Номер провадження: 22-ц/813/1617/25
Справа № 522/10997/15-ц
Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П.
Доповідач Лозко Ю. П.
22.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 червня 2024 року
цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про поворот виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
встановив:
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом у якому просив стягнути з ОСОБА_2 30000 доларів США з конвертацією цієї суми в національну валюту України по курсу НБУ на день здійснення платежу, зменшену на суму 239469 грн; три відсотки річних за прострочення платежу за період з березня 2012 по лютий 2015 року включно, що складає 2700 доларів США, з конвертацією цієї суми в національну валюту України по курсу НБУ на день здійснення платежу; відсотки в розмірі облікової ставки НБУ за користування чужими грошовими коштами за період з березня 2012 по лютий 2015 року включно, що складає 7946,1 доларів США з конвертацією цієї суми в національну валюту України по курсу НБУ на день здійснення платежу.
Позовна заява обґрунтована тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2011 року з відповідача стягнуто 239 469 грн боргу, що еквівалентно 30 000 доларам США по курсу НБУ станом на 22 листопада 2011 року.
На виконання рішення суду видано виконавчий лист про стягнення вказаної суми та за його заявою 14 лютого 2012 року відкрито виконавче провадження, однак відповідач зобов'язання не виконав, а постановою виконавчого органу від 30 грудня 2014 року виконавчий лист повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Оскільки зобов'язання виражені в іноземній валюті, курс якої на даний час змінився, а стягнута судом сума в розмірі 239469 грн не є еквівалентною 30000 доларів США, тому різниця між вказаними величинами підлягає стягненню з відповідача.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30000 доларів США з конвертацією цієї суми в національну валюту України по курсу НБУ на день здійснення платежу, зменшивши її на суму 239469 грн; три відсотки річних за період з березня 2012 по лютий 2015 року включно в сумі 2700 доларів США, з конвертацією цієї суми в національну валюту України по курсу НБУ на день здійснення платежу; відсотки за користування чужими грошовими коштами за період з березня 2012 по лютий 2015 року включно, що складає 7946,1 доларів США з конвертацією цієї суми в національну валюту України по курсу НБУ на день здійснення платежу.
Ухвалою Приморського районного суду від 07 вересня 2023 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду міста Одеси від 18 квітня 2016 року залишено без задоволення.
Постановою Одеського апеляційного суду від 30 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2016 року скасовано і ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
17 квітня 2024 року ОСОБА_2 звернувся із заявою про поворот виконання рішення суду у якій просив в порядку скасування виконання рішення суду скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Жосан Т.І., індексний номер: 67003035 від 30 березня 2023 року та припинити право власності ОСОБА_1 на частину зазначеного вище житлового будинку.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2016 року було виконане Першим Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
05 січня 2022 року державним виконавцем складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, а саме передачу ОСОБА_1 на підставі виконавчого документа №522/10997/15-ц, виданого 26 липня 2016 року Приморським районним судом м. Одеси в рахунок погашення боргу належної боржнику - ОСОБА_2 , на праві власності частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного акта державного виконавця, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Жосан Т.І., 30 березня 2023 року видано ОСОБА_1 свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів).
Також 30 березня 2023 року, приватним нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 67003035 та зареєстрована за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказане вище заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2016 року скасовано постановою Одеського апеляційного суду від 30 січня 2024 року. При цьому, за наслідками апеляційного перегляду справи питання про поворот виконання рішення суду не вирішувалося.
Заявник зазначав, що способом поновлення його порушеного права є поворот виконання рішення суду, шляхом скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 та припинення права власності ОСОБА_1 на частину житлового будинку за вказаною вище адресою.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 червня 2024 року задоволено заяву ОСОБА_2 . Допущено поворот виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня2016 року по цивільній справі №522/10997/15-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу. В порядку повороту виконання рішення суду скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Жосан Т.І., індексний номер: 67003035 від 30 березня 2023 року, та припинено право власності ОСОБА_1 , на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Василін В.В., просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 червня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 .
За доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 досі не повернув та ухиляється від повернення ОСОБА_1 грошових коштів в сумі еквівалентній 30000 доларів США, отриманих на підставі розписки від 12 липня 2008 року.
Заявником обрано неналежний спосіб захисту, оскільки ОСОБА_2 мав звертатися до суду не із заявою про поворот виконання рішення суду, а і з позовом про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, що є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.
Оскаржувана ухвала не містить відомостей про поновлення права власності ОСОБА_2 на зазначене вище майно або визнання права власності за ним, це судове рішення не є підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_2 та не поновлює його права.
На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кукало О.М., подав відзив у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування заперечень проти доводів апеляційної скарги посилається на те, що ОСОБА_1 не оскаржив у касаційному порядку постанову Одеського апеляційного суду від 30 січня 2024 року, після прийняття якої ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про поворот виконання рішення суду. Також зазначає, що посилання скаржника на практику вирішення справ Верховним Судом у справах, зазначених в апеляційній скарзі, не є подібними до спірних правовідносин, тому не підлягають врахуванню.
