Справа № 638/19276/25
Провадження № 3/638/5480/25
28 жовтня 2025 року м. Харків
Суддя Шевченківського районного суду міста Харкова Теслікова І.І., розглянувши адміністративний матеріал відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Біла Церква Київської обл., громадянина України, солдата, старшого механіка водія 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП,-
встановив:
01 жовтня 2025 року в провадження судді Теслікової І.І., згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2025, надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП.
19.09.2025 близько 18-00 год. на території військової частини НОМЕР_1 (місце тимчасової дислокації) АДРЕСА_2 було виявлено солдата ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння. В подальшому солдата ОСОБА_1 було доставлено до пункту дислокації групи ВСП АДРЕСА_3 для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Алконт-М №00242-15. Відповідно до тесту №3424 від 19.09.2025 встановлено алкогольне сп'яніння 2.10 % проміле.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час, місце судового розгляду повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки за допомогою СМС-сповіщенням. Крім того, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено заяву ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності, а тому суд вважає за можливе розглянути даний матеріал без його участі, що відповідає положенням ст. 268 КУпАП.
У рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно положень ст.268КУпАП інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за ст.172-20 КУпАП не відноситься до правопорушення, по якому присутність у судовому засіданні особи є обов'язковою.
Приймаючи до уваги, що суд позбавлений можливості в рамках Кодексу України про адміністративне правопорушення вжити заходів для забезпечення явки учасників процесу в судове засідання, окрім як шляхом направлення судових повісток, а законом передбачений строк розгляду протоколу про адміністративне правопорушення та термін притягнення особи до адміністративної відповідальності, враховуючи наявність заяви ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності, та принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суддя, розглянувши адміністративний матеріал, дослідивши докази по справі, дійшов наступного.
Статтею 280 КУпАП, передбачено що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями потерпілих, свідків, тощо.
Згідно ст.252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частина 1 ст. 172-20 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Частиною 3 ст. 172-20 КУпАП встановлено відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в України», який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому його дія неодноразово продовжувалася, зокрема по теперішній час.
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Відтак в Україні продовжує діяти особливий період.
Відповідно до ст. 11, 13, 16, 17 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України встановлено, що до загальних обов'язків військовослужбовців відноситься: необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно. Військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок. Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.
Відповідно до ст. 241 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров'я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).
Згідно зі ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Діяння ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, як поява військовослужбовця на території військової частини в нетверезому стані в умовах особливого періоду.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП в повному обсязі доведена дослідженими судом доказами по справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення ДНХІ №4905 від 19.09.2025, актом № 113 огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу, результатами тестування на стан алкогольного сп'яніння приладом «Алконт-М» №3424 від 19.09.2025, яким зафіксовано, що ОСОБА_1 о 18-48 год. перебував у стані алкогольного сп'яніння - 2.10 проміле.
Згідно положень ст.23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні стягнення, відповідно до ст. ст. 33-35 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, тому вважає, за необхідне застосувати до ОСОБА_1 штраф у розмірі, передбаченому санкцією ч.3 статті 172-20 КУпАП, за якою кваліфіковані його дії, на час вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», військовослужбовці звільняються від сплати судового збору, при розгляді справи, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.
Таким чином, ОСОБА_1 належить звільнити від сплати судового збору як військовослужбовця при розгляді справи, пов'язаній з виконанням службових обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40-1, 172-20, 221, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,-
постановив:
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень (отримувач коштів ГУК Харків обл/МТГ Харків/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача (IBAN) UA558999980313030106000020649, код класифікації доходів бюджету 21081100).
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Харкова.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Суддя І.І.Теслікова