Справа № 138/2063/25
Провадження № 33/801/1073/2025
Категорія: 307
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ясінський Ю. А.
Доповідач: Сопрун В. В.
29 жовтня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді Сопруна В.В.,
за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвоката Совгири Л.В., представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Зайця Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Совгири Людмили Вікторівни на постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 26 вересня 2025 року,
22.07.2025 близько 07:00 год ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем проживання своєї дружини ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , умисно висловлював образи в сторону останньої під час погроз виселенням з квартири, чим завдав шкоди її психічному здоров'ю, вчинивши домашнє насильство психологічного характеру, внаслідок чого вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 26 вересня 2025 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн та стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Совгира Л.В. подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що суд першої інстанції внаслідок недотримання вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, не перевірив належним чином обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не проаналізував докази, що містяться в матеріалах справи, покази та посилання сторін, не дав їм відповідної правової оцінки та належним чином не мотивував свій висновок про притягнення його до адміністративної відповідальності. Просила скасувати постанову та закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши ОСОБА_1 та його адвоката Совгиру Л.В., представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Зайця Б.В., дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
За ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Правовими приписами ч.1 ст.173-2 КУпАП встановлена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до ч.2 ст.173-2 КУпАП діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 422630 від 22 липня 2025 року;
-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22 липня 2025 року;
-поясненнями потерпілої ОСОБА_2 ;
-формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства;
Вивчивши матеріали справи, суд, приходить до висновку, що у справі про адміністративне правопорушення є достатньо достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень.
Оцінивши зібрані у справі докази, вважаю, що дії правопорушника за ч.1 ст. 173-2, КУпАП кваліфіковані вірно, як скоєння дій психологічного характеру, тобто вчинення домашнього насильства.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП, у справі не встановлено.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги з приводу притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, є безпідставними, констатуються з формальних підстав, і такими, що спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, яким суд першої інстанції дав належну та об'єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, які повністю узгоджуються між собою, а інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б свідчили про незаконність винесеної у справі постанови.
Доказів на спростування висновків районного суду апелянтом у апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході апеляційного розгляду не здобуто.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення.
Не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення і інші доводи апелянта, вони не є істотними, тобто такими, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Крім того, під час перевірки законності постанови суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури були досліджені всі матеріали справи, вивчені та перевірені усі заперечення апелянта стосовно обставин події адміністративного правопорушення.
Таким чином, підстав для задоволення поданої апеляційної скарги не вбачається.
Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Совгири Людмили Вікторівни залишити без задоволення.
Постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 26 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Сопрун