Дата документу 29.10.2025 Справа № 333/5894/24
Єдиний унікальний № 333/5899/24 Головуючий в 1-й інстанції - Круглікова А.В.
Провадження №22-ц/807/1649/25 Суддя доповідач Кочеткова І.В.
29 жовтня 2025 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Кочеткової І.В.
суддів: Гончар М.С., Онищенка Е.А.,
розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2025 року,
У липні 2024 року ТОВ «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом в сумі 45 146,21 грн., яка утворилась за кредитними договорами від 28.05.2021 № 7267204 та від 16.04.2021 № 4004343.
Зазначав, що ОСОБА_1 за вказаними вище договорами отримав кредит, а саме: в сумі 3500 грн за договором від 28.05.2021 № 7267204 та в сумі 12 050 грн. за договором від 16.04.2021 № 4004343. Свої зобов'язання з повернення суми кредиту та відсотків за користування кредитом позичальник належним чином не виконав та має заборгованість у сумі 45146,21 грн.
Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість у розмірі 5 359,80 грн. - за кредитним договором від 28.05.2021 № 7267204, 39 786,41 грн. - заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 16.04.2021 № 4004343, 3000 грн. витрат на правничу допомогу та 3 028 грн. судового збору.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що відсутні належні, допустимі та достатні докази, що підтверджують підписання відповідачем кредитного договору з відповідними додатками, а також отримання ним коштів згідно вказаного договору, тобто докази існування між сторонами договірних правовідносин. Зазначає, що проценти за користування кредитними коштами нараховані поза строками кредитування, передбаченого кредитним договором, розрахунок заборгованості не є належним доказом існування невиконаного зобов'язання, оскільки не підтверджений первинними бухгалтерськими документами, а тому відсутні правові підстави для стягнення коштів.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект Центр» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та, як наслідок, ухвалено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2025 року це 90840,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн. (3028,00 грн. х 30 = 90 840,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості, у тому числі і щодо відсотків, нарахованих за користування грошовими коштами, підлягають задоволенню.
Проте, з вказаними висновками суду першої інстанції в повній мірі колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Встановлено, що 28.05.2021 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7267204, відповідно до п. 1.1. якого ТОВ «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти на умовах та у порядку, встановлених цим договором (а.с.6-7).
Умовами (п.п. 1.2., 1.3.) кредитного договору передбачено, що сума кредиту становить 3500,00 грн.
Пунктами 1.3 та 1.4 визначено термін (дата) повернення кредиту - до 12.06.2021. Кредит надається строком на 15 днів, з 28 травня 2021 року по 12 травня 2021 року.
Пунктом 1.6. договору визначено, що з 1 по 15 день позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 0,0010 %.
У п.п.1.7. договору сторони домовилися, що загальний строк надання кредиту може бути автоматично продовжений (пролонгований) у разі невиконання Позичальником в повному обсязі зобов'язань зі сплати процентів згідно п. 1.6 та повернення Кредиту у визначений в п. 1.5 термін (після спливу Строку А). У такому разі строк надання кредиту автоматично пролонгується на строк 13 календарних днів (Строк Б, пролонгований строк), а зазначена в п. 1.5 Договору дата повернення кредиту продовжується на відповідну кількість днів. Під час пролонгованого строку (Строку Б) Позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 4,95 % від суми кредиту за кожний день пролонгованого строку.
У п.1.8. Сторони домовилися, що строк надання кредиту може бути подовжений та змінена дата повернення кредиту (п. 1.5, або з урахування пролонгації та подовжень згідно п. 1.7, 1.8) у разі виконання певних дій Позичальником, а саме:
У п.1.8.1. визначено, що подовження строку надання кредиту після спливу основного строку здійснюється в термін, визначений в п. 1.5 шляхом погашення Позичальником всіх нарахованих процентів протягом Строку А. У такому разі термін надання кредиту вважається подовженим на 15 днів (Строк В), а вказана в п. 1.5 Договору дата повернення кредиту подовжується на відповідну кількість днів. Під час подовженого строку (Строку В) Позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 1,99% від суми кредиту за кожний день подовженого строку.
Пунктом 1.8.2. перед передбачено подовження строку надання кредиту протягом пролонгованого (Строку Б) здійснюється шляхом сплати Позичальником суми нарахованих процентів протягом Строку А та ОСОБА_2 такому разі термін надання кредиту вважається подовженим на 15 днів (Строк В), а вказана в п. 1.5 (з урахуванням пролонгації згідно п. 1.7) дата повернення кредиту подовжується на відповідну кількість днів. Під час подовженого Строку В Позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 1,99% від суми кредиту за кожний день подовженого строку.
У п.1.8.3. зазначено, що у разі невиконання Позичальником в повному обсязі зобов'язань зі сплати процентів, нарахованих протягом Строку В згідно п. 1.8.1/1.8.2, та повернення Кредиту після спливу Строку В, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується (пролонгується) на строк 30 днів (Строк Г), а вказана в п. 1.5 Договору дата повернення кредиту (з урахуванням пролонгації згідно п. 1.7 та подовження згідно п. 1.8) подовжується на відповідну кількість днів. Під час пролонгованого Строку Г Позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 2,50% від суми кредиту за кожний день пролонгованого
ОСОБА_3 строку надання кредиту протягом Строку В здійснюється шляхом погашення Позичальником всіх нарахованих процентів на дату такого погашення. У такому разі термін надання кредиту вважається подовженим на кількість днів, за які погашені нараховані проценти, на умовах, передбачених п 1.8.1 Договору, а вказана в п. 1.5 Договору дата повернення кредиту (з урахуванням пролонгацій та подовжень) подовжується на відповідну кількість днів (п. 1.8.4).
Подовження строку надання кредиту протягом пролонгованого Строку Г здійснюється шляхом сплати Позичальником суми нарахованих процентів протягом Строку В та ОСОБА_4 такому разі термін надання кредиту вважається подовженим на 15 днів (Строк В), на умовах, передбачених п. 1.8.1 Договору, а вказана в п. 1.5 Договору дата повернення кредиту (з урахуванням пролонгацій та подовжень) подовжується на відповідну кількість днів (п.1.8.5).
Умови п. 1.7 та 1.8 Договору є домовленістю Сторін про зміну умов договору на умовах відкладальної обставини відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України (п.1.9).
За користування фінансовим кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю проценти (плату за користування кредитом), які нараховується на фактичний залишок виданого кредиту (п.1.10)
Пунктом 1.13. визначено, що на дату укладення кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 0,00%, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 3500,53 грн. У випадку настання умов, передбачених у п. 1.7 договору, орієнтовна ефективна річна процентна ставка складатиме 839,04%, орієнтовна загальна вартість кредиту складатиме 5752,78 грн.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором від 28.05.2021 № 7267204 сума боргу позичальника становить за тілом кредиту 3 373,85 грн., за відсотками 1 714,12 грн., 3% річних в сумі 50,19 грн та 221,64 грн індексу інфляції (а.с.29).
Судом також встановлено, що 28.05.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір № 4004343 про надання споживчого кредиту, на виконання умов якого відповідач отримав кредит в сумі 12 050 грн. зі строком користування на 30 днів та стандартною процентною ставко у розмірі 1,90 % в день (зворот сторона а.с.10-14).
Відповідно до п.п. 1.1. договору укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.
Пунктами 1.3,1.4 договору передбачено, що сума кредиту (загальний розмір) складає 12050,00 гривень. Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.
Відповідно до п. 1.5. договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; знижена процентна ставка 1,425 % в день та застосовується відповідно до мов (зворот а.с.10-14).
Згідно розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 16.04.2021 № 4004343 розмір заборгованості становить: в сумі 12 050 грн. за основним зобов'язанням (тіло кредиту) та в сумі 27 329 грн. з відсотків за користування кредитом.
Право вимоги за вказаними вище кредитними договорами позивач отримав на підставі договору про відступлення прав вимоги від 27.08.2021 та договору факторингу від 30.12.2021 № 30-12/2021-21.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, кредитні кошти і нараховані проценти не повернув, а тому вся сума заборгованості, розрахована у відповідності з умовами договорів, три відсотки річних і інфляційні втрати підлягають стягненню на користь кредитора в судовому порядку.
Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
В силу ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Згідно статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Пунктом 12 ч.1ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що одноразовий Ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).
При цьому, на виконання вимог ч.1 ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв'язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Із вказаних норм права та із аналізу письмових доказів вказаної цивільної справи можна дійти висновку, що сторони погодили умови кредитування.
Відповідно до ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Установивши, що ОСОБА_1 не виконав свої зобовязання за кредитним договоромза договором від 28.05.2021 № 7267204 та має заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3 373,85 грн., за відсотками 1 714,12 грн., суд першої інстанції обґрунтовано стягнув всю суму боргу з урахуванням 3% річних у сумі 50,19 грн і інфляційних втрат 221,64 грн, а всього 5 359,80 грн.
ОСОБА_1 ні у відзиві, поданому суду першої інстанції на позовну заяву, ні в апеляційній скарзі, не надав доказів на підтвердження факту виконання своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором.
Відтак, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованості за договором від 28.05.2021 р. № 7267204 у повному розмірі 5 359,80 грн., із застосуванням інфляційних збитків за користування грошовими коштами у відповідності до вимог до ст.. 625 ЦК України.
Разом з тим, при визначенні заборгованості за договором від 16.04.2021 № 4004343 суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про її відповідність умовам договору.
В оферті на укладання угоди про надання кредиту № 4004343 від 16.04.2021 вказано, що цей кредит є споживчим. Паспорт споживчого кредиту, підписаний сторонами, також містить інформацію про те, що тип кредиту - споживчий кредит.
