Єдиний унікальний номер справи 333/10258/25
Номер провадження 2-з/333/31/25
іменем України
про забезпечення позову
29 жовтня 2025 року місто Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя
у складі:головуючого - суддіСтоматова Е.Г.
розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову до подачі позовної заяви, -
28 жовтня 2025 року представник заявника - адвокат Гапонець А.А.., через систему «Електронний суд» звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки BMW 530І, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , із забороною щодо вчинення будь-яких дій, спрямованих на його відчуження, розпорядження та користування.
В обґрунтування заяви представник заявника зазначає на те, що ОСОБА_1 з 20.09.2024 року мала у своїй власності транспортний засіб марки BMW 530І, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 . У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України ОСОБА_1 у період з 22 червня 2025 року по 15 серпня 2025 року перебувала за межами України, а саме - у Федеративній Республіці Німеччина. На час своєї відсутності ОСОБА_1 не надавала жодних розпоряджень щодо відчуження транспортного засобу, а також не видавала довіреностей на розпорядження своїм майном. Автомобіль зберігався на постійній основі на парковці біля будинку АДРЕСА_2 . Після повернення до України у серпні 2025 року ОСОБА_1 виявила відсутність інформації у мобільному застосунку “Дія» щодо свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також фактичну відсутність самого автомобіля за місцем його зберігання. В зв'язку з чим одразу звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 358 КК України. 04.09.2025 року ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області було розпочато кримінальне провадження № 12025042210001449 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України. В рамках даного кримінального провадження стало відомо, що 09.07.2025 року невідомою особою від імені ОСОБА_1 було підписано Договір комісії №8788/25/1/001509 із ТОВ ГРОС АВТО в особі Кошетар Давидом Сергійовичем, за яким Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один/ або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу (який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до пункту 189.3 статті 189 Податкового кодексу України): марка, модель BMW 530І 2017 року випуску, колір чорний, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований за Власником (Комітентом за Договором комісії) транспортного засобу 20.09.2024 року за ціною, не нижче узгодженою Сторонами, а саме: 1160000 грн.. Також, цього ж дня невідома особа від імені Позивача підписала: акт №8788/25/1/001509 приймання-передачі транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери. Проте ОСОБА_1 не лише фізично не могла 09.07.2025 року укладати будь-які договори через свою відсутність на території України, але й взагалі не мала наміру здійснювати продаж свого майна. Таким чином, невідомими особами було підроблено документи, на підставі яких в подальшому відчужено належний позивачці автомобіль.
10.07.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРОСС АВТО» на підставі підробленого договору комісії № 8788/25/1/001509 уклало із ОСОБА_2 договір купівлі-продажу транспортного засобу, на умовах якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцеві транспортний засіб : марка, модель BMW 530І 2017 року випуску, колір чорний, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований за Власником (Комітентом за Договором комісії) транспортного засобу 20.09.2024 року (надалі - Транспортний засіб або ТЗ), внаслідок цього транспортний засіб вибув із володіння Позивача. В подальшому транспортному засобу марки BMW 530І, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 був присвоєні д.н.з. НОМЕР_5 . Факт підроблення підпису проставленого в Договорі комісії та Акті від імені Позивача підтверджується висновком експерта №СЕ-19/104-25/37703-ПЧ від 26.09.2025, яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 , розташований в графі «Комітент» на другій сторінці Договору комісії N? 8788/25/1/001509 від 09.07.2025 - виконаний не ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 , розташований в графі «Комітен'» (довірена особа)» на другій сторінці Акту N?8788/25/1/001509 від 09.07.2025 технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер - виконаний не ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою.
Вивчивши доводи заяви про забезпечення позову, матеріали справи, суд вважає заяву представника заявника такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Згідно із ч. 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позов, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Суд відзначає, що відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України при розгляді справи № 6-2552цс16 у постанові від 18 січня 2017 року, яка є обов'язковою для усіх суб'єктів правозастосування судів України.
У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі"Дорани проти Ірландії"Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи"Каіч та інші проти Хорватії"(рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки BMW 530І, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , із забороною щодо вчинення будь-яких дій, спрямованих на його відчуження, розпорядження та користування, є необхідним для можливості виконання рішення суду по справі.
Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій.
Будь-які права інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не порушуються у зв'язку із вжиттям такого заходу.
Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову до подачі позовної заяви - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви, шляхом: накладення арешту транспортний засіб марки BMW 530І, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , із забороною щодо вчинення будь-яких дій, спрямованих на його відчуження, розпорядження та користування.
Копію ухвали суду направити для виконання до КОМУНАРСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ ЗАПОРІЖЖІ ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ОДЕСА) (вул. Європейська, буд. 16, м. Запоріжжя, 69104) та Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (вул. Незалежної України, 57, м. Запоріжжя, 69035) - для виконання та відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту винесення та підлягає негайному виконанню.
Повний текст ухвали складено 29 жовтня 2025 року.
Копію ухвали суду направити учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали суду.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя Едуард Григорович Стоматов
Адреса боржника: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 .
Адреса стягувача: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7
Строк пред'явлення ухвали до виконання три роки з дня її винесення, тобто до 29 жовтня 2028 року.
Дата видачі ухвали - 29 жовтня 2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя Едуард Григорович Стоматов
Секретар судового засідання Комунарського районного суду
міста Запоріжжя Дар'я Олегівна Бережна