Учасники справи будучи належним чином повідомленим чином про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, із заявами про відкладення розгляду справи не зверталися, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду відповідає, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30000 доларів США з конвертацією цієї суми в національну валюту України по курсу НБУ на день здійснення платежу, зменшивши її на суму 239 469 грн; три відсотки річних за період з березня 2012 по лютий 2015 року включно в сумі 2700 доларів США, з конвертацією цієї суми в національну валюту України по курсу НБУ на день здійснення платежу; відсотки за користування чужими грошовими коштами за період з березня 2012 по лютий 2015 року включно, що складає 7946,1 доларів США з конвертацією цієї суми в національну валюту України по курсу НБУ на день здійснення платежу.
На підставі зазначеного вище заочного рішення, Приморським районним судом м. Одеси 26 липня 2016 року видано виконавчий лист за № 522/10997/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вказаних грошових коштів.
На виконання виконавчого листа № 522/10997/15-ц від 26 липня 2016 року, постановою Приморського Відділу ДВС міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 05 серпня 2016 року відкрито виконавче провадження № 51858199.
05 січня 2022 року державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Жорновим П.В. складено Акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, а саме: передачу ОСОБА_1 на підставі виконавчого документа №522/10997/15-ц, виданого 26 липня 2016 року Приморським районним судом м. Одеси в рахунок погашення боргу належної боржнику - ОСОБА_2 , на праві власності частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 106,9 кв.м., житловою площею 53,4 кв.м., яка належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину, номер в реєстрі 379, виданого 04 березня 2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Коваль Н.В.
На підставі Акту державного виконавця, затвердженого начальником Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 05 січня 2022 року, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Жосан Т.І. 30 березня 2023 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, номер в реєстрі 321.
30 березня 2023 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Жосан Т.І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 67003035 та зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 106,9 кв.м., житловою площею 53,4 кв.м., номер відомостей про речове право: 49758321.
Постановою Одеського апеляційного суду від 30 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2016 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Під час ухвалення постанови Одеського апеляційного суду від 30 січня 2024 року по справі № 522/10997/15-ц, питання про поворот виконання рішення суду не вирішувалось.
Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про поворот виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив із того, що заявник звернувся до суду з заявою в порядку передбаченому законодавством, з застосуванням спеціального механізму, як про поворот виконання рішення, а не позовом з вимогами про витребування майна та скасування реєстрації права власності. Відтак, вимоги про скасування державної реєстрації права власності не є позовною вимогою, в розумінні положень ЦПК України, а є за своєю суттю наслідком виконаного судового рішення. Також суд врахував, що частина житлового будинку АДРЕСА_1 не перейшла у фактичне володіння ОСОБА_1 .
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі N 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі N 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі N 916/1415/19.
Відповідно до частини першої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Частинами п'ятою та шостою статті 444 ЦПК України визначено, що питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
Поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням (постанова Верховного Суду у справі N 522/12153/19 від 01 березня 2023 року, провадження N 61-9847св22).
Крім того, поворот виконання рішення можливий за будь-якими справами, але за наявності обов'язкових умов: отримання позивачем від відповідача в порядку виконання рішення майна чи грошових коштів; виконане рішення скасоване вищестоящим судом повністю або змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі. В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може (див. постанову Верховного Суду від 12 липня 2022 року у справі N 753/21211/20 (провадження N 61-20342св21)).
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року N 3-рп/2011 у справі за конституційним зверненням військової частини НОМЕР_1 щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав.
Повернення стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням є процесуальною формою захисту прав боржника, яке реалізується через поворот виконання судового рішення.
Тому суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу як поворот виконання рішення мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті кошти за скасованим судовим рішенням, у разі відсутності обмежень у такому поверненні, установлених законом.
Ураховуючи, що право власності на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 набув на підставі виконавчого листа, виданого на виконання заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2016 року, яке за результатами апеляційного перегляду скасовано постановою Одеського апеляційного суду від 30 січня 2024 року, і це судове рішення в касаційному порядку не переглядалося, тобто є чинним, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про поворот виконання рішення суду.
Наведене вище свідчить про існування передумов для повернення сторін виконавчого провадження в попереднє становище, тому судом правильно застосовані положення статті 444 ЦПК України про поворот виконання рішення, шляхом скасування державної реєстрації та припинення права власності ОСОБА_1 на зазначене вище майно на підставі приписів вказаної процесуальної норми.
Приймаючи до уваги викладене, ураховуючи приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо гарантованого права особи на судовий захист, зокрема на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, колегія суддів вважає, що обраний ОСОБА_2 спосіб захисту порушених прав у цьому конкретному випадку є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права та інтересу, характеру його порушення та спричиненим наслідкам.
Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, оскільки у зазначених ним справах у сторін виникли правовідносини, які не є подібними правовідносинам, які виникли у цій справі, яка переглядається.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки суду з якими не погоджується скаржник.
Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржником не надано.
Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду, з мотивів наведених у апеляційній скарзі.
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
В.В. Кострицький