номер провадження справи 5/113/25
20.10.2025 Справа № 908/2491/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбухової В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7» (пр. Металургів, буд. 11, м. Запоріжжя, 69032; код ЄДРПОУ 05478717)
До відповідача: Фізичної особи-підприємця Ларіна Артема Леонідовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 47 664,25 грн.,
Без виклику представників сторін
14.08.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7» до Фізичної особи-підприємця Ларіна Артема Леонідовича про стягнення 47 664,25 грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2025 справу №908/2491/25 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 19.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2491/25 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/113/25 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 11.09.2025, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.
20.10.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором №788/13 оренди нежитлового приміщення від 21.05.2004 за період з 01.11.2023 по 30.06.2025 в сумі 42 590,64 грн. Також у зв'язку з простроченням боржником грошового зобов'язання позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 1 022,57 грн. та інфляційні втрати в сумі 4 051,04 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 15, 525, 526, 530, 612, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» Господарського суду Запорізької області Фізична особа-підприємець Ларін Артем Леонідович (РНОКПП НОМЕР_1 ) не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Ларіна Артема Леонідовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) є АДРЕСА_1 .
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 19.08.2025 про відкриття провадження у справі №908/2491/25 направлена на поштову адресу відповідача.
Однак, вказану ухвала від 19.08.2025 повернулась до суду - 05.09.2025 з зазначенням АТ «Укрпошта» причини повернення - «за закінченням терміну зберігання».
Разом з тим, 24.09.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до суду від адвоката Борзова Я.Е., який представляє інтереси Ларіна А.Л. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги №СА 1136518 від 24.09.2025, надійшло повідомлення №90436 про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету користувача ЄСІКС.
Вказане клопотання уповноваженого представника відповідача задоволено та надано доступ до електронної справи.
01.10.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву та заява про поновлення процесуального строку для подання відзиву у справі №908/2491/25.
В обґрунтування поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що у період, коли мав бути поданий відповідний процесуальний документ, на території проживання діяв воєнний стан, що супроводжувався частими повітряними тривогами, під час яких робота суду та інших державних установ була призупинена або обмежена. Крім того, через регулярні аварійні відключення електроенергії та перебої зі зв'язком Фізична особа-підприємець Ларін Артем Леонідович був позбавлений можливості своєчасно підготувати та подати відзив, а також отримати правову допомогу. Відвідування суду та інших установ було ускладнене або неможливе через обмеження доступу під час тривог, а також через ризики для життя та здоров'я. Також зазначено, що представник відповідача та сам відповідач перебувають у різних областях України, що значно ускладнило можливість оперативного обміну документами та отримання кваліфікованої допомоги у визначений строк. Водночас намір відповідача реалізувати своє право на захист підтверджується тим, що одразу після появи можливості він звернувся за правничою допомогою, а його представник оперативно підготував та подав до суду заяву разом із відзивом. Це підтверджує відсутність зволікання з боку відповідача та прагнення забезпечити розгляд справи з урахуванням його правової позиції.
02.10.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до суду від позивача надійшли письмові заперечення на заяву про поновлення процесуального строку на подання відзиву у справі №908/2491/25, в яких зазначено, що належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, відповідач суду не надав. Позивач вважає, що причини пропуску строку звернення до суду, наведені в заяві, не є поважними, у зв'язку з чим позивач просить відмовити у її задоволенні.
Також 02.10.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до суду від позивача надійшли заява про поновлення процесуального строку для подання доказу та клопотання про долучення доказів у справі №908/2491/25.
В обґрунтування поновлення процесуального строку для подання доказу, а саме: копії додаткової угоди від 23.12.2019 р. з додатком №1 до неї «Розрахунок орендної плати», яка є невід'ємною частиною Договору оренди, позивач посилається на те, що у відзиві представник відповідача зазначив, що позивачем до позову не додано розрахунку розміру орендної плати, яка розраховується в порядку п.3.2. та п.3.3. договору оренди. Перевіривши додані до позову сканкопії договору оренди та доданих до нього додаткових угод, було виявлено наступне. Оскільки договір з додатками до нього було скановано одним файлом, то з технічних підстав між додатковою угодою від 01.10.2018 та додатковою угодою від 01.05.2022 замість додаткової угоди від 23.12.2019 з додатком №1 до неї «Розрахунок орендної плати» міститься порожня сторінка. Позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, які просить суд долучити до матеріалів справи.
Статтею 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1). Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч. 2). Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч. 3). Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч. 4). Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію (ч. 5).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2019 р. у справі №761/21360/17-ц наголосила, що суди мають враховувати не лише формальні строки, а й обставини, що об'єктивно унеможливили подання заяви вчасно.
Європейський суд з прав людини у справі “Голубенко проти України» (№ 36378/04) та “Філатов проти України» (№ 40979/04) підкреслив, що обмеження доступу до суду через надмірний формалізм суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також наголосив на обов'язку судів забезпечити ефективний доступ до правосуддя, особливо в умовах надзвичайної ситуації.
З огляду на викладені у заявах та клопотаннях сторін обставини, суд вважає за можливе заяву відповідача про поновлення процесуального строку для подання відзиву у справі №908/2491/25 задовольнити, визнати причини пропуску строку для подання відзиву поважними, поновити пропущений процесуальний строк та залучити до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, та з урахуванням принципів змагальності сторін і диспозитивності господарського судочинства, суд вважає за можливе заяву позивача про поновлення процесуального строку для подання доказу задовольнити та залучити до матеріалів справи - копію додаткової угоди від 23.12.2019 з додатком №1 до неї «Розрахунок орендної плати», яка є невід'ємною частиною договору оренди.
У письмовому відзиві Фізичної особи-підприємця Ларіна А.Л. від 30.09.2025 на позовну заяву вказано, що відповідно до п. 3.4 розділу 3 "Орендна плата" Договору №788/13, орендна плата розраховується Орендарем самостійно та сплачується 100% розміру орендної плати (з нарахуванням ПДВ) за кожен місяць Балансоутримувачу не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним. Також у позові вказано, що станом на 01.08.2025 за Орендарем обліковується заборгованість по оплаті орендної плати Балансоутримувачу у розмірі 42 590,64 грн. за період з 01.11.2023 по 30.06.2025, та наведено розмір орендної плати за кожний місяць у вказаному періоді. Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивачем взагалі не надано до суду свого розрахунку розміру орендної плати, яка повинна була розраховуватись відповідачем самостійно згідно з положеннями п.п. 3.2., 3.3. договору оренди з урахуванням індексу інфляції, на підтвердження своєї правової позиції, що сума орендних платежів за період з 01.11.2023 по 30.06.2025 року, становить вказану ним суму. Таким чином, позивачем не виконано обов'язок щодо належного доказування заявлених вимог, оскільки до суду не надано належного та обґрунтованого розрахунку суми орендної плати, яка підлягає сплаті. Також, не погоджується із розрахунками, доданими до позовної заяви, і вважає, що вони виконані неправильно, містять арифметичні та логічні помилки та не підтверджені належними первинними документами. Такі розрахунки не відображають фактичний стан справи щодо заборгованості. Відповідач зазначив про невідповідність у кількості днів прострочення, вказаних у розрахунках, а саме 6060 днів, що явно перевищує вказаний у позовній заяві період, за який виникла заборгованість. На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Суд зазначає, що враховуючи подання позивачем до матеріалів справи копії додаткової угоди від 23.12.2019 з додатком №1 до неї «Розрахунок орендної плати», яка є невід'ємною частиною договору оренди, станом на 20.10.2025 відповідач інших заперечень щодо заявлених позовних вимог не надав.
Також позивач не скористався своїм право подати до суду письмову відповідь щодо відзиву на позовну заяву.
Згідно вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
У статті 194 ГПК України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, без виклику представників сторін, суд
З матеріалів справи вбачається, що 21.05.2004 між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (далі - Орендодавець), Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 13» (далі - Балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Ларіним Артемом Леонідовичем (далі - Орендар) укладено договір № 788/13 оренди нежитлового приміщення по пр. Соборному, 175 (далі - Договір).
Згідно п.1.1. Договору Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 68,15 кв.м. за адресою: пр. Соборний 175.
