Рішення від 21.10.2025 по справі 914/2441/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2025 Справа № 914/2441/15(914/2753/25)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»

до відповідача:Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1»

про:стягнення 2577627 грн. 91 коп. вартості недопоставленого вугілля

в межах справи:№ 914/2441/15

про банкрутство:Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»

Суддя Цікало А. І.

За участю секретаря Андріюк В. М.

Представники:

Позивача:Степаненко І. Є. - керуючий санацією; Кріль Н. Г. - адвокат

Відповідача:не з'явився

У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/2441/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія». Зазначена справа перебуває на стадії судової процедури санації боржника (Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія») введеної ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.08.2018 р., повноваження керуючого санацією виконує арбітражний керуючий Степаненко Ірина Євгеніївна.

04.09.2025 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 3062 надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про стягнення вартості недопоставленого вугілля за Договором № 397 від 14.12.2020р. у розмірі 2577627 грн. 91 коп.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.09.2025 р. задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про відстрочення сплати судового збору; відстрочено сплату судового збору за подання даної позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 914/2441/15(914/2753/25); постановлено справу № 914/2441/15(914/2753/25) розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в межах справи № 914/2441/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.10.2025 р.

Сторони були належно повідомленні про дату, час та місце цього засідання.

Представники позивача в судове засідання з'явились, позовні вимоги підтримали, просили задоволити позов з підстав, наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач відзиву на позов не надав, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки представника не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне:

14.12.2020 р. між Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (Постачальник, відповідач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Львівська вугільна компанія» (Покупець, позивач у справі) укладено Договір поставки вугілля № 397 (надалі - Договір).

Відповідно до умов зазначеного Договору, Постачальник (відповідач) зобов'язався передати (поставити) у власність Покупця (позивача) вугільну продукцію (надалі Вугілля), згідно Специфікації (п. 1.1. Договору), а Покупець зобов'язався прийняти Вугілля та сплатити його вартість (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору, найменування, загальна кількість Вугілля, що належить поставці, його асортимент, якість встановлюється сторонами у Специфікаціях, які будуть невід'ємними частинами цього Договору.

Пунктами 3.1. та 3.2. Договору встановлено, що поставка вугілля здійснюється на підставі письмової заявки Покупця, згідно якої сторони, узгодивши усі умови поставки вугілля, підписують Специфікації до цього Договору. Строки поставки вугілля встановлюються сторонами в Специфікаціях. Узгоджений сторонами у відповідній Специфікації обсяг вугілля постачається окремими узгодженими партіями.

Відповідно до Специфікації № 1 від 14.12.2020 р. (на поставку вугільної продукції у грудні 2020 року) до Договору поставки № 397 від 14.12.2020 р., відповідач зобов'язався поставити позивачу 2941,176 т вугілля марки ДГ(0-200) на загальну суму 3000000,00 грн.

Згідно з п. 5.4. Договору, розрахунки за поставлене Постачальником Вугілля здійснюється Покупцем на умовах передплати вартості поставки на підставі виданого рахунку.

На виконання умов Договору, позивач здійснив попередню оплату вартості вугілля на суму 3000000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2699 від 28.12.2020 р.

Порушуючи умови Договору, відповідач поставив позивачу вугілля у кількості 657,65 т на суму 422372,09 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі вугільної продукції від 12.01.2021 р.

Отже, відповідачем не поставлено позивачу вугілля у кількості 2283,53 т на суму 2577627,91 грн., яка попередньо оплачена позивачем.

Враховуючи невиконання відповідачем умов Договору в частині повної поставки вугілля, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 2577627 грн. 91 коп. попередньої оплати за вугілля, яке не поставлено відповідачем

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ст. 669 Цивільного кодексу України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що в порушення умов Договору № 397 від 14.12.2020 р., відповідач не поставив позивачу вугілля, яке оплачене позивачем, у кількості 2283,53 т на суму 2577627,91 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» про стягнення вартості недопоставленого вугілля за Договором № 397 від 14.12.2020 р. у розмірі 2577627 грн. 91 коп. обґрунтований, підтверджений належними доказами та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною першою статті 163 ГПК України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позовна заява Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» про стягнення вартості недопоставленого вугілля за Договором № 397 від 14.12.2020 р. у розмірі 2577627 грн. 91 коп. подана до суду в електронній формі.

Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви підлягає сплаті судовий збір у розмірі 30931 грн. 53 коп. (2577627,91*1,5%*0,8).

Як зазначалось, ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.09.2025р. про відкриття провадження у даній справі задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання позову та постановлено відстрочити сплату судового збору до прийняття рішення у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір за розгляд позовної заяви у цій справі у розмірі 30931 грн. 53 коп. слід стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. ст. ст. 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» про стягнення вартості недопоставленого вугілля за Договором № 397 від 14.12.2020 р. у розмірі 2577627 грн. 91 коп. - задоволити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» (вул. Магістральна, 4, м. Вугледар, Донецька область, 85670; ідентифікаційний код 34032208) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086; ідентифікаційний код 35879807) 2577627 грн. 91 коп. вартості недопоставленого вугілля.

3. Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» (вул. Магістральна, 4, м. Вугледар, Донецька область, 85670; ідентифікаційний код 34032208) в дохід Державного бюджету України 30931 грн. 53 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29 жовтня 2025 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Цікало А.І.