Справа № 523/9654/25
Провадження №2/523/4752/25
"29" жовтня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання - Дяченко Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у спрощеному позовному провадженні, в залі суду №17 м. Одеси, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати,
І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.
Доводи позову.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» про стягнення нарахованої але невиплаченої заробітної плати у розмірі 55958,83 грн, компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати у розмірі 7866,36 грн. Всього просить стягнути 63825,19 грн., а також понесені судові витрати у розмірі 16800,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначає про те, що з 17 лютого 2015 року по теперішній час перебуває у трудових відносинах з ДП «УДЦ «Молода гвардія», що підтверджується інформацією з трудової книжки та витягом з трудової книжки, виданими відділом кадрів ДП «УДЦ «Молода гвардія».
Наразі, з боку Відповідача існує суттєва заборгованість по сплаті йому заробітної плати, а саме: заборгованість складає 55 958, 83 грн, що підтверджується довідкою про заборгованість по заробітній платі №20 від 26 березня 2025 року та розрахунком нарахованої заробітної плати за період з січня 2023 року по квітень 2025 року, який надав Відповідач у відповідь на адвокатський запит № 0801 від 17 квітня 2025 року.
Таким чином, Відповідач як роботодавець не дотримується покладеного на нього обов'язку в частині своєчасної та повної оплати праці, що негативно впливає на рівень та якість життя Позивача, порушує його права, які підлягають відновленню.
Крім того, оскільки на момент звернення до суду заборгованість не виплачена, а строк затримки заробітної плати за певні періоди складає більше ніж один місяць, загальна сума компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати становить 7 866, 36 грн.
Доводи відзиву на позов.
27.06.2025 року представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву. У своєму відзиві, відповідач позовні вимоги не визнав. При цьому відповідач не заперечував про те, що перед позивачем має заборгованість по заробітній платі. Також відповідач посилався на те, що наказом №12/20240ОД від 01 березня 2024 року, у зв'язку з відсутністю діяльності, передбаченої установчими документами, а саме, організація оздоровлення, навчання, лікування, відпочинок дітей та молоді через початок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та у зв'язку із введенням Указом Президента України від 24 лютого 2024 року воєнного стану, діяльність державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» - призупинено на період дії воєнного стану. Оскільки підприємство не функціонує, не має власних джерел доходу на час військової агресії та призупинення діяльності, усі витрати із забезпеченням функціонування підприємства, у тому числі видатки на заробітну плату працівникам, здійснюються виключно за рахунок фінансування Міністерства соціальної політики України.
Щодо стягнення компенсації то з метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159). Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі заробітної плати (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначається «Порядком проведення індексації грошових доходів населення», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Так, слід зазначити, що дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинено з 01.01.2023 року, згідно із Законом України №2710-ІХ від 03.11.2022 року, тому розрахунок компенсації, який проведено позивачем, не відповідає чинному законодавству.
Крім того, ОСОБА_1 не звертався до ДП «УДЦ «Молода гвардія» із заявою про нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з 01.2023 по 04.2025 року. Така заява є обов'язковою умовою для виникнення права на судовий захист у цій категорії спорів. Відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», а також Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №?159 (далі - Порядок №159), компенсація підлягає нарахуванню та виплаті роботодавцем у разі порушення строків виплати доходів лише за умови, що відповідна особа звернулася до такого роботодавця із письмовою заявою.
Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Відповідач не відмовляв позивачу у виплаті компенсації, а отже, не вчиняв жодних дій чи бездіяльності, які б могли бути оскаржені в порядку, визначеному статтею 55 Конституції України. Таким чином, право позивача не було порушено, і, відповідно, не існує об'єкта для судового захисту.
Щодо стягнення судових витрат, то Позивачем не надано до позовної заяви перелік наданих послуг, а тому неможливо визначити співмірність суми стягнення з переліком виконаних робіт. Таким чином сума стягнення у 16 800 гривень є необґрунтованою, завищеною та такою, що не варта уваги суду.
З огляду на викладене, відповідач просить в частині стягнення компенсації відмовити, а також частково задовольнити вимоги щодо стягнення судових витрат у розмірі 2000,00 грн.
Доводи відповіді на відзив.
У поданій відповіді на відзив представник позивача зазначив про те, що Відповідач вказує на застосування Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», що був зупинений в дії у період з 01 січня 2023 року по 01 січня 2024 року. Вважаємо таке зауваження недоречним, оскільки предметом даної справи є, зокрема, компенсація втрати частини доходів, що регулюється Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», дія якого не зупинялася. У позовній заяві відсутнє питання щодо індексації грошових коштів. В той же час, у розрахунку компенсації застосовано індекс споживчих цін, що щомісячно публікується Державною службою статистики України на офіційному веб-сайті Верховної Ради та продовжує застосовуватися. Наданий розрахунок здійснено у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, на підставі формул вказаних в Порядку.
Крім того, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не передбачений обов'язок звернення із заявою про здійснення компенсації до роботодавця, а отже, таке твердження відповідача є повністю хибним та не відповідає чинному законодавству.
Щодо відсутності детального опису здійснених адвокатом витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, на виконання положень частини четвертої статті 137 ЦПК України, то за змістом цієї правової норми вона запроваджена «для визначення розміру витрат», тоді як сума гонорару адвоката встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.
ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 26 травня 2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.
27.06.2025 року представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
03.07.2025 року від представника позивача надійшло заперечення на клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
ІІІ. Позиції сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Представник позивача -адвокат Попова Т.С. надала до суду заяву в якій позовні вимоги підтримала та просила розглянути справу у їх із позивачем відсутність.
Представник відповідача Луб В.В. в судове засідання не з'явився, згідно поданої заяви просив справу розглянути у його відсутність.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17 лютого 2015 року по теперішній час перебуває у трудових відносинах з ДП «УДЦ «Молода гвардія», що підтверджується інформацією з трудової книжки та витягом з трудової книжки, виданим відділом кадрів ДП «УДЦ «Молода гвардія».
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічні положення має ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Наразі, з боку Відповідача існує заборгованість по сплаті ОСОБА_1 заробітної плати у розмірі 55 958, 83 грн, що підтверджується довідкою про заборгованість по заробітній платі №20 від 26 березня 2025 року та розрахунком нарахованої заробітної плати за період з січня 2023 року по квітень 2025 року, виданої ДП «УДЦ «Молода гвардія» на адвокатський запит № 0801 від 17 квітня 2025 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що з Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» на користь позивача слід стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату, у розмірі 55 958, 83 грн., а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Суд зауважує, що допустимі докази, щодо іншого розміру заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні, позовні вимоги в цій частині фактично визнані відповідачем, у зв'язку з чим суд виходить з розміру заборгованості підтвердженої допустимими та достовірними засобами доказування.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 7866,36 грн., суд виходить з наступного.
Статтею 1Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно довідки ДП «УДЦ «Молода гвардія» вих. №20 від 26 березня 2025 року вбачається, що заборгованість з виплати заробітної плати виникла за 2023-2024 роки та становить 55958,83 грн.
Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача як роботодавця на свою користь як працівника компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).
Відповідно до п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Відповідно до наданої відповіді ДП «УДЦ «Молода гвардія» на адвокатський запит, заборгованість утворилась з січня 2023 року по теперішній час.
Позивач просив стягнути компенсацію у розмірі 7866,36 грн., що підтверджується відповідним розрахунком.
Суд, перевіривши розрахунок, приходить до висновку, що стягненню підлягає компенсація втрати частини заробітку у розмірі 7866,36 грн., відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та статті 34 Закону України «Про оплату праці».
Посилання відповідача на помилковість наданого позивачем розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати, у зв'язку із тим що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинено з 01.01.2023 року, згідно із Законом України №2710-ІХ від 03.11.2022 року, та не зверненням позивача із заявою до роботодавця для виплати зазначеної компенсації, слід зазначити, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», був зупинений в дії у період з 01 січня 2023 року по 01 січня 2024 року, тому таке зауваження відповідача є недоречним, оскільки предметом даної справи є, зокрема, компенсація втрати частини доходів, що регулюється Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», дія якого не зупинялася. У позовній заяві відсутнє питання щодо індексації грошових коштів.
Також, відповідач вказує на невірність розрахунку компенсації та його протиріччя чинному законодавству, втім не вказує, що саме було не вірно розраховано.
Розрахунок здійснено у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ані Порядок №159 не містить норми про обов'язок звернення із заявою про здійснення компенсації до роботодавця.
Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 0840/3175/18 (пр/280/36/18), яку суд в силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.
Так, стаття 1 Закону вказує на обов'язок роботодавця здійснювати таку компенсацію у випадку порушення строків виплати грошових коштів. А статтею 7 Закону закріплено право громадянина звернутися за захистом своїх порушених прав, зокрема, на отримання такої компенсації до суду.
Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі №134/87/16-а, від 16.04.2020 у справі №200/11292/19 судом до уваги не беруться, оскільки вони стосуються не подібних правовідносин, тобто наведена практика не є релевантною.
Наведені висновку суду ґрунтуються на тому, що розмір компенсації може бути визначений виключно на момент виплати робітнику заборгованості по заробітній платі у зв'язку з порушенням строків її виплати, що відповідає положенням ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», та виключно у випадку, якщо строк її виплати заробітної плати був порушений. Отже, з наведеного очевидним є висновок про те, що на момент нарахування заробітної плати робітнику, роботодавець не може визначати розмір такої компенсації, оскільки невідомо, коли заробітна плата буде виплачена і чи буде порушений строк її виплати, а від строку затримки виплати заробітної плати залежить і розмір компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати.
У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку, що з ДП «УДЦ «Молода гвардія» на користь позивача слід стягнути суму компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 7866,36 грн., а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується копією договору про надання правничої допомоги № 08/25 від 10.04.2025; додатковою угодою № 1 від 10.04.2025.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Таке правозастосування узгоджується із правовими висновками Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 11 січня 2024 року у справі № 235/8612/19, які суд в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності) та розумності розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких, саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 19.01.2023 у справі № 345/136/18 року у справі № 758/6113/19, зазначено, що суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові від 22.03.2023 у справі № 758/6113/19 Верховний Суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, зазначив, що такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п.4 ч.3 ст.137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п.2 ч.3 ст.141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
У даному випадку, відповідачем було висловлено заперечення щодо розміру заявлених витрат позивачем витрат як таких , що є неспівмірними.
Виходячи з конкретних обставин справи, її складності, ціни позову, обсягу виконаної адвокатом роботи та критерію необхідності такої роботи, ураховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, вважає, заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 16800,00 грн є невиправданим.
Суд бере до уваги той факт, що спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення трудового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
За наведених обставин, суд доходить висновку про зменшення заявленого розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, до 7 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як встановлено в судовому засіданні, при подачі позову позивачем не було сплачено судовий збір за вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Згідно з частиною шостою ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 4-7,1-13, 258, 259, 263-265, 268, 274, 352, 354 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати - задовольнити частково.
Стягнути з Державного Підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» (код ЄДРПОУ: 33636307, адреса: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, буд. 172) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 55958,83 грн., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 7866,36 грн.
Стягнути з Державного Підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» (код ЄДРПОУ: 33636307, адреса: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, буд. 172) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного Підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» (код ЄДРПОУ: 33636307, адреса: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, буд. 172) - на користь держави судовий збір у розмірі: 1211,20 гривень.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення суду складений 29.10.2025р.
Суддя: К.О. Далеко