Єдиний унікальний №334/2279/25 Головуючий в 1 інст. Добрєв М.В.
Провадження №33/807/888/25 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
3 жовтня 2025 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Щасливого О.Р., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Щасливого О.Р. на постанову судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 7 липня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір,-
Суцдом першої інстанції встановлено, що 8 березня 2025 року інспектором УПП в Запорізькій області ДПП у відношенні ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 265410 за ч.1 ст. 130 КУпАП, згідно якого 8 березня 2025 р. о 00 год. 22 хв. ОСОБА_1 в м. Запоріжжі, по вул. Гребельна,б.2, керувала транспортним засобом «FORD FOCUS», державний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820, результат: 1,28 проміле, тест № 2414. Від керування транспортним засобом відсторонена. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9 «а» ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Щасливий О.Р., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що оскаржувана постанова суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та при невірному застосуванні норм матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Не погоджуються з висновком суду щодо відхилення доказів з приводу дій ОСОБА_1 у стані крайньої необхідності. Так, сторона захисту наголошує, що з відеозапису події слідує, як в ході спілкування із поліцейськими ОСОБА_1 висловлює крайню стурбованість від діючої на той час небезпеки ворожого обстрілу м. Запоріжжя. Внаслідок звуку вибуху поліцейські на своєму службовому ТЗ перемістилися разом із ОСОБА_1 від місця зупинки, після чого остання зателефонувала своїй малолітній донці та пояснила поліцейським, що вдома її чекає дитина, до якої вона прямувала. Отже, керуючи транспортним засобом в ніч з 7 березня 2025 року на 8 березня 2025 року, ОСОБА_1 діяла в стані крайньої необхідності, яка була обумовлена хвилюванням за безпеку своєї малолітньої дитини. При цьому, шкоди будь чиїм інтересам даним правопорушення завдано не було. А отже наполягає, що дії ОСОБА_1 були обумовлені крайньої необхідністю, що виключає її адміністративну відповідальність.
Посилається на порушення процедури огляду ОСОБА_1 , оскільки згідно відеозапису остання проходила огляд на стан сп'яніння 8 разів використовуючи один і той же мундштук. Отже вважає, що результати такого огляду здобуті з порушенням Інструкції спеціального технічного засобу, як того вимагає п. 4 р.ІІ Інструкції № 1452, внаслідок чого є недійсними.
Вказує про відсутність чіткої згоди ОСОБА_1 з проведеним оглядом на стан сп'яніння. Крім того, всупереч вимогам Порядку №1103, поліцейський не складав направлення до закладу охорони здоров'я з відміткою про відмову, не роз'яснив права ОСОБА_1 щодо згоди або незгоди з результатом проведеного огляду, пройти повторний огляд
Наголосив, що прилад Alcotest Drager 6820 призначений для швидкого вимірювання концентрації алкоголю у видихуваному повітрі. Однак Інструкцією встановлено. що показник 0,2 проміле відноситься до крові, а газоаналізатором досліджується рівень алкоголю в повітрі, що видихається.
Просить постанову судді Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 7 липня 2025 року скасувати, провадження в справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засідання апеляційного суду адвокат Щасливий О.Р. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Зазначив, що ОСОБА_1 діяла в стані крайньої необхідності.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши адвоката Щасливого О.Р., встановивши відсутність порушення норм процесуального та матеріального права, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні в справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Вищевказані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 265410 від 8 березня 2025р. підтверджується:
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. В якому зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Результат огляду на стан сп'яніння - проба позитивна 1,28 проміле. З вказаним результатом ОСОБА_2 погодилася, що засвідчила власним підписом (а.с. 4);
- роздруківкою до протоколу з приладу «Драгер 6820» від 8 березня 2025 р. з результатом 1,28‰ (а.с. 3);
- відеозаписом події (а.с. 9).
Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суддя апеляційного суду.
Так, дослідивши вказані вище докази, суд встановив, що у ОСОБА_1 працівниками патрульної поліції були виявлені ознаки сп'яніння про що було вказано в акті огляду та засвідчено підписами як співробітника поліції так і особисто ОСОБА_1 .
З дотриманням встановленого законом порядку поліцейськими було проведено огляд водія ОСОБА_1 на стан сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу газоаналізатора Alcotest Drager 6820 за згодою ОСОБА_1 , за результатами якого встановлено її перебування в стані алкогольного сп'яніння, результат тесту - 1,28 проміле.
Так, умови та послідовність дій поліцейських по виявленню у водіїв транспортних засобів ознак, зокрема, алкогольного сп'яніння, визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (в подальшому Порядок № 1103) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому Інструкція № 1452/735).
Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
За ч.2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів.
Відеозапис, наявний на технічному носії, наданий у достатньому об'ємі задля розуміння обставин, які є важливими у контексті складеного відносно ОСОБА_1 протоколу.
Так, відеозапис засвідчує, що транспортний засіб «FORD FOCUS», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції в період дії комендантської години. Слідує перевірка документів водія. Встановлення та оголошення ознак алкогольного сп'яніння, виявлених у ОСОБА_1 . Зафіксована пропозиція водію пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння. Далі, демонстрація технічного приладу «Драгер» водію. Розпаковка мундштука з індивідуального пакування, контрольний забір повітря. Зафіксовано процедура огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», результат огляду склав - 1,28 проміле. Згода ОСОБА_1 з результатом проведеного огляду (час запису 00:17:38). Складання та підписання протоколу.
Таким чином, працівниками поліції було в повній мірі дотримано процедуру проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, визначену ст. 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а зафіксовані відеозаписом події спростовують доводи сторони захисту про відсутність згоди ОСОБА_1 з результатом такого огляду.
Отже, на переконання судді апеляційного суду, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння у вказаний час та у зазначеному в протоколі місці не викликає сумніву.
Доводи апеляційної скарги про те, що прилад «Alcotest 6820» призначений для швидкого вимірювання концентрації алкоголю у видихуваному повітрі. Однак Інструкцією встановлено, що показник 0,2 проміле відноситься до крові, а газоаналізатором досліджується рівень алкоголю в повітрі, що видихається, є непереконливими у зв'язку з наступним.
Так, відповідно до п.6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених МОЗ та Держспоживстандартом.
Згідно з переліком технічних засобів, до спеціальних технічних засобів для проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння належать газоаналізатори «AlcoQuant 6020», «Alcotest 6510», «Alcotest 6810», «Alcotest 6820», «Alcotest 7410 Plus com», «Алконт 01».
Всі види газоаналізаторів «Drager Alcotest» зареєстровані та внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення згідно з переліком, затвердженим наказом державної служби України з лікарських засобів від 29 грудня 2014 року № 1529.
Отже, наведене свідчить про правомірність використання приладу Драгер «Alcotest 6820» працівниками поліції при проведенні огляду ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 8 березня 2025 року діяла в стані крайньої необхідності, оскільки була стурбована безпекою дитини через ворожій обстріл м. Запоріжжя, не спростовують порушення останньою вимог п. 2.9 «а» ПДР України за наявності в справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Згідно зі статтею 18 КУпАП крайня необхідність - це стан, в якому була вчинена дія, передбачена цим Кодексом або іншими законами України, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, і який виключає можливість кваліфікації цієї дії як адміністративного правопорушення. Обов'язковими ознаками крайньої необхідності є вчинення дії: 1) з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління; 2) якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами; 3) якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Лише за наявності усіх трьох наведених вище умов особа звільняється від адміністративної відповідальності на підставі статті 17 цього Кодексу, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, вчинене у стані крайньої необхідності, підлягає закриттю.
Доказів того, що саме 8 березня 2025 року виникла ситуація, яка спонукала ОСОБА_1 керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, матеріали справи не містять та стороною захисту не надано. Як і не містять матеріали справи доказів про жодну небезпеку, яку ОСОБА_1 потрібно було усувати. Не містіть і доказів заподіяння ОСОБА_1 якоїсь шкоди, внаслідок усунення нею такої небезпеки.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 здійснила керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння до початку ворожих обстрілів м.Запоріжжя, що засвідчує відеозапис події.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях.
Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодилася нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Правопорушення, вчинене ОСОБА_1 є умисною, суспільно небезпечною дією, зважаючи на конкретні обставини справи, а тому зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть вважатись такими, що є підставою для закриття справи у зв'язку з вчинення дій особою в стані крайньої необхідності.
Отже, суддя апеляційного суду вважає, що докази наявні в матеріалах справи не надають законних підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, оскільки її протиправні дії не можуть вважатись такими, що є підставою для закриття справи, у зв'язку з вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності.
Таким чином, суддя суду першої інстанції дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддя апеляційного суду зауважує, що сукупність досліджених доказів засвідчує обґрунтованість висновків суду з приводу доведеності провини ОСОБА_1 і їх відповідність критерію достатності для такого висновку.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке є безальтернативним.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу адвоката Щасливого Олексія Романовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя 7 липня 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 334/2279/25