Справа №465/6801/25
Провадження1-кп/465/1153/25
про продовження строку тримання під вартою
27.10.25
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № № 62024140120000814 від 16.08.2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця м.Ізмаїл Одеської області, із зареєстрованим та фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке надійшло у провадження суду 07.08.2025.
Оскільки термін перебування обвинуваченого під вартою закінчується 30.10.2025, а судовий розгляд не розпочато, прокурором внесено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання прокурор мотивує наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 указаного кримінального правопорушення, тобто вчиненого в умовах воєнного стану тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Його провина, на думку сторони обвинувачення, підтверджується зібраними на досудовому розслідуванні доказами, на даний час ризики, враховані слідчим суддею при обранні та продовженні запобіжного заходу продовжують існувати.
У поданому клопотанні прокурор обґрунтовує наявність ризиків, передбачених п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та звертає увагу на приписи ч. 8 ст. КПК України, відповідно до якої під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор у судовому засіданні підтримав подане клопотання з тих мотивів, які наведено ним у письмовому клопотанні, звернувши увагу на істотній суспільній небезпеці інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, яке було припинене лише після встановлення місцязнаходження обвинуваченого у м. Ізмаїлі Одеської області, що також підтверджує існування зазначених у клопотанні ризиків.
Обвинувачений та його захисник при вирішенні клопотання поклались на розсуд суду.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
У рішенні Конституційного Суду України від 23.11.2027 №1-р/2017 суд зазначив, що під час судового провадження у суді першої інстанції (проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду) прокурор як сторона обвинувачення має обов'язок підтримувати публічне обвинувачення у суді, доводити винуватість особи та необхідність продовження запобіжного заходу шляхом подання відповідних клопотань щодо цього продовження.
Згідно із ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Однак, в силу приписів ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Так, ризики, передбачені п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеним, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину в умовах воєнного стану, за який законом передбачено покарання від 5 до 10 років позбавлення волі, тому є підстави вважати, що останній, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від органів досудового розслідування, суду чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
У зв'язку із цим суд бере до уваги доводи прокурора щодо істотної суспільної небезпеки інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, яке було припинене лише 14.07.2025, тобто лише після встановлення місцязнаходження обвинуваченого у м. Ізмаїлі Одеської області, тоді як ОСОБА_4 обвинувачується в ухиленні від обов'язків військової служби з 04.09.2023, що вказує на значну тривалість знаходження обвинуваченого у злочинному стані. ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, маючи об'єктивну можливість повернутись добровільно до військової частини військову службу не продовжив, та не звернувся із відповідною заявою до будь-якої іншої військової частини. Вказане також свідчить про реальність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 ).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), тяжкість обвинувачення сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув'язнення. Проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у п.80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria, заява №33977/96 від 26/07/2001), а також п. 36 рішення у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) ЄСПЛ нагадав, що «суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину». В обидвох рішеннях ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Однак, Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункти 80-81, рішення від 26 липня 2001 року).
Втім у зазначеному кримінальному провадженні лише розпочато судовий розгляд.
З урахуванням зазначеного, суд погоджується з наявністю обґрунтованої підозри, яка стала підставою для звернення до суду з обвинувальним актом та наявністю заявлених ризиків, які стали підставою для звернення із клопотанням про продовження строку тримання під вартою. Повноту зібраних на досудовому розслідуванні доказів суд перевіряти у підготовчому засіданні не вправі та не має такої можливості, за відсутності в нього матеріалів досудового розслідування.
Як встановлено в судовому засіданні, ризики на які посилається прокурор, які встановлені ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у справі № 946/5345/25 (провадження № 1-кс/946/1440/25) продовжують існувати. Судове провадження до спливу строку тримання під вартою не завершено, а кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого провадження.
Оскільки ризики, котрі були підставами для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали і не зменшилися, то обвинуваченому слід продовжити строк тримання під вартою до 60 днів.
Щодо визначення розміру застави
Відповідно до абзацу восьмого ч. 4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
З урахуванням конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави обвинуваченому.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 176, 177, 178, 182, 183, 196, 197, 331 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України терміном на 60 днів, тобто до 25.12.2025 року включно.
Копію ухвали про продовження строку тримання під вартою вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору і направити уповноваженій службовій особі місця попереднього ув'язнення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала про продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення
Суддя: ОСОБА_6