1Справа № 335/6970/25 2-др/335/32/2025
24 жовтня 2024 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., секретаря судового засідання Чибінової Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя заяву представника відповідача - адвоката Галіченка Богдана Віталійовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №335/6970/25 за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,-
01.10.2025 ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя провадження у цивільній справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
Представник відповідача - адвокат Галіченко Б.В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії. Звертаючись до суду з вказаною заявою, представник відповідача зазначив, що ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 01.10.2025 закрито провадження у зазначеній цивільній справі. Заявник вказує, що закриття провадження у справі відбулося внаслідок неправильних дій позивача, оскільки обставини, які стали підставою для закриття провадження, були відомі позивачу ще на момент звернення до суду з позовною заявою. У зв'язку з цим представник відповідача просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 500,00 грн, понесені під час розгляду справи № 335/6970/25.
22.10.2025 представником позивача до суду подано заперечення на вказану заяву, відповідно до яких, позивач просив суд відмовити в задоволенні вказаної заяви. В обґрунтування своєї позиції, позивач зазначив, що справа № 335/6970/25 не є складною, а заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 500,00 грн є завищеними, неспівмірними зі складністю справи та не відповідають критерію розумності. Також позивач наголосив, що звернення до суду було зумовлене бездіяльністю відповідача, яка протягом тривалого часу не вживала заходів щодо погашення заборгованості або досудового врегулювання спору. У зв'язку з наведеним, позивач просить відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши зміст заяви про ухвалення додаткового рішення та долучені до неї документи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Відповідно до ч.4 ст 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
За змістом ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, ч. 5 ст. 142 ЦПК України визначено право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, саме внаслідок необґрунтованих дій позивача у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Вказана правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року по справі №521/3011/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №199/6713/14-ц зазначено, що «учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним. Велика Палата Верховного Суду переконана, що використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України».
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Меншаков проти України » №377/02 п.52 рішення від 08.04.2010, суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом.
Верховний Суд у постанові від 03 червня 2020 року справа № 318/89/18, виклав наступну правову позицію, "... що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідки щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.
Так, представником відповідача у заяві не наведено аргументів щодо зловживання позивачем своїми процесуальними правами, що дає право на стягнення судових витрат, на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України. У суду відсутні підстави вважати, що позивачем подано позов, або вчинено інші процесуальні дії необґрунтовано, тобто зловживаючи своїми саме процесуальними правами.
З огляду на вищевикладене, доводи та мотиви заяви про компенсацію судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на позивача витрат відповідачки на професійну правничу допомогу на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України, оскільки такі витрати на правову допомогу виникли не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачкою своїх процесуальних прав, зокрема, права на представництво інтересів в суді.
Керуючись ст.ст. 141, 142, 259-261, 353-354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Галіченка Богдана Віталійовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №335/6970/25 за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її винесення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н.І. Рибалко