Дата документу 28.10.2025 Справа № 331/4401/25
Єдиний унікальний № 331/4401/25 Головуючий у 1 інстанції: Яцун О.О.
Провадження № 22-ц/807/1978/25 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
28 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Гончар М.С.,
Полякова О.З.,
секретар: Остащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Вишняков Дмитро Олександрович, на ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2025 року,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, а саме: диплому серії НОМЕР_1 від 13.07.1978, виданого професійно-технічним училищем № 19, що знаходиться у м. Уфа, Росія; диплому серії НОМЕР_2 від 06.07.1984, виданого Саратовським вищим військовим командним Червонопрапорним училищем ім. Ф.Е. Дзержинського МВС СРСР, що знаходиться у м. Саратов, Росія; військового квитка серії НОМЕР_3 від 04.07.1996, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заяви заявник зазначив, що у вказаних документах наявні розбіжності у написанні його по батькові. Між тим, заявник має бажання звернутися до органів Пенсійного фонду з метою отримання пенсії за віком. Однак, для підтвердження робочого стажу та підтвердження проходження військової служби заявник не може подати до пенсійних органів документи, які містять помилки у написанні по батькові заявника.
Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі № 331/4401/25 (провадження № 2-о/331/403/2025) за заявою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.
Судове рішення мотивовано тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки діючим законодавством України передбачений інший порядок встановлення фактів, про які просить заявник.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Вишняков Д.О., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що зазначені висновки суд зробив передчасно, оскільки у зв'язку з триваючою війною Росії проти України, заявник позбавлений можливості звернутись до органів, що видали вищевказані документи, оскільки вони знаходяться на території Росії. Зазначає, що судом першої інстанції порушено гарантоване Конституцією України та Конвенцією про захист прав та основоположних свобод право заявника на доступ до правосуддя.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи адвоката Вишнякова Д.О., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Вишняков Д.О., звернувся в порядку окремого провадження із заявою, в якій просить встановити факт належності йому дипломів, виданих у 1978 і 1984 навчальн6ими закладами, які знаходяться в Росії, та військового квитка, виданого Залізничним РВК м. Чита, Росія.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив із того, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки законодавством передбачено інший, позасудовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності особі диплому про освіту. Доказів того, що заявник ним скористався, суду не надано. Окрім того суд вважав, що справи про встановлення факту належності особі військового квитка судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
Втім колегія суддів не в повній мірі погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції та вважає їх передчасними з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ч. 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішення спору про право.
Заявник зазначає, що від встановлення факту належності йому дипломів про освіту залежить реалізація його права на пенсійне забезпечення, отже такий факт породжує юридичні наслідки та чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту належності правовстановлюючих документів.
Також апеляційний суд враховує, що заявник не може звернутися із відповідними заявами до навчальних закладів, які видали дипломи, у зв'язку з повномасштабною агресією Російської Федерації проти України та введенням в країні воєнного стану, внаслідок чого дипломатичні відносини з країною-агресором припинені.
Щодо висновку суду першої інстанції про те, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
До таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
Законом прямо віднесено встановлення юридичного факту належності правовстановлюючих документів до справ окремого провадження в порядку цивільного судочинства (розділ IV ЦПК України). У матеріалах даної справи відсутні докази про наявність у даній справі спору про право.
Заявник як в обґрунтуванні заяви, так і в прохальній частині не просив встановити факт перебування у трудових відносинах чи факт наявності його права на пенсію, не оскаржує дії та рішення заінтересованих осіб, а просив встановити саме факт належності йому правовстановлюючих документів, що викликає лише юридичні наслідки, зокрема, виникнення права на зарахування періоду навчання до трудового стажу для призначення пенсії, що відповідає положенням частини 1статті 315 ЦПК України.
ОСОБА_1 іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення не має, а тому підтвердження факту приналежності йому дипломів про освіту, що містять суперечності, здійснюється в окремому провадженні про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, аналіз викладеного вище свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов до передчасних висновків, тому відповідно до норм статті 379 ЦПК України, оскаржувана ухвала у даній частині підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суду необхідно обговорити питання про те, чи відповідає заява про встановлення юридичного факту за формою і змістом вимогам ст.318 ЦПК України, чи залучено до участі у розгляді справи всіх учасників, передбачених ч.3 ст.42 ЦПК України.
Щодо встановлення факту належності ОСОБА_1 військового квитка колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до положень частини 3 статті 315 ЦПК України, справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 464/6696/20 зазначено, що в разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно до положень вищезазначеної норми. При розгляді цих справ суд встановлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту належності йому, військового квитка не підлягають розгляду в порядку окремого провадження, з огляду на приписи ч. 3 ст. 315 ЦПК України, отже в цій частині провадження суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 . інтереси якого представляє адвокат Вишняков Дмитро Олександрович, задовольнити частково.
Ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2025 року в частині відмови у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , про встановлення факту належності правовстановлюючих документів: диплому серії НОМЕР_1 від 13.07.1978, виданого професійно-технічним училищем № 19, що знаходиться у м. Уфа, Росія; та диплому серії НОМЕР_2 від 06.07.1984, виданого Саратовським вищим військовим командним Червонопрапорним училищем ім. Ф.Е. Дзержинського МВС СРСР, що знаходиться у м. Саратов, Росія, скасувати, справу направити до місцевого суду для вирішення питання про відкриття провадження.
В решті оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.
Дата складання повної постанови 29 жовтня 2025 року.
Головуюча: І.В. Кочеткова
Судді: М.С. Гончар
О.З. Поляков