву повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 15.02.2024 року за №150224, здійснити внутрішній контроль якості надання медичної допомоги подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині рішення цього суду; стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 211 грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу. В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 зазначав, що 26.06.2018 року він підписав із сімейним лікарем КНП »Козелецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Козелецької селищної ради ОСОБА_4 . Декларацію №0000-838Н-А7МЕ про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу. Позивач вказував, що 20, 23, 25, 27, 28 жовтня 2021 року він п'ять разів звертався до сімейного лікаря ОСОБА_5 з підозрою на СОVID-19. При цьому, лікар помилково вважав, що хвороба ГРВІ та систематично не призначав ПЛР-тесту на СОVID-19. 28.10.2021 року позивачем було здано зразки матеріалу для тестування, і 29.10.2021 року йому було лабораторно підтверджено СОVID-19. За доводами позивача, з дня виявлення СОVID-19, лікар ОСОБА_4 : не повідомив хворого про діагностований СОVID-19; недооцінив і не врахував групу ризику, в якій перебував пацієнт: вік 59 років; ні консультації, ні симптоматичного лікування із застосуванням жарознижуючих та противірусних препаратів не провів, що сприяло скорішому негативному розвитку захворювання та призвело до настання тяжких наслідків. Позивач стверджував, що за наявності медичних показань медична допомога не була надана, що призвело до порушення права на охорону здоров'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . 15.02.2024 року, за №150224, позивачем до генерального директора КНП »Козелецький центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_6 , було подано звернення/скарга з метою призначення та проведення внутрішнього контролю якості надання медичної допомоги при діагностиці та лікуванні коронавірусної хвороби подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сімейним лікарем ОСОБА_7 . 20.03.2024 року, за №200324, позивачем до Міністерства охорони здоров'я було подано звернення з питань спонукання відповідача до проведення внутрішнього контролю якості надання медичної допомоги. Позивач вказував, що 15.04.2024 року, за №17-06/-3186//3478-зв, Міністерство охорони здоров'я направило звернення ОСОБА_8 до КНП »Козелецький центр первинної медико-санітарної допомоги» для здійснення заходів внутрішнього контролю якості надання медичної допомоги. 23.04.2024 року, за №17-06/-2413//3776-зв, Міністерство охорони здоров'я повторно зобов'язало КНП »Козелецький центр первинної медико-санітарної допомоги» здійснити внутрішній контроль якості надання медичної допомоги. 23.05.2024 року, згідно трекінгу Укрпошти 1700005128310, ОСОБА_9 надіслала відповідь, датовану 09.05.2024 року №116, із формулюванням: »відсутні підстави та повноваження повторної оцінки якості надання медичної допомоги пацієнту ОСОБА_10 та притягнення лікаря ОСОБА_7 до відповідальності». Позивач вважає, що ОСОБА_9 прийняла »несприятливе» для нього рішення, без відібрання пояснень та доводів пацієнта, що суперечить фундаментальним принципам справедливої процедури розгляду скарги; не роз'яснила порядок оскарження прийнятого рішення, адже відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України №393/96-ВР »Про звернення громадян», рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. З огляду на дані обставини, позивач вважає, що відповідачем не здійснено ретельної перевірки та виконання звернення позивача, не організовано реалізацію владної управлінської функції у спірних правовідносинах, порушено вимоги Порядку контролю якості медичної допомоги №752 та Закону України »Про звернення громадян». Ефективним способом захисту своїх порушених прав позивач вважає визнання протиправною бездіяльності генерального директора комунального некомерційного підприємства »Козелецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Інни Кондратьєвої стосовно перевірки та розгляду звернення ОСОБА_8 від 15.02.2024 року та зобов'язання ОСОБА_11 повторно його розглянути, відповідно до вимог Закону України »Про звернення громадян», Порядку контролю якості медичної допомоги №752 та з урахуванням висновків, викладених у рішенні цього суду.
