Справа № 472/1131/25
Провадження №3/472/575/25
28 жовтня 2025 рокус-ще Веселинове
Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області Тустановський А.О., розглянувши матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Дмухайлівка, Магдалинівського району Дніпропетровської області, освіта вища, військовослужбовець, посада заступник начальника школи базової загальновійськової підготовки з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , капітан, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
23 вересня 2025 року до Веселинівського районного суду Миколаївської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення №ОДМ-436 від 17 вересня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Згідно протоколу, капітан ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою - головою комісії з проведення службового розслідування, перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), всупереч інтересам служби, у строк до 20.02.2025 службове розслідування не провів (завершив службове розслідування лише 09.06.2025), чим створив у військовослужбовців відчуття безкарності за порушення військової дисципліни, що може призвести до погіршення стану правопорядку у військовому формуванні - чим вчинив недбале ставлення військової службової особи до військової служби, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав суду пояснив, що він не був ознайомлений з наказом №156 від 20.01.2025 р. «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_2 ». Крім того, зазначив, що з 27 січня 2025 року він знаходився на лікуванні в КНП ММР «Міська лікарня №4» м. Миколаїв, а з 07 лютого 2025 року по 08 березня 2025 року був у відпустці за станом здоров'я, про що надав відповідні витяги з Наказу. Також вказав, що відповідно до наказу Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017 р. службове розслідування проводиться протягом 30 днів та може продовжитися на підставі наказу командира ще на 30 діб. Однак, фізично встигнути провести службове розслідування відносно ОСОБА_2 він не міг, оскільки був відсутній на службі за станом здоров'я.
На обґрунтування вини ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення долучено:
- витяг із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій службі) №69 від 10.03.2025 р. з якого вбачається, що капітана ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника школи базової загальноосвітньої підготовки з психологічної підготовки персоналу військової частини НОМЕР_1 з 09.03.2025 (а.с.8);
- письмові поясненнями ОСОБА_1 від 17 вересня 2025 (а.с.9-10);
- витяг із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно - господарської діяльності) №156 від 20.01.2025 р., з якого вбачається, що на члена комісії - старшого лейтенанта ОСОБА_1 заступника командира батальйону з психологічної підготовки персоналу навчального батальйону резерву сержантського складу в.ч. НОМЕР_1 покладено обов'язки провести службове розслідування за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_2 (а.с.11);
- Акт проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_2 від 09.06.2025 р. (а.с.12-17);
- витяг із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №907 від 13.08.2025 р. «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини солдата ОСОБА_2 », яким останньому оголошено догану (а.с.18-19);
- витяг із Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно - господарської діяльності) №591 від 25.12.2024 р. «Про організацію службової діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 на 2025 рік в умовах воєнного стану» (а.с.21).
Надавши оцінку протоколу та з'ясованим під час судового розгляду обставинам, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У вину ставиться недбале ставлення військовою службовою особою до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, що передбачено ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Безпосереднім об'єктом правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП є встановлений порядок службової діяльності у сфері реалізації військовими службовими особами своїх прав і виконання обов'язків.
Недбале ставлення до служби припускає несумлінне ставлення службової особи до покладених на неї службових обов'язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльність) або у неналежному виконанні (дія).
Несумлінне ставлення до службових обов'язків характеризує об'єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.
Недбале ставлення до військової служби характеризується невиконанням або неналежним виконанням військовою службовою особою своїх обов'язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, інструкціями, наказами, через несумлінне ставлення до них; наявністю негативних наслідків, що порушують встановлений порядок здійснення військовими службовими особами своїх функцій щодо забезпечення належного рівня військової дисципліни, статутного порядку, збереження військового майна, що є складовою воєнної безпеки України.
Невиконання службових обов'язків означає невиконання військовою службовою особою дій, передбачених нормативними актами (статутами, наказами, інструкціями, постановами тощо), які є безумовними для виконання нею.
Згідно ст. 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначений обов'язок кожного військовослужбовця щодо непорушного додержання вимог Конституції України та законів України, військової дисципліни, знання та виконання своїх обов'язків та додержання вимог Статутів Збройних Сил України. Аналогічні вимоги закріплено у ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
При визначенні сфери службової недбалості підлягають установленню межі службової компетенції службової особи та конкретне коло її повноважень. Відповідальність настає лише в тому разі, коли військова службова особа була не лише зобов'язана, а й мала реальну можливість діяти відповідним чином та виконати свої службові обов'язки в повному обсязі.
Зазначене в своїй постанові від 21.05.2021 у справі № 185/12161/15-к вказав Верховний Суд, а саме - при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
Як вбачається із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій службі) полковника ОСОБА_3 № 69 від 10.03.2025 року, ОСОБА_1 , начальника групи психологічного супроводу та відновлення навчального батальйону резерву сержантського складу військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командувача Війстково - Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 28 лютого 2025 року №155, на посаду заступника начальника школи базової загальновійськової підготовки з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з 09 березня 2025 року справи та посаду здав, 10 березня 2025 року нову посаду прийняв і приступив до виконання обов'язків за посадою.
Згідно з витягу із наказу № 156 від 20.01.2025 року члену комісії ОСОБА_1 наказано провести службове розслідування відносно ОСОБА_2 стосовно обставин його самовільного залишення військової частини, строк виконання наказу до 20.02.2025 року.
Відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі Порядок проведення службового розслідування у ЗСУ) службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку проведення службового розслідування у ЗСУ службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку проведення службового розслідування у ЗСУ особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Згідно із пунктом 13 розділу ІІІ Порядку проведення службового розслідування у ЗСУ службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій службі) № 27 від 27.01.2025 р., з 27 січня 2025 року старшого лейтенанта ОСОБА_1 вважати таким, що вибув на лікування до КНП ММР «Міська лікарня № 4» м. Миколаїв.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій службі) №38 від 07.02.2025 р. старший лейтенант ОСОБА_1 , який відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій службі) № 27 від 27.01.2025 р., перебував на стаціонарному лікуванні в КНП ММР «Міська лікарня №4» м. Миколаїв з 27 січня 2025 року, вважати таким, що вибув у відпустку за станом здоров'я на підставі рішення військово - лікарської комісії до м. Дніпро, терміном на 30 діб з 07 лютого 2025 року по 08 березня 2025 року.
Встановлені факти свідчать, про те, що доказів недбалого ставлення ОСОБА_1 до службових обов'язків, передбачених Статутами, суду не надано, оскільки в період службового розслідування а саме з 27 січня 2025 року по 20 лютого 2025 останній перебував на лікарняному
При цьому з копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 907 від 13.08.2025 р. «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_2 » вбачається, що службове розслідування відносно ОСОБА_2 стосовно обставин його самовільного залишення військової частини завершено.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
За вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі - презумпції невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України), а тягар доведення в діях особи складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган.
Так як матеріали справи не містять достатніх та переконливих доказів невиконання чи неналежного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, що вказувало б на його недбале ставлення до військової служби, провадження у справі щодо нього підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 221, 247, 251, 280, 283 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрити в зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі скарги про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області А.О. Тустановський