Справа № 127/6489/25
Провадження № 22-ц/801/1944/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.
Доповідач:Копаничук С. Г.
29 жовтня 2025 рокуСправа № 127/6489/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Копаничук С.Г.,
суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
учасники справи:
позивач - ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького суду Вінницької області від 12.06.2025 року, постановлене у складі судді Романюк Л.Ф. , у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначило, що 09.01.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 231944255 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. ОСОБА_1 за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт товариства , ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору, після чого подав відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: ПІБ, паспортні дані, номер телефону, ІПН, адресу електроної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації, проживання.
ОСОБА_1 підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV88H2U 09.01.20233 року о 14:23:33 год. для чого ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно - телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.
Згідно п.2.1. договору, кредитодавець, зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 15 300 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правил надання грошових коштів у позику.
Відразу після вчинення дій ОСОБА_1 , 09.01.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на банківську картку ОСОБА_1 № 4149-62хх-хххх-2294 грошові кошти в сумі 15 300 грн., що свідчить про прийняття ним пропозиції ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», однак свої зобов'язання за договором по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, належним чином не виконував ,чим на момент подання позовної заяви допустив заборгованість у загальній сумі 54 627,01 грн., що складається з 11 298,06 грн. - заборгованості по кредиту, 43328,95 грн. - заборгованості з відсотків за користування кредитом.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року.
28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали додаткову угоду № 19 згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року, при цьому умови договору залишаються без змін.
31.12.2020 року між клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31.12.2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу № 28/118-01 від 28.11.2018 року викладено в новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. При цьому умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року.
31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року (Додаток №16). При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року (Додаток №17).
23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01.
26.12.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» уклали договір факторингу № 26/12/Е згідно умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Згідно реєстру боржників за договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ « «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 54627,01 грн. Даний факт підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 та платіжними інструкціями №113 від 26.12.2024,№117 від 27.12.2024 які свідчить про виконання Фактором своїх обов'язків за вищевказаним Договором факторингу.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором.
В ході передачі прав вимоги за договорами факторингу , право вимоги за кредитним договором №231944255 від 09.01.2023 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 54 627,01 грн.
Просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №231944255 від 09.01.2023 року р у розмірі 54 627,01 грн.
Рішенням Вінницького міського суду від 10.06.2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» суму заборгованості за кредитним договором №231944255 від 09.01.2023 року в розмірі 54 627,01 грн., 2 422,40 грн. судового збору та 7 000 грн. витрат на правову допомогу.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить зазначене рішення суду скасувати, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Зазначив, що суд не врахував те , що позивач не надав доказів переходу до нього права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ,оскільки такий перехід має бути щодо вимоги, яка існувала на час укладення договору факторингу. Згідно чинного законодавства відступлення майбутніх вимог можливе лише за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу ,чого в спірних правовідносинах не встановлено. Крім того, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором ,а також докази на підтвердження оплати за договором. Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18,від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17.Позивач не надав докази передачі права вимоги ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»- ТОВ «Таліон Плюс» саме до ОСОБА_1 (акт приймання-передачі заборгованості), а тому й не підтвердив наступні передачі прав вимог за факторинговими договорами від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК«ЕЙС».
У відзиві ТОВ «ФК«ЕЙС» вважає рішення обгрунтованим , проте просить стягнути з ОСОБА_1 , який з 01.03.2023 року проходить дійсну військову службу і як військовослужбовець і має пільги у вигляді звільнення від сплати процентів , лише суму кредиту 11000 грн .
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Вінницького міського суду від 10.06.2025 року вищевказаним вимогам закону не відповідає.
Постановляючи рішення у справі ,суд виходив із того, що 09.01.2023 року ОСОБА_1 прийнявши пропозицію ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклав з останнім в електронному порядку з кредитний договір ,який підписав електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, надісланим на номер його мобільного телефону, який власноручно ввів у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи. На підставі вказаного договору на умовах строковості, зворотності і платності цього дня він отримав від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на вказану ним банківську карту кредитні кошти у розмірі 15 300 грн. та на підставі п.2.1 договору зобов'язався його повернути, сплатити проценти за користування ним згідно умов ,зазначених у цьому договорі ,додатках до нього та правилах надання грошових коштів в кредит. Свої зобов'язання належним чином не виконував ,чим допустив заборгованість у розмірі 54627,01 грн, що складається з 11 298,06 грн. - заборгованості по кредиту, 43328,95 грн. - заборгованості з відсотків за користування кредитом, яка станом на час пред'явлення позову не змінювалась.
Вказані обставини відповідачем не оспорюються, а тому апеляційним судом не переглядаються.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором №231944255від 09.01.2023року перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», що свідчить про факт отримання останнім права грошової вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 54627,01 грн.
Однак, колегія суддів вважає, що з таким висновком погодитись не можна, оскільки суд невірно оцінив докази і встановив обставини справи і допустив невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.
Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Отже ,предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Як вказує позивач ,право вимоги перейшло до нього на підставі договорів факторингу, укладених між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та послідуючими Факторами.
Встановлено, що 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року, згідно п.2.1. якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених Договором.
Згідно п.п. 1.3. Договору № 28/1118-01 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Згідно п. 8.2. Договору строк дії цього договору закінчується 28 листопада 2019 року.
28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали додаткову угоду № 19 згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року, при цьому умови договору залишаються без змін.
31.12.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.
Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3 договору визначено, що під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно п. 8.2. строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 81.1 цього договору та закінчується 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
31.12.2021 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 27, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2022 року.
31.12.2022 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №31, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2023 року.
31.12.2023 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 32, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року.
Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018-31.12.2024 року.