Відповідно до п.1.2. Договору приміщення передається в оренду для розміщення майстерні з ремонту та виготовлення взуття за індивідуальним замовленням.
Згідно п.2.1. Договору вступ Орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням Договору та Акту прийому-передачі приміщення, підписаного з Балансоутримувачем.
У п. 11.1. Договору визначено, що він укладений на 5 років та діє до 21.05.2009 року.
Додатковою угодою від 01.06.2011 до Договору змінено Орендодавця, а саме з Управління житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.
У Додатковій угоді від 01.10.2018 до вказаного договору, яка укладена між Департаментом комунальної власностi та приватизацiї Запорiзькоi міської ради, Комунальним пiдприємством «Виробниче ремонтно-експлуатацiйне житлове об'єднання №7», Комунальним пiдприємством “Наше місто» Запорізької міської ради та Фізичною особою-підприємцем Ларіним Артемом Леонідовичем сторонами погоджено змінити в договорі оренди сторону Балансоутримувача з Комунального підприємства “Наше місто» Запорізької міської ради на Комунальне пiдприємство «Виробниче ремонтно-експлуатацiйне житлове об'єднання №7».
У пункті 5 Додаткової угоди від 01.10.2018 сторони погодили пункт 3.4. договору оренди викласти в наступній редакції:
« 3.4. З 01.10.2018 року орендна плата розраховується та спрямовується Орендарем:
-70 відсотків від розміру орендної плати (без нарахування ПДВ) за кожний місяць - до місцевого бюджету на розрахунковий рахунок №33219871008006 УК у Дніпровському районі м. Запоріжжя, МФО 899998, код ЄДРПОУ 38025423, код платежу 22080401, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).
-30 відсотків розміру орендної плати (з нарахуванням ПДВ) за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок на р/р НОМЕР_2 в філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 313957, ЄДРПОУ 05478717.
Розрахунок орендної плати за вищевказаними відсотками, у тому числі нарахування ПДВ на суму орендної плати, здійснюється Орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім.»
Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди від 23.12.2019 до Договору оренди, на підставі технічного паспорту Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» від 04.08.2016, сторони погодили внести зміни до договору оренди нежитлового приміщення по пр. Соборному, 175, а саме: в пункт 1 договору оренди від 21.05.2004 №788/13 змінити з «… нежитлове приміщення підвального поверху (літ. А-5) площею 68,15 кв.м …» на «…нежитлове приміщення №121 підвального поверху (літ. А-5) площею 65,1 кв.м…»
У п. 2 Додаткової угоди від 23.12.2019 до Договору сторони погодили пункт 3.1., 3.2. розділу 3 «Орендна плата» договору викласти в наступній редакції: « 3.1. Орендна плата визначається на підставі рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011 №47, постанови Кабінету міністрів України від 04.10.1995 №786 і складає 12 794,00 грн. на рік згідно з розрахунком (Додаток №1 до Договору)».
«.3.2. Розмір орендної плати за травень 2019 року становить: 1 073,63 грн. та сплачується з 21.05.2019 року, згідно з розрахунком (Додаток №1 до Договору)».
Згідно з п. 3 Додаткової угоди від 23.12.2019 до Договору дія п.п. 3.1., 3.2. цієї Додаткової угоди розповсюджується на правові відносини, які виникли до її укладання, а саме: з 21.05.2019.
Додатковою угодою від 01.05.2022 року до Договору оренди п.3.4. розділу 3 «Орендна плата» викладено в наступній редакції, а саме: «Орендна плата розраховується та спрямовується Орендарем: 100% розміру орендної плати (з додатковим нарахуванням ПДВ) за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок (ІВАN) НОМЕР_3 в філії Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк», ЄДРПОУ 05478717.
Розрахунок орендної плати, у тому числі нарахування ПДВ на суму орендної плати, здійснюється Орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітнім.»
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Правовідносини сторін є господарськими та виникли на підставі договору оренди нежитлового приміщення №78813 від 21.05.2004, який за своєю природою є договором оренди нежитлового приміщення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України).
Частина перша статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Матеріалами справи підтверджується, що ФОП Ларін А.Л. орендує нерухоме майно комунальної форми власності на підставі договору № 788/13 від 21.05.2004, з урахуванням змін до нього. Орендодавцем за договором № 788/13 згідно із додатковою угодою від 01.05.2022 є Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, а Балансоутримувачем Комунальне підприємство “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове приміщення № 7».
Відповідно до Акту прийому-передачі від 21.05.2004 Балансоутримувач передав, а Орендар прийняв в строкове користування на термін, обумовлений у договорі оренди, нежитлове приміщення за адресою пр. Соборний, буд. 175, площею 68,15 кв.м.
Вказаний Акт прийому - передачі підписаний та скріплений печатками Балансоутримувача та Орендаря.
Суд зазначає, що правовідносини з оренди комунального майна також регулюються Законом України “Про оренду державного та комунального майна».
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Згідно з частиною п'ятою вказаної норми права порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування.
Частина третя статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» встановлює, що орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.
Аналогічний порядок коригування орендної плати на індекс інфляції встановлено пунктом 3.2 договору оренди, а порядок формування її розміру встановлено положеннями пункту 3.1 договору, а також відповідний розрахунок орендної плати наведено у Додатку №1 до Договору оренди та Додаткової угоди від 23.12.2019.
Додатковою угодою від 01.05.2022 визначено, що 100% розміру орендної плати за кожний місяць перераховується Балансоутримувачу, яким у даному випадку є позивач.
Крім того, суд зазначає, що вказаною Додатковою угодою сторони договору погодили, що розрахунок орендної плати, у тому числі нарахування ПДВ на суму орендної плати, здійснюється орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітнім.
Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна», Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Згідно п. 5.2. договору, Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату до місцевого бюджету м. Запоріжжя.
Судом встановлено, що з розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позову вбачається, що за період з 01.11.2023 по 30.06.2025 відповідачу нараховано суму орендних платежів в розмірі 42 590,64 грн.
Вказаний розрахунок здійснено відповідно до Додатку №1 до Договору оренди та Додаткової угоди від 23.12.2019, у якому визначено розрахунок орендної плати та формулу за якою здійснено нарахування.
У вказаному Додатку №1 зазначено, що орендна плата за кожний наступний місяць розраховується Орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний рік.
У позовній заяві позивач зазначив, що станом на 01.08.2025 за Орендарем обліковується заборгованість по оплаті орендної плати Балансоутримувачу у розмірі 42 590,64 грн. за період з 01.11.2023 по 30.06.2025 року, яка складається з наступних нарахувань орендної плати: 11.2023 - 1964,05 грн, 12.2023 - 1977,80 грн, 01.2024 - 1985,71 грн, 02.2024 - 1991,66 грн, 03.2024 - 2001,62 грн, 04.2024 - 2005,63 грн, 05.2024 - 2017,67 грн, 06.2024 - 2062,06 грн, 07.2024 - 2062,06 грн, 08.2024 - 2074,43 грн, 09.2024 - 2105,54 грн, 10.2024 - 2143,44 грн, 11.2024 - 2184,17 грн, 12.2024 - 2214,74 грн, 01.2025 - 2241,32 грн, 02.2025 - 2259,25 грн, 03.2025 - 2293,14 грн, 04.2025 - 2309,20 грн, 05.2025 - 2339,22 грн, 06.2025 - 2357,93 грн.
Орендна плата, нарахована за період з 01.11.2023 по 30.06.2025, Орендарем не сплачувалася.
Суд зазначає, що ФОП Ларін А.Л. за умовами договору зобов'язався самостійно розраховувати відповідно до умов договору та сплачувати Комунальному підприємству “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» плату за оренду нерухомого майна комунальної форми власності та сплачувати її щомісячно не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітнім.
Таким чином, порушення зобов'язань з оплати за оренду приміщення за листопад 2023 року настало 01.01.2024 року, за грудень 2023 року - 01.02.2024 року, за січень 2024 року - 01.03.2024 року, за лютий 2024 року - 01.04.2024 року, за березень 2024 року - 01.05.2024 року, за квітень 2024 року - 01.06.2024 року, за травень 2024 року - 01.07.2024 року, за червень 2024 року - 01.08.2024 року, за липень 2024 року - 01.09.2024 року, за серпень 2024 року - 01.10.2024 року, за вересень 2024 року - 01.11.2024 року, за жовтень 2024 року - 01.12.2024 року, за листопад 2024 року - 01.01.2025 року, за грудень 2024 року - 01.02.2025 року, за січень 2025 року - 01.03.2025 року, за лютий 2025 року - 01.04.2025 року, за березень 2025 року - 01.05.2025 року, за квітень 2025 року - 01.06.2025 року, за травень 2025 року - 01.07.2025 року, за червень 2025 року - 01.08.2025 року.
Суд зазначає, що ні умови договору оренди, ні положення Закону України “Про оренду державного та комунального майна» не передбачають складення сторонами актів прийому-передачі надання послуг.
Отже обов'язок щомісячного коригування орендної плати на індекс інфляції встановлений Законом України “Про оренду державного та комунального майна» і умовами договору № 788/13 ві 21.05.2004 з урахуванням внесених змін, а порядок її формування визначений пунктами 3.1., 3.2. договору, саме тому орендна плата за період з листопада по грудень 2023 року становить 3 941,85 грн., з січня по грудень 2024 року становить 24 848,73 грн. та з січня по червень 2025 року становить 13 800,06 грн., у зв'язку з чим відсутність в матеріалах справи розрахунку розміру орендної плати не є підставою для відмови у позові.
Вказана правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 25.02.2025 у справі №908/1434/24.
Отже, твердження відповідача відносно не надання позивачем належного та обґрунтованого розрахунку суми орендної плати, яка підлягає сплати спростовується вище наведеними обставинами.
Крім того, відповідачем не надано контррозрахунку суми орендної плати враховуючи, що саме на нього згідно умов договору покладено обов'язок здійснювати розрахунок орендної плати самостійно з урахуванням коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний рік.
Також суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів розірвання чи визнання недійсним договору № 788/13 оренди нежитлового приміщення від 21.05.2004 та повернення відповідачем орендованого приміщення.
Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечив проти того, що ним вказане приміщення орендується (частина четверта статті 165 ГПК України).
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати заявленої до стягнення заборгованості з орендних платежів за період з 01.11.2023 року по 30.06.2025 року в сумі 42 590,64 грн., то суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача орендної плати за договором №788/13 оренди нежитлового приміщення від 21.08.2004 в розмірі 42 590,64 грн. на користь Балансоутримувача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних за загальний період з 01.01.2024 по 14.08.2025 в сумі 1 022,57 грн. та інфляційні втрати за загальний період з січня 2024 по липень 2025 в сумі 4 051,04 грн.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, наданих позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство», зазначає, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням заборгованості, яка виникала по кожному місяцю окремо, отже вони є вірними, відповідають вимогам законодавства, тому 3% річних в сумі 1 022,57 грн. та інфляційні втрати в сумі 4 051,04 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Твердження відповідача про те, що у розрахунку 3% річних та інфляційних витрат є арифметичні та логічні помилки є безпідставними та не підтверджені відповідним власним контррозрахунком.
Разом з тим, суд здійснюючи перевірку вказаних розрахунків позивача дійшов висновку, що вони проведені ним вірно, а посилання в кінці розрахунку на те що період прострочення грошового зобов'язання становить 6060 днів є арифметичною помилкою в зазначенні кількості днів такого прострочення, яка ні яким чином не вплинула на вірність здійснених позивачем розрахунків.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ларіна Артема Леонідовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7» (пр. Металургів, буд. 11, м. Запоріжжя, 69032; код ЄДРПОУ 05478717) заборгованість з оплати орендної плати з листопада 2023 по червень 2025 в сумі 42 590 (сорок дві тисячі п'ятсот дев'яносто) грн. 64 коп., 3% річних в сумі 1 022 (одна тисяча двадцять дві) грн. 57 коп., інфляційні втрати в сумі 4 051 (чотири тисячі п'ятдесят одна) грн. 04 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повний текст рішення складено та підписано 27.10.2025.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.