Оскаржуваним рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 11.03.2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до генерального директора Комунального некомерційного підприємства »Козелецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Козелецької селищної ради Кондратьєвої І.М. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Козелецького районного суду від 11.03.2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги заявленого ним позову, також апелянт ставить питання про стягнення на його користь понесених судових витрат у справі по сплаті судового збору. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 11.03.2025 року є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи; дане рішення суду є невмотивованим, необґрунтованим, ухваленим судом без з'ясування обставин, які мають істотне значення для справи, без надання правової оцінки наведених позивачем доказів, і тому підлягає скасуванню. Апелянт ОСОБА_1 зазначає, що він, як пацієнт подав звернення до відповідача ОСОБА_9 , керівника закладу охорони здоров'я Комунального некомерційного підприємства »Козелецький центр медико-санітарної допомоги», із проханням провести внутрішній контроль якості медичної допомоги подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Повноваження щодо здійснення внутрішнього контролю якості медичної допомоги визначені пунктом 5 Порядку 752 контролю якості медичної допомоги - це внутрішній контроль якості надання медичної допомоги, який здійснюється керівництвом закладів охорони здоров'я та/або медичними радами закладів охорони здоров'я. Підстави для здійснення внутрішнього контролю якості медичної допомоги визначені пунктом 8 цього Порядку 752 - це скарги пацієнтів. Апелянт стверджує, що відповідач, отримавши від пацієнта скаргу, з метою проведення внутрішнього контролю зобов'язана була скерувати її до медичної ради закладу охорони здоров'я. Надалі медична рада провела б клініко-експертну оцінку якості та обсягів медичної допомоги та запросивши заявника, склала висновок за результатами клініко-експертної оцінки (пункт 8 Порядку 752). За доводами апелянта, із вищенаведеного достеменно вбачається наявність у відповідача підстав, повноважень та законодавчого підґрунтя для проведення внутрішнього контролю якості медичної допомоги. Апелянт вказує, що проведення клініко-експертною комісією Управління охорони здоров'я зовнішнього контролю зі складанням висновку, який залишено в силі Чернігівським окружним адміністративним судом, не має відношення до розгляду звернення пацієнта ОСОБА_1 до КНП »Козелецький центр первинної медико-санітарної допомоги» із проханням провести внутрішній контроль медичною радою лікарні. Доводи апеляційної скарги зазначають, що ні у висновку КЕК Управління охорони здоров'я, ні у рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду, а також у листах Міністерства охорони здоров'я та Управління охорони здоров'я Чернігівської ОДА немає заборони у проведенні первинним закладом охорони здоров'я заходів внутрішнього контролю. Апелянт вказує, що він просив здійснити внутрішній контроль якості надання медичної допомоги, виконавець - медична рада первинного закладу охорони здоров'я, правове підґрунтя - Порядок контролю якості медичної допомоги, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.09.2012 року №752. Апелянт зазначає, що він не просив провести клініко-експертну оцінку (зовнішній контроль) якості надання медичної допомоги, виконавець - клініко-експертна комісія Управління охорони здоров'я, яка діє на підставі Положення про клініко-експертну комісію, затвердженого наказом МОЗ від 05.02.2016 року №69.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 (а.с.162-168) представник відповідача ОСОБА_9 - адвокат Торбєєв М.О. просив подану апеляційну скаргу залишити без задоволення, у зв'язку із її необґрунтованістю, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 11.03.2025 року, залишити без змін.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги і просив апеляційну скаргу задовольнити.
В судове засідання апеляційного суду відповідач - генеральний директор Комунального некомерційного підприємства »Козелецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Козелецької селищної ради Кондратьєва І.М., належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду даної справи (а.с.181), не з'явилася.
Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 15.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою №150224 до генерального директора КНП »Козелецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Козелецької селищної ради Кондратьєвої І.М. щодо недотримання сімейним лікарем ОСОБА_12 медичної допомоги »Коронавірусна хвороба (COVID-19)» при наданні хворим на COVID-19 медичної допомоги та просив здійснити внутрішній контроль якості надання медичної допомоги хворим на COVID-19 подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; провести клініко-експертну оцінку якості та обсягів медичної допомоги шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації медичною радою закладу охорони здоров'я протягом тридцяти днів з дня надходження звернення, про що скласти висновок за результатами клініко-експертної оцінки, забезпечити ОСОБА_1 право прийняти участь у процесі прийняття рішення (а.с.9-11).
