пр. № 1-кс/317/633/2025
Справа № 317/5271/25
29 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчій суддя Запорізького районного суду Запорізької області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , розглянувши скаргу Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області на бездіяльність ВП № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області щодо невнесення відомостей до ЄРДР,
22.10.2025 до Запорізького районного суду Запорізької області надійшла скарга Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області на бездіяльність ВП № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявою Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 08.10.2025.
В судовому засіданні представник Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_3 скаргу підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.
Прокурор ОСОБА_4 та слідчий ОСОБА_5 в судовому засіданні просили у задоволенні скарги відмовити, оскільки з наданої заяви не вбачається склад кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, розглянувши скаргу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
08.10.2025 Долинська сільська рада Запорізького району Запорізької області звернулась до ВП № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області із заявою в порядку ст.214 КПК України про виявлення ознак кримінального правопорушення, яке підпадає кваліфікацію за ст. 240 КК України. Просило внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування.
Заява мотивована тим, що 25 вересня 2025 року комісія Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області провела обстеження земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2322183500:01:002:0192 площею 1,21 га.
На території вказаної земельної ділянки комісією виявлено поглиблення вкрите поліетиленовою плівкою, яке ймовірно використовується з метою зберігання води та утримання свиней.
Долинська сільська рада припускає, що регулярне наповнення штучної водойми (біль 300 м' на рік) здійснюється з використанням самовільно влаштованої свердловини без дозволу на спеціальне водокористування.
Тобто, невстановлена особа допускає порушення встановлених правил охорони надр, що створило небезпеку для життя, здоров'я людей довкілля, а також незаконне, видобування корисних копалин місцевого значення у значному розмірі
Така діяльність має ознаки самовільного користування, надрами, що може свідчити про порушення вимог статті 240 Кримінального кодексу України.
Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
Положеннями статті 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні частини 2 статті 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України, від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Згідно із ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням (частина 1 статті 1 КК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1 КК України для здійснення цього завдання КК України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 11 КК України).
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання вказаних завдань і покликана, з одного боку, забезпечити рішуче оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого виключити незаконне і необґрунтоване залучення громадян в орбіту кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів.
Чинним КПК України закріплено спрощену процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки).
Відповідно до положень ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Проте така спрощена процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
Так, до ЄРДР, серед іншого, вносяться відомості про: (1) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; (2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п. 4 та 5 ч. 5 ст. 214 КПК України).
Отже, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України). Вказане узгоджується з позицією, викладеною у згаданому Узагальненні ВССУ № 9-49/0/4-17 від 12 січня 2017 року, за якою КПК дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що (1) обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або (2) в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Такий висновок відповідає і Рішенню Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року, згідно пункту 5 мотивувальної частини якого зазначено, що встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16 травня 2019 року (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) наголосив, що якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об'єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: (1) розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу (2) не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; (3) порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; (4) використання інструментів статті 214 КПК України не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК України), а також (5) унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (стаття 383 КК України). Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК України.
Таким чином, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
В мотивувальній частині заяви скаржник зазначив про виявлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України.
Частиною першою статті 240 КК України передбачена кримінальна відповідальність за порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин місцевого значення у значному розмірі.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра, землевласники і землекористувачі в межах земельних ділянок, які перебувають у їх власності або користуванні, мають право без спеціального дозволу та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб, не пов'язаних із відчуженням видобутих корисних копалин, корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до 2 метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 метрів кубічних на добу.
Землевласники і землекористувачі, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, частка сільськогосподарського товаровиробництва яких за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води (крім мінеральних) для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб.
З поданої заяви про вчинення кримінального правопорушення не наведено відповідних обставин, які б відповідали визначенню порушення встановлених правил охорони надр, яке створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин місцевого значення у значному розмірі.
Обставини, що викладені в заяві про вчинення кримінального правопорушення свідчать про можливі спірні цивільно-правові відносини, що повинні вирішуватися в позовному порядку в суді.
Враховуючи, що скарга Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області не містить об'єктивних даних про вчинення вказаного кримінального правопорушення, то дії посадових осіб ВП № 6 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не суперечать вимогам ст. 214 КПК України, у зв'язку з чим слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення скарги, а відтак доходить до висновку, що скаргу Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 214, 303-309 КПК України, слідчий суддя -
Скаргу Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області на бездіяльність ВП № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області щодо невнесення відомостей до ЄРДР - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів.
Слідчий суддя ОСОБА_1