20.10.25
22-ц/812/1661/25
Провадження № 22-ц/812/1661/25
Іменем України
20 жовтня 2025 року м. Миколаїв
справа № 487/11388/24
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою її представником - адвокатом Михайловим Глібом Вадимовичем, на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 16 липня 2025 року під головуванням судді Бобрової І.В., повне судове рішення складено 28 липня 2025 року,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому, враховуючи уточнену позовну заяву, просить стягнути з ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти.
Позивач зазначав, що 01 червня 2020 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Nissan Almera» д.н.з. НОМЕР_1 під його керуванням та автомобіля «Mitsubishi Outlander» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «Mitsubishi Outlander» д.н.з. НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень. Згідно постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 листопада 2020 року його визнано винним в скоєнні даної дорожньо - транспортної пригоди. На момент настання ДТП його цивільно-правова відповідальність була застрахована згідно Договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/6320423 від 18 жовтня 2019 року у ПАТ «НАСК ОРАНТА».
Як вказав позивач, після того, як сталась ДТП він та представник власниці пошкодженого автомобіля ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , домовились про те, що він як винуватець ДТП у якості покриття збитків, які були завдані автомобілю, передає 4000 доларів США відповідачці, які повністю покривають ремонт транспортного засобу, а останні не звертаються до страхової компанії позивача щодо виплати страхового відшкодування за пошкоджене внаслідок ДТП авто. Про вказану домовленість свідчить відповідна розписка, видана відповідачкою після отримання 12 серпня 2020 року коштів в сумі 4000 доларів США. Перед цим, 25 червня 2020 року ОСОБА_3 зверталася із позовом до суду про стягнення з нього коштів в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, але 08 серпня 2023 року через свого представника подала заяву про залишення позову без розгляду, розуміючи безпідставність позовних вимог та те, що спочатку треба звертатися до страхової компанії. Проте, в подальшому, позивачу стало відомо, що інший представник власниці авто - ОСОБА_4 - 10 грудня 2020 року звернувся із заявою до ПАТ «НАСК «Оранта» про страхове відшкодування та 28 грудня 2020 року ПАТ «НАСК «Оранта» сплатило власниці авто страхове відшкодування за ремонт автомобіля «Mitsubishi Outlander» д.н.з. НОМЕР_2 у розмірі 127 500 грн. Позивач зазначає, що відповідачкою було введено в оману страхову компанію щодо того, що він не відшкодував збитки у повному обсязі. Окрім цього нараховані власником авто збитки за відновлення авто значно перевищили суму збитків, нарахованих самою страховою компанією через своїх експертів. Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 травня 2024 року стягнуто з нього на користь ПАТ «НАСК «Оранта» в порядку регресу грошові кошти у розмірі 127 500грн. та судовий збір у розмірі 2684 грн. Позивач неодноразово звертався до відповідачки про повернення йому наданих під розписку коштів, однак остання всіляко уникає вирішення цього питання, мотивуючи це різними причинами, не зважаючи на те, що власниця авто вже отримала страхове відшкодування та здійснила ремонт автомобіля.
Посилаючись на викладене та ст.1212 ЦК України, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 4000 доларів США безпідставно набутих останньою коштів, також просив стягнути відшкодування судового збору та 15000 грн. витрат на правничу допомогу.
У відзиві на позовну заяву представник відповідачки - адвокат Михайлов Г.В. - просив відмовити в задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що кошти в сумі 4000 доларів США, які отримала ОСОБА_2 12 серпня 2020 року від позивача, були добровільно відшкодовані ним за шкоду, спричинену ним майну, як винуватцем ДТП, що сталася 01 червня 2020 року. Крім того вказує, що визначена у звіті сума збитків внаслідок ДТП становить 198 963,79 грн. та надані позивачем 4000 доларів США не покривають розміру завданої ним майнової шкоди майну. Зазначає, що позивач не довів, що відповідачкою безпідставно набуті грошові кошти.
Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 16 липня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 000 доларів США безпідставно набутих коштів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2278 грн 70 коп. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивачем доведено належними і допустимими доказами безпідставність отримання та збереження відповідачкою у себе грошових коштів, які належать позивачу.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Михайлов Г.В., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Представник Михайлов Г.В. зазначав, що відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 29 січня 2020 року ОСОБА_3 , якій належить пошкоджений автомобіль «Mitsubishi Outlander» д.н.з. НОМЕР_2 , уповноважила відповідачку та ОСОБА_4 , крім іншого, представляти її інтереси в усіх компетентних органах у випадку ДТП, укладати від її імені угоди про відшкодування заподіяних збитків згідно калькуляції або за домовленістю сторін, довіреність була видана строком на 5 років. При цьому при розгляді справи не доведено факту, що ОСОБА_2 діяла у власних інтересах, нехтуючи інтереси довірителя та зберегла у себе грошові кошти без достатньої правової підстави. Навпаки, вчиняючи дії відповідно до наданого відповідачу доручення, вона діяла від імені і за рахунок особи, яку вона представляє. Написання розписки повіреною створило цивільні права та обов'язки для довірителя. Після написання розписки повіреною, довіритель ОСОБА_3 (на її виконання) скерувала до суду клопотання про залишення позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої ДТП без розгляду, що сторонами не заперечується. Апелянт не погоджується з висновком суду, що ОСОБА_2 безпідставно отримала від позивача 4000 доларів США. Так вказані кошти були добровільно відшкодовані позивачем за шкоду спричинену майну ОСОБА_3 внаслідок ДТП, що сталася 01 червня 2020 року. Крім того, отримані від позивача кошти і отримана від страхової компанії виплата сукупно не покривають розміру майнової шкоди, спричиненої ОСОБА_1 в результаті ДТП, що визначена у звіті від 13 червня 2020 року. Крім того, представник ОСОБА_5 вважає, що зазначений позов подано не до тієї особи, оскільки Руденко Н.П. є повіреним. Всупереч нормам ст. 89, 265 ЦПК України суд не навів обґрунтованих належними доказами мотивів для задоволення позову, не звернув увагу на відсутність належних і допустимих доказів у розумінні ст. 76, 100 ЦПК України на підтвердження зазначених у позові обставин.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Долгова Л.В. - просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн, які позивач очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Зазначала, що ОСОБА_2 не надала доказів на підтвердження того, що вона передала отримані від позивача кошти власниці авто. Ні вона, ні ОСОБА_3 не повідомили страхову компанію позивача про одержання коштів за відновлення авто, при цьому інший представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , знаючи про одержання коштів, звернувся до страхової компанії за повторним відшкодуванням шкоди. В свою чергу позивач довів у суді, що в рахунок відшкодування шкоди, завданої ДТП, він сплатив відповідачу кошти за розпискою, а потім - ще і страховій компанії за рішенням суду. Однак подвійний розмір відшкодування прямо в законі не передбачений. За такого вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що отримані відповідачкою кошти від позивача є безпідставно набутим майном.
В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - адвокат Михайлов Г.В - підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги.
ОСОБА_1 та його представник - адвокат Долгова Л.В. - вважали апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, та просили залишити оскаржуване рішення без змін.
ОСОБА_3 в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання належним чином повідомлена. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що 01 червня 2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Nissan Almera» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Mitsubishi Outlander» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «Mitsubishi Outlander» д.н.з. НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень. Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 листопада 2020 року у справі № 490/3252/20 ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні даної дорожньо - транспортної пригоди, Центральний районний суд м. Миколаєва та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП.
Відповідно до полісу № А0/6320423 від 18.10.2019 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Nissan Almera, номерний знак НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА», Страхувальник - ОСОБА_1 . Страхова сума за шкоду заподіяну 130 000грн., франшиза - 2500грн. (а.с. 14).
Як слідує зі змісту посвідченої 29.01.2020 року приватним нотаріусом Вознесенського нотаріального округу Кучеровою Н.М. довіреності, виданої власником автомобіля Mitsubishi Outlander, номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , остання уповноважила ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , крім іншого, представляти інтереси власника автомобіля в усіх компетентних органах у випадку ДТП, укладати якщо в тому буде потреба угоди про відшкодування заподіяних збитків згідно калькуляцій або за домовленістю сторін (а.с. 18).
25 червня 2020 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача спричинену внаслідок ДТП майнову шкоду в розмірі 198 963 грн. 79 коп., а також витрати, понесені в зв'язку з розглядом справи - 22 500 грн та судовий збір - 2 930 грн.(а.с. 19-24).
Згідно інформації Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2020 року було відкрито провадження за даним позовом ОСОБА_3 (справа № 490/3734/20).
12 серпня 2020 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 4000 доларів США, що підтверджується письмовою розпискою відповідачки (а.с. 144). За змістом цієї розписки вказані кошти були передані ОСОБА_1 на відшкодування шкоди, заподіяної ДТП, що сталася 01.06.2020, також ОСОБА_2 зазначила, що вона зобов'язується відкликати позовну заяву про стягнення матеріальної шкоди, завданої ДТП, вказавши що матеріальних та моральних претензій не має.
Також з матеріалів справи слідує, що на підставі заяви представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - ПАТ «НАСК «ОРАНТА» перерахувало СТО - ТОВ «ТД «Автосвіт Миколаїв» страхове відшкодування за ремонт автомобіля Mitsubishi Outlander, номерний знак НОМЕР_2 в розмірі 127 500 грн. відповідно до платіжного доручення № 62342 від 28.12.2020 року (а.с. 15-16).
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.05.2024 року у справі № 490/6004/23 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «НАСК «ОРАНТА» вказане страхове відшкодування в сумі 127 500 грн. в порядку регресу.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того що відповідачка отримала від позивача - винуватця ДТП - добровільно сплачені ним кошти у розмірі 4000 доларів США саме на відшкодування майнової шкоди, разом із тим нею також було отримано страхове відшкодування у розмірі 127 500 грн. та їй повністю відшкодовано збитки, завдані ДТП, а тому отримані відповідачкою кошти у розмірі 4000,00 доларів США є безпідставно набутим майном.
Проте колегія не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на викладене.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові від 06.11.2019 у справі №131/153/17 Верховний Суд виснував, що одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, особа, яка завдала шкоди, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди може бути зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) відповідно до статті 1194 ЦК України.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Таким чином за змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 320/5877/17 (пункт 43).
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Приписами частини першої статті 12 ЦК України передбачено, що особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.
Зі змісту письмової розписки відповідачки слідує, що зазначені у ній кошти були сплачені позивачем не безпідставно, а на відшкодування спричиненої ним шкоди внаслідок ДТП та як умова того, щоб власник пошкодженого автомобіля (уповноважена ним особа) відкликав поданий до ОСОБА_6 позов про відшкодування шкоди, що в подальшому представником ОСОБА_3 було виконано: ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.08.2023 року у справі № 490/3734/20 клопотання представника позивача про залишення позову без розгляду було задоволено (а.с. 25-27).
На переконання колегії суддів, виплата в подальшому на користь потерпілого страхового відшкодування після добровільного відшкодування винуватцем ДТП майнової шкоди не змінює характеру правовідносин і не трансформує визначену за взаємною згодою суми відшкодування у безпідставно набуте майно.
Аналогічних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19.09.2018 року у справі № 331/315/17.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Також колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції помилково вважав встановленим, що після виплати страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля були повністю відшкодовані збитки, завдані ДТП.
Так, з матеріалів дослідженої апеляційним судом страхової справи, що міститься у матеріалах цивільної справи № 490/6004/23 за позовом ПАТ «НАСК «ОРАНТА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, слідує, що на підтвердження розміру спричиненої майнової шкоди власнику автомобіля Mitsubishi Outlander, номерний знак НОМЕР_2 , потерпілим був наданий складений ТОВ «ТД «Автосвіт Миколаїв» рахунок на оплату відновлювального ремонту на суму 200 428 грн 26 коп. Відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 18.12.2020 року та страхового акту від 21.12.2020 року розмір матеріального збитку (з врахуванням зносу деталей, що замінюються) був визначений - 148 988 грн 32 коп., а страхове відшкодування було виплачено у межах максимального ліміту страхування з відрахуванням франшизи - в розмірі 127 500 грн (а.с. 242-246).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 4000 доларів США як безпідставно набутих грошових коштів.
Таким чином, відповідно до приписів п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення - про відмову у задоволенні позову.
Отже апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України встановлено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За такого, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню відшкодування сплаченого відповідачкою судового збору за апеляційну скаргу в розмірі 2 509 грн 62 коп.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником - адвокатом Михайловим Глібом Вадимовичем, задовольнити.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за апеляційну скаргу в розмірі 2 509 грн 62 коп. (дві тисячі п'ятсот дев'ять гривень шістдесят дві копійки).
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий В.В. Коломієць
Судді Н.В. Самчишина
Т.В. Серебрякова
Повне судове рішення складено 29 жовтня 2025 року