Справа № 473/5012/25
іменем України
"29" жовтня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Булкат М.С.,
за участю: секретаря судових засідань Багрін І.А.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,
встановив:
26 вересня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.
В позовній заяві зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на право на земельну частку (пай) у КСП «Таборівка» розміром 5,80 умовних кадастрових гектарів. Її чоловік ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину, але не оформив її.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , після смерті якого залишилося спадкове майно - дві земельні частки (паї) по 5,80 умовних кадастрових гектарів. Його дочка ОСОБА_5 (до шлюбу - ОСОБА_6 ) не змогла оформити спадщину через відсутність документів, що підтверджують батьківство.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , останнім місцем її проживання була АДРЕСА_1 . Її син ОСОБА_2 фактично прийняв спадщину після смерті матері, однак не зміг оформити свої права через відмову нотаріуса, пов'язану з розбіжностями у документах.
Позивач звертається до суду у зв'язку з тим, що в позасудовому (нотаріальному) порядку оформити спадкові права неможливо, оскільки: після смерті спадкодавців ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) спадкові справи до нотаріуса не відкривалися, відсутні документи, що підтверджують родинні відносини між ними (зокрема, факт батьківства ОСОБА_4 щодо ОСОБА_5 ), наявні розбіжності у написанні імені спадкодавця в різних документах (« ОСОБА_7 » / « ОСОБА_7 »), нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через неможливість підтвердити факт родинних зв'язків, місце відкриття спадщини та факт її прийняття.
Посилаючись на неможливість оформлення своїх спадкових прав в державній нотаріальній конторі, позивач просив позов задовольнити, визнати права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.
В судове засідання представник позивача адвокат Бінько М.А. надала додаткові пояснення.
Представник відповідача Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області в судове засідання не з'явився, проте, надав заяву про розгляд справи без їх участі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, суд дійшов такого висновку.
В судовому засіданні було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на право на земельну частку (пай) у КСП «Таборівка» Вознесенського району Миколаївської області розміром 5,80 умовних кадастрових гектарів. Позивачу відомо, що із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ніхто не звертався. На час її смерті разом з нею був зареєстрований та проживав її чоловік - ОСОБА_4 , який відповідно до ч.1 ст.549 ЦК УРСР 1963 року фактично прийняв спадщину після смерті дружини, проте не оформив її належним чином.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 . На час його смерті з ним ніхто не був зареєстрований, заяв про прийняття спадщини не подавалося. Після його смерті залишилось спадкове майно - дві земельні частки (паї) розміром по 5,80 умовних кадастрових гектарів у КСП «Таборівка», посвідчені сертифікатами серії НОМЕР_1 та №0178696, виданими 20 червня 1997 року.
Дочка померлих - ОСОБА_5 (до шлюбу - ОСОБА_6 ), мати позивача, не оформила спадкові права через неможливість підтвердити родинний зв'язок у позасудовому порядку. Вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в совхозі «Победа» Тельманського району Карагандинської області Казахської Республіки, у свідоцтві про народження записана як ОСОБА_8 , без зазначення батька. У 1966 році її мати, ОСОБА_9 , уклала шлюб із ОСОБА_4 , однак зміни до свідоцтва про народження дитини внесено не було.
Після смерті ОСОБА_4 . ОСОБА_5 фактично прийняла спадщину, вступивши у володіння та управління спадковим майном, що підтверджується письмовими поясненнями свідків, актом від 03.04.2025 року, а також наявністю у неї оригіналів усіх документів на спадкове майно.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла. На час смерті та відкриття спадщини діяв Цивільний кодекс УРСР 1963 року. Згідно з довідкою ЖЕКу м. Первомайськ, ОСОБА_5 проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджує її останнє місце проживання.
Через розбіжності у написанні імені померлої (« ОСОБА_7 »/« ОСОБА_7 ») та відсутність точних даних про місце її реєстрації нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Розбіжність у написанні імені « ОСОБА_7 » зумовлена різним перекладом з російської мови та наявністю декількох варіантів цього імені в українській мові, що не впливає на підтвердження родинних відносин. Відтак, факт того, що ОСОБА_2 є рідним сином померлої ОСОБА_5 .
У судовому засіданні також було встановлено, з показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які знайшли своє підтвердження, що ОСОБА_4 визнавав себе батьком ОСОБА_12 , утримував її, піклувався про неї, спільно проживав з нею та її матір'ю, що свідчить про фактичне визнання ним батьківства.
Свідки також підтвердили, що після смерті ОСОБА_4 його дочка ОСОБА_5 фактично вступила в управління спадковим майном, яке залишилося після його смерті, та зберігала оригінали правовстановлюючих документів на земельні частки (паї).
Крім того, зі свідчень зазначених осіб убачається, що після смерті ОСОБА_5 її син - ОСОБА_2 - проживав за однією адресою з матір'ю, доглядав її, а після її смерті залишився проживати у цьому ж житлі та фактично вступив у володіння спадковим майном.
Таким чином, показання свідків узгоджуються з наданими письмовими доказами і підтверджують обставини, на які посилається позивач у своїх вимогах - факт визнання батьківства, фактичний вступ в управління спадковим майном та місце відкриття спадщини.
Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
У статті 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.
У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 361/2653/15-ц, провадження № 61-2239св21, зазначено, що «передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим».
У матеріалах справи наявні достатні докази того, що ОСОБА_4 помер, що дає правові підстави для звернення до суду з позовом про встановлення факту його батьківства щодо ОСОБА_12 . Таким чином, позивач діє у межах прав, передбачених законодавством, і підстави для розгляду позову судом наявні.
Додатково також підтверджуються копією аркушів по господарської книги Таборівської сільської ради за 1986-1988 роки, згідно якої офіційно членами сім'ї ОСОБА_13 значились: ОСОБА_14 - дочка; ОСОБА_4 - батько; ОСОБА_15 - мати; ОСОБА_16 - чоловік.
За такого, враховуючи положення ч. 2 ст. 315 ЦПК України п.п. 1, 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», викладені обставини та зазначені на їх підтвердження докази свідчать про факт визнання ОСОБА_4 свого батьківства відносно ОСОБА_17 .
Виходячи з положень статей 128 та 130 Сімейного кодексу України, а також на підставі матеріалів справи, у тому числі показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які підтвердили походження дитини від ОСОБА_4 , та доказів, що підтверджують смерть ОСОБА_4 , суд встановлює факт батьківства.
Стосовно наступних фактів п. 2-3 ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Первомайськ Миколаївської області, фактично вступила в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , в с. Таборівка Вознесенського району Миколаївської області та місце відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 .
Суд встановлює, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Первомайськ Миколаївської області, фактично вступила в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Таборівка Вознесенського району Миколаївської області. Факт вступу ОСОБА_5 в управління та володіння спадковим майном підтверджується письмовими поясненнями сусідів, викладеними в акті від 03.04.2025 року, а також тим, що після смерті батька ОСОБА_5 отримала всі оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно, зокрема сертифікати на право на земельну частку (пай) та інші документи, видані на ім'я померлого батька та матері. Це свідчить про фактичний вступ у спадкові права відповідно до ст. 127 ЦК України, яка передбачає, що право на спадщину виникає з моменту відкриття спадщини і фактичного прийняття спадкового майна.
На час смерті та відкриття спадщини діяв Цивільний кодекс Української РСР 1963 року, відповідно до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини. Згідно довідки, виданої 02.10.2000 року начальником ЖЕКу м. Первомайськ, ОСОБА_5 була прописана та проживала по АДРЕСА_1 з 30.07.1996 року по 26.05.2000 року, що підтверджує її останнє постійне місце проживання.
Нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , посилаючись на неможливість встановлення місця відкриття спадщини та на розбіжності у написанні імені померлої в документах. Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5, у випадку, коли орган, який вчиняє нотаріальні дії, не може видати свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, суд у порядку окремого провадження встановлює факт місця відкриття спадщини та фактичного прийняття спадщини.
Сучасне законодавство України (ст. 1246 ЦК України) визначає, що особа набуває право на спадщину за законом або за заповітом, а ст. 127 ЦК України закріплює факт прийняття спадщини через фактичне володіння майном спадкодавця. Фактичне управління та володіння спадковим майном, наявність оригіналів правовстановлюючих документів та письмові свідчення сусідів підтверджують, що ОСОБА_5 фактично вступила в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_4 .
Місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 є її останнє постійне місце проживання - АДРЕСА_1 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть ОСОБА_5 . Таким чином, суд встановлює факт прийняття спадщини ОСОБА_5 та визначає місцем відкриття спадщини її останнє постійне місце проживання, що унеможливлює оскарження цього факту у нотаріальному порядку.
Суд керувався положеннями Цивільного кодексу України 2003 року, ЦК Української РСР 1963 року (на момент відкриття спадщини), а також судовою практикою Верховного Суду України у справах про встановлення факту прийняття спадщини.
Фактичне вступила в управління та володіння спадковим майном, наявність оригіналів правовстановлюючих документів та письмові свідчення сусідів підтверджують, що ОСОБА_5 фактично вступила в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_4 . Місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 є її останнє постійне місце проживання - АДРЕСА_1 . Таким чином, суд встановлює факт прийняття спадщини ОСОБА_5 та визначає місцем відкриття спадщини її останнє постійне місце проживання.
Щодо встановлення факту, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Первомайськ Миколаївської області, була рідною матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Дослідивши подані позивачем докази, у тому числі витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть ОСОБА_5 та про народження позивача ОСОБА_2 , а також заслухавши пояснення свідків, суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи розбіжності у написанні імені померлої громадянки ОСОБА_5 українською мовою не спростовують факту родинних відносин між заявником та померлою.
Зазначена розбіжність, на думку суду, обумовлена особливостями перекладу імені «Василина» з російської на українську мову, а також існуванням у побуті кількох усталених варіантів цього імені, що підтверджується лінгвістичними нормами та практикою органів державної реєстрації актів цивільного стану. Водночас зміна або відмінність у транслітерації імені не змінює особу, на яку це ім'я поширюється, якщо інші ідентифікаційні дані (прізвище, по батькові, дата народження, місце проживання тощо) залишаються незмінними.
Крім того, під час судового розгляду свідки - особи, які добре знали як позивача, так і померлу ОСОБА_5 , надали узгоджені та послідовні пояснення, з яких убачається, що ОСОБА_2 дійсно є рідним сином померлої. Свідки підтвердили факт їхнього спільного проживання упродовж багатьох років, спільного ведення господарства та підтримання родинних відносин. Надані показання є логічними, узгодженими між собою та не викликають у суду сумнівів у їх достовірності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, фактів родинних відносин між фізичними особами. Такі справи розглядаються у порядку окремого провадження, якщо встановлення відповідного факту необхідне для реалізації чи захисту прав особи (наприклад, отримання спадщини, соціальних виплат, оформлення пенсії у зв'язку з втратою годувальника тощо).
Крім того, згідно з положеннями статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги чи заперечення сторін, отримані з показань свідків, письмових документів, речових доказів тощо. Отже, надані позивачем документи разом із свідченнями свідків у сукупності підтверджують факт спорідненості між позивачем та померлою.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, суд розглядає справи на засадах змагальності сторін, забезпечує кожній особі право на доведення перед судом своїх вимог та заперечень усіма допустимими засобами доказування. Таким чином, заявник виконав свій обов'язок із доказування належності до родини померлої, надавши достатні та взаємопов'язані докази.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до переконання, що наявна різниця у написанні імені померлої ОСОБА_5 у різних офіційних документах є технічною розбіжністю, яка не впливає на встановлення факту спорідненості. У сукупності з іншими доказами, зокрема зі свідченнями осіб, які достовірно підтвердили родинні відносини, факт того, що ОСОБА_2 є рідним сином померлої ОСОБА_5 , є очевидним і таким, що підлягає встановленню судом.
Стосовно встановлення факту, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , фактично вступив в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Первомайськ Миколаївської області.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , після смерті своєї матері - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Первомайськ Миколаївської області, фактично прийняв спадщину, залишену після її смерті.
Із наданих доказів убачається, що заявник після смерті матері продовжував проживати у спадковому будинку, утримував його у належному стані, сплачував комунальні платежі, здійснював поточні ремонти, доглядав за присадибною ділянкою та користувався майном, що належало померлій. Усе це свідчить про фактичне прийняття спадщини у розумінні статей 1268, 1269 та 1270 Цивільного кодексу України, які визначають порядок прийняття спадщини.
Згідно з частиною третьою статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого законом строку (шести місяців з дня відкриття спадщини) не заявив про відмову від неї.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, у порядку окремого провадження суд встановлює факти, що мають юридичне значення, зокрема, факт прийняття спадщини, коли це необхідно для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Крім того, під час розгляду справи свідки надали узгоджені та достовірні пояснення, що ОСОБА_2 дійсно після смерті матері залишився проживати у її будинку, доглядав за майном та користувався ним як власним, що в сукупності підтверджує факт фактичного прийняття спадщини. Свідчення є логічними, взаємопов'язаними та не викликають у суду сумнівів у їх правдивості.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для справи, зокрема показання свідків, письмові докази, документи та інші матеріали.
Отже, на підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 фактично вступив в управління після смерті своєї матері - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що має юридичне значення для оформлення спадкових прав заявника у нотаріальному порядку.
З приводу визнання за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , права на земельну частку (пай) розміром 5,80 умовних кадастрових гектарів у землі, яка перебувала в колективній власності КСП «Таборівка», згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії МК №0178696, виданим 20 червня 1997 року, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Первомайськ Миколаївської області, суд установив такі обставини.
З поданих до суду письмових доказів убачається, що право на земельну частку (пай) у колективній власності КСП «Таборівка» було надано відповідно до вимог Указу Президента України №720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».
Згідно з підпунктами 2 та 5 зазначеного Указу, право на земельну частку (пай) мають члени колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативів або акціонерних товариств, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в них і залишаються членами таких підприємств, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При цьому вартість і розмір земельних часток (паїв) у всіх членів є рівними, а саме право посвідчується сертифікатом встановленого зразка.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», земельна частка (пай) є об'єктом цивільних прав і може успадковуватися відповідно до норм цивільного законодавства України та положень статуту підприємства.
Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», основним документом, який посвідчує право особи на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай). А згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі такого акта. У разі його смерті це право успадковується відповідно до норм цивільного законодавства, навіть якщо особа з певних причин не отримала сертифікат.
Як убачається з інформаційної довідки Відділу №2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 04.09.2025 року, 20 червня 1997 року було видано сертифікати серії МК №0178695 (на ім'я ОСОБА_3 ) та серії МК №0178696 (на ім'я ОСОБА_4 ) на право на земельну частку (пай) у КСП «Таборівка». Водночас державні акти на право приватної власності на земельні ділянки на підставі зазначених сертифікатів не видавалися.
Оригінал сертифіката серії МК №0178696, виданого на ім'я ОСОБА_4 , було втрачено. Крім того, у сертифікаті було допущено помилку у зазначенні прізвища та імені власника - зазначено « ОСОБА_18 » замість правильного « ОСОБА_4 ». Ця обставина узгоджується з копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , що долучена до матеріалів справи.
Незважаючи на вищевказану технічну помилку, сукупність письмових доказів підтверджує, що сертифікат серії МК №0178696 дійсно належав померлому ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно, право на земельну частку (пай) перейшло за спадком до його доньки - ОСОБА_5 , яка фактично прийняла спадщину, але не здійснила її державну реєстрацію та не оформила належним чином.
З огляду на це, відповідно до положень статей 524, 529, 548, 549 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, чинних на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , право на спадкування земельної частки (паю) переходить до спадкоємців за законом.
Таким чином, ОСОБА_5 набула право власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування після смерті свого батька, однак не встигла його оформити у встановленому законом порядку. Після її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3 , її син - ОСОБА_2 - фактично вступив в управління спадковим майном, продовжуючи користуватися майном, що належало матері, а отже, набув право на вказану земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом.
Суд ураховує, що в матеріалах справи містяться достатні та взаємопов'язані докази, які підтверджують безперервність спадкового правонаступництва, починаючи від ОСОБА_4 і до ОСОБА_2 , а також наявність фактичного вступу в управління спадковим майном кожним із них у межах встановлених строків.
Беручи до уваги наведене, а також положення пункту 1 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд доходить висновку, що факт належності сертифіката серії МК №0178696 ОСОБА_4 , факт прийняття спадщини його донькою ОСОБА_5 , а також факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті матері є доведеними, і тому суд вважає обґрунтованим визнання за ОСОБА_2 права на земельну частку (пай) розміром 5,80 умовних кадастрових гектарів у землях колективної власності КСП «Таборівка».
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 273 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом -задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , в с. Таборівка Вознесенського району Миколаївської області, є батьком ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Первомайськ Миколаївської області.
Встановити факт, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Первомайськ Миколаївської області, фактично вступила в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , в с. Таборівка Вознесенського району Миколаївської області.
Встановити факт, що місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Первомайськ Миколаївської області, є її останнє місце проживання: АДРЕСА_1 .
Встановити факт, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Первомайськ Миколаївської області, є рідною матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , фактично вступив в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Первомайськ Миколаївської області.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право на земельну частку (пай) розміром 5,80 умовних кадастрових гектарів у землі, яка перебувала в колективній власності КПС «Таборівка», згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія МК № 0178696, виданого 20.06.1997 року, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Первомайськ Миколаївської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя М. С. Булкат