Справа № 127/24866/25
Провадження № 1-кп/127/861/25
28 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України, відомості про яке внесено 15.07.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024000000001415, -
На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває вищевказане кримінальне провадження.
Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою мотивуючи, що існують ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: що останній буде переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. На його думку, застосування запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, не забезпечить належного виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 просив змінити запобіжний захід обвинуваченому на більш м'який, не пов'язаним із триманням під вартою та зазначив, що ризики зазначені прокурором є безпідставними.
Обвинувачений ОСОБА_4 щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підтримав позицію свого захисника.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ст. 331 КПК України під час судового засідання суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити або скасувати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою чи зміни запобіжного заходу, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.
При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Також суд, враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» згідно якого: нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Крім того, слід зазначити, що враховуючи практику ЄСПЛ, зокрема, у розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Відтак, на переконання суду, у разі зміни обвинуваченому запобіжного заходу на запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, останній може переховуватись від суду.
Також, перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу, обвинувачений може незаконно впливати на свідків та інших причетних осіб.
Крім того, ОСОБА_4 вчиняв злочини під час відбуття покарання у виправній установі, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, зазначені злочини вчиняв переслідуючи корисливий мотив та матеріальну вигоду.
Після звільнення з місць позбавлення волі, офіційно не працевлаштувався, не має законних джерел доходів, а отже може знову вчинити корисливий злочин.
Відтак, суд при вирішенні заявленого прокурором клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою, оцінюючи усі обставини наявні у даному кримінальному провадженні в їх сукупності, приходить до висновку про необхідність задоволення даного клопотання.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими причинами в сукупності для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України»).
На переконання суду, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Судом, враховано вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 291, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження обраного обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою ще на 60 днів, починаючи з 28 жовтня 2025 до 26 грудня 2025 включно.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор» для виконання та прокурору Вінницької окружної прокуратури для відома.
На ухвалу суду в частині продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. В решті ухвала суду остаточна та оскарженню не підлягає.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Суддя: