Справа № 127/10105/25
Провадження № 22-ц/801/2154/2025
Категорія: 39
Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В.
Доповідач:Рибчинський В. П.
28 жовтня 2025 рокуСправа № 127/10105/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати
у цивільних справах:
судді-доповідача Рибчинського В.П.,
суддів Голоти Л.О., Берегового О.Ю.,
розглянувши в письмовому провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У квітні 2025 року до суду звернулося ТОВ «Юніт Капітал» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 15.01.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладений кредитний договір №287291750, відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 17 880 грн.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладений договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №287291750.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу №05/0820-1, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №287291750.
14.02.2022 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт капітал» укладений договір факторингу №14/02/2022-1, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №287291750.
Відповідач належним чином умови договору не виконував, кошти не сплачував, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 63 599,16 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 17 880 грн, заборгованість по відсоткам - 45 719,16 грн.
За вказаних обставин позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №287291750 від 15.01.2021 у розмірі 63 599,16 грн, судовий збір у розмірі 2 422, 00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду представник ТОВ «Юніт Капітал» - Хлопкова М.С. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не урахував наданих позивачем договорів факторингу та реєстрів прав вимоги, якими доведено факт переходу права вимоги за спірним кредитним договором до ТОВ «Юніт Капітал».
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 боргові зобов'язання за кредитним договором від 15.01.2021 №287291750 ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору.
Колегія суддів погоджується із цими висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Судом встановлено, що 15.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з заявкою на отримання грошових коштів в кредит (а.с.59) та підписав паспорт споживчого кредиту.
15.01.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір №287291750, відповідно до умов якого позичальнику надається кредит у сумі 17 880 грн, строком на 30 днів. В договорі сторони погодили розмір відсотків за користування кредитом, та порядок їх нарахування (а.с.50-52).
Факт отримання відповідачем грошових коштів у сумі 17 880 грн від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором №3687504657 від 15.01.2021 підтверджується копією платіжного доручення №9bcf22a4-af46-4796-8ba3-5f064f6371f1 від 15.01.2021 (а.с.70) та копією довідки АТ КБ «Приватбанк» №09/2024 від 04.09.2024 (а.с.71-72).
28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога (клієнт) укладений договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до п.2.1 якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта на умовах, визначених цим договором (а.с.73-76).
31.12.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладена додаткова угода №26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до п.4.1 якого наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру права вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права до боржника та додаткового оформлення не потребує (а.с.80-83).
Крім цього, між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладені додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с.85-87).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №126 від 23.03.2021, згідно з договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2021 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №287291750 (а.с.88-89).
05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу №05/0820-01. Згідно п. 2.1. договору факторингу за умовами договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. (а.с.90-92 на звороті)
Факт сплати за вказаним договором підтверджується копією платіжної інструкції №742 від 29.10.2021 (а.с.32).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №7 від 28.10.2021, згідно з договором факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №287291750 (а.с.12-13).
14.02.2022 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт капітал» укладений договір факторингу №14/02/2022-01, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників (а.с.14-16).
Факт сплати за даним договором підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.33-46 на звороті).
Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №14/02/2022 від 14.02.2022 до ТОВ «Юніт капітал» перейшло право вимоги до відповідача за договором №287291750 (а.с.18-19).
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу. Наведене відповідає позиції Верховного Суду України, сформованій у справі №752/8842/14-ц від 05 липня 2017 року.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі №910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі №910/12787/17.
Так, із матеріалів справи убачається, що кредитний договір № 287291750 укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 15 січня 2021 року, натомість договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28 листопада 2018 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року, яке в свою чергу передало 05 серпня 2020 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», які лише 14 лютого 2022 року уклали договір факторингу з позивачем.
Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні, не набуло, таке право не могло було передане цим товариством спочатку ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, а потім 14 лютого 2022 року по договору факторингу №14/02/2022-1 ТОВ «Юніт Капітал».
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ТОВ «Юніт Капітал» не набуло прав первісного кредитора, а отже, не має права пред'являти свої вимоги за договором кредитної лінії №287291750, укладеним 15 січня 2021 року між «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , колегія суддів відхиляє, оскільки на момент укладення договору факторингу у відповідача були відсутні кредитні зобов'язання перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Посилання позивача в апеляційній скарзі щодо незгоди із висновками суду першої інстанції, які, на його думку, не відповідають дійсним обставинам справи, колегія суддів до уваги не бере, оскільки такі доводи жодним чином не спростовують правильних висновків суду.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський
Судді: Л.О. Голота
О.Ю. Береговий