Відповідачем будь-яких платежів за вищевказаним кредитним договором не здійснено (зворот а.с.21-28).
Згідно наданого позивачем розрахунку за ОСОБА_1 рахується заборгованість станом на 10.01.2023 у сумі 39 786,41 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 12 050 грн., відсотками на 10.01.2023 (дату відступлення права вимоги) - 27 329 грн., нарахування 3% річних за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України - 55,46 грн.; інфляційні збитки за користування грошовими коштами у відповідності ст. 625 ЦК України - 351,95 грн. (а.с.30).
Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов'язань.
Кредитний договір між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений у електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів» та не суперечить приписам ч.1 ст. 205, ст. 6, 207, 627-628, ч. 2 ст. 639 ЦК України.
Втім, стягуючи проценти за користування кредитом в сумі 27 329 грн., суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вказані проценти були нараховані позивачем на дату відступлення права вимоги. При цьому строк дії договору становив 30 днів, тобто до 15.05.2021.
Доказів, які свідчать про подальше узгодження сторонами істотних умов кредитування, матеріали справи не містять, тому висновки суду про доведеність позову в цій частині є помилковими.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у Постанові Великої Палати від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 0814/6450/2012, провадження № 61-18489св21: «Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) визначила, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував вказані висновки Верховного Суду.
Відповідно до висновку Великої Палати у справі №910/4518/16 від 05 квітня 2023року, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.
Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця
Кредитний договір укладений 16.04.2021 строком на 30 днів, тобто до 15.05.2021. Отже нарахування кредитором відсотків після закінчення строку кредитування суперечить умовам кредитування і нормам ст.1048 ЦК України.
Із розрахунку заборгованості видно, що станом на 15.05.2021 - дату закінчення строку кредитування заборгованість по процентам за користування кредитом строком 30 днів становить 6 868,50 грн., а тому саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
Аналіз викладеного свідчить про те, що суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, тому в цій частині прийшов до помилкових висновків та порушив норми матеріального права. За вказаних підстав та у відповідності до норм ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в сумі 39 786,41 грн. та ухвалення в цій частині нового рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 за споживчим договором №4004343 від 16.04.2021 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відсотків за користування кредитом в сумі 6 868,50 грн.
Відтак загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 19 325,92 грн, із яких за тілом кредиту 12 050 грн., за відсотками 6 868,50 грн., а також нараховані на підставі ст.625 ЦК України на суму боргу 3% річних - 55, 46 грн., та інфляційні втрати у розмірі 351,96 грн., а всього 19325, 92 грн.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність позовних вимог, не отримання повідомлення про зміну кредитора, не заслуговують на увагу.
Факт укладення кредитного договору, розмір визначеної апеляційним судом суми заборгованості, факт набуття новим кредитором права вимоги підтверджується зібраними у справі доказами.
Неповідомлення кредитором позичальника про уступку права вимоги не звільняє останнього від обов'язку виконувати кредитні зобов'язання. Доказів сплати передбачених умовами кредитного договору платежів первісному кредитору відповідачка суду не надала, відтак відсутні підстави для звільнення її від обов'язку виконати кредитний договір у відповідності з його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення суду у вищевказаній частині, судові витрати у цій справі підлягають перерозподілу.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені на 54,68 %, розмір сплаченого банком судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 1655,71 грн.
Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено на 45,32 %, з ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 1646,75 грн.
Відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» , на яке покладається більша сума судових витрат, має відшкодувати ОСОБА_1 різницю між зазначеними сумами, що становить 8,96 грн.
Суму витрат на правничу допомогу, яка була зменшена судом першої інстанції під час розгляду вказаної справи з 13000,00 грн. до 3000,00 грн. апеляційний суд вважає пропорційною у співвідношені до складності справи, зібраним доказам адвокатом та справедливою. Відтак рішення суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрат на правову допомогу в сумі 3000,00 грн. також слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2025 по цій справі в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у розмірі 5 359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) гривень 80 коп. заборгованості за кредитним договором від 28.05.2021 № 7267204 залишити без змін.
Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2025 по цій справі в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТ» заборгованості за процентами у сумі 27 329 грн. скасувати, в частині визначення загального розміру заборгованості і судового збору - змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133) заборгованість за кредитним договором №4004343 від 16.04.2021 р : за тілом кредиту 12 050 грн., за відсотками 6 868,50 грн., а також нараховані на підставі ст.625 ЦК України на суму боргу 3% річних - 55, 46 грн., та інфляційні втрати у розмірі 351,96 грн., всього у розмірі 19 325, 92 гривень (дев'ятнадцять тисяч триста двадцять п'ять гривень) 92 копійки.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) на користьОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 8,96 гривень.
Віншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Головуюча: І.В. Кочеткова
Судді: М.С. Гончар
Е.А. Онищенко