11.04.2023 року представники ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року підписали реєстр прав вимоги №224 (а.с.12) за яким за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором на суму 25 335,85 грн. Тобто, на 11.04.2023 року вимоги до боржника ,що були включені до Реєстру прав вимоги № 224, на час включення до Реєстру вже існували за продовженим додатковою угодою №31 від 31.12.2022 року строком дії договору факторингу до 31.12.2023 року.
Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу дії. На підтвердження факту укладення даного Реєстру та відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс», первісним кредитором передані останньому документи, які підтверджують видачу кредиту відповідачу та були долучені позивачем до позовної заяви.
Відтак, умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов'язки.
Відтак , доводи апеляційної скарги про те, що предметом вказаного договору факторингу не могли бути вимоги до відповідача за договором кредиту, укладеним пізніше ,є безпідставними.
У справі, що розглядається, позивач вказав, що право вимоги до боржника ОСОБА_1 переходило від первісного кредитора до кожного наступного нового кредитора три рази, де фінальним кредитором зазначено ТОВ «ФК «ЕЙС». Тому для перевірки існування у останнього права вимоги виконання боржником відповідного обов'язку, остання має надати боржнику докази переходу прав у зобов'язанні на кожному етапі.
При цьому вимога щодо надання боржнику доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні відповідно до ст. 517 ЦК не є тотожною до вимоги щодо надання до суду доказів відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника для здійснення заміни кредитора у справі (процесуального правонаступництва). Зазначені вимоги випливають із різних правових підстав та не є взаємозалежними (п. 43 постанови Верховного Суду від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
Відповідно, для підтвердження факту відступлення права вимоги, позивач повинен надати до суду докази набуття права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Щодо необхідності повної оплати новими кредиторами на користь минулих кредиторів за договором факторингу, то Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 тощо.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 дійшов висновку про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Тобто, без надання позивачем суду доказів здійснення оплати за договорами факторингу на кожному етапі передачі прав на підтвердження набуття ним відступленого права грошової вимоги, відсутні підстави вважати права фактора набутими.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту набуття ТОВ "ФК ЕЙС» права вимоги до боржника за договором факторингу останнє надало засвідчені копії відповідних документів ,в тому числі, щодо оплати ним права вимоги лише здійсненого товариству ФК «Онлайн Фінанс».(а.с. 44-45)
Разом із тим, доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу на кожному етапі такої передачі вимог, зокрема, здійсненої товариством «Таліон Плюс» товариству «Манівео швидка фінансова допомога», а також товариством ФК «Онлайн Фінанс» товариству «Таліон Плюс», позивач суду не надав.
Крім того, договорами факторингу (а.с.81,21,14) передбачено час набуття Факторами прав вимоги - первісним фактором ТОВ «Таліон Плюс» - в день підписання сторонами Реєстру прав вимог по формі ,встановленій у Додатку (п.4.1 договору,а.с.81); ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» - з моменту підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог по формі ,встановленій у відповідному Додатку (п.4.1 договору .а.с.14) ; ТОВ «ФК «ЕЙС» -в момент підписання сторонами акту прийому -
передачі Реєстру боржників згідно з додатком №2 (п.1.2. договору ,а.с.21).
Наданий позивачем витяг з реєстру прав вимоги №224 від 11.04.2023 року (а.с.12),підписаний ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс», за яким за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором на суму 25 335,85 грн. , не відповідає формі Додатку №1 до договору факторингу «Реєстр прав вимог»(зворот а.с.84,зворот а.с.12) ,оскільки відсутня графа «Сума фінансування» і вказане значення суми відсутнє. Тобто , підписаний сторонами Реєстр прав вимог не відповідає Додатку до договору факторингу.
23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01,на виконання якого 23.02.2024 року підписали реєстр прав вимоги №1 (а.с.19) за яким за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором № 231944255 на суму 54627,01 грн. Наданий позивачем витяг з Реєстру не відповідає формі Додатку №1 до договору факторингу «Реєстр прав вимог»( зворот а.с.17,19) ,оскільки відсутня графа «Сума фінансування» » і вказане значення взагалі відсутнє. Тобто , підписаний сторонами Реєстр прав вимог не відповідає Додатку до договору факторингу.
26.12.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» уклали договір факторингу № 26/12/Е ,на виконання якого підписали реєстр боржників ,де під №476 рахується право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 231944255 на суму 54627,01 грн. Сума фінансування складає 338 грн.(а.с.26)
Відтак, позивач допустимими, достовірними і достатніми доказами не довів, що у даних правовідносинах відбувся перехід права вимоги за договором кредитної лінії № 231944255 від 09.01.2023, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» і від останнього до ФК «Онлайн Фінанс» , що в свою чергу тягне відсутність можливості набуття такого права й позивачем набуття ТОВ "ФК ЕЙС». За відсутності доказів оплати за договорами факторингу ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» не доведено наявності у нього права звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 231944255.
Оскільки у справі відсутні і позивачем не надані суду докази на підтвердження оплати за кожним із договорів факторингу ,підписання сторонами Реєстру прав вимог, що відповідав би Формі Додатку №1 до договорів факторинг, у справі відсутні докази переходу права вимоги від первісного до нових кредиторів на кожному етапі такої передачі, висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог є необгрунтованим.
Відсутність доказів підтвердження переходу права вимоги до позивача є самостійною підставою для відмови йому у задоволенні позову .
Тому вказані доводи апеляційної скарги щодо вказаного заслуговують на увагу.
Оскільки суд на вказане уваги не звернув, невірно оцінив докази і встановив обставини справи , внаслідок чого допустив невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи ,рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12.06.2025 року скасувати.
В задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- відмовити.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, залишити за позивачем.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: С. Г. Копаничук
судді: Л. О. Голота
В. П. Рибчинський