14.03.2024 року на скаргу ОСОБА_1 від 15.02.2024 року №150224 стороною відповідача було надано відповідь та направлено її позивачу, що підтверджується описом та накладною АТ »Укрпошта». Як вказано у п.13 даної відповіді, ''…13. З огляду на зазначене у генерального директора ОСОБА_9 відсутні будь-які підстави та повноваження для проведення повторної оцінки якості надання медичної допомоги подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .'' (а.с.45-48).
09.05.2024 року за результатами розгляду скарг ОСОБА_1 від 15.02.2024 року №150222, від 20.03.2024 року №200324, з урахуванням листів Міністерства охорони здоров'я України від 15.04.2024 року № 17-06/Т-3186//3478-зв та від 23.04.2024 року №17-06/Т-2413//3776-зв, відповідачем було надано відповідь. У вказаній відповіді, зокрема, в п.14 зазначено: ''… 14. Посилання ОСОБА_1 у скарзі від 20 березня 2024 року № 200324 на факт, нібито, не надання відповіді на його скаргу від 15 лютого 2024 року № 150224 є таким, що не відповідає дійсності. Відповідь на скаргу ОСОБА_1 від 15 лютого 2024 року № 150224 була надана листом від 14 березня 2024 року.'' (а.с.15-17).
24.03.2023 року на підставі наказу Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації від 20.03.2023 року №74, було проведено засідання комісії з клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги ОСОБА_1 , за результатами якого були сформульовані висновки, відповідно до яких, медична допомога надавалась згідно протоколів лікування.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 року по справі №620/12613/23 було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання недійсними висновків (а.с.36-40). У даному рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 року зазначено: ''… за наслідками розгляду даної справи, судом не встановлено порушень процедури прийняття експертного висновку від 20.03.2023 та висновку комісії по клініко-експертній оцінці якості надання медичної допомоги від 24.03.2023 на підставі приписів Наказу №69, затвердженого ним Положення про КЕК та Порядку №752, а відтак позовні вимоги про визнання недійсними вказаних висновків є безпідставними та задоволенню не підлягають.''
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024 року у справі №620/12613/23 (а.с.41-44), рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 року, залишено без змін.
Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 11.03.2025 року, відмовляючи у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано суду достатніх належних, допустимих та переконливих доказів про порушення його прав зі сторони відповідача, і тому, у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити в повному обсязі.
У контексті встановлених у даній цивільній справі фактичних, документально підтверджених обставин, та приписів норм права, які регламентують спірні правовідносини, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги щодо наявності правових підстав для задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 позову до генерального директора Комунального некомерційного підприємства »Козелецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Козелецької селищної ради Кондратьєвої І.М. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
При цьому, апеляційний суд вважає, що рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 11.03.2025 року, необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції даної постанови апеляційного суду, та відповідно, зазначивши з даного приводу наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ч.1, ч.2 статті 48 ЦПК України).
Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).
Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (абзац 1 частини першої статті 92 ЦК України).
Дієздатністю юридичної особи, як і особи фізичної, є її здатність набувати для себе цивільні права та здійснювати їх, а також набувати та виконувати цивільні обов'язки. Юридична особа набуває права та обов'язки через свої органи управління. Ключовим для дієздатності юридичної особи є діяльність її виконавчого органу. Цей орган може бути одноособовим і колегіальним. Директор юридичної особи, у разі вчинення правочину юридичною особою, виступає в такому разі не як фізична особа, а як орган юридичної особи, тобто, є її частиною. Виступ в обороті від імені юридичної особи здійснюється, як правило, її виконавчим органом. При цьому, виконавчий орган (наприклад, керівник колегіального виконавчого органу) діє не від свого імені, а від імені юридичної особи (див. постанову Верховного Суду від 16.02.2022 року в справі №554/7761/20, провадження №61-16724св21, постанову Верховного Суду від 29.03.2023 року в справі №592/5841/22, провадження № 61-2616св23.
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (ч.1, ч.2, ч.3, ч.4 статті 51 ЦПК України).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача, та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 29.08.2019 року у справі № 642/6181/16-ц).
Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду 09.01.2023 року в справі № 402/586/17, провадження №61-12507св21, вказано, що: »… належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.»
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.06.2022 року в справі №461/1517/19, провадження №61-5038св21, зазначено, що: »… пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.»
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №523/9076/16-ц, провадження №14-61цс18, зроблено наступний висновок: »… Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.»
Аналіз змісту позовних вимог ОСОБА_1 свідчить про те, що даний позов заявлено до генерального директора Комунального некомерційного підприємства »Козелецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Козелецької селищної ради Кондратьєвої І.М., та стосуються її професійної діяльності. При цьому, жодних позовних вимог до ОСОБА_9 , як до фізичної особи, позовна заява ОСОБА_1 в собі не містить. З даного приводу необхідно зазначити, що оскільки Комунальне некомерційне підприємство »Козелецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Козелецької селищної ради є юридичною особою - самостійним суб'єктом у цивільних правовідносинах, і позовні вимоги у даній справі пред'явлено позивачем до її посадової особи, то саме Комунальне некомерційне підприємство »Козелецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Козелецької селищної ради має бути у процесуальному статусі відповідача за позовом ОСОБА_1 .
Генеральний директор Комунального некомерційного підприємства »Козелецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Козелецької селищної ради Кондратьєва І.М. не може бути відповідачем у даній справі, як фізична особа, наділена процесуальною дієздатністю, оскільки вона є посадовою особою Комунального некомерційного підприємства »Козелецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Козелецької селищної ради, тобто юридичної особи, від імені якої вона діяла у правовідносинах із позивачем.
Зазначене узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 29.03.2023 року у справі №592/5841/22, провадження № 61-2616св23.
Суд першої інстанції, розглянувши справу, на вказане вище уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про можливість вирішення по суті позовних вимог ОСОБА_1 до генерального директора Комунального некомерційного підприємства »Козелецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Козелецької селищної ради Кондратьєвої І.М. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу (стаття 13 ЦПК України). Встановлення обґрунтованості позову - це обов'язок суду, який здійснюється під час розгляду справи. Отже, за приписами вказаного Закону, позивач самостійно визначається з колом осіб, які є відповідачами у справі.
За змістом норм цивільного процесуального права, із врахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі, як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Приписами статті 51 ЦПК України, яка регламентує залучення до участі у справі співвідповідача, заміну неналежного відповідача, не передбачено залучення до участі у справі співвідповідача, заміну неналежного відповідача на стадії апеляційного розгляду справи.
Відповідно до положень ч.4 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За даних обставин, виходячи із приписів ч.4 статті 367, п.4 ч.3 статті 376 ЦПК України, доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для ухвалення судового рішення про задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 позову у зв'язку з тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що узгоджуються із положеннями норм права, які регулюють спірні правовідносини, та фактичними обставинами справи, не можуть бути підставами для задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 позову. Оскільки, позов у справі за відсутності належного відповідача, співвідповідача, не може бути вирішено по суті, відповідно до вимог Закону, незалежно від того, якими фактичними обставинами та правовими нормами він обґрунтовувався. Доводи апеляційної скарги, які стосуються обґрунтованості позову, доведеності обставин, що підлягають доказуванню, інших обставин по суті спору, за наявності процесуальних порушень, не впливають на висновок про необхідність відмови у задоволенні позову.
Встановивши, що позов пред'явлено до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним Законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до неналежного відповідача. Тобто, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до генерального директора Комунального некомерційного підприємства »Козелецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Козелецької селищної ради Кондратьєвої І.М. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, необхідно відмовити, у зв'язку із пред'явленням позову до неналежного відповідача.
Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 11.03.2025 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до генерального директора Комунального некомерційного підприємства »Козелецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Козелецької селищної ради Кондратьєвої І.М. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, судом першої інстанції було відмовлено, у зв'язку із необґрунтованістю позовних вимог. Тобто, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо мотивів та підстав такої відмови.
Приймаючи до уваги наведене вище, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 11.03.2025 року - необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції даної постанови апеляційного суду.
Керуючись статтями: 367, 368, 374; п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 березня 2025 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції даної постанови апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Дата складення повної постанови - 28.10.2025 року.
Головуючий: Судді: