Справа № 201/4978/25
Провадження № 1-кп/201/886/2025
22 жовтня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд м. Дніпра у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , з секретарем судового засідання ОСОБА_4 , розглянувши клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023042010000122 від 10.05.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 357 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 357 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 362, ч. 4 ст. 358 КК України, стосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Запорізької області, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, не одружений, утриманців не має, має хронічні хвороби, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 357 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_9
обвинувачений ОСОБА_5
захисник ОСОБА_10
обвинувачений ОСОБА_6
захисник ОСОБА_11
обвинувачена ОСОБА_8
захисник ОСОБА_12
В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває вищевказане кримінальне провадження.
Прокурором подане письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , який проти його задоволення заперечив, з огляду на недоведеність ризиків та наявність тяжких захворювань.
Захисник ОСОБА_11 підтримала думку свого підзахисного.
Колегія суддів, заслухавши учасників процесу, дослідивши наявні матеріали, вважає, що ОСОБА_6 слід продовжити строк дії запобіжного заходу, виходячи із наступного.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2024 ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів та ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини першою статті 177 КПК України. Розмір застави не визначався. В подальшому вказаний запобіжний захід без визначення розміру застави слідчим суддею і судом продовжувався і строк його дії спливає.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.
Колегія суддів бере до уваги те, що ОСОБА_6 , є особою, який обвинувачується за кримінальними правопорушеннями:
- ч. 2 ст. 146 КК України, а саме у незаконному позбавленні волі, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, таке, що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу;
- ч. 5 ст. 190 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах;
- ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України, а саме у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, вчиненому повторно;
- ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 357 КК України, а саме у викраденні офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 190 КК України, у відповідності до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання ОСОБА_6 винуватим, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років з конфіскацією майна. Тому, а думку колегії суддів, розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_6 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_6 є внутрішньо переміщеною особою та не має зареєстрованого місця проживання на території Дніпропетровської області, як і постійного офіційного місця роботи та стійких соціальних зв'язків, що вказує на можливість переховування останнього від суду.
У зв'язку з цим колегія суддів враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Тому ризик переховуватися від суду є доведеним.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, колегія суддів враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Маючи можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачений знає зміст наданих ними свідчень на стадії досудового розслідування, а тому може на них впливати з метою з метою викривлення змісту показань (відмови від показань) тощо.
Тому ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконний вплив на свідків є доведеним і продовжує існувати.
Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, суд враховує ту обставину, що наразі ОСОБА_6 інкримінується кримінальні правопорушення за попередньою змовою групою осіб за декількома епізодами, що само по собі свідчить про можливість вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
За таких обставин колегія суддів вважає, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Колегія суддів, при вирішенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених вище, оцінив у сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що підтверджень у ОСОБА_6 наявності захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду, не надано.
За таких обставин, колегія суддів доходить переконання, що будь-який інший, з передбачених законом більш м'яких запобіжних заходів станом на дату розгляду вказаного клопотання не зможе забезпечити належний розгляд кримінального провадження, а перебування ОСОБА_6 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є підставою для продовження йому раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, ані обвинуваченим, ані його захисником будь-яких об'єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для застосування обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано.
Тому, на думку колегії суддів, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Отже, враховуючи всі обставини по справі, колегія суддів вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ОСОБА_6 , продовжити в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.
Колегія суддів вважає, що застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого колегія суддів на даному етапі не встановила.
Розглядаючи питання щодо визначення ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів виходить із того, що частина 3 ст.176 КПК України зобов'язує суддю насамперед розглянути можливість застосування менш суворих заходів, аніж позбавлення волі, але враховує, що відповідно до ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
На даній стадії кримінального провадження, з урахуванням обставин інкримінованого ОСОБА_6 злочину за ч. 2 ст.146 КК України (із застосуванням насильства), колегія суддів вважає необхідним скористатися своїм правом не визначати розмір застави, оскільки перебування ОСОБА_6 під дією застави об'єктивно не зможе запобігти встановленим ризикам.
Таким чином клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 177,178, 183, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Застосований під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін та продовжити на 60 днів, тобто до 20 грудня 2025 року (включно), без визначення розміру застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3