79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
15.10.2025 Справа № 914/509/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи
за позовом Керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області, м. Пустомити, Львівська область
в інтересах держави в особі позивача Перемишлянської міської ради Львівського району Львівської області, м. Перемишляни, Львівська область
відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД АГРО МХП», м. Рогатин, Івано-Франківська область
про розірвання договору оренди, розірвання додаткової угоди до договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку.
за участю представників:
прокурор: Максимовська С.С.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
ПРОЦЕС.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача Перемишлянської міської ради Львівського району Львівської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-АГРО МХП» про розірвання договору оренди, розірвання додаткової угоди до договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025, справу №914/509/25 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..
Ухвалою від 03.03.2025 позовну заяву залишено без руху, прокурору встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.
У межах наданого судом строку від прокурора через систему “Електронний суд» (документ сформовано 12.03.2025) надійшла заява (вх.№6480/25 від 13.03.2025), у якій зазначено запитувані судом відомості та до якої надано відповідні докази.
Ухвалою суду від 18.03.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов та призначено підготовче засідання на 09.04.2025.
Ухвалою від 09.04.2025, занесеною до протоколу судового засідання від 09.04.2025, суд відклав підготовче засідання на 14.05.2025.
05.05.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 05.05.2025) від представника відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника (вх.№11689/25).
09.05.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 08.05.2025) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№12127/25), у якому останні й одночасно просить суд визнати поважними причини пропуску подання відзиву, поновити відповідачу пропущений процесуальний строк для подання такого та долучити цей відзив до матеріалів справи.
09.05.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 09.05.2025) від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні, що призначено на 14.05.2025 о 15:30 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у цій справі (вх.№12150/25).
Ухвалою від 13.05.2025 суд задовольнив заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні у справі №914/509/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
13.05.2025 через систему “Електронний суд» (документ сформовано 12.05.2025) від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх.№12405/25).
Ухвалою від 14.05.2025, занесеною до протоколу судового засідання від 14.05.2025, суд задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАХІД-АГРО МХП» про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, що міститься безпосередньо у відзиві на позовну заяву від 09.05.2025 за вх.№12127/25, поновив Товариству з обмеженою відповідальністю “ЗАХІД-АГРО МХП» строк для подання відзиву на позовну заяву, відзив Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАХІД-АГРО МХП» на позовну заяву за вх.№12127/25 від 09.05.2025 долучив до матеріалів справи №914/509/25, продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 11.06.2025.
Ухвалою від 11.06.2025, занесено до протоколу судового засідання від 11.06.2025, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.07.2025.
08.07.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 08.07.2025) від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи №914/509/25 (вх.№18244/25).
Ухвалою від 09.07.2025, занесено до протоколу судового засідання від 09.07.2025 суд відклав судове засідання до 13.08.2025.
04.08.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 04.08.2025) від представника відповідача надійшло клопотання про проведення засідання яке призначено на 13.08.2025 в режимі відеоконференції, поза межами суду з використанням власних технічних засобів (вх.№20464/25).
Ухвалою від 05.08.2025 суд задовольнив заяву представника відповідача про участь в судовому засіданні у справі №914/509/25 призначеному на 13.08.2025 в режимі відеоконференції поза межами суду.
12.08.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 12.08.2025) від представника відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі №914/509/25 (вх.№3353/25).
Ухвалою від 13.08.2025, занесено до протоколу судового засідання від 13.08.2025 суд відклав судове засідання на 17.09.2025.
16.09.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 16.09.2025) від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №914/509/25 (вх.№24451/25).
Ухвалою від 17.09.2025, занесено до протоколу судового засідання від 17.09.2025 суд відклав судове засідання на 15.10.2025.
У судове засідання 15.10.2025 з'явився прокурор. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. Заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити такі.
У судове засідання 15.10.2025 представник позивача не з'явився представник позивача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться в матеріалах справи, до суду не скерував.
У судове засідання 15.10.2025 представник відповідача не з'явився. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. Щодо заявлених позовних вимог заперечив у повному обсязі, просив суд відмовити у задоволенні таких.
