Справа № 607/3757/25Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.
Провадження № 22-ц/817/1019/25 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
27 жовтня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Хома М.В.
суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,
секретар - Гичко К.С.
з участю представника ГУНП в Тернопільській області - Дзюбатого А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2025 року, повний текст якого складено 21 липня 2025 року, ухвалене суддею Ромазаном В.В. у цивільній справі №607/3757/25 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що він, керуючи автомобілем ВАЗ 2107 (державний номер НОМЕР_1 ) 19 січня 2022 року о 12 год 10 хв у селі Коцюбинці Чортківського району Тернопільської області, був безпідставно зупинений працівниками поліції, які заявили, що нібито в автомобілі не працювали стоп-сигнали, а під час зупинки водій не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим начебто порушив пункт 9.9 б Правил дорожнього руху України. Попри відсутність будь-яких фактичних доказів цього, поліцейські склали сфальсифіковані матеріали і винесли постанову серії БАБ №610412 від 19 січня 2022 року, якою позивача притягнули до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП і наклали штраф у розмірі 510 грн.
В подальшому, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2022 року у справі №607/1820/22 вказана постанова була скасована, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрито за відсутністю події і складу правопорушення.
Позивач наголошує, що незаконне притягнення до адміністративної відповідальності завдало йому глибоких душевних переживань і моральних страждань, принизило його честь і гідність, спричинило тривогу, почуття несправедливості та обурення перед членами родини. Він був змушений витрачати час, зусилля і кошти на відновлення справедливості, звертатися до суду, що також спричинило моральний дискомфорт і стрес.
Дії працівників поліції, які свідомо фіксували події з неправдивою датою в реєстраторі та поводилися зухвало, позивач кваліфікує як умисні та принизливі, що прямо порушують його права.
У зв'язку із наведеним ОСОБА_1 просив суд стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Тернопільській області через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України 100 000 грн моральної шкоди, завданої незаконним звинуваченням, протиправним притягненням до адміністративної відповідальності та неправомірним накладенням адміністративного стягнення.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Вказує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції проігнорував преюдиційні обставини, встановлені рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11 березня 2022 року у справі №607/1820/22, де було підтверджено незаконність дій поліції. Крім цього, суд не надав належної оцінки доказам, зокрема відеозаписам з місця події, які підтверджують, що під час зупинки транспортного засобу 19 січня 2022 року жодного порушення з боку позивача не було, а всі дії поліції мали ознаки свавілля та умисного фабрикування правопорушення. Відео містить фактичне спростування версії поліцейських щодо несправності стоп-сигналів та неувімкнення аварійної сигналізації, однак суд дослідив цей доказ формально, не надавши йому визначального значення. Зупинка транспортного засобу відбулася без будь-яких законних підстав, працівники поліції вигадали привід для складання постанови, а згодом перекрутили фактичні обставини з метою обґрунтування своїх дій. Таке ігнорування суті позовних доводів, на переконання скаржника, свідчить про упереджене ставлення суду та формальний підхід до розгляду справи.
У відзиві ГУНП в Тернопільській області просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін. Вказує, що відеозапис події був належним чином витребуваний з архіву на прохання позивача та переглянутий у судовому засіданні. Проте, сам позивач не з'являвся на розгляд і не висловлював зауважень щодо дослідження доказів. Тому твердження про поверхневий аналіз доказів є безпідставними та надуманими. Сам факт скасування постанови про адміністративне правопорушення не є автоматичною підставою для відшкодування моральної шкоди. Права позивача були захищені шляхом скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.
ОСОБА_1 у судове засідання не з»явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутності.
Заслухавши пояснення представника ГУНП в Тернопільській області Дзюбатого А.В., який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Обставини справи.
19 січня 2022 року начальником СРПП ВП №3 (м.Гусятин) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Шимчишиним О.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАБ № 610412, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Згідно вказаної постанови, позивач 19.01.2022 о 12 год. 10 хв. в с. Коцюбинці Чортківського району Тернопільської області керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2107», номерний знак НОМЕР_1 , та після зупинки працівником поліції не увімкнув світлову аварійну сигналізацію, чим порушив вимоги п.9.9 (б) Правил дорожнього руху.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.03.2022 року, яке набрало законної сили, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАБ № 610412 від 19.01.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн, скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті1174 ЦК України).
Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов'язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов'язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.
Саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21 та від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22.
У постанові від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при невстановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення.
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
Як вбачається із змісту рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2022 року у справі №607/1820/22, підставою для скасування постанови серії БАБ №610412 від 19 січня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стало те, що неувімкнення аварійної сигналізації після зупинки на вимогу поліцейського, хоча й формально є порушенням пункту 9.9.б Правил дорожнього руху, не стосується користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, а саме такі дії охоплюються диспозицією ч.2 ст.122 КУпАП.
Отже, сам факт неправильної кваліфікації дій особи не свідчить про протиправність чи незаконність дій працівників поліції, якщо останні діяли в межах своїх повноважень та на підставі наявних на той момент обставин. Помилка у правовій оцінці не є проявом умислу, свавілля чи зловживання владою, а тому не може розцінюватися як незаконне звинувачення чи інше порушення прав позивача, що завдало моральної шкоди.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що дії працівників поліції щодо складення постанови серії БАБ №610412 від 19 січня 2022 року, хоча й містили помилку у правовій кваліфікації дій позивача, не свідчать про протиправність чи незаконність цих дій, а тому не можуть бути підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не доведено наявності обов'язкових елементів цивільно-правової відповідальності держави - протиправності, шкоди та причинного зв'язку між ними.
Доводи ОСОБА_1 про те, що зупинка його автомобіля працівниками поліції 19 січня 2022 року була незаконною та безпідставною, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та має право зупиняти транспортні засоби у випадках, передбачених законом. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 35 цього Закону поліцейський може зупинити транспортний засіб у разі наявності ознак, що свідчать про можливе порушення Правил дорожнього руху або технічну несправність автомобіля.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для зупинки автомобіля позивача було повідомлення працівників поліції про ймовірну несправність стоп-сигналів. Такі дії працівників поліції були спрямовані на перевірку технічного стану транспортного засобу і здійснені в межах наданих законом повноважень, тому не можуть бути розцінені як свавільні чи незаконні.
Крім того, рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 березня 2022 року, яким скасовано постанову про адміністративне стягнення, не встановлює незаконності самої зупинки транспортного засобу, а лише констатує помилкову правову кваліфікацію дій водія за ч.2 ст.122 КУпАП. Таким чином, доводи скаржника про незаконність дій поліцейських у частині зупинки автомобіля є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Також колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено, що сама зупинка транспортного засобу або подальше складання постанови призвели до заподіяння йому моральної шкоди. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт моральних страждань, приниження честі, гідності чи ділової репутації позивача, або причинно-наслідковий зв'язок між діями поліцейських та заявленою шкодою. Саме лише скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не свідчить про автоматичне виникнення моральної шкоди та не утворює обов'язку держави щодо її відшкодування.
Із урахуванням того, що інші доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам, яким судом першої інстанції надана належна оцінка, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 29 жовтня 2025 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Гірський Б.О.
Храпак Н.М.