Справа № 136/478/24
Провадження №11-кп/801/1049/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
24 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 в режимі відеоконференції,
засудженого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 03 вересня 2025 року,
якою залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Вінницької області від 03 лютого 2009 року,
Короткий зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Засуджений ОСОБА_8 звернувся до Тростянецького районного суду Вінницької області із заявою про перегляд вироку Апеляційного суду Вінницької області від 03.02.2009 за нововиявленими обставинами, у якій просив скасувати вирок у частині його засудження за ч.1 ст. 129 КК України і ухвалити новий, яким визнати невинуватим ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 129 КК України.
В обґрунтування заяви зазначав, що 03.02.2009 Апеляційним судом Вінницької області його було засуджено за ст. 115 ч.2 п.6, п.12, ст. 187 ч.4, ст. 129 ч.1 КК України до довічного позбавлення волі.
Ухвалою Верховного суду України від 02 липня 2009 року вирок щодо нього залишено без змін.
Вважає, що існують обставини, які могли вплинути на вказаний вирок у зв'язку з їх умисним приховуванням органами досудового розслідування, вони не були відомі суду і йому під час судового розгляду Апеляційним судом Вінницької області в частині, що стосується інкримінування дій за ч.1 ст. 129 КК України, оскільки жодних дій щодо погроз вбивством ОСОБА_9 ним не вчинялось, у його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 129 КК України, про що свідчать наступні обставини: матеріали справи не містять реальних доказів погрози вбивства, яка встановлюється в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи, а свою вину під час судового розгляду він не визнавав у пред'явленому за ст. 129 КК України обвинуваченні; матеріали справи містять штучно створені докази, на яких ґрунтується вирок, зокрема, вигадані показання потерпілої, яка 28.12.2007 при зверненні до міліції і написанні заяви про погрози вбивством, тим паче ножем, не вказувала, а лише після 04.01.2007 після приїзду працівників, які вирішили забрати ніж стала про це стверджувати; відсутні жодні підтвердження вчинення ним дій, які давали ОСОБА_9 підстави побоюватися реальності погрози, оскільки жодних погроз вбивством не було, що підтверджується відсутністю відтворення щодо можливості сприйняття потерпілою погроз, коли вона сиділа у шафі вкрита ковдрою; 28.12.2007 у нього була зламана права рука, він правша, тому брати ніж у руки та погрожувати ним він не міг, що в свою чергу підтверджується відсутністю на ножі його відбитків пальців (висновок експерта, що знаходиться в матеріалах справи); кухонний ніж не є холодною зброєю та наявний у кожному домі, тоді як потерпіла в силу особистої неприязні до нього на прохання міліції сказала, що він ним погрожував, навіть якщо він просто знаходився на буфеті; в матеріалах справи відсутні висновки експерта про наявність чи відсутність будь-яких зафіксованих побоїв чи порізів на тілі потерпілої ОСОБА_9 ; в матеріалах справи відсутні належні докази перебування його в стані алкогольного сп'яніння саме 28.12.2007.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_8 підтримав повністю подану ним заяву про перегляд вироку за нововиявленими обставинами. Апеляційним судом йому були надіслані нові документи, про які йому не було відомо під час розгляду справи. Також зазначив, що під час розгляду справи він не визнавав вини, з кримінальною справою не ознайомлювався. Увага суду під час розгляду справи була прикута лише до вбивства. Потерпіла ОСОБА_9 давала різні показання щодо погрози їй вбивством. Також вказав, що справа розглядалася у Верховному суді за його участю, ним подавалася касаційна скарга. У рішенні Верховного суду вказано, що до колегії суддів входить суддя ОСОБА_10 , а підписує суддя ОСОБА_11 , що є недопустимим та порушенням. Тому просить переглянути вирок у частині звинувачення його за ч.1 ст. 129 КК України, оскільки цього злочину він не вчиняв, нікому вбивством не погрожував.
Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав позицію свого підзахисного, вважає, що подана заява про перегляд вироку за нововиявленими обставинами підлягає до задоволення. Підставою притягнення до відповідальності ОСОБА_8 за ст. 129 КК України стали пояснення потерпілої, які суперечать довідці про відсутність в неї тілесних ушкоджень. У листі вказано, що в потерпілої не виявлено тілесних ушкоджень. При прийнятті вироку суд не міг знати про таку обставину. Відсутні докази того, що ОСОБА_8 перебував в стані сп'яніння, що свідчить про фальсифікацію.
Прокурор ОСОБА_12 вважає, що заява не підлягає до задоволення, вирок винесений відповідно до вимог законодавства. ОСОБА_8 , зокрема, засуджено за ч.1 ст. 129 КК України за погрозу вбивством. Об'єктивна сторона вказаного злочину виражається у погрозі вбивством незалежно від того, чи збирався він це вчинити. Посилання на відсутність тілесних ушкоджень, не спростовує наявності складу правопорушення, оскільки склад правопорушення не передбачає наявності тілесного ушкодження. Щодо перебування ОСОБА_8 в стані алкогольного сп'яніння, то апеляційним судом встановлено всі обставини, адже не тільки акт освідування на стан сп'яніння може бути доказом.