У судовому засіданні 15.10.2025 суд з'ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і оголосив перерву для ухвалення рішення.
У судовому засіданні 15.10.2025, після оголошеної перерви, суд відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив коротке рішення і повідомив про орієнтований час складення повного рішення.
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.
Аргументи прокурора.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає про те, що 26.12.2017 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД АГРО МХП» укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності (кадастровий номер 4623384900:08:000:0019) площею 64,5979га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у тому числі 64,5979га пасовище, розташованої за межами населених пунктів на території Липовецької сільської ради Перемишлянського району Львівської області (на даний час Липовецький старостинський округ Перемишлянської територіальної громади).
У встановленому Законом України «Про оренду землі» та Договором порядку земельна ділянка передана Орендарю, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди землі. При цьому Перемишлянською міською радою (номер запису про право власності:41166269) 22.03.2021 зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку на підставі наказу №65-ОТГ від 23.12.2020, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області.
Згідно даних Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно розділу Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого права 28.12.2017 державним реєстратором внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право оренди спірної земельної ділянки за ТзОВ «ЗАХІД-АГРО МХП». В подальшому до реєстру внесено відомості про продовження строку дії Договору до 26.12.2031. Інші відомості про спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.
Відтак, 22.03.2021 Перемишлянською міською радою набуто право власності на спірну земельну ділянку та до останньої перейшли права та обов'язки орендодавця за оскаржуваним договором оренди землі. В подальшому, 23.10.2024 Перемишлянською міською радою, на підставі Рішення сесії Перемишлянської міської ради №4390 від 15.10.2024 «Про продовження терміну дії та внесення змін до договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4623384900:08:000:0019) від 26 грудня 2017 року» укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 26.12.2017. У відповідності до якої: продовжено строк дії договору оренди на 7 років до 26.12.2031, замінено сторону орендодавця з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на Перемишлянську міську раду Львівського району Львівської області.
Відповідно до умов Договору, в оренду передана земельна ділянка площею 64.5979 га, у тому числі: 64,5979 га пасовище. Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається що 28.12.2017 Орендарем зареєстроване право оренди земельної ділянки. Відтак з 28.12.2017 у Орендаря виникло право на спірну земельну ділянку, а також права та обов'язки орендаря за договором оренди землі від 26.12.2017.
Прокурор зазначає, що 05.02.2025 комісією Перемишлянської міської ради Львівського району Львівської області проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 4623384900:08:000:0019, яка передана в користування ТзОВ «ЗАХІД АГРО МХП» згідно договору оренди землі від 26.12.2017 відповідно до якого користування за яким було надано власником. За результатами обстеження встановлено, що вказана земельна ділянка розорана та на ній знаходяться незначні залишки рослин ріпаку.
Таким чином, всупереч вимог чинного законодавства та умов Договору оренди землі, відповідач використовує орендовану земельну ділянку як ріллю для вирощування сільськогосподарських культур, а не як пасовище, тобто як стверджує прокурор, фактично без законних на те підстав використовують її не за цільовим призначенням. Крім цього, як вбачається з інформації Перемишлянської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, орендар, всупереч вимогам п.8.4.6. Договору не виконав обов'язку щодо інформування орендаря про стан орендованої земельної ділянки на відповідність показникам агрохімічного паспорта земельної ділянки.
Враховуючи вищенаведене, прокурор просить суд розірвати Договір оренди землі від 26.12.2017, щодо земельної ділянки площею 64,5979га, кадастровий номер 4623384900:08:000:0019 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1371739446233), укладений між Головним управлінням Держеокадастру у Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-АГРО МХП» та Додаткову угоду до договору оренди землі від 26.12.2017 (номер запису про інше речове право: 2373037), укладену 23.10.2024 між Перемишлянською міською радою Львівського району Львівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-АГРО МХП» та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-АГРО МХП» повернути власнику - Перемишлянській міській раді Львівського району Львівської області земельну ділянку, кадастровий номер 4623384900:08:000:0019 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1371739446233), площею 64,5979 га, яка знаходиться на території Перемишлянської територіальної громади Львівського району Львівської області.
Аргументи позивача.
Позивач письмових пояснень до суду не скерував. У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просив суд задовольнити такі.
Аргументи відповідача.
Відповідач 09.05.2025 через систему «Електронний суд» документ сформовано 08.09.2025) скерував відзив на позовну заяву (вх.№12127/25) у якому зазначає, що з позовними вимогами позивача не погоджується в повному обсязі та вважає їх необґрунтованими і такими, що не відповідають дійсності, та зазначає наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-АГРО МХП» за весь період часу з моменту укладення спірних договорів сторони належним чином виконували свої обов'язки, зокрема, відповідач, як орендар по договорам, використовував земельну ділянку згідно цільового призначення, не погіршував їх стан та своєчасно і в повному обсязі виплачував орендну плату.
Отже, у своєму відзиві відповідач просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
26.12.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та ТзОВ «ЗАХІД-АГРО МХП» (далі-орендар, відповідач) укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності (кадастровий номер 4623384900:08:000:0019) площею 64,5979га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у тому числі 64,5979га пасовище, розташованої за межами населених пунктів на території Липовецької сільської ради Перемишлянського району Львівської області (на даний час Липовецький старостинський Перемишлянської територіальної громади), далі - Договір).
За умовами п.п 2.1-2.5 Договору, в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 64,5979га у тому числі: 64,5979га пасовище. На земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна та об'єкти інфраструктури. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на дату укладення договору становить становить 353542,65 грн. Земельна ділянка, яка передається в оренду не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.
Пунктом 3.1. Договору вказано, що такий договір укладено на строк 7 років.
Пунктами 5.1-5.4 Договору передбачено умови використання земельної ділянки. Зокрема зазначено, що в оренду передається земельна ділянка для ведення сільськогосподарського виробництва загальною площею 64,5979га, у тому числі 64,5979га пасовище. Угіддя-пасовища. Цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Орендована земельна ділянка повинна використовуватись способами, що не суперечать екологічним вимогам, не допускати забруднення радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, захищати її від водної та вітрової ерозії, дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля. Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин забороняється. Зміна угідь допускається за умови розроблення, погодження та затвердження в установленому порядку документації з землеустрою за згодою орендодавця.
Також, відповідно до умов Договору, на орендаря покладено обов'язки, з поміж яких дотримуватись встановлених щодо об'єкта оренди обмежень в обсязі, передбаченому Договором та чинним законодавством України (п.8.4.4) використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та умов Договору, дотримуватись при цьому вимог чинного земельного, екологічного законодавства, законодавства про охорону довкілля, державних стандартів, норм і правил (п.8.4.5.); повідомляти Орендодавця не рідше ніж один раз на три роки про стан орендованої земельної ділянки на відповідність показників агрохімічного паспорта земельної ділянки.
Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на спірну земельну ділянку Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області не зареєстровано. При цьому, Перемишлянською міською радою (код ЄДРПОУ 26485176, (номер запису про право власності: 41166269) 22.03.2021 зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку на підставі наказу №65-ОТГ від 23.12.2020, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області.
На підставі Рішення сесії Перемишлянської міської ради №4390 від 15.10.2024 «Про продовження терміну дії та внесення змін до договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4623384900:08:000:0019) від 26 грудня 2017 року» укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 26.12.2017. У відповідності до якої: продовжено строк дії договору оренди на 7 років до 26.12.2031; замінено сторону орендодавця з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на Перемишлянську міську раду Львівського району Львівської області.
05.02.2025 комісією Перемишлянської міської ради Львівського району Львівської області проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 4623384900:08:000:0019, яка передана в користування ТзОВ «ЗАХІД-АГРО МХП» згідно договору оренди землі від 26.12.2017 та встановлено, що вказана земельна ділянка розорена та на ній знаходяться незначні залишки рослин ріпаку.
Прокуратура звернула увагу на те, що Перемишлянська міська рада наділена правом здійснювати самоврядний контроль за використанням та охороною земель комунальної власності та складати відповідні акти за результатами проведеного обстеження. За обставинами даної справи Перемишлянська міська рада здійснювала реалізацію своїх повноважень та виконувала функції, визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про охорону земель» шляхом обстеження земельних ділянок, що належать територіальній громаді та передані в оренду відповідачу, а також шляхом складання актів обстеження земельних ділянок.
Таким чином, за твердженням прокуратури, всупереч вимог чинного законодавства та умов спірного договору оренди землі, відповідач використовує орендовану земельну ділянку як ріллю для вирощування сільськогосподарських культур, а не як пасовища, тобто фактично без законних на те підстав використовують її не відповідно до того виду використання, за яким цю земельну ділянку було передано відповідачу власником.
Крім цього, прокуратура звернула увагу, що відповідно до інформації Перемишлянської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, всупереч вимогам п.8.4.6. договору орендар не виконав обов'язку щодо інформування орендаря про стан орендованої земельної ділянки на відповідність показникам агрохімічного паспорта земельної ділянки. Тобто, відповідачем фактично змінено вид угідь з пасовища на ріллю без додержання порядку, встановленого договором оренди, що є істотним порушенням його умов.
Даний спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих зобов'язань. Відтак, прокуратура подала позов до відповідача про розірвання договору оренди землі від 26.12.2017 та зобов'язання повернути майно.
В обґрунтуванні наявності підстав для представница та необхідність захисту інтересів держави прокуратури заначила, що орендодавець як сторона договору, незважаючи на очевидний характер порушень з боку відповідача, володіючи інформацією про допущені порушення, не вживав жодних заходів на припинення його права користування земельною ділянкою. Здійснюючи моніторинг судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень встановлено відсутність будь-яких рішень суду за позовними заявами позивача до ТзОВ «ЗАХІД-АГРО МХП» щодо спірної ділянки, що вказує на невжиття заходів позивачем до відповідача, спрямованих на розірвання договору та повернення майна за наявності для цього підстав.
Перемишлянська міська рада Львівської області підтримала позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.
Відповідач проти позову заперечив з огляду на наступне.
За весь період часу з моменту укладення спірних договорів сторони належним чином виконували свої обов'язки, зокрема ТзОВ «ЗАХІД-АГРО МХП» як орендар по договорам, використовував земельну ділянку згідно з цільовим призначенням, не погіршував їх стан та своєчасно і в повному обсязі виплачував погоджену Договором орендну плату. Орендодавець не звертався до орендаря із заявами про неналежне виконання умов договору чи про відсутність істотних умов, які б порушували його права як орендодавця.
При цьому, відповідач покликаючись на положення ч.1 ст.144 Земельного кодексу України зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які акти складені уповноваженими особами з питань контролю за охороною та використання земель. А також не має доказів, яким було би встановлено межі спірної земельної ділянки.
ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з даним позовом.
Як встановлено судом та не заперечено сторонами Перемишлянської міської ради Львівської області, за наявності підстав, не вжито заходів щодо захисту інтересів держави, зокрема територіальної громади.
Відповідно до частин третьої- п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
Підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано на порушення інтересів територіальної громади внаслідок нецільового використання земельної ділянки, що, на думку прокуратури, суттєво порушує інтереси держави, а тому є підставою для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави в особі Перемишлянської міської ради Львівської області.
При цьому, судом встановлено, що до моменту звернення прокурора з даним позовом до господарського суду Львівської області, а також після подання прокурором позову, Перемишлянська міська рада Львівської області не зверталася до суду з позовом про розірвання договору оренди спірної земельної ділянки та повернення майна.
Таким чином, дії позивача (Перемишлянської міської ради Львівської області) свідчать саме про пасивність поведінки останнього, який, розуміючи порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, за відповідним захистом не звертався.
Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноважень, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяви необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).
В даному випадку прокурор не виступає у якості альтернативного суб'єкта звернення до суду, оскільки згаданий суб'єкт владних повноважень хоча і має повноваження захистити інтереси держави, але не звернувся до суду з позовною заявою про захист порушених прав.
Таким чином, даний позов заявляється керівником Пустомитівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Перемишлянської міської ради, оскільки порушуються інтереси територіальної громади, про які зазначено в позовній заяві.
На виконання вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» Пустомитівською окружною прокуратурою листом №4.55/04-29-737ВИХ-25 від 13.02.2025 повідомлено Перемишлянську міську раду про намір звернення в Господарський суд Львівської області із заявою і інтересах держави в особі Перемишлянської міської ради Львівського району Львівської області до ТзОВ «ЗАХІД-АГРО МХП» про розірвання договору оренди, додаткової угоди та повернення земельної ділянки з кадастровим номером 4623384900:08:000:0019 площею 64,5979га в комунальну власність.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як підтверджено матеріалами справи, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, правонаступником якого є Перемишлянська міська рада Львівської області, та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-АГРО МХП» укладено договір оренди землі від 26.12.2017, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
Відносини пов'язані із орендою землі, регулюються Законами України, Цивільного кодексу України, Законом України «Про оренду землі» та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Права та обов'язки орендодавця визначає ст. 24 Закону України «Про оренду землі». Так, відповідно до цієї статті орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.
При цьому, права та обов'язки орендаря визначає стаття 25 Закону України «Про оренду землі». Зокрема, орендар земельної ділянки зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі (ч.2 ст. 25 цього Закону).
За ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням, яким є допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення (ст.1 Закону України «Про землеустрій»).
Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі №927/703/20 виснував, що основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання. Поділ земель на категорії передбачено Земельним кодексом України.
Верховний Суд зазначає, що усі землі у межах України мають своє цільове використання, як це передбачено ст. 19 ЗК України, а цільове використання земельних ділянок є одним із принципів земельного законодавства.
Разом з тим, поняття «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» стосується випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки. Оцінка обставин використання орендарем земельної ділянки за цільовим призначенням здійснюється судом з урахуванням конкретних обставин кожної справи (постанови Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №910/597/18, від 04.02.2025 у справі №916/3679/23).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі №477/2330/18 звертає увагу на те, що формулювання приписів статей 140, 141 і 143 Земельного кодексу України частково дублюються, а стаття 143 Земельного кодексу України має назву «Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку», тобто поєднує підстави припинення у судовому порядку як права власності, так і права користування земельною ділянкою.
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані забезпечувати використання останніх за цільовим призначенням (пункт «а» частини першої статті 91, пункт «а» частини першої статті 96 Земельного кодексу України). Аналогічний обов'язок визначений в абзаці десятому статті 35 Закону України «Про охорону земель».
Цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (абзац чотирнадцятий частини 1 статті 1 Закону України «Про землеустрій» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Метою встановлення категорій земель за цільовим призначенням є забезпечення особливого правового режиму для їх охорони і ефективного використання. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі сільськогосподарського призначення; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пункти «а» і «ж» частини 1 статті 19 Земельного кодексу України).
З оглядну на вказані приписи і власник, і користувач земельної ділянки зобов'язані використовувати її за цільовим призначенням, зокрема для того, щоби забезпечити збереження землі, її ресурсів, надр і їх законне та раціональне використання. Зміна цільового призначення приватної земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною першою статті 19 Земельного кодексу України, на іншу може здійснюватися на підставі замовленого власником проєкту землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.
Враховуючи те, що встановлені законом обмеження зміни цільового призначення земельних ділянок однаково стосуються як її користувачів, так і власників, немає підстав вважати, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням зумовлює для її землекористувача припинення права користування, але не тягне таких наслідків для власника земельної ділянки. Інакше кажучи, негативний наслідок самовільного її використання не за цільовим призначенням, зокрема у вигляді припинення права, на якому особа володіє земельною ділянкою, стосується як користувача, так і власника за додержання критеріїв правомірного втручання у його право мирного володіння цим майном.
З огляду на викладене необґрунтованим є аргумент касаційної скарги про те, що використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням і неусунення допущених порушень могло бути підставою лише для примусового права користування нею.
Верховний Суд у складі об'єднаної судової палати Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, звернув увагу на висновок Верховного суду для вирішення виключної правової проблеми, звернув увагу на висновок Верховного Суду України, викладений у рішенні від 18 серпня 2010 року у справі №6-21895св09, про те, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням і неусунення допущених порушень може бути підставою лише для примусового припинення права користування земельною ділянкою.
