Єдиний унікальний №335/6016/25 Головуючий в 1 інст. Геєць Ю.В.
Провадження №33/807/868/25 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
3 жовтня 2025 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її захисника - адвоката Колесникова А.В., прокурора Фоміної Г.В., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 2 липня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Запоріжжя, громадянку України, яка займає посаду головного спеціаліста - бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень, стягнуто судовий збір,-
Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя суду першої інстанції встановив, що відповідно до розпорядження Запорізького міського голови від 3 лютого 2025 року № 151-к, ОСОБА_1 було призначено на посаду головного спеціаліста-бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району та присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування.
Таким чином, головний спеціаліст-бухгалтер відділу бухгалтерського обліку та звітності районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району ОСОБА_1 , відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб'єктом відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"г" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Таким чином у ОСОБА_1 виник обов'язок подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік в термін до 00:00 год. 01.04.2025 року.
Проте встановлено, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 шляхом заповнення відповідної форми на веб-ресурсі https://nazk.gov.ua, лише 07.04.2025 о 14 год. 14 хв., що є порушенням вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАІІ - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
ОСОБА_1 підтвердила ознайомлення із вимогами та обмеженнями встановленими ЗУ «Про запобігання корупції» в частині фінансового контролю. Декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в електронному вигляді подавала з 16.01.2025 року. Згідно пояснень ОСОБА_1 встановлено, що поважні причини несвоєчасного подання щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 у неї відсутні.
Своїми діями головний спеціаліст-бухгалтер відділу бухгалтерського обліку та звітності районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району ОСОБА_1 , будучи згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом декларування та примітки до ст. 172-6 КУпАП, суб'єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасно подала без поважних причин щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначила, що вона є необґрунтованою та такою, що прийнята без урахування всіх обставин справи.
В обґрунтування своїх доводів зазначила, що затримка подачі нею декларації строком на 6 днів сталася через добросовісну помилку, спричинену незнанням про необхідність повторного подання щорічної декларації після призначення на посаду.
Наголосила, що подала аналогічну декларацію 17 січня 2025 року, як кандидат на посаду, що підтверджує відсутність наміру приховати майновий стан.
Вважає, що вчинене правопорушення є малозначним, а отже можливо до неї застосувати положення ст. 22 КУпАП, що було проігноровано судом першої інстанції. Крім того зазначила, що має позитивну характеристику з місця роботи, правопорушення вчинене нею вперше та без умислу.
Вказує про непропорційність покарання до формального порушення та неможливість виключення з Реєстру корупціонерів, що створює серйозні наслідки.
Просить скасувати постанову судді Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 2 липня 2025 року, звільнити її від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП через малозначність, застосувавши усне зауваження.
1 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду з клопотанням про виклик свідка ОСОБА_2 , посилаючись на те, що про наявність даного свідка та відомих йому обставин, вона дізналася після постановлення оскаржуваного рішення.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
Адвокат Колесников А.В. підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_1 та зазначив, що остання не подала декларацію у встановленні строки, через невірні дії начальника відділу кадрів. Вважає, що правопорушення вчинене ОСОБА_1 є малозначним. Додав, що ОСОБА_1 особисто виявила свою помилку та подала декларацію 7 квітня 2025 року.
Прокурор Фоміна Г.В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та вказала, що ОСОБА_1 як державний службовець є суб'єктом декларування, а отже зобов'язана знати вимоги ЗУ «Про запобігання корупції». Зазначила, що ОСОБА_1 було роз'яснено вимоги вищевказаного закону, а отже остання повинна керуватися не вказівками відділу кадрів, а ЗУ «Про запобігання корупції».
Свідок ОСОБА_2 в судовому засідання апеляційного суду показав, що на момент виникнення обов'язку у ОСОБА_1 подати декларацію він обіймав посаду заступника голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району. У 2024 році в адміністрації відбулися значні кадрові зміни, зокрема звільнилися головний бухгалтер та спеціалісти відділу кадрів. ОСОБА_1 була обізнана про необхідність подачі декларації, однак їй заборонила подати декларацію керівник-спеціаліст кадрової роботи адміністрації ОСОБА_3 .
Заслухавши учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
З протоколу про адміністративне правопорушення № 245 від 18 червня 2025 року слідує, що головний спеціаліст-бухгалтер відділу бухгалтерського обліку та звітності районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району ОСОБА_1 , будучи згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом декларування та примітки до ст. 172-6 КУпАП, суб'єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасно подала без поважних причин щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік.
Так, відповідно до розпорядження секретаря міської ради Р.Харченко від 3 лютого 2025 року №151 к/тр, ОСОБА_1 з 10 лютого 2025 року призначено на посаду головного спеціаліста-бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району ( а.с. 19).
15 січня 2025 року, ОСОБА_1 попереджена про обмеження, встановлені Законами України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та «Про запобігання корупції». Із ЗУ «Про запобігання корупції»» ознайомилась і зобов'язалась його виконувати (а.с. 20 - 21).
Відповідно до з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 є суб'єктом на якого поширюється дія Закону.
Таким чином, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного спеціаліста-бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"г" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Так, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік шляхом заповнення відповідної форми на веб-ресурсі https://nazk.gov.ua, лише 7 квітня 2025 року о 14 год. 14 хв., що є порушенням вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАІІ - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
На підставі викладеного, судом вірно встановлено фактичні обставини справи про порушення ОСОБА_1 антикорупційного законодавства та факт відсутності поважних причин, які свідчили б про те, що ОСОБА_1 не мала можливості своєчасно подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування до Єдиного державного реєстру декларацій осіб.
Факт несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 та її захисником також не заперечується.
Відтак, визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, суддя місцевого суду дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях останньої складу зазначеного адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, оскільки цей висновок ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні обставин даної справи, що стосуються часу, суті адміністративного правопорушення та вини вказаної особи у його вчиненні.
Щодо доводів апеляційної скарги з приводу наявності підстав для застосування положень ст. 22 КУпАП та звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності через малозначність правопорушення, то суддя апеляційного суду приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення. Законодавство не містить їх переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Очевидно, що це такі адміністративні правопорушення, які не становлять великої суспільної шкоди та не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам чи безпосередньо громадянина.
Звільнення від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП є правом, а не обов'язком суду і застосовується лише в сукупності усіх з'ясованих фактів, що дозволяють вирішити питання про доцільність звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Таким чином, враховуючи всі обставини справи, характер вчиненого правопорушення, вид та розмір стягнення, яке законодавцем передбачено за вказані дії, суддя апеляційного суду вважає, що в даному випадку відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП.
В апеляційній скарзі не наведено доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції дотримався вимог ст. 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інші обставини справи.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом справи не встановлено.
Отже, суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. 245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги захисника Михайлової М.О.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 2 липня 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 335/6016/25