Справа № 216/1847/25
провадження №2-п/216/27/25
08 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Poгy у складі: головуючого судді: Стартановича Д.В.,
за участю: секретаря судового засідання: Клименко О.В.,
в порядку ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,
розглянувши у спрощеному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором про надання послуг на користь третьої особи,-
19 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення боргу за договором про надання послуг на користь третьої особи, укладеного між ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 та Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 .
В обгрунтування позову позивач посилалася на те, що між нею, ОСОБА_1 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 укладено 10 квітня 2024 року договір про надання соціальних послуг на користь третьої особи. Третьою особою за умовами договору виступає ОСОБА_3 .
Відповідно до Розділу ІІ п. 4 Договору вартість соціальної послуги становить 12 000 грн на місяць. На виконання умов укладеного Договору, ОСОБА_1 сплачено кошти в сумі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень за місяць перебування ОСОБА_3 травень 2024 року.
10 травня 2024, ОСОБА_1 привезла ОСОБА_3 до пансіонату де вона пробула до 11 травня 2024. Сторонами вчинено дії що підтверджують укладання договору, а саме стороною Позивача сплачено кошти за перебування в пансіонаті, а сторона Відповідача надала послуги з розміщення ОСОБА_3 в пансіонаті. У зв'язку з погіршенням стану здоров'я ОСОБА_3 переміщено з пансіонату до відповідного лікувального закладу. Фактичний час перебування ОСОБА_3 у пансіонаті Відповідача - складав один день. З метою розірвання договору та повернення коштів, керуючись умовами укладеного 10.05.2024 року договору, ОСОБА_1 11.05.2024 одразу ж звернулась до Відповідача з відповідною заявою (копія заяви перебуває в матеріалах справи), яку Відповідачем прийнято та в подальшому надано відповідну Відповідь що також підтверджується відповідною копією.
Згідно з умовами укладеного договору (абз. 2 п. 4 Договору), в разі припинення договору протягом першого тижня, першого місяця перебування Підопічного у пансіонаті вартість наданих послуг може бути перерахована за письмовим зверненням Замовника виходячи з вартості добового проживання 1 200 грн., утилізації білизни та вартості клінінгових послуг, інших витрат (визначаються за домовленістю сторін). Заява про здійснення перерахунку розглядається протягом п'яти днів з дати звернення.
Відповіддю від 17.05.2024, керуючий пансіонатом ОСОБА_4 , повідомила ОСОБА_1 про можливість повернення частини суми у розмірі 6 194грн. Також зазначається про зберігання за ОСОБА_3 місця в пансіонаті, що не передбачено умовами договору. Згідно з умовами укладеного договору, сума що підлягає поверненню повинна складати 12 000 - 1 200= 10 800грн.
Відповідач, у відповіді на претензію, мотивує неповернення коштів з тих підстав, що ОСОБА_1 повинна написати заяву про розірвання договору та подати її за два тижні до такого розірвання, посилаючись на абз. 3 п. 4 Розділу ІІ Договору. Але в даному випадку застосовується той же пункт, де зазначається про умови дострокового розірвання договору протягом першого тижня, що й було зроблено в даному випадку.
24.05.2024, ОСОБА_1 повторно звернулась до Відповідача з вимогою про повернення коштів в розмірі 10 800грн.
30.05.2024 переказом на картковий рахунок ОСОБА_1 . Відповідачем перераховано - 6 000 грн.
Ухвалою суду про прийняття справи до розгляду та відкриття провадження у справі від 30 квітня 2025 року відкрито провадження у справі. Позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі. Слухання справи призначено на 13 червня 2025 року о 10.00год.
Відповідач Фізична особа підприємець ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, уповноваженого представника не направила, причини неявки суду не повідомила, повідомлявся судом належним чином, про що міститься відповідне поштове повідомлення. Відзиву на позовну заяву Відповідач не подавала. Представник позивача з'явився у судове засідання, підтвердив обставини викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити, надав заяву про підтримку позовних вимог.
Судом ухвалено 13 червня 2025 заочне рішення по справі.
Не погодившись з заочним рішенням суду, Відповідачка подала через систему електронний суд направила заяву про перегляд заочного рішення по справі.
Ухвалою від 28 липня 2025 року заяву про перегляд заочного рішення задоволено. Скасовано заочне рішення суду від 13 червня 2025 року.
Справу призначено на 08 жовтня 2025 року о 10.15 год.
08 жовтня 2025 в судове засідання з'явився представник Позивача, який наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідачка 08 жовтня 2025 у судове засідання не з'явилась, повноважного представника не направила. Додаткових письмових доказів не надала.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази що надані до справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та обставин.
Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 636 Договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов?язаний виконати свій обов?язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.
Обов'язок виконання за спірним договором перестав існувати з 11 травня 2024 року, з тої причини що жодні послуги ОСОБА_3 не надавались. Жодного резервування місць в пансіонаті для ОСОБА_3 не відбулось, адже не передбачено умовами укладеного договору.
Як встановлено судом, між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 10 квітня 2024 укладено договір про надання соціальних послуг на користь третьої особи.
Відповідно до Розділу ІІ п. 4 Договору вартість соціальної послуги становить 12 000 грн на місяць. На виконання умов укладеного Договору, ОСОБА_1 сплачено кошти в сумі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень за місяць перебування ОСОБА_3 травень 2024 року.
10 травня 2024, ОСОБА_1 привезла ОСОБА_3 до пансіонату де вона пробула до 11 травня 2024. Сторонами вчинено дії що підтверджують укладання договору, а саме стороною Позивача сплачено кошти за перебування в пансіонаті, а сторона Відповідача надала послуги з розміщення ОСОБА_3 в пансіонаті. У зв'язку з погіршенням стану здоров'я ОСОБА_3 переміщено з пансіонату до відповідного лікувального закладу. Фактичний час перебування ОСОБА_3 у пансіонаті Відповідача - складав один день. З метою розірвання договору та повернення коштів, керуючись умовами укладеного 10.05.2024 року договору, ОСОБА_1 11.05.2024 звернулась до Відповідача з відповідною заявою (копія заяви перебуває в матеріалах справи), яку Відповідачем прийнято та в подальшому надано відповідну Відповідь що також підтверджується відповідною копією.
Згідно з умовами укладеного договору (абз. 2 п. 4 Договору), в разі припинення договору протягом першого тижня, першого місяця перебування Підопічного у пансіонаті вартість наданих послуг може бути перерахована за письмовим зверненням Замовника виходячи з вартості добового проживання 1 200 грн., утилізації білизни та вартості клінінгових послуг, інших витрат (визначаються за домовленістю сторін). Заява про здійснення перерахунку розглядається протягом п'яти днів з дати звернення. Судом встановлено, що ОСОБА_1 належно виконала умови договору, а Відповідач їх порушила не повернувши кошти як то передбачено умовами договору.
Жодних доказів на спростування наведених у позові обставин відповідачем суду не надано.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).
Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див.: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 757/39725/19-ц (провадження № 61-15916св20).
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно зі ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частини перша-третя статті 77 ЦКП України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Враховуючи усе вищенаведне, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, що є підставою для задоволення позову.
Щодо стягнення судових витрат.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність' договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, представником Позивача надано суду, договір про надання професійної правничої допомоги від 17 березня 2025, додаткову угоду до договору від 13 червня 2025 та акт прийому здачі наданих послуг від 13 червня 2025 в якому зазначається про послуги що надані клієнту адвокатом.
При цьому, у Додатковій угоді від 13 червня 2025 до договору про надання правової допомоги від 17 березня 2025 та акту прийому здачі наданих послуг від 13 червня 2025 року сторони погодили, що за правову допомогу ОСОБА_1 сплачує суму 7 000,00 грн., на протязі трьох місяців з дня ухвалення рішення суду.
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності підготовки процесуальних документів та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, суд дійшов висновку про те, що критеріям розумності, співмірності та справедливості відповідають витрати позивача на професійну правничу допомогу у суді у розмірі 7 000,00 грн., а тому суд вважає за необхідне компенсувати їх за рахунок відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Керуючись ст. 5, 12, 81, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором про надання послуг на користь третьої особи - задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) кошти в сумі 4 800 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. та 7 000 грн витрат на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирай законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження a6o прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Фізична особа підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса здійснення підприємницької діяльності: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 13.10.2025 року.
Суддя Дмитро СТАРТАНОВИЧ