Справа №127/15276/25
Провадження №1-кп/127/557/25
28 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 ,
особи, стосовно якої розглядається клопотання, - ОСОБА_5 ,
законного представника особи, стосовно якої розглядається клопотання, - ОСОБА_6 ,
інших учасників судового процесу: представника служби у справах дітей - ОСОБА_7 ,
представника уповноваженого підрозділу органів Національної поліції - ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду № 12 клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 у зв'язку з вчиненням суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.07.2024 за № 12024025010000283,
ОСОБА_5 , будучи особою, що не досягла віку з якого настає кримінальна відповідальність, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, суспільні відносини, що охороняють здоров'я населення України, у невстановлені дату і час, але не пізніше 02:40 год 12.07.2024, прогулюючись по території міста Вінниці, помітив згорток клейкої стрічки із психотропною речовиною, обіг якої обмежений, - амфетаміном, після чого привласнив знайдене та зберігав при собі для власного вживання.
Надалі, ОСОБА_5 , продовжуючи свою протиправну діяльність у сфері незаконного обігу психотропних речовин, 12.07.2024 близько 02:40 год, незаконно зберігаючи при собі психотропну речовину, обіг якої обмежений, - амфетамін, проходив по території автозаправної станції, що по вулиці Пирогова, 141 у місті Вінниці повз працівників патрульної поліції, де у нього з-під одягу на землю випав прозорий поліетиленовий пакет із вмістом порошкоподібної речовини. Будучи поміченим працівниками поліції та усвідомлюючи, що його дії, спрямовані на зберігання психотропних речовин, будуть викриті, ОСОБА_5 з місця події втік.
У подальшому, в ході огляду місця події 12.07.2024 у період часу з 04:16 год по 04:25 год на території автозаправної станції, що по вулиці Пирогова, 141 у місті Вінниці, у присутності двох понятих вилучено порошкоподібну речовину, яка знаходилась у прозорому поліетиленову пакеті.
У вилученій порошкоподібній речовині, масою 12,1527 г, міститься психотропна речовина, обіг якої обмежений, - амфетамін, масою 8,6770 г, що відповідно до Таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01.08.2000, є великими розмірами.
Прокурор у судовому засіданні підтримала клопотання про застосування до неповнолітнього ОСОБА_5 примусових заходів виховного характеру у виді обмеження дозвілля із встановленням особливих вимог до поведінки останнього, обмеживши його перебування поза місцем проживання в період часу з 22:00 години до 06:00 години наступного дня та передачі неповнолітнього під нагляд матері - ОСОБА_6 строком на 1 рік. Зауважила, що саме такі види примусових заходів є достатніми та необхідними для попередження вчинення ОСОБА_5 нових кримінальних правопорушень.
Особа, стосовно якої розглядається клопотання, - неповнолітній ОСОБА_5 винуватість у вчиненні суспільно небезпечного діяння визнав повністю та суду пояснив, що вчинив його за обставин, викладених у клопотанні. Зокрема, повідомив суду, що влітку 2024 року він перебував з товаришем на заправці. До заправки під'їхали патрульні, які запитали нас про наявність заборонених речовин. В цей час у них випав згорток, поліцейські запитали чи він належить їм, після чого його друг почав тікати, а він побіг за ним.
Згорток він знайшов напередодні.
Про вчинене він щиро шкодує, після події виправився та зробив необхідні для себе висновки.
Законний представник неповнолітнього ОСОБА_5 - його мати ОСОБА_6 просила суд клопотання прокурора задовольнити, обіцяла забезпечити належний догляд за сином, приділяти більшу увагу його вихованню та розвитку.
Захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 - підтримав клопотання прокурора та просив його задовольнити.
Представники Служби у справах дітей Вінницької міської ради та уповноваженого підрозділу органів Національної поліції проти задоволення клопотання прокурора не заперечували.
Згідно з приписами частини третьої статті 26 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд дослідив докази, клопотання про дослідження яких було заявлене сторонами кримінального провадження, а саме:
-висновок експерта № СЕ-19/102-24/13921-НЗПРАП від 23.07.2024, відповідно до якого в наданій на експертизу порошкоподібній речовині, масою 12,1527 г, міститься психотропна речовина, обіг якої обмежений, - амфетамін, масою 8,6770 г.
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд дійшов до такого висновку.
Підстави та порядок застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності, регламентований параграфом 2 Глави 38 КПК.
Зокрема, статтею 498 КПК визначено, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини другої статті 97 Кримінального кодексу України (далі - КК), примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
Частиною першою статті 105 КК передбачено, що неповнолітній, який вчинив кримінальний проступок або нетяжкий злочин, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.
Згідно з частиною другою статті 105 КК до неповнолітнього застосовуються такі примусові заходи виховного характеру: 1) застереження; 2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; 3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; 4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків; 5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.
Частиною третьою статті 105 КК регламентовано, що тривалість заходів виховного характеру, передбачених пунктами 2 та 3 частини другої статті 105 КК, встановлюється судом, який їх призначає.
Зі змісту пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15.05.2006 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» (далі - Постанова № 2 від 15.05.2006) убачається, що строк нагляду, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 105 КК, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього.
Пунктом 2 Постанови № 2 від 15.05.2006 визначено, що відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України. Примусові заходи виховного характеру, зокрема, застосовують: - у разі постановлення судом рішення про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності на підставі частини першої статті 97 КК; - до особи, котра до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння (частина друга статті 97 КК); - при звільненні неповнолітнього від покарання відповідно до частини першої статті 105 КК.
Пунктом 7 Постанови № 2 від 15.05.2006 визначено, що неповнолітнього можна передати під нагляд батьків. При цьому, вони мають бути спроможні здійснювати виховний вплив на неповнолітнього, постійно й належним чином контролювати його поведінку та зобов'язані це робити.
Відповідно до частини першої статті 501 КПК під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння; 2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від 11 років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння; 3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
Отже, дослідивши надані суду докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого частиною другою статті 309 КК, тобто незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту, якщо предметом таких дій були психотропні речовини у великих розмірах, доведена у повному обсязі. Зокрема, ОСОБА_5 у судовому засіданні винуватість у вчиненні інкримінованого йому діяння визнав, пояснивши, що вчинив його за обставин, викладених у клопотанні. Крім того, винуватість ОСОБА_5 підтверджується наданими стороною обвинувачення письмовими доказами, зміст яких наведений вище.
Разом з тим, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 22 КК кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.
У судовому засіданні встановлено, що на момент вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого частиною другою статті 309 КК, ОСОБА_5 не досягнув віку, з якого передбачена кримінальна відповідальність.
Суд також враховує, що згідно з наданими прокурором доказами ОСОБА_5 навчається у 10-А класі комунального закладу «Вінницький ліцей № 19», за місцем навчання характеризується як учень із середнім та достатнім рівнем знань, є вимогливим до себе, чесним, товариським, працьовитим, сумлінно ставиться до виконання доручень, адекватно реагує на зауваження, бере активну участь у житті класу та ліцею, займається велоспортом, а батьки останнього достатньо приділяють уваги вихованню сина.
Згідно з актом обстеження побутових умов проживання ОСОБА_5 проживає у повній сім'ї разом із батьками, останньому створено відповідні умови для проживання та навчання.
У судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_5 на обліках в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності притягнутий не був, тобто вчинив суспільно-небезпечне діяння вперше.
Вирішуючи питання щодо призначення примусових заходів виховного характеру, суд враховує обставини вчиненого, суспільну небезпечність, наслідки діяння, дані про особу неповнолітнього, його характеристику, умови життя, виховання і поведінку, його ставлення до вчиненого, та вважає за можливе клопотання прокурора задовольнити.
Отже, за результатом судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 вчинив суспільно небезпечне діяння у віці 15 років, тобто до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння, а тому, враховуючи обставини провадження, суд вважає, що до неповнолітнього ОСОБА_5 можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру, а саме у виді обмеження дозвілля із встановленням особливих вимог до поведінки останнього та передачі неповнолітнього під нагляд матері.
Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до приписів статті 100 КПК. Разом з тим, згідно з наданою представником сторони обвинувачення ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.07.2024 на речові докази у кримінальному провадженні накладений арешт, який підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 126 КПК суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
З наданих стороною обвинувачення доказів випливає, що загальна сума витрат на залучення експертів у кримінальному провадженні становить 4543,68 грн.
Враховуючи, що ОСОБА_5 є неповнолітнім, суд вважає за доцільне витрати на залучення експерта стягнути з його законного представника - ОСОБА_6 .
Керуючись статтею 371, 498 КПК, суд
Застосувати до ОСОБА_5 примусові заходи виховного характеру у виді обмеження дозвілля із встановленням особливих вимог до поведінки, а саме, обмеживши його перебування поза місцем проживання в період часу з 23:00 години до 06:00 години наступного дня, та передачі неповнолітнього під нагляд його матері - ОСОБА_6 терміном на один рік.
Речові докази:
- полімерний пакет з вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, які поміщені до спецпакету PSP1100904, які передані до камери зберігання речових доказів Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, - знищити;
- DVD з камер зовнішнього спостереження, які перебували у володінні АЗС «Окко» та УПП у Вінницькій області, які приєднані до матеріалів кримінального провадження, - залишити у справі.
Арешт, накладений на зазначені речові докази на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.07.2024, - скасувати.
Судові витрати на залучення експертів у розмірі 4543 (чотири тисячі п'ятсот сорок три) гривні 68 (сорок вісім) копійок - стягнути з ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: