вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.10.2025м. ДніпроСправа № 904/5463/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілмаг" (м. Дніпро)
до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)
про стягнення заборгованості за Договірним листом № 183 від 01.05.2025 у загальному розмірі 24 455 грн. 69 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Стілмаг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" (далі - відповідач) заборгованість за Договірним листом № 183 від 01.05.2025 у загальному розмірі 24 455 грн. 69 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 24 288 грн. 00 коп. - основний борг;
- 167 грн. 69 коп. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договірним листом № 183 від 01.05.2025 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем 13.06.2025 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 24 288 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 05.07.2025 по 26.09.2025 у сумі 167 грн. 69 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.
Ухвалою суду від 26.09.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 44825/25 від 13.10.2025), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:
- згідно з пунктом 7 Договірного листа на кожну поставлену партію товару позивач повинен надати відповідачу наступні документи: рахунок-фактуру - 1 примірник (оригінал); сертифікат якості виробника/паспорт на товар - 1 примірник (оригінал або копія, завірена печаткою позивача); видаткову накладну - 1 примірник (оригінал) та необхідну кількість копій в залежності від виду транспорту; податкову накладну - складену в електронній формі з дотриманням вимог щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, з електронним підписом уповноваженої особи та з реєстрацією в Єдиному реєстрі податкових накладних, в порядку, передбаченому пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Зазначені документи, крім податкової накладної, при поставці товару автотранспортом, надаються позивачем одночасно з товаром, а при поставці залізничним транспортом - не пізніше, ніж через 2 робочих дні з дати прибуття товару до відповідача. Таким чином, з положень Договірного листа вбачається, що наявність наведеного пакету документів, який має надати позивач, є обов'язковою передумовою здійснення відповідачем розрахунків за договором. Відповідач зауважує, що у випадку не виконання вказаного обов'язку позивачем, у відповідача не настає обов'язок здійснювати оплату, а штрафні санкції до відповідача за порушення строків розрахунків за договором не застосовуються, 3% річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції - не нараховуються та не сплачуються відповідачем;
- позивач не долучив до позовної заяви доказів надання відповідачу повного пакету документів, передбачених положеннями Договірного листа, що було б передумовою здійснення відповідачем оплати. Відтак, позивач не надав суду доказів виникнення у відповідача обов'язку здійснення оплати за договором;
- оскільки у відповідача не настав обов'язок здійснити оплату за договором внаслідок прострочення позивача, то нарахування 3% річних за вказаний у позовній заяві період є необґрунтованим та неправомірним.
Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 45342/25 від 15.10.2025), в якій він просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на таке:
- Договірний лист передбачає наступні умови оплати: оплата по факту поставки товару, розрахунок до 21-го календарного дня. Факт поставки товару на загальну суму 24 288 грн. 00 коп. підтверджується видатковою накладною № 264 від 13.06.2025, яка наявна в матеріалах справи. Відповідач визнає факт здійснення поставки товару. Жодних інших умов, передумов, необхідних для здійснення відповідачем оплати, Договірний лист не містить. Таким чином, умови пункту 7 Договірного листа щодо передачі на кожну партію товару відповідних документів не змінюють і не звільняють відповідача від обов'язку оплатити поставлений товар;
- жодних актів чи інших листів, вимог, претензій щодо відсутності будь-яких документів, в тому числі щодо неналежного оформлення тих чи інших документів, які стосувались поставки товару, відповідачем не складалось та не пред'являлось позивачу;
- 09.09.2025 ТОВ "Стілмаг" направило до ПрАТ "Суха Балка" вимогу № 04/09-25 від 08.09.2025 щодо оплати наявної заборгованість в сумі 24 288 грн. 00 коп., після отримання якої відповідач також не виставляв жодних актів, претензій стосовно відсутності документів, необхідних для здійснення оплати;
- враховуючи вказане, заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, направлені виключно на уникнення виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару.
Слід відзначити, що ухвалою суду від 26.09.2025, з урахуванням вимог частини 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу, у 5-ти денний строк з дня отримання від позивача відповіді на відзив надати суду, а також усім учасникам справи заперечення з урахуванням вимог частин третьої - шостої статті 165 та статті 167 Господарського процесуального кодексу України.
Як убачається з матеріалів справи, відповідь на відзив на позовну заяву була надіслана позивачем відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, та доставлена до Електронного кабінету відповідача - 15.10.2025 о 16:14, що підтверджується наявною в матеріалах справи Квитанцією про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС №4776788 (а.с. 36).