З огляду на висновок, який Велика Палата Верховного Суду з урахуванням попередньої практики цього суду сформулювала у постанові, вона відступає від висновку Верховного Суду України у справі №6-21895св09, про те, що право власності на земельну ділянку може бути припинене тільки з підстав, визначених у статті 140 ЗК України, а використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та неусунення допущених порушень може мати наслідком лише примусове припинення права користування земельною ділянкою. Велика Палата Верховного Суду вважає, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням може бути підставою для припинення в судовому порядку права власності, так і права користування нею (пункту «а» частини першої статті 143 ЗК України).
Велика Палата Верховного Суду вважає, що заявлена на підставі пункту «а» частини першої статті 143 ЗК України вимога про припинення права власності скаржника на спірну земельну ділянку по суті є вимогою про припинення правовідношення, яка з огляду на підстави позову є ефективною у спірних правовідносинах. Задоволення цієї вимоги має наслідком виникнення у відповідача обов'язку повернути спірну земельну ділянку.
За загальним правилом ч.1 ст. 651 ЦК України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин щодо зміни або розірвання цивільних (приватноправових) договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Винятком із цього правила (про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін) є приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди сторін), проте у випадках, визначених законом. Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у ч. 2 ст. 651 ЦК України, що визначає універсальні засади, застосовні до усіх видів приватноправових договорів.
Статтею 31 Закону України «Про оренду землі», якою регулюється припинення договору оренди землі, встановлено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Верховний Суд у постанові від 04.02.2025 у справі 914/3679/23, дійшов висновку про те, що дострокове розірвання договору оренди можливе, зокрема, на вимогу однієї із сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором. При цьому, окремими підставами для примусового припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди є, в тому числі, використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Здійснюючи аналіз вищевказаних норм матеріального права, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 25.05.2022 у справі №922/1135/21 виснував, що за приписами ч.5 ст. 20, ст. 34 ЗК України земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби можуть використовуватися лише у межах встановленого виду використання, тому передані в оренду земельні ділянки не мали бути використані відповідачем для вирощування олійних або будь-яких інших культур, оскільки ці земельні ділянки орендар зобов'язаний був використовувати виключно в межах, визначених договорами оренди землі, законом та кадастрової документації, а саме як пасовища. А Верховний Суд у постанові від 12.12.2019 у справі №904/1054/19 зазначив, що діяльність відповідача щодо розорювання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які за своїми характеристиками відносяться до пасовищ, є такою, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання спірної земельної ділянки. При цьому, судом також було враховано, що необхідність дотримання обмежень щодо розорювання земель, а також створення, збереження та відновлення сіножатей та пасовищ відповідно до науково-обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно-кліматичних умов, передбачена Законами України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року», «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», Концепцією національної екологічної політики України на період до 2020 року, схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 №880-р, Стратегією удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, Національним планом дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 №271-р.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 27.11.2007 у справі «Хаммер проти Бельгії» вказав на те, що незважаючи на той факт, що навколишнє середовище прямо не захищене в Конвенції, проте саме по собі воно є цінністю, в якій як суспільство, так державні органи мають живий інтерес. Економічні міркування і навіть право на власність, не мають виходити на перший план у питаннях охорони навколишнього середовища, зокрема, коли ця сфера законодавчо регулюється державою. Таким чином, державні органи зобов'язані діяти з метою захисту навколишнього середовища.
Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначає ст. 34 Закону України «Про оренду землі», положення якої імперативно передбачають, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 20.12.2022 у справі №914/1688/21).
При цьому суд бере до уваги доводи прокуратури про те, що підставою реалізації прокурором представницької функції у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка Перемишлянської міської ради, незважаючи на очевидний характер порушень інтересів територіальної громади (великого числа громадян).
Разом з тим, господарський суд відзначає, що за умовами п. 8.4.6 договору оренди землі, орендар зобов'язався повідомляти орендодавця не рідше, ніж один раз на три роки про стан орендованої земельної ділянки на відповідність показникам агрохімічного паспорта земельної ділянки.
