Справа №751/6769/25
Провадження №3/751/2427/25
27 жовтня 2025 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
в складі: головуючого судді Діденко А.О.
при секретарі Рак Я.М.
за участю захисника Чикилевської О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
27.07.2025 о 00:28:00 год ОСОБА_1 в м. Чернігові по вул. Любецькій, 9 керував транспортним засобом Nissan X-trail н.з. НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер ARNK-0238 результат 1.41% проміле тест 5135, чим порушив п. 2.9.а ПДР - заборона керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За цим фактом щодо ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол серії ЕПР1 №403744 від 27.07.2025.
Також, ОСОБА_1 згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПРТ1 №403793 від 27.07.2025 інкримінувалося те, що 27.07.2025 о 00:28:00 год ОСОБА_1 в м. Чернігові по вул. Любецькій, 9 керував транспортним засобом Nissan X-trail н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме - виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей які не реагують на світло, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З огляду на те, що обидва протоколи про адміністративне правопорушення стосуються однієї особи та подій, які сталися в одному місці та в одну дату, з метою недопущення порушення вимог ст. 36 КУпАП, суд дійшов висновку про необхідність об'єднання справ в одне провадження.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився будучи належно повідомленим про розгляд справи.
У судовому засіданні захисник Чикилевська О.В. не заперечувала проти розгляду справи за відсутності особи, щодо якої було складено адміністративний протокол. Надала суду пояснення щодо змісту кожного із таких протоколів, які буде деталізовано відображено в розрізі оцінки судом інкримінованого порушення по кожному з таких протоколів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно оцінивши докази, наявні у матеріалах протоколу та додатково надані учасниками провадження, а також проаналізувавши їх аргументи по суті справи, суд дійшов таких висновків
І. Щодо адміністративного протоколу серії ЕПР1 №403744 від 27.07.2025 (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння)
У судовому засіданні захисник ОСОБА_2 заперечувала винуватість свого підзахисного за інкримінованим порушенням, пославшись на те, що зупинка транспортного засобу була безпідставною, ОСОБА_1 не було проінформовано про порядок застосування технічного приладу «Драгер» та не було запропоновано, у разі незгоди з результатом огляду із застосуванням приладу «Драгер» водій може пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння в медичній установі. Також водієві не було надано на його вимогу документи на прилад «Драгер» Крім того, фіксування подій здійснювалося на особистий мобільний телефон поліцейського, що є порушенням закону.
Також захисник надала матеріали, що характеризують особу, яка притягується до адміністративної відповідальності та пояснила, що останній, будучи військовослужбовцем, виконував наказ командира, та перебував у стані крайньої необхідності, що зумовлює відсутність складу адміністративного правопорушення.
1.1.// З дослідженого в судовому засіданні відеозапису з відеореєстратора працівника поліції вбачається, що 27.07.2025 о 00:28:00 транспортний засіб Nissan X-trail н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 в м. Чернігові по вул. Любецькій, 9 був зупинений працівниками поліції.
Наведене спростовує доводи захисника щодо безпідставної зупинки транспортного засобу, позаяк зупинка була здійснена під час дії комендантської години, що надає поліцейським право на зупинку транспортного засобу та його перевірку.
1.2.// Доводи про безпідставну зупинку не є релевантними та не звільняють особу від відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП також із наступних підстав.
Попри те, що висновки апеляційних судів у межах даної категорії справ не мають статусу правових висновків, у силу закону обов'язкових до врахування судом при вирішенні справи, суд вважає за необхідне звернути увагу на існування усталеної на даний час судової практики у справах в категорії адміністративних правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП.
Так, у постанові Хмельницького апеляційного суду від 26 грудня 2024 року в справі № 680/495/24 було зазначено наступне: стосовно доводів сторони захисту про перевищення працівником поліції своїх службових обов'язків, яке полягає у незаконній зупинці транспортного засобу, що потягло безпідставне проведення огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння у водія, то апеляційний суд з таким твердженням погодитися не може. Так, Хмельницький апеляційний суд неодноразово зазначав, що законність підстави зупинки транспортного засобу не охоплюється диспозицією ст.130 КУпАП і дії працівників поліції щодо законності таких підстав зупинки можуть бути оскаржені в окремому порядку, зокрема, в адміністративному із наданням суду відповідних доказів на підтвердження таких обставин (зокрема, постанови у справах №688/1959/20, №686/8878/20, №672/1223/23, № 686/28677/23). У зв'язку із чим апеляційний суд не вбачає підстав відступати від згаданої сталої практики.
У постанові Київського апеляційного суду від 09.10.2024 у справі №759/19292/23 було зазначено: посилання апелянта на те, що працівниками поліції було порушено вимоги ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки працівники поліції безпричинно зупинили транспортний засіб під керуванням особи (05.18. год.) та не поінформували його про конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті, не ґрунтуються на вимогах закону, позаяк незалежно від причини зупинки транспортного засобу, поліцейські, виявивши у водія ознаки сп'яніння чи іншого хворобливого стану, який свідчить про зниження уваги та швидкості реакції водія, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов'язані вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог підпунктів "а" та "б" пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, а водій, відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Окрім того, відповідно до положень п.п.1, 3 ч.1 ст.23 ЗУ "Про національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Згідно із постановою Тернопільського апеляційного суду від 11.07.2025 у справі №595/804/25: посилання на недопустимість доказів з підстав, на думку апелянта, неправомірної зупинки транспортного засобу, є безпідставними, оскільки незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, оскільки такий обов'язок прямо передбачений Правилами дорожнього руху України та не пов'язаний з причиною зупинки транспортного засобу.
У постанові Одеського апеляційного суду від 27.08.2025 у справі № 505/1412/25 зазначено: довід скарги щодо не повідомлення про причини зупинки транспортного засобу є необґрунтованим, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, і такий обов'язок не впливає на причину зупинки. Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з'ясувалось, що водій перебував з ознаками сп'яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов'язку виконання вимог п. 2.5 ПДР України.
Подібна за змістом правова позиція була висловлена Чернігівським апеляційним судом у постановах від 17.03.2025 у справі №738/2704/24, від 17.03.2025 у справі №747/398/24 та від 19.02.2025 у справі №750/17801/24; Одеським апеляційним судом у постанові від 19.08.2024 у справі № 512/961/23 та від 19.08.2024 у справі № 947/36081/23; Київським апеляційним судом у постанові від 09.06.2025 у справі № 375/885/25, від 09.12.2024 у справі № 369/9223/24, від 05.10.2023 у справі № 760/17715/22 та від 19.06.2023 у справі № 379/430/23; постанові Тернопільського апеляційного суду від 22.07.2025 у справі № 607/10583/25 та від 30.04.2025 у справі № 596/235/25; у постановах Харківського апеляційного суду від 17.06.2025 у справі № 643/8653/24 та від 03.06.2025 у справі № 645/1374/25; постановах Сумського апеляційного суду від 25.07.2025 у справі № 591/446/25, від 03.09.2020 у справі № 585/1205/20 та від 29.05.2020 у справі № 950/501/20 та багато інш.
При цьому суд вважає за необхідне окремо акцентувати увагу на тому, що дана судова практика має на даний час статус саме усталеної практики, тобто певної сформованої позиції, яка превалює при вирішенні судами даної категорії справ. Дана судова практика, яка свідчить про те, що навіть у разі неповідомлення працівниками поліції про причини зупинки транспортного засобу, така обставина не звільняє водія від обов'язку проходження огляду на визначення стану сп'яніння, є достатньо чітко сформованою, поширеною незалежно від регіону України та доступною для ознайомлення, що дає можливість як приватним особам, так і практикуючим юристам враховувати її при плануванні своїх дій або при наданні юридичних консультацій.
При цьому суд повністю підтримує таку практику та не вбачає ані найменшої причини відступати від неї у межах даної справи. Керування автомобілем є діяльністю, що пов'язана із джерелом підвищеної небезпеки, і така діяльність створює небезпеку для життя як самого водія, так і інших осіб. У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, у разі виявлення працівниками поліції у водія наявності ознак алкогольного або наркотичного сп'яніння, такий водій підлягає безумовному обов'язку пройти огляд на визначення наявності стану сп'яніння незалежно від підстав зупинки транспортного засобу. У разі ж виявлення факту перебування у стані сп'яніння водій має бути відсторонений від керування транспортним засобом, оскільки його дії створюють небезпеку для оточуючих. Факт керування транспортним засобом у стані сп'яніння є підставою для відповідальності за ст. 130 КУпАП незалежно від підстав зупинки транспортного засобу.
Водночас у тому разі, якщо водій незгоден або вважає незаконними дії працівників поліції саме щодо підстав зупинки транспортного засобу, такий водій не позбавлений права оскаржити у визначеному законом порядку дії працівників поліції і вимагати притягнення їх до відповідальності. Однак це питання не входить до кола обставин, що підлягають вирішенню при розгляді адміністративних справ, провадження в яких здійснюється за ст. 130 КУпАП.
Принагідно суд зауважує, що жодних доказів оскарження законності дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу суду не надано.
Крім того суд зауважує, що не будь-які посилання на недотримання працівниками поліції вимог законодавства автоматично тягнуть за собою недопустимість всіх отриманих доказів, на що посилається захисник. Порушення повинно мати певний ступінь суттєвості, наприклад порушувати базові права людини, свідчити про перевищення працівниками поліції своїх повноваження або про отримання доказів у спосіб, що не передбачений законом. Однак саме незгода водія з підставами зупинки транспортного засобу, особливо здійсненої в період воєнного стану, не є настільки суттєвим втручанням в права особи, яке потенційно могли би потягнути за собою недопустимість всіх зібраних у справі доказів.
1.3.// Посилання захисника на керування транспортним засобом у стані крайньої необхідності спростовуються, зокрема, матеріалами відеозапису з бодікамери працівника поліції, на якій зафіксовано те, що особа, яка перебуває в салоні автомобіля в якості пасажира зазначає працівникам поліції наступне: «Я повертаюся від командування, у нас трошки було свято сьогодні …. маленьке … мене водій підвозить » (час 00:31:36) та «…мені довелося трохи з людьми посидіти» (час 00:32).
Суд зауважує, що святкування певної події апріорі не може вважатися подією, яка зумовлює крайню необхідність для особи перебувати за кермом транспортного засобу в стані алкогольного сп'яніння.
1.4.// Як підтверджується відеозаписом з бодікамери працівника поліції, ОСОБА_1 було повідомлено виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд із застосуванням приладу «Драгер», на що останній погодився (час 00:33).
1.5.// Учасники подій неодноразово визнають факт вживання алкогольних напоїв водієм транспортного засобу ОСОБА_1 , зокрема 00:34 (Пасажир: «Я вживав … Водій чесно кажучи також…») та 00:42:42 ( ОСОБА_1 : «Ну чесно винуватий, согласєн…») та 00:56 ( ОСОБА_1 : «Я винуват, випивший…»).
1.6.// Відеозаписом з бодікамери працівника поліції спростовується твердження щодо не роз'яснення порядку застосування приладу «Драгер», оскільки таке роз'яснення міститься на відеозаписі (00:41), зокрема повідомлення щодо контрольного використання, щодо розпаковування мундштука тощо.
Крім того, в поясненні захисника відсутнє обґрунтування на предмет того, як не роз'яснення (на думку захисника) порядку використання приладу вплинуло на достовірність його результатів.
1.7.// На відеозаписі (час 00:42:53) міститься повідомлення працівника поліції ОСОБА_1 про те, що в разі незгоди із результатами він може пройти огляд у лікаря-нарколога в медичному закладі. Повторно про можливість проходження огляду у лікаря-нарколога в медичному закладі працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 о 00 год 52 хв 38 сек.
Водночас ОСОБА_1 погоджується із результати огляду «Винуватий, згоден…» (00:42:39), а також аналогічне пояснення о 00 год 42 хв 50 сек, а отже незгоди ОСОБА_1 із результатами огляду не висловив, відповідно і правових підстав для доставлення останнього для проходження огляду в лікаря-нарколога не було. Про згоду водія із результатами свідчить і його особистий підпис в чеку приладу «Драгер», згідно якого результат огляду є позитивний - 1.41 проміле.
Цим спростовуються посилання захисника не роз'яснення щодо можливості проходження огляду в лікаря-нарколога.
1.8.// Посилання захисника на вчинення адміністративного правопорушення у стані крайньої необхідності спростовуються матеріалами справи, зокрема відеозаписом з бодікамери працівника поліції, з якого вбачається, що особи, які перебувають в автомобілі, визначають причину вчинення порушення, як святкування певної події.
З цих підстав суд відхиляє письмове пояснення військовослужбовця (номер частини не вказується в постанові) - майора ОСОБА_3 щодо того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом за вказівкою та на виконання завдання безпосереднього командира, пов'язаного з відсіччю збройної агресії російської федерації. Як було зазначено захисником в судовому засіданні, ОСОБА_3 і є тією особою, яка перебувала на місці подій в салоні автомобіля, а отже письмове пояснення ОСОБА_3 суперечить його ж поясненню щодо причин керування транспортним засобом, висловленому на місці події та сприймається судом критично.
Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази наявності розпорядження, яке би виконувалося ОСОБА_1 в момент зупинки (копія наказу або розпорядження командира тощо).
1.9.// Посилання на не надання документів, які посвідчують правомірність використання приладу в даному випадку не мають правового значення, оскільки захисник мав можливість звернутися із запитом щодо надання сертифікуючи документів до органів поліції або клопотати перед судом про їх витребування з метою доведення неправомірності використання приладу, однак таких аргументів в ході розгляду справи не було озвучено.
1.10.// Посилання на відеозйомку на власний мобільний телефон поліцейського суд до уваги також не бере, оскільки в матеріалах справи наявні відеозаписи за бодікамер працівників поліції, і саме ці відеозаписи суд поклав в основу свого рішення.
За таких умов винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується належними та допустимими доказами, які відповідають критеріям допустимості, належності та достовірності, та в сукупності доводять винуватість ОСОБА_1 за критерієм «поза розумним сумнівом», а саме: протоколом у справі про адміністративне правопорушення, результатами огляду із застосуванням приладу «Драгер» (чек), відеозаписом з відеореєстратора та бодікамери працівників поліції.
ІІ. Щодо адміністративного протоколу серії ЕПР1 №403793 від 27.07.2025 (відмова від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння)
У судовому засіданні захисник ОСОБА_2 заперечувала винуватість свого підзахисного за інкримінованим порушенням, пославшись на те, що зупинка транспортного засобу була безпідставною, було порушено порядок направлення водія на проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, а крім того водія даним протоколом було повторно притягнуто до адміністративної відповідальності в порушення вимог статті 61 Конституції України.
Матеріалами відеозапису підтверджується, що після завершення оформлення адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП, працівниками поліції повідомлено ОСОБА_1 про виявлені, як на їх думку, ознаки наркотичного сп'яніння, після чого запропоновано пройти огляд в лікаря-нарколога, від чого ОСОБА_1 відмовився.
Що ж стосується протоколу серії ЕПР1 №403793 від 27.07.2025 суд відзначає, що ОСОБА_1 інкримінується керування одним і тим же транспортним засобом, в одному тому ж самому місці і в той же час, що і згідно протоколу серії ЕПР1 №403744 від 27.07.2025.
Суд акцентує увагу на тому, що процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності розпочинається саме з моменту складення адміністративного протоколу.
Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Аналогічні положення закріплені в статті 4 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.
При цьому, як слідує з висновків Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» та «Надточій проти України», визначені Конвенцією гарантії поширюється на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - це сукупність юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільно шкідливе діяння як конкретне правопорушення, передбачене законом. Об'єктивна сторона правопорушення включає в себе, зокрема діяння (дія або бездіяльність), суспільно шкідливі наслідки (певна шкода об'єкту охорони), причинний зв'язок, спосіб, час, обстановка, предмет вчинення правопорушення.
Аналіз фактичних обставин справи дає підстави для висновку про те, в обох випадках особі інкримінується юридична відповідальність за вчинення одного і того ж діяння - керування транспортним засобом (в однакових місці та часі), тобто дія особи як елемент об'єктивної сторони правопорушення за обома протоколами є ідентичним.
Суд зауважує, що формально різна юридична кваліфікація діянь ОСОБА_1 - керування у стані алкогольного сп'яніння та відмова від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння - у даному випадку не є визначальною. На підтвердження цього суд звертається до практики ЄСПЛ, який у рішенні по справі «Gradinger v. Austria» сформулював певні критерії оцінки двох правопорушень як тотожних - тотожність стосується не лише назви правопорушень за законом, але, що головніше, змісту та мети правопорушень.
Суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності в демократичному суспільстві не може мати на меті формування статистичних показників кількості складених адміністративних протоколів. Притягнення до адміністративної відповідальності має охоронну функцію в певній сфері правовідносин, та повинно мати легітимну мету - захист певного виду суспільних відносин, законних прав та інтересів осіб у певній сфері правовідносин, що випливає, серед іншого, з прецедентної практики ЄСПЛ. При цьому, за результатами аналізу матеріалів даної справи суду не зрозуміло, якою є доцільність складення щодо особи другого адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП за фактом відмови особи від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння за тієї умови, що відносно цієї ж особи за одним і тим самим фактом керування транспортним засобом вже складено адміністративний протокол за фактом керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, і таку особу у встановленому законом порядку відсторонено від керування транспортним засобом.
Суд зауважує, що як вбачається із відеозапису з бодікамери працівника поліції, спочатку працівниками поліції було проведено огляд ОСОБА_1 на місці на предмет визначення стану алкогольного сп'яніння із застосуванням приладу типу «Драгер» та складено відповідний адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а в же після складення протоколу щодо керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння працівниками поліції було повідомлено ОСОБА_1 про ознаки наркотичного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога в медичному закладі.
Стаття 130 КУпАП передбачає суттєві заходи майнової відповідальності особи у виді штрафу та позбавлення спеціального права. Водночас Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наводив висновок про те, що втручання держави у майнові права особи вимагає дотримання таких критеріїв: 1) мати закону підставу; 2) мати легітимну мету; 3) відповідати критерію розумного балансу між легітимною метою та способом втручання.
Суд повторно наголошує, що за кожним окремим фактом керування транспортним засобом у стані сп'яніння щодо особи може бути кладений лише один, а не декілька адміністративних протоколів. При цьому різновиди стану сп'яніння (алкогольне, наркотичне, поєднання кількох видів наркотичного сп'яніння, поєднання наркотичного та алкогольного сп'яніння тощо) правового значення не мають, і не потребують складення окремого протоколу щодо кожного із станів сп'яніння окремо, адже така ситуація очевидно позбавлена будь-якої згаданої вище легітимної мети в аспекті висновків ЄСПЛ. Аналогічним чином відсутня будь-яка легітимна мета у складенні адміністративного протоколу за відмову від огляду на визначення певного стану сп'яніння за тієї умови, що відносно цієї ж особи вже складено адміністративний протокол за фактом перебування у стані іншого різновиду сп'яніння, і така особа вже є відстороненою від керування транспортним засобом, як це і відбулося в межах даної справи.
Суд ще раз акцентує, що метою правової норми, передбаченої статтею 130 КУпАП, є захист правовідносин, пов'язаних із безпекою дорожнього руху, шляхом встановлення юридичної відповідальності за керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного або наркотичного), а так само за відмову від проходження огляду на визначення стану сп'яніння, за умови існування в особи ознак сп'яніння. Однак мета такої норми повністю досягається шляхом відсторонення особи від керування транспортним засобом та складення адміністративного протоколу, у той час як складення декількох адміністративних протоколів за одним фактом керування жодної легітимної мети під собою не має.
За наведених умов, при складенні адміністративного протоколу серії ЕПР1 №403793 від 27.05.2025 працівниками поліції не було враховано вимоги статті 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а також вимоги статті 1 Першого протоколу ЄКПЛ в аспекті пропорційності втручання в майнові права особи з боку державного органу.
За таких умов протокол серії ЕПР1 №403793 від 27.05.2025 суд розцінює як недопустимий доказ, оскільки такий протокол складено всупереч закону, а провадження у даній справі в цій частині підлягає закриттю за відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що суд з наведених підстав дійшов висновку про недопустимість протоколу в цілому, суд не вважає за потрібне вирішувати інші питання, у тому числі щодо наявності або відсутності фактичних ознак наркотичного сп'яніння, або щодо інших можливих порушень порядку направлення особи на визначення стану наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
ІІІ. Щодо адміністративного стягнення
При визначенні виду стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність правопорушника згідно зі ст. ст. 34, 35 КУпАП суд не вбачає.
Суд бере до уваги наявність статусу учасника бойових дій та відзнак, позитивну характеристику особи за місцем проходження військової служби, водночас зазначає, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 стягнення, у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) зроблений правовий висновок про те, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 29.01.2025 у справі №600/3723/24-а.
У розпорядження суду не надано відомостей про те, що керування транспортним засобом було пов'язано із реалізацією прав учасника бойових дій або військовослужбовця, зокрема що ОСОБА_1 керував транспортним засобом виконуючи службове завдання, а отже, правових підстав для звільнення від сплати судового збору в межах даної справи суд не знаходить.
Відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33, ч. 1 ст. 130, 245, 283, 284 п. 1, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
постановив:
Адміністративну справу №751/6769/25 (провадження №3/751/2427/25) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та адміністративну справу №751/6771/25 (провадження №3/751/2428/25) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - об'єднати в одне провадження.
Об'єднаній справі присвоїти номер №751/6769/25, номер провадження №3/751/2427/25.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцяти тисяч) грн (отримувач коштів: ГУК у Чернігівській області/21081300, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37972475, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA528999980313070149000025001, КБКД: 21081300, призначення платежу*21081300, серія протоколу, № протоколу, ПІБ), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. на користь ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України, МФО 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Роз'яснити правопорушнику, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП, розпочате на підставі адміністративного протоколу серії ЕПР1 №403793 від 27.07.2025 - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова.
Повний текст постанови складено 29.10.2025.
Суддя: А.О. Діденко