Номер провадження: 22-ц/813/5234/25
Справа № 522/5858/25-Е
Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.
Доповідач Лозко Ю. П.
15.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.
суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси
на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27 березня 2025 року
у цивільній справі за позовом заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Управління капітального будівництва Одеської міської ради про стягнення заборгованості зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси,
встановив:
У березні 2025 року заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах ОМР звернувся до суду із вказаним вище позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОМР кошти у сумі 69 335,07 грн, з яких 60 000 грн - заборгованість зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, 1 612,59 грн - 3 % річних, та 7 722,48 грн - інфляційне нарахування.
У поданій до суду разом із позовом заяві про забезпечення позову, позивач просив:
- накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово - кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ОСОБА_1 , у межах суми позовних вимог на загальну суму 69 335,07 гривень;
- накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 а саме: готельно-спортивний-розважальний комплекс, загальною площею 4625,6 кв. м., який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2193064251101), у межах суми позову 69 335,07 гривень, в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 березня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову.
У апеляційній скарзі заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах ОМР, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про відмову в задоволенні вимог вказаної заяви, з підстав наведених в оскаржуваному судовому рішенні, просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що між сторонами дійсно виник спір у зв'язку з безпідставним збереженням відповідачем коштів. При цьому можливість виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог залежить від наявності стягнутої суми грошових коштів у ОСОБА_1 . Натомість невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у цій справі відповідачка зможе вивести кошти зі своїх банківських рахунків чи здійснити відчуження належного їй рухомого майна на користь інших осіб, що призведе до обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.
Також скаржник зауважує, що оскільки можливість виконання судового рішення про стягнення з відповідача заборгованості напряму залежить від наявності у боржника відповідних грошових коштів чи майна на яке може бути звернено стягнення, при цьому ОСОБА_1 має реальну можливість відчужити своє рухоме майно, що унеможливить виконання рішення суду у примусовому порядку.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з'явились, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавали, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні вказаної заяви позивача, суд виходив того, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, а саме дій спрямованих на відчуження належного їм нерухомого майна, на яке позивач просить накласти арешт, та підготовки до вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно цього майна.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні вказаної вище заяви позивача заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах ОМР, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; належність майна відповідачу на праві власності.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Так, заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах ОМР звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси у сумі 69 335,07 грн, з яких 60 000 грн - заборгованість зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, 1 612,59 грн - 3 % річних, та 7 722,48 грн - інфляційне нарахування.
Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах ОМР подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на:
- грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово - кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ОСОБА_1 , у межах суми позовних вимог на загальну суму 69 335,07 гривень;
- нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 а саме: готельно-спортивний-розважальний комплекс, загальною площею 4625,6 кв. м., який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2193064251101), у межах суми позову 69 335,07 гривень, в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності,
посилаючись на те, що невжиття заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки цьому ОСОБА_1 має реальну можливість у будь-який момент відчужити своє рухоме та нерухому майно, що унеможливить виконання рішення суду у примусовому порядку.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Н. проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Водночас, колегія суддів, враховує, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
З огляду на наведене, з урахуванням співмірності заходів забезпечення позову з вимогами, що заявлені позивачем та обставин, якими обґрунтовується позов колегія суддів доходить висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення вказаного вище позову, оскільки між сторонами виник спір щодо повернення відповідачкою заборгованості зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси у сумі 69 335,07 грн, яка у порушення взятих на себе зобов'язань, за твердженнями позивача, на день звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 не повернула, то невжиття заходів забезпечення позову, може утруднити чи зробити неможливим примусове виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Водночас, з огляду на предмет позову, колегія суддів щодо відповідності виду забезпечення позову, про який просить позивач, заявленим ним позовним вимогам, зауважує про таке.
Так, предметом позову заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах ОМР є стягнення заборгованості зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси у сумі 69 335,07 грн, проте у поданій до суду заяві про забезпечення цього позову, позивач також просить, накласти арешт на спортивний-розважальний комплекс (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2193064251101), що належить відповідачці ОСОБА_1 не є предметом вказаного позову.
Отже вказане вище рухоме майно, що належить відповідачу не стосується предмету позову.
Відповідно до роз'яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
З огляду на наведене та з урахуванням вимог щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, колегія суддів вважає за доцільне задовольнити частково заяву заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах ОМР та накласти арешт на майно або грошові кошти, що належать відповідачці ОСОБА_1 і знаходяться в неї чи в інших осіб, в межах заявлених позовних вимог на загальну суму 69 335,07 грн.
При цьому колегія суддів зауважує, що накладення арешту на майно або грошові кошти в межах суми позовних вимог за своєю правовою конструкцією не може вважатися не співмірним по відношенню до розміру позовних вимог, оскільки арешт буде накладений лише в межах суми, що відповідає ціні позову. Водночас відмова в забезпеченні позову може призвести до ускладнення можливого виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Тож, обраний судом вид забезпечення позову, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача.
Щодо інших доводів апеляційної скарги колегія суддів зауважує про те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" №2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 п.п.1,3,4 ч.2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали, і ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення вказаної вище заяви позивача.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси задовольнити частково.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову задовольнити частково.
Накласти арешт на майно або грошові кошти, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) і знаходяться в неї чи в інших осіб, в межах заявлених позовних вимог на загальну суму 69 335, 07 гривень.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
В.В. Кострицький