Натомість матеріали справи не містять повідомлень відповідача орендодавцю про стан орендованої земельної ділянки на відповідність показників агрохімічного паспорта земельної ділянки протягом всього періоду користування об'єктом оренди.
Водночас суд звертає увагу, що на момент обстеження спірних земельних ділянок 05 лютого 2025 року встановлено невідповідність у видах використання угідь сільськогосподарського призначення, визначених за відомостями Державного земельного кадастру, із фактичним використанням такої землі. Відповідно до долученої фотофіксації спірної земельної ділянки вбачається рілля.
Суд враховує, що за приписами ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Слід зазначити, що обов'язкових вимог щодо складання акту обстеження земельних ділянок при здійсненні контролю за використанням земельних ділянок чинним законодавством не передбачено. Відтак, під час складання актів обстеження земельних ділянок позивач діяв в межах своїх повноважень.
Натомість про використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення як рільних відповідачем не заперечено, належних та допустимих доказів на спростування вказаного факту матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Розірвання договорів та повернення у власність територіальної громади земельних ділянок у випадку встановлення протиправної поведінки самого орендаря здійснюється на підставі закону та укладеного з ним договору, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до суспільних інтересів у тому, щоб така передача в оренду землі сприяла досягненню максимального економічного ефекту від оренди об'єктів комунальної власності. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23.
З огляду на характер спірних правовідносин, обставини недобросовісного виконання умов договорів саме орендарем, господарський суд вважає обґрунтованою позовні вимоги (про розірвання договору оренди землі від 26.12.2017 та додаткової угоди від 26.12.2017) такими, що відповідають критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у сталій практиці ЄСПЛ.
Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у статті 34 Закону України «Про оренду землі». Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
Враховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі та додаткової угоди, а також перебування спірної земельної ділянки у фактичному користуванні ТОВ «Захід-Агро МХП», ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади буде повернення їй в оренду. Як і розірвання договорів оренди землі, так і повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті.
Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини другої статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний доказ у їх сукупності.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
За звернення до суду з позовною заявою прокурором сплачено судовий збір у розмірі 4844,40 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією №372 від 21.02.2025.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, з огляду на те, що судом задоволено позовні вимоги у повному обсязі, з відповідача підлягає до стягнення 3028,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати Договір оренди землі від 26.12.2017, щодо земельної ділянки площею 64,5979га, кадастровий номер 4623384900:08:000:0019 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1371739446233), укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-АГРО МХП» (Юридична адреса: 77000, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, м. Рогатин, вулиця Шашкевича, будинок 20, корпус А, код ЄДРПОУ: 37042858) та Додаткову угоду до договору оренди землі від 26.12.2017 (номер запису про інше речове право: 2373037), укладену 23.10.2024 між Перемишлянською міською радою Львівського району Львівської області (код ЄДРПОУ: 26485176, 81200, Львівська область, Львівський район, м. Перемишляни, вул. Привокзальна, 3а) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-АГРО МХП» (Юридична адерса: 77000, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, м. Рогатин, вулиця Шашкевича, будинок 20, корпус А, код ЄДРПОУ 370428587).
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “ЗАХІД -АГРО МХП» (77000, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, місто Рогатин, вулиця Шашкевича, будинок 20, корпус А, ідентифікаційний код 37042858) повернути власнику - Перемишлянській міські раді Львівського району Львівської області (81200, Львівська область, Львівський район, місто Перемишляни, вул. Привокзальна, 3а, ідентифікаційний код 26485176) земельну ділянку, кадастровий номер 4623384900:08:000:0018 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1371739446233) площею 64,5979га, яка знаходиться на території Перемишлянської територіальної громади Львівського району Львівської області.
4. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю “ЗАХІД -АГРО МХП» (77000, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, місто Рогатин, вулиця Шашкевича, будинок 20, корпус А, ідентифікаційний код 37042858) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка 17/19, ідентифікаційний код 02910031) 4 844,40 грн судового збору.
5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 29.10.2025.
Суддя Гоменюк З.П.