Справа № 473/5633/25
Номер провадження 1-кс/473/1193/2025
"29" жовтня 2025 р. слідчий суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання ОСОБА_2 про перевірку законності тримання під вартою в порядку ст.206 КПК України та вжиття заходів щодо недопущення примусового видворення,
28.10.2025 до суду, в порядку ст.206 КПК України, надійшло клопотання ОСОБА_2 про перевірку законності тримання під вартою та вжиття заходів щодо недопущення примусового видворення.
Заявник вказує, що він утримується у Миколаївському ПТПІ з 23.09.2025 на підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30.09.2025 у справі № 454/3607/25, яке на даний момент оскаржується в апеляційному порядку та не набрало законної сили. При цьому також зазначає, що йому достовірно відомо про те, що на 30.10.2025 готується черговий обмін військовополонених і цивільних громадян між Україною та рф, і у цей список можуть незаконно включити його з метою фактичної передачі до рф, що створює реальну загрозу катувань, нелюдського поводження та переслідування (ст.3 Конвенції проти катувань, ст.3 ЄКПЛ). Вважає, що його примусове видворення або передача до рф до завершення апеляційного оскарження і розгляду цього клопотання буде порушенням ст.29 Конституції України та ст.206 КПК України.
Посилаючись на положення ст.206 КПК України, ОСОБА_2 просить суд: негайно перевірити наявність законних підстав його подальшого тримання в ПТПІ; заборонити адміністрації ПТПІ та Державній прикордонній службі здійснювати будь-які дії щодо його видворення, переміщення чи передачі до рф до завершення судового розгляду; зобов'язати адміністрацію Миколаївського ПТПІ забезпечити його перебування в ПТПІ без переміщення, етапування або передачі до будь-яких органів рф; розглянути клопотання у невідкладному порядку у зв'язку з ризиком примусової передачі.
Дослідивши клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчий суддя, згідно з п.18 ч.1 ст.3 КПК України, здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п.10 ч.1 ст.3 КПК України).
Положеннями ч.3 ст.26 КПК України визначено, зокрема, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Згідно з ч.1 ст.206 КПК України, кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Частиною 2 ст.206 КПК України, яка встановлює загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, визначено, що якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Положеннями ч.3 ст.206 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про попереднє ув'язнення», підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених ст.615 КПК України.
Згідно із ст.4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» - установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Таким чином, відповідно до ч.1 ст.206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» вбачається, що слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Так, зі змісту даного клопотання не вбачається, що відносно громадянина рф ОСОБА_2 здійснюється кримінальне провадження чи особа тримається під вартою в установі, перелік яких передбачено ст.4 Закону України «Про попереднє ув'язнення». ОСОБА_2 вказує, що утримується у Миколаївському ПТІ з 23.09.2025 на підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30.09.2025 у справі №454/3607/25, яке на даний момент оскаржується в апеляційному порядку і не набрало законної сили.
Повноваження слідчого судді не поширюється на публічно-правові справи.
З огляду на те, що слідчий суддя наділений процесуальними повноваженнями вирішувати виключно питання, що належать до його компетенції, приходжу до висновку про відсутність підстав для відкриття провадження за клопотанням.
Стаття 206 КПК України не містить порядку ухвалення рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження, яке подано в порядку ст.206 КПК України.
Проте, частиною 4 ст.304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд, відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Положеннями ч.6 ст.9 КПК України встановлено, що у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України.
Відтак, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за клопотанням ОСОБА_2 про перевірку законності тримання під вартою в порядку ст.206 КПК України та вжиття заходів щодо недопущення примусового видворення.
Керуючись ст.ст. 206, 309 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у відкритті провадження за клопотанням ОСОБА_2 про перевірку законності тримання під вартою в порядку ст.206 КПК України та вжиття заходів щодо недопущення примусового видворення.
Апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді може бути подано протягом п'яти днів до Миколаївського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1