Ухвалою Тросятянецького районного суду Вінницької області від 03 вересня 2025 року - заяву засудженого ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Вінницької області від 03 лютого 2009 року залишено без задоволення.
В обґрунтування судового рішення суд зазначив, що викладені в заяві засудженого обставини, які останній вважає нововиявленими, за своєю суттю не є нововиявленими в розумінні вимог ст. 459 КПК України, оскільки були відомі суду під час розгляду справи та винесення вироку і зводяться до дачі здобутих у справі доказам іншої оцінки, ніж та, що наведена у вироку суду та під час перегляду справи Верховним Судом України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 03 вересня 2025 року та призначити новий розгляд його заяви у суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судовий розгляд у суді першої інстанції, незважаючи на клопотання, яке так і не розглянуте судом про його доставку в судове засідання через погану якість зв'язку, проведено в режимі відеоконференції, що позбавило його можливості надати письмові докази, які стосуються справи.
Проведення судового розгляду в режимі відеоконференції також позбавило його можливості бути присутнім під час проголошення судового рішення після виходу суду з нарадчої кімнати.
Також звертає увагу на те, що не просив суд переоцінювати докази, а навпаки звертав увагу на відсутність доказів, якими доводиться обвинувачення за ч.1 ст.129 КК України.
Позиції учасників судового розгляду
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу - без змін.
Мотиви і висновки апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, дослідивши матеріали судового провадження, та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
За правилами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення у межах апеляційних скарг.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання апеляційного суду, зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані не в повному обсязі.
Зокрема, у поданій апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_8 покликається на істотне порушення кримінального процесуального закону, а саме ст. 336 КПК України, під час перегляду вироку Апеляційного суду Вінницької області від 03.02.2009 за нововиявленими обставинами.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, засуджений ОСОБА_8 під час подачі заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами одночасно подав письмове клопотання про його доставку в судове засідання для особистої участі у розгляді заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.
За приписами ч. 2 ст. 336 КПК України суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
Вказані норми процесуального закону є імперативними, тобто прямо та категорично вказують на обов'язок суду за наявності клопотання розглянути його та вирішити його у формі процесуального рішення, яке має бути належним чином умотивоване.
За правилами ст. 43 КПК України засуджений має права обвинуваченого, передбачені статтями 42 і 533-1 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту.
Так, об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своєму висновку, зокрема, зазначила, що з урахуванням положень ч. 2 ст. 336 КПК України, прийняття судом рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, який заявив клопотання про безпосередню участь у судовому розгляді, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану. У разі непереборності виниклих загроз, відповідно до вимог ст. 336 КПК України, суд мотивованою ухвалою, з наведенням відповідного обґрунтування, повинен ухвалити рішення про проведення дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції за участю обвинуваченого.
Разом з тим, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу від 08 липня 2025 року про проведення судового розгляду заяви ОСОБА_8 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в режимі відеоконференції за участю засудженого з приміщення установи виконання покарань, жодним чином не умотивував, які саме обставини, пов'язані з уведенням воєнного стану, перешкоджають забезпеченню безпосередньої участі в судовому засіданні засудженого ОСОБА_8 .
На момент судового розгляду, який здійснювався Тростянецьким районним судом Вінницької області, засуджений ОСОБА_8 перебував у ДУ «Вінницька установа виконання покарань № 1», яка розташована в м. Вінниці, а суд першої інстанції у селищі Тростянець, де активні бойові дії не ведуться. Тому незрозуміло, чому неможливо було конвоювати засудженого до зали суду для забезпечення йому можливості брати особисто участь і відстоювати в суді свою позицію.
КПК не формалізує, яким чином обвинувачений чи засуджений має заперечувати проти застосування відеоконференції.
Допустимим є заперечення в будь-якій формі, де є явним волевиявлення особи про те, що вона бажає бути особисто присутньою в суді. Тому, якщо засуджений у своєму клопотанні прямо виявив бажання про безпосередню участь у розгляді заяви, то це свідчить про те, що він заперечує свою участь у судовому засіданні із застосуванням відеоконференції.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, порушуючи наведені вище вимоги КПК України, відповідне судове рішення не ухвалив.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст.336 КПК України застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки, передбачені цим Кодексом.
Натомість, як убачається з журналу судового засідання та аудіо-відеозапису судового засідання від 03 вересня 2025 року, після виходу суду з нарадчої кімнати для проголошення судового рішення, зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані не були, оскільки судове рішення проголошено у відсутність засудженого ОСОБА_8 , який через неналежну якість інтернет-зв'язку не зміг бути присутнім під час його проголошення.
Отже, викладені вище обставини позбавили можливості засудженого ефективно брати участь у судовому процесі, висловлюватися на підтримку доводів своєї заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, що свідчить про формальну присутність засудженого під час судового розгляду та призвело до порушення його права на захист, які є невід'ємною складовою права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 21 КПК України).
Через допущені істотні порушення КПК України апеляційний суд не вбачає підстав для надання відповіді на інші доводи апеляційної скарги, оскільки вони мають бути предметом перевірки під час нового розгляду в суді першої інстанції.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону, відповідно до положень ст. 412 КПК України, є істотними, а тому судове рішення підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, а апеляційна скарга засудженого - задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 405,409, 412, 419 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 03 вересня 2025 року - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4