Частиною 6 статті 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.
Враховуючи вказане, граничним строком для подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву було 20.10.2025.
Судом також враховано, що відповідно до строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відповіді на відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо висловлених позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву аргументів. У даному випадку додатково наданий строк в один тиждень господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.
Приймаючи до уваги Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, станом на 28.10.2025 строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 26.10.2025, а строк розгляду даної справи закінчується 25.11.2025, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.
Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частинами 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки у спрощений спосіб, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати та наявність підстав для застосування наслідків такого прострочення у вигляді стягнення 3% річних у заявленій до стягнення сумі.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до положень частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом частин 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Згідно з частинами 1, 2 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
У статті 643 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу (частина 2 статті 644 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Суд виходить із того, що для надання документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські відносини, що виникли за конкретним правочином, укладеним між сторонами.
Так, з матеріалів справи вбачається, що:
1) Приватне акціонерне товариство "Суха Балка" надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілмаг" Договірний лист № 183 від 01.05.2025, в якому просило продати наведений у цьому листі товар на загальну суму 24 288 грн. 00 коп. (а.с.6);
2) на підтвердження прийняття до виконання зазначеного Договірного листа № 183 від 01.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Стілмаг" виставило Приватному акціонерному товариству "Суха Балка" рахунок на оплату № 513 від 20.05.2025 на суму 24 288 грн. 00 коп. (а.с.7);
3) у подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Стілмаг" поставило Приватному акціонерному товариству "Суха Балка" наведений у Договірному листі № 183 від 01.05.2025 товар на суму 24 288 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 264 від 13.06.2025 (на поставку замовлення покупця № 513 від 20.05.2025) на суму 24 288 грн. 00 коп. (а.с.8).
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд виходить із того, що для надання документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські відносини, що виникли за конкретним правочином, укладеним між сторонами.
Як було зазначено вище, статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Обставини, які пов'язані із надісланням відповідачем на адресу позивача Договірного листа № 183 від 01.05.2025, його прийняття до виконання позивачем та поставка товару за видатковою накладною № 264 від 13.06.2025 (на поставку замовлення покупця № 513 від 20.05.2025) на суму 24 288 грн. 00 коп. свідчить про укладення між сторонами спору договору у спрощений спосіб.
Отже, з урахуванням вищенаведених обставин та норм права, суд відзначає, що між сторонами спору укладено господарський договір у спрощений спосіб, що відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки правочин між сторонами може бути укладений в будь-який спосіб і сторони вільні у виборі форми правочину.
Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, а тому, права і обов'язки сторін регулюються, у тому числі, нормами § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Так, зі змісту Договірного листа № 183 від 01.05.2025 вбачається, що Приватне акціонерне товариство "Суха Балка" просило Товариство з обмеженою відповідальністю "Стілмаг" продати такий товар:
1) набір головок 1/2 24 ед. 6-ти гранн. - (4526MR15), виробник King Tony, - в кількості 1 штука за ціною без ПДВ - 4 850 грн. 00 коп.;
2) набір ключів Verke торцевих - набір ключів LEX торцевих 19-50 LEX LX21Е, - в кількості 1 штука за ціною без ПДВ - 3 900 грн. 00 коп.;
3) набір торцевих насадок 1/2", НЕХ, 3/16"-5/8" - 4110SR10, виробник: Тайвань, King Tony, - в кількості 1 штука за ціною без ПДВ - 1 370 грн. 00 коп.;
4) набір викруток 6 од. посилені - (30206MR) виробник: Тайвань, King Tony, - в кількості 1 штука за ціною без ПДВ - 1 620 грн. 00 коп.;
5) набір шестигранних екстрадовгих Г-обр. ключів 9 од. (1,5-10 мм) - (202096MR) виробник: Тайвань, King Tony, - в кількості 1 штука за ціною без ПДВ - 665 грн. 00 коп.;
6) набір шестигранників 9 одиниць довгі дюйм (1/16"-3/8") - (20219SR) виробник: Тайвань, King Tony, - в кількості 1 штука за ціною без ПДВ - 415 грн. 00 коп.;
7) набір комбінованих ключів 26 од. - (1226MRN) виробник: Тайвань, King Tony, - в кількості 1 штука за ціною без ПДВ - 6 500 грн. 00 коп.;
8) ключ рожково-накидний 38 мм - (1071-38) виробник: Тайвань, King Tony, - в кількості 1 штука за ціною без ПДВ - 920 грн. 00 коп.
