ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" жовтня 2025 р. Справа№ 910/15790/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Отрюха Б.В.
Сотнікова С.В.
за участю секретаря судового засідання Басараби К.Ю.
у присутності представників сторін:
від позивача: Безродний А.Ю. згідно ордера
від відповідача-1: Овчіннікова О.С. згідно ордера (в режимі відеоконференції)
розглянувши апеляційну скаргу Компанії "Нобел Ілач Санаї ве Тіджарет А.Ш." (Nobel Ilac Sanayii ve Ticaret A.S.) на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2025 року
у справі №910/15790/23 (суддя Котков О.В.)
за позовом Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ
до 1. Nobel Ilac Sanayii ve Ticaret A.S.
2. Міністерства охорони здоров'я України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2: Державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України"
про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2025 року у справі №910/15790/23 позов задоволено повністю, заборонено Nobel Ilac Sanayii ve Ticaret A.S. порушувати права інтелектуальної власності Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ на винахід "Заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові" за патентом України №73339, зокрема, вчиняти дії, направлені на підготовку до введення в цивільний обіг лікарських засобів з діючою речовиною "ривароксабан" ("rivaroxaban"), поданих Nobel Ilac Sanayii ve Ticaret A.S. на державну реєстрацію за заявою від 21.06.2023, зобов'язано Міністерство охорони здоров'я України відмовити в державній реєстрації лікарських засобів під торговою назвою "ВОКСАБАН 10", "ВОКСАБАН 15", "ВОКСАБАН 20" (діюча речовина "rivaroxaban", форма випуску - таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг, по 10 таблеток у блістері, по 1 блістеру у картонній упаковці; по 15 мг, по 14 таблеток у блістері, по 1 блістеру у картонній упаковці; по 20 мг, по 14 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній упаковці), поданих на державну реєстрацію Nobel Ilac Sanayii ve Ticaret A.S. за заявою від 21.06.2023, присуджено до стягнення з Nobel Ilac Sanayii ve Ticaret A.S. на користь Байєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх судовий збір у розмірі 5 368,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Компанія "Нобел Ілач Санаї ве Тіджарет А.Ш. " звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2025 року у даній справі у повному обсязі та ухвалити нове про відмову у задоволені позову. Крім того, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про зупинення провадження у справі №910/15790/23 до набрання законної сили рішенням у справі №910/9140/24.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10.06.2025 дану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.
Ухвалою суду від 16.06.2025 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Компанії "Нобел Ілач Санаї ве Тіджарет А.Ш." (Nobel Ilac Sanayii ve Ticaret A.S.) на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2025 року у справі №910/15790/23, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15790/23.
03.07.2025 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/15790/23/3964/25 від 01.07.2025 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 07.07.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії "Нобел Ілач Санаї ве Тіджарет А.Ш." (Nobel Ilac Sanayii ve Ticaret A.S.) на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2025 року у справі №910/15790/23, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та пояснень чи заперечень щодо клопотання скаржника про зупинення провадження у справі та призначено справу до розгляду на 11.09.2025 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
09.07.2025 року до суду апеляційної інстанції надійшла ухвала Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2025 року у справі №910/15790/23, в якій Верховним Судом витребувано з господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/15790/23.
У зв'язку з необхідністю невідкладного направлення матеріалів справи №910/15790/23 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою суду від 09.07.2025 року зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії "Нобел Ілач Санаї ве Тіджарет А.Ш." (Nobel Ilac Sanayii ve Ticaret A.S.) на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2025 року у справі №910/15790/23 до повернення матеріалів справи №910/15790/23 до Північного апеляційного господарського суду та направлено матеріали справи №910/15790/23 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
У поданому суду 26.08.2025 року відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
04.09.2025 супровідним листом Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №29-12/910/15790/23/491/25 від 28.08.2025 матеріали справи №910/15790/23 повернуто до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 08.09.2025 року поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії "Нобел Ілач Санаї ве Тіджарет А.Ш." (Nobel Ilac Sanayii ve Ticaret A.S.) на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2025 року у справі №910/15790/23.
До початку судового засідання від представника скаржника надійшла відповідь на відзив із долученням до нього листа, в якому зазначено про можливість позасудового вирішення спору.
Ухвалою суду від 11.09.2025 відкладено розгляд справи на 02.10.2025 на підставі положень ст. 216 ГПК України.
17.09.2025 через систему "Електронний суд" від представника Компанії "Нобел Ілач Санаї ве Тіджарет А.Ш." (Nobel Ilac Sanayii ