Справа № 464/3144/25
пр.№ 2/464/1655/25
29.10.2025 м. Львів
Сихівський районний суд м. Львова
у складі: головуючої судді Сабари Л.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
позивач ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором №29.04.2024-10002196 від 29.04.2024 у розмірі 26 757 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 29.04.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №29.04.2024-10002196, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 9 000 грн строком на 98 дні та зобов'язався такий повернути, а також сплатити проценти за користування коштами. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, водночас відповідач зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку із чим станом на 04.08.2024 утворилась заборгованість у розмірі 26 757 грн., яка підлягає стягненню.
Відповідно до автоматизованого протоколу розподілу судової справи між суддями від 12.05.2025 матеріали справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 14.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Копію ухвали надіслано учасникам справи, відповідачу - за зареєстрованим місцем проживання, відомості про яке отримано в порядку, визначеному ст. 187 ЦПК України.
При цьому, вказана кореспонденція скеровувалась відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. У зв'язку із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідач, в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, вважається таким, якому вручено судове рішення.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань до суду не скеровував.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч. 13 ст. 7 ЦПК України. На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
З'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частиною 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтями 1046, 1048, 1049 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
При дослідженні доказів, судом встановлено наступне.
29.04.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №29.04.2024-100002196, шляхом підписання останнім заявки, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» з використанням електронного цифрового підпису за допомогою одноразового ідентифікатора Е994.
За умовами вказаного договору, кредитодавець (ТОВ «Споживчий центр») надає позичальнику (відповідачу) кредит на умовах його строковості, платності і поворотності, у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, шляхом перерахування таких коштів на рахунок позичальника - НОМЕР_1 , а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Крім того, сторонами погоджено всі інші істотні умови договору, зокрема дату повернення кредиту, відсотки за користування кредитом, графік платежів. Розмір кредиту становить 9 000,00 грн., строк, на який надається кредит - 98 днів (до 04.08.2024), процентна ставка - фіксована, у розмірі 1,35% за один день користування кредитом, денна процентна ставка - 1,13%, комісія, пов'язання з наданням кредиту - 1 350 грн.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Встановлено, що 29.04.2024 ТОВ «Споживчий центр» переказало відповідачу грошові кошти у розмірі 9 000,00 грн. за допомогою системи «LiqPay», ID операції: 2455779394, що підтверджується відповідною квитанцією, таким чином виконало в повному обсязі взяті на себе зобов'язання за укладеним договором.
Водночас, ОСОБА_1 , отримавши кредит, взяті на себе зобов'язання за укладеним договором належним чином не виконав, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, яка, згідно з розрахунком, наданим позивачем, складається, зокрема, з: 9 000,00 грн. - основний борг, 11 907,00 грн. - проценти, нараховані за період з 29.04.2024 до 04.08.2024, 1 350,00 грн. - комісія.
Будь-яких доказів, які б спростовували наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості, а також доказів виконання зобов'язань відповідачем не надано, а відтак суд приймає такий до уваги як належний доказ розміру наявної заборгованості.
За наведеного, з урахуванням взятих на себе відповідачем зобов'язань за кредитним договором, які ним не виконувалися належним чином, оскільки доказів повернення фактично отриманих та використаних коштів в добровільному порядку матеріали справи не містять, суд приходить до висновку, що доводи позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 22 257,00 грн. (9 000,00 грн. - основний борг, 11 907,00 грн. - проценти, нараховані за період з 29.04.2024 до 04.08.2024, 1 350,00 грн. - комісія) є обґрунтованими та підставними, відтак в цій частині підлягають до задоволення.
Водночас, при вирішенні вимоги позову про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 4 500,00 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Враховуючи наведене, стягнення неустойки у заявленому позивачем розмірі за кредитним договором, укладеним між сторонами 29.04.2024, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, а тому в цій частині позову слід відмовити.
Окрім цього, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 015,00 грн., що відповідатиме пропорційності розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273-279, 354, 355 ЦПК України, суд,
ухвалив:
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №29.04.2024-10002196 від 29.04.2024 у розмірі 22 257 (двадцять дві тисячі двісті п'ятдесят сім) гривень.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 015 (дві тисячі п'ятнадцять) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 жовтня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ 37356833;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Головуюча Сабара Л.В.