ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
28.10.2025Справа № 910/12988/25
Суддя Щербаков С.О., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Меридіан»
до 1) Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України,
2) Військової частини НОМЕР_1
про виселення та стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «СК Меридіан» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі - відповідач 1) та Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), в якому просить суд:
- примусово виселити із займаних приміщень, що належать ТОВ «СК Мперидіан» за адресою: АДРЕСА_1 військову частину НОМЕР_1 та будь-які інші підрозділи Міністерства оборони України;
- стягнути з Головного управління справами Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Меридіан» заборгованість по відшкодуванню вартості сплачених комунальних послуг у сумі 186 441,33 грн.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд зазначає про наступне.
Підсудність даного спору Господарському суду міста Києва визначена позивачем із застосуванням ст.20, ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, а саме за місцезнаходженням відповідача.
Положеннями статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).
Відповідно до частини першої статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Частиною 1 статті 29 ГПК України встановлено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
Правила виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 Господарського процесуального кодексу України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України.
Відповідно до частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, а саме:
Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Приписами цивільного судочинства (частина перша статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, частина перша статті 30 ЦПК України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцем знаходження майна або його основної частини.
Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2018 року у справі №201/12876/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18).
На відміну від регулювання, наведеного у ЦПК України, у положеннях частини третьої статті 16 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.
Щодо інших спорів, які виникали в межах зобов'язальних відносин стосовно нерухомого майна, діяли такі ж правила визначення територіальної підсудності справ господарському суду як і у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів чи визнання їх недійсними, або у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, наведені в частині першій та другій статті 15 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року.
В подальшому Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин від 18 лютого 2010 року" № 1914-VI вносились зміни до статей 12 та 16 ГПК України, визначивши виключну підсудність справ у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, господарським судам за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У чинній редакції ГПК України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту частини першої статті 30 ЦПК України.
За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв'язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майно або певними діями, пов'язаними з цим майном.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми справа до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного суду.
З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, до спору у даній справі застосовуються норми частини третьої статті 30 ГПК України
Таким чином, оскільки нерухоме майно: Житлове приміщення, а саме корпус №1, площею 1120 кв.м, за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Білогородка, вул. Лісна, 6-б; нежитлові приміщення, адміністративної будівлі, а саме зал урочистих подій з кухнею на першому поверсі будівлі окремою площею 350 кв.м., за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Білогородка, вул. Лісна, 6-б; нежитлові приміщення, а саме підвал корпусу №2 площею 415,3 кв.м., за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Білогородка, вул. Лісна, 6-б; нежитлові підсобні приміщення адміністративної будівлі площею 43,3 кв.м. за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Білогородка, вул. Лісна, 6-б та Житлова кімната 1А корпусу №2 площею 17,2 кв.м., за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Білогородка, вул. Лісна, 6-б, є предметом договору оренди № 52 від 12.03.2025, укладеного між позивачем та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням та саме з вказаних приміщень позивач просить суд в примусовому порядку виселити відповідача, то позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Меридіан» до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 про примусове виселення з вказаних вище приміщень та стягнення заборгованості по відшкодуванню вартості сплачених комунальних послуг у сумі 186 441,33 грн.- підлягає розгляду Господарським судом Київської області за місцезнаходженням нерухомого майна.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч. 6 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України ).
За таких обставин, суд дійшов висновку про передачу матеріалів позовної заяви з додатками за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Меридіан» до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 про виселення та стягнення заборгованості, за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 27, 31, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Меридіан» з додатками передати за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області (вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 28.10.2025.
Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Щербаков С.О.