Справа № 127/32129/25
Провадження №11-сс/801/865/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
23 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
зі секретарем судового засідання: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Вінницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10.10.2025 року про застосування у кримінальному провадженні № №62025240040004139, внесеному до ЄРДР 23.09.2025 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лейпциг, Республіка Німеччини, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України
за участю сторін провадження:
прокурора: ОСОБА_6 , ОСОБА_8
захисника: ОСОБА_9
підозрюваного: ОСОБА_7
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10.10.2025 року клопотання слідчого задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) днів з моменту затримання ОСОБА_7 , тобто до 16:00 год. 07 грудня 2025 року, в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено до 07 грудня 2025 року.
Одночасно визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120,00 грн. (сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Згідно клопотання слідчого встановлено, що 09.07.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 198 солдата ОСОБА_7 призначено на посаду курсанта до навчального батальйону школи індивідуальної підготови військової частини НОМЕР_1 .
За правилами встановленими ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно вимог п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
17.03.2014 ОСОБА_10 Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України оголошено часткову мобілізацію та після його затвердження 17.03.2014 Верховною Радою України цей Указ набрав чинності, у зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розпочався особливий період.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Законом України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжувався та триває до теперішнього часу.
Солдат ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), а також у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Згідно до ст. ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України військовослужбовець військової служби призваний по мобілізації, військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
13.08.2025, перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , у солдата ОСОБА_7 , виник злочинний умисел тимчасово ухилитися від військової служби в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, 13.08.2025, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, солдат ОСОБА_7 самовільно, без поважних причин залишив місце служби, а саме розташування військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 та ухилявся від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, тривалістю понад три доби, до 09.10.2025, поки не був затриманий працівниками правоохоронного органу у м. Вінниці, тим самим припинивши вчиняти ним зазначене триваюче кримінальне правопорушення, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
За час відсутності у військовій частині, солдат ОСОБА_7 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про самовільне залишення місця служби не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
Прокурор Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, просив ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10.10.2025 року в частині визначення розміру застави змінити та збільшити розмір застави до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в іншій частині залишити без змін.
Вимоги апеляційної скарги прокурора мотивовано тим, що в даному випадку наявні ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання встановленим ризикам потребує збільшення розміру застави до максимального розміру, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суддею не враховано обставини кримінального правопорушення, та не взято до уваги, що ОСОБА_7 є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, та в умовах воєнного стану, замість виконання свого конституційного обов'язку щодо захисту держави та її територіальної цілісності від ворога, вчинив тяжке кримінальне правопорушення.
Водночас, у випадку застосування судом до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб неможливим буде ефективно забезпечити необхідну міру контролю за поведінкою підозрюваного, що дасть останньому можливість переховуватись від правосуддя, здійснювати тиск на свідків та потерпілих, щоб останні відмовились від своїх показань.
Заслухавши доповідача, думку прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , які просили задоволити апеляційну скргу, захисника ОСОБА_9 , який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, підозрюваного ОСОБА_7 , який підтримав думку свого захисника, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу .
Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, які перешкодять виконанню покладених на нього процесуальних обов'язків.
В кримінальному провадженні №62025240040004139 внесеного до ЄРДР 23.09.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Обгрунтованість підозри слідчим суддею перевірено належним чином.
Відповідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя належним чином, в дотримання вимог ст.ст.177, 178 КПК України перевірив та ретельно дослідив наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та дійшов до вірного висновку, що прокурором доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч.8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні передбаченого ст.407 КК України злочину, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував особу підозрюваного ОСОБА_7 , який має постійне місце проживання, раніше несудимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є військовослужбовцем, якому оголошено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та з урахуванням положень ст. 176 КПК України застосував запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави.
З висновками слідчого судді погоджується апеляційний суд.
Стосовно доводів апеляційної скарги прокурора в частині неправильного визначення застави суд зазначає наступне.
Частиною четвертою ст. 182 КПК установлено, що розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Застава в жодному разі не виконує функції покарання особи або ж відшкодування збитків, адже обрання цього заходу не означає доведення її вини, натомість її розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Кримінальний процесуальний закон саме на слідчого суддю (суд) покладає обов'язок під час визначення розміру застави перевіряти, чи він не є завідомо непомірним для підозрюваного.
Розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою вона може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану.
Таким чином необхідно виокремити обставини, які враховуються при визначенні розміру застави, серед яких: спосіб життя - періодичність перетину кордону, наявність у підозрюваного соціальних зв'язків поза межами країни тощо; сім'я та особи на утриманні - для призначення застави суд обов'язково повинен врахувати наявність на утриманні непрацездатних осіб або дітей; наявність або відсутність у підозрюваного постійного місця роботи або законних джерел доходу (розмір офіційної заробітної плати, надходження від дивідендів, депозити в банках тощо); житло - наявність у підозрюваного власного житла або такого, яке він законно орендує.
За приписами ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Натомість у даному провадженні встановлено, що відповідно до клопотання про обрання запобіжного заходу, підтриманого прокурором, а також апеляційної скарги прокурора, необхідність визначення застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, обгрунтовується виключно тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення.
При цьому розмір застави, на визначенні якого наполягає прокурор належним чином необгрунтований.
Таким чином з урахуванням особи підозрюваного ОСОБА_7 , визначення застави у розмір 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є явно непомірним та фактично призводить до подальшого ув'язнення особи, яке перетворюється на безальтернативне у зв'язку з неможливістю внесення застави.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення слідчого судді.
Керуючись ст.422 КПК України, суд апеляційної інстанції,
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10.10.2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4