Справа № 726/1362/25
Провадження №2/726/287/25
Категорія 40
23.10.2025 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Байцар Л. В., секретаря судових засідань Осипчук Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, в залі суду м. Чернівці цивільну справу №726/1362/25 року за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», інтереси якого представляє Поляков Олексій Володимирович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.
В суд надійшла позовна заява ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (надалі - ТзОВ «ФК «ЕЙС»), за підписом представника Полякова О.В., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитної лінії № 144106 від 20.06.2024, в розмірі 10 674,48 грн., судових витрат в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Позов мотивований тим, що 20.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» (далі - ТОВ «ФК «Кредіплюс») та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 144106 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого позикодавець надав відповідачу кредит у розмірі 7047,08 грн.
Відповідач добровільно без примусу чи тиску заявив бажання про отримання кредитних коштів, зареєструвався на сайті, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту кредитодавця, тобто вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладання електронного підпису завершується створенням електронного документа (ч.1,2 ст. 6 ЗУ «Про еленктронні документи та електронний документообіг).
Таким чином, ТОВ «ФК «Кредіплюс», перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладення договору, перевірило не лише особисті дані відповідача з метою ідентифікації, а і платіжну картку, а саме: приналежність платіжної картки позичальнику.
Електронний підпис одноразовий ідентифікатор 2b496b5f відправлено на номер телефону НОМЕР_1 відповідача та введено ним 20.06.2024 09:45:38 підтверджується на кожній сторінці індивідуальної частини. Введення позичальником одноразового ідентифікатора у відповідне поле в особистому кабінеті на сайті кредитодавця є підписанням договору відповідно до ст.12. ЗУ «Про електронну комерцію»
10.10.2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» і позивачем було укладено договір факторингу №10102024, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив, а ТОВ «ФК «Ейс» набуло право вимоги за договором про споживчий кредит № 144106 від 20.06.2024 року.
Оскільки до теперішнього часу на вимоги позивача відповідач заборгованість не погасив, від виконання своїх зобов'язань ухиляється, тому, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 674,48 гривень, а також судові витрати по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 24.04.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
26.06.2025 від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява розглянути справу у його відсутність. Позовні вимоги не визнає, оскільки немає доказів надходження коштів нам його рахунок.
Сторони не з'явились. Повідомлялись належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось. Сторони в судове засідання не викликалися.
Фактичні обставини встановлені судом
Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, які наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 20.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 144106, який складається з індивідуальної та публічної частин. Індивідуальна частина договору містить персональні умови кредитування, а саме:
- п. 2.1. кредитодавець зобов'язується на умовах та в строк, визначених договором надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 2.2.1. договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше остаточного погашення заборгованості та виконати інші зобов'язання, визначені договором;
- п.2.3. проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 390% річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6 цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний;
- п. 2.4. знижений тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу складає 1,00 гривень; стандартний (базовий) тариф за управління та обслуговування першого траншу складає 100,00 грн.;
- п. 2.5. комісія за надання першого траншу складає 3 333, 50 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 25,00% від загальної суми кредиту за рахунок власник коштів позичальника;
- п. 2.6. загальний строк кредитування за цим договором складає 84 дні з 20.06.2024 (дата надання кредиту) по 12.09.2024;
- п. 2.6.1. строк на який надається кредит встановлюється графіком платежів; періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні;
- п. 2.7. загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує 8917, 47 грн.;
- п. 2.7.1. денна процентна ставка складає 8917,47./10667,00 грн./84 дні*100%= 0,9952%/день;
- п. 2.8. орієнтована реальна річна процентна ставка складає 48 115,15% річних.
Договір про споживчий кредит та графік платежів підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 2b496b5f, що свідчить ознайомлення з істотними умовами договору та їх прийняття.
Як вбачається з публічної частини договору про споживчий кредит, затвердженого ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» наказом №14-од від 29.03.2024, в редакції, яка діє з 01.04.2024 року, позичальник приймає умови публічної частини, як невід'ємної його частини, шляхом підписання індивідуальної частини.
З копії паспорта споживчого кредиту слідує, що між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» в особі кредитодавця/кредитного агента ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір, згідно якого тип кредиту - кредит, сума/ліміт кредиту - 10667,00 грн., строк кредитування - 84 дні, спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом на рахунки позичальника, здійснення платежів на користь кредитодавця. Кредит надається не пізніше наступного дня з моменту укладення договору за умови надання забезпечення та/або укладення договорів про надання супровідних послуг, якщо такі передбачаються, в наступному порядку: у розмірі 4102,74 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит укладеним з кредитодавцем; на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_2 ХХ ХХХХ 7533, у національній валюті; у розмірі 2666,75 грн. шляхом погашення заборгованості.
10 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю» «Фінансова компанія «Кредіплюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу №10102024, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» за плату право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в Реєстрах прав вимоги.
Згідно копії витягу з додатку №1 до договору факторингу №10102024 від 10.10.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» відступило право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 за кредитним договором №144106 від 20.06.2024 року в сумі 10674, 48 грн.
Відповідно до Акту приймання-передачі Реєстру №3 до договору факторингу №10102024 від 10.10.2024 клієнт передав фактору Реєстр боржників клієнта від 10.10.2024.
Копією платіжної індукції підтверджується підтверджується оплата за відступлення права грошової вимоги за договором факторингу №10102024 від 10.10.2024.
Відповідно до копії виписки з особового рахунка ОСОБА_1 за кредитним договором № 144106 від 20.06.2024, заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» за період з 10.10.2024 по 25.02.2025 (включно) складає 10674,48 грн.:
- прострочене тіло - 7047,08 грн.;
- заборгованість за комісією - 400,00 грн.;
- заборгованість за відсотками - 3227, 40 грн.
Дослідженні судом письмові докази підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання ним кредитних коштів, а також неналежне виконання ним умов договору, що також не оспорюються та визнається відповідачем.
Розрахунок заборгованості підтверджує існування заборгованості, зазначеної у позовній заяві, які відповідачем у частині нарахування відсотків не визнається.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1)припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.
Договір укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Договір був укладений шляхом його безпосереднього підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 2b496b5f.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вищевказаний кредитний договір № 144106 від 20.06.2024 року підписаний відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), згідно зі статтею 1077 ЦК України, одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.
Положеннями Цивільного кодексу України не містять жодних обмежень щодо предмету договору факторингу (право грошової вимоги), за критерієм віднесення носія вказаної заборгованості до кола суб'єктів господарювання. Відповідно до статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною першою статті 1082 ЦК України передбачено зобов'язання боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Суд вважає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що підписуючи кредитний договір, у якому зазначені сума кредиту, строки його повернення а також вказані відсотки за користування кредитом, відповідач погодився із вказаними умовами договору та розміром відсоткової ставки, тому зобов'язаний його виконувати в повному обсязі. Жодних порушень нарахувань чи неправильності вказаного розміру заборгованості щодо нарахованих відсотків за користування кредитом, судом не встановлено.
Доказів того, що ОСОБА_1 сплатив заборгованість за кредитним договором, а також щодо неправомірності здійснення розрахунку заборгованості за наданим кредитом чи нарахування заборгованості за порушення грошового зобов'язання, суду не надано, також не надано спростування наданого позивачем розрахунку.
Враховуючи вище викладене, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів вважає, що позові вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у сумі 2422 грн. 40 коп.
Крім цього, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 7000 гривень.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено: копію договору про надання правничої допомоги №04/02/25-01 від 04.02.2025 року укладеного між Адвокатським Бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс»; копію протоколу погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 04/02/25-01; акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №04/02/25-01 від 04.02.2025.
Таким чином, представником позивача підтверджено обсяг наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Зважаючи на те, що позов задоволено на користь позивача, суд, на підставі ст.141 ЦПК України, стягує з відповідачів понесені позивачем при зверненні до суду судові витрати та витрати на правову допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.525,526,612,1050 ЦК України, ст.ст.258 - 260,263 265, 280, 282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» , 02090, м.Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956, суму заборгованості за договором № 144106 від 20.06.2024 року, в розмірі 10 674 гривні 48 копійок, яка складається з наступного: 7047,08 грн. заборгованість за тілом кредиту; 3227, 40 - заборгованість за відсотками; 400,00 - заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 2422.40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 (сім тисяч) гривень.
Рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст.268 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд м. Чернівці протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. В. Байцар