Справа № 308/7880/16-ц
27 жовтня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - Хамник М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Камілли В.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді заяву адвоката Шпуганича В.П. про забезпечення позову, -
У провадженні суду перебуває цивільна справа за первісним позовом ОСОБА_1 до Ужгородської районної ради Закарпатської області, ОСОБА_2 , за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Оноківської сільської ради Ужгородського району, Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Ужгородської міської ради про визнання недійсним рішення, визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Ужгородської міської ради та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання недійсним рішення, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю.
23.10.2025 представником позивача за первісним позовом - адвокатом Шпуганичем В.П. подано заяву про забезпечення позову, в якому просить заборонити відчуження у будь-який спосіб земельної ділянки площею 1000 м.кв. (0.10 га) для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташована в АДРЕСА_1 кадастровий номер якої 2124884800:10:015:0152 яка належить ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 до завершення розгляду справи по суті.
На обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 березня 2023 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шпуганича В.П., про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської районної ради Закарпатської області, ОСОБА_2 , за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Оноківської сільської ради Ужгородського району, Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Ужгородської міської ради про визнання недійсним рішення, визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, - задоволено частково, заборонено відчуження нерухомого майна - земельну ділянку площею 1000 м.кв. (0.10 га), кадастровий номер 2110100000:38:03:0083, для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . В іншій частині заяви відмовлено.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 30 травня 2023 року призначено у справі №308/7880/16-ц судову земельно-технічну експертизу.
В ході виконання клопотання експертів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено що спірна земельна ділянка в АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 . Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2124884800:10015:0152. Кадастровий номер 2110100000:38:003:0083 анульовано. У подальшому представник відповідачки адвокат Ігнатенко С.С. подав технічну документацію з встановлення земельної ділянки і в натурі (на місцевості де земельній ділянці).
Заявник стверджує, що з урахуванням наведеного арешт підлягає накладенню на діючу земельну ділянку по тій самій адресі з кадастровим номером 2124884800:10015:0152.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.
Положенням ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
З контекстного аналізу наведених норм слідує, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно може зникнути, зменшитись, погіршитись або може бути відчуженим.
Наведені заявником у заяві про забезпечення позову обставини, на думку суду, не є достатньою підставою вважати імовірним утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів.
Наразі заявником не надано жодних доказів на підтвердження свого припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, що істотно ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявленого позову.
Оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, виходячи з того, що подана заявником заява не містить обґрунтованих посилань, а матеріали справи - відповідних доказів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у даній справі, та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернулася до суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Разом з тим, будь-яких об'єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до розгляду справи по суті існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, судом не встановлено.
Обставини, що слугують підставами для забезпечення позову, обрання виду та меж такого забезпечення є предметом доказування.
Згідно зі ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Натомість обов'язок доведення наявності обставин щодо можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову покладено ЦПК України на заявника. Заявником наявність цих обставин не доведено суду.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що наведені заявником обставини не є достатньою підставою вважати імовірним утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів, а тому, з урахуванням того, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, а тому у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову слід відмовити.
При цьому, суд зауважує, що особа не позбавлена можливості у подальшому повторно ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення його позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.
Керуючись ст. 149-153, 259, 260, 353-355 ЦПК України, суд,-
Відмовити у задоволенні заяви адвоката Шпуганича В.П. про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області М.М. Хамник