Загальна вартість товару без ПДВ - 20 240 грн. 00 коп., ПДВ - 4 048 грн. 00 коп.; разом сума з ПДВ - 24 288 грн. 00 коп. (а.с.6).
При цьому, як було зазначено вище, позивачем вказані умови були прийняті. Зазначене також підтверджено позивачем у позовній заяві.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Так, у Договірному листі № 183 від 01.05.2025, умови якого є узгодженими між відповідачем та позивачем, зазначені такі істотні умови обумовленої сторонами поставки товару:
- загальна сума складає 24 288 грн. 00 коп. з ПДВ (пункт 1 договірного листа);
- на умовах постачання: СРТ-склад перевізника, м. Кривий Ріг, відповідно до Інкотермс 2010. Умова про перехід права власності на товар від постачальника до покупця: з дати отримання товару (пункт 2 договірного листа);
- термін постачання: протягом 30-ти робочих днів з моменту отримання договірного листа (пункт 4 договірного листа);
- ставка податку на прибуток: постачальник є платником податку на прибуток на загальних підставах (18%) (пункт 5 договірного листа).
Як убачається з матеріалів справи, на виконання зазначених домовленостей, позивачем був поставлений відповідачу передбачений Договірним листом № 183 від 01.05.2025 товар на суму 24 288 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 264 від 13.06.2025 (на поставку замовлення покупця № 513 від 20.05.2025) на суму 24 288 грн. 00 коп. (а.с.8).
При цьому відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Також до матеріалів справи не надано доказів щодо наявності претензій відповідача по кількості та якості поставленого позивачем товару.
Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за видатковою накладною № 264 від 13.06.2025 відповідачем також не заявлено.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за ним.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Так, у Договірному листі № 183 від 01.05.2025, умови якого є узгодженими між відповідачем та позивачем, зазначені такі умови оплати: оплата по факту поставки товару, розрахунок до 21-го дня (пункт 3 договірного листа).
Позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за Договірним листом №183 від 01.05.2025 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем 13.06.2025 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 24 288 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 05.07.2025 по 26.09.2025 у сумі 167 грн. 69 коп. Вказане і є причиною спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на таке.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як було зазначено вище, поставлений за видатковою накладною № 264 від 13.06.2025 товар на суму 24 288 грн. 00 коп. підлягав оплаті протягом 21-го календарного дня з моменту поставки, отже граничним строком його оплати є 04.07.2025.
З приводу заперечень відповідача щодо відсутності доказів передачі постачальником разом із товаром товаросупровідних документів суд зазначає таке.
Статтею 666 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Суд відзначає, що матеріали справи не містять, а сторонами у справі не надано доказів:
- звернення відповідача з вимогою надати документи, наведені в пункті 7 Договірного листа № 183 від 01.05.2025, що стосуються поставленого за видатковою накладною № 264 від 13.06.2025 товару на суму 24 288 грн. 00 коп., які підлягають переданню разом з ним, встановивши при цьому розумний строк для їх передання;
- відмови відповідача від договору;
- доказів повного повернення отриманого 13.06.2025 товару на загальну суму 24 288 грн. 00 коп.;
- відмови від прийняття товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором у повному обсязі.
Враховуючи вказане, заперечення відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, відхиляються судом.
Слід відзначити, що в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає однією із засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судом встановлено, що доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем за видатковою накладною № 264 від 13.06.2025 товару на суму 24 288 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 24 288 грн. 00 коп.
Крім того, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань. Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 05.07.2025 по 26.09.2025 у сумі 167 грн. 69 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с.2 на звороті), та встановлено, що під час його проведення позивачем було правильно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок здійснено також вірно.
Отже, розрахунок 3% річних здійснений позивачем (а.с.2 на звороті), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 167 грн. 69 коп.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті позивачем, становить 2 422 грн. 40 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 422 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілмаг" до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" про стягнення заборгованості за Договірним листом №183 від 01.05.2025 у загальному розмірі 24 455 грн. 69 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" (вулиця Конституційна, будинок 5, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029; ідентифікаційний код 00191329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілмаг" (вулиця Каруни, будинок 75, м. Дніпро, 49024; ідентифікаційний код 44816035) 24 288 грн. 00 коп. - основного боргу, 167 грн. 69 коп. - 3% річних та 2 422 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене та підписане 28.10.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко