Рішення від 29.10.2025 по справі 924/1351/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" жовтня 2025 р. Справа № 924/1351/20 (924/847/25)

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., секретаря судового засідання Андрєєва В.І., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 , Хмельницька область, Хмельницький район, с. Розсоша

ОСОБА_2 , Хмельницька область, Хмельницький район, с. Розсоша

до Колективного підприємства «Агрофірми «Проскурів», м. Хмельницький

про визнання права спільної сумісної власності на квартиру за набувальною давністю

в межах справи №924/1351/20 про банкрутство Колективного підприємства «Агрофірма «Проскурів»

Без повідомлення (виклику) сторін

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 08.09.2025 відкрито провадження у справі №924/1351/20 (924/847/25), постановлено дану справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті.

Позиція позивачів.

Позивачі в обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що вони з 1996 року проживають у квартирі АДРЕСА_1 , на підставі договору найму жилого приміщення в будинках агрофірми «Проскурів» від 14.08.1996. Повідомляють, що вони перебувають у шлюбі з 18.11.1982. Вказують, що у квартирі позивачі проживають по теперішній час, постійно доглядають за нею, здійснюють оплату комунальних платежів, що підтверджується актами передачі показників лічильника електроенергії та розрахунку технічного обслуговування за останні роки, квитанціями про сплату за розподіл газу, квитанціями про сплату за газопостачання, довідкою про відсутність заборгованості у розрахунках за спожиту електричну енергію та укладеною розрахунковою книжкою по газопостачанню.

Звертають увагу, що статус квартири АДРЕСА_2 до цього часу не визначений, в жодного органу місцевого самоврядування на балансі не перебуває. Вважають, що мають право на звернення до суду з позовом про визнання права власності за набувальною давністю на підставі ст. ст. 15, 16, 344 ЦК України.

Позиція відповідача.

Керуючий санацією КП «Агрофірма «Проскурів» у заяві від 23.09.2025 повідомив, що у відповідача немає жодних документів та інформації про квартиру АДРЕСА_1 , такі документи в процедурі банкрутства арбітражному керуючому не передавалися.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, виданого Розсошанською сільською радою народних депутатів 18.11.1982, серія НОМЕР_1 .

14.08.1996 між Агрофірмою «Проскурів» (наймодавець) та ОСОБА_1 (наймач) укладено договір найму службового жилого приміщення в будинках агрофірми «Проскурів», згідно п. 1 якого наймодавець надає наймачу і членам його сім'ї в користування жиле приміщення на строк виконання роботи керуючого бригадою за адресою: АДРЕСА_3 . Жиле приміщення являє собою ізольовану квартиру загальною площею 57,0 кв.м., що складається з 2 кімнат жилою площею 42,2 кв.м. Жилий будинок в якому знаходиться дане жиле приміщення, здано в експлуатацію 01.04.1993 і він перебуває у віданні агрофірми «Проскурів».

Відповідно до п. 2 договору наймач мас право: а) в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно; б) на збереження жилого приміщення при тимчасовій відсутності його та членів його сім'ї на підставах і в межах, установлених чинним законодавством; в) за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму і звільнити жиле приміщення.

Пунктом 3 договору передбачено, що наймач зобов'язується, зокрема, а) нести обов'язки, що випливають з користування жилим приміщенням, передбачені законодавством України, Житловим кодексом України та цим договором; б) вчасно вносити плату за користування жилим приміщенням в розмірі та порядку, що встановлюються правлінням агрофірми "Проскурів". в) в міру необхідності, але не рідше одного разу на п'ять років проводити поточний ремонт жилих кімнат. Акт здачі жилого приміщення складається і підписується представником наймодавця, будинкового комітету та наймачем.

Згідно з п. 4 договору тимчасово відсутній наймач зберігає права і несе обов'язки за договором найму жилого приміщення.

У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті, договір найму житлового приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття (п. 7 договору).

Пунктом 8 договору передбачено, що у випадку припинення наймачем, якому надавалось службове приміщення, трудових відносин з агрофірмою "Проскурів" він підлягає виселенню, тому він зобов'язаний виселитись з займаного службового жилого приміщення разом з усіма членами сім'ї в 10-денний термін з дня припинення трудових відносин, крім випадків, передбачених чинним законодавством України. В разі невиконання вказаних зобов'язань наймач виселяється в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 . з 03.03.1981 по теперішній час, що підтверджується довідкою Розсошанської сільської ради про реєстрацію місця проживання особи від 18.03.2020 №223.

Згідно довідки виконкому Розсошанської сільської ради від 28.07.2025 №292 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 проживають за адресою: АДРЕСА_3 без реєстрації місця проживання з 1996 р.

Відповідно до висновку про вартість об'єкта оцінки від 28.07.2025 ринкова вартість 2-ох кімнатної квартири, загальною площею 70,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , становить 119874 грн. без ПДВ.

Позивачі користувались та здійснювали оплату за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копіями розрахункових книжок, платіжних квитанцій, актами прийому-передачі показників лічильника електроенергії.

В матеріалах справи наявні копії паспортів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , технічний проект на житловий будинок від 20.09.2021 за адресою: АДРЕСА_3 , виготовлений на замовлення ОСОБА_1 .

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Моментом виникнення майнових прав, а саме суб'єктивних прав учасників правовідносин, пов'язаних із володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності.

При вирішенні питання щодо правомірності набуття права власності суд повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб, позивач набув чи має намір набути право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності за набувальною давністю, позивачі посилаються на те, що вони з 1996 року по теперішній час проживають у квартирі АДРЕСА_1 , на підставі договору найму жилого приміщення в будинках агрофірми «Проскурів» від 14.08.1996, постійно доглядають за нею та здійснюють оплату комунальних платежів.

Згідно із статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Відтак, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Подібні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17, постановах Верховного Суду від 10.01.2023 у справі №462/1720/21, від 16.04.2025 у справі №461/5075/23.

У постанові від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави.

Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі №910/17274/17 зазначила, що володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.07.2025 у справі №643/13004/23.

Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_3 та членам його сім'ї в користування на строк виконання роботи керуючого бригадою на підставі договору найму службового приміщення в будинках агрофірми «Проскурів» від 14.08.1996.

Твердження позивачів про те, що статус спірної квартири не визначений, є необґрунтованим, оскільки службове житло, надане працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, не втратило свій статус, а користування таким житлом працівником та членами його сім'ї не може вважатися безтитульним. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.07.2025 у справі №643/13004/23.

Вказані обставини унеможливлюють визнання за позивачами права власності на спірну квартиру за набувальною давністю відповідно до положень статті 344 ЦК України.

При цьому, сам по собі факт користування службовим житлом, його утримання, проведення ремонтів та оплата комунальних послуг не є підставою для набуття права власності на таке житло за набувальною давністю (постанови Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №337/4725/18, від 16.07.2025 у справі №643/13004/23).

З огляду на вище викладене, враховуючи, що позивачами не доведено наявність підстав для визнання права спільної сумісної власності на спірну квартиру за набувальною давністю, у позові необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 29.10.2025.

Суддя О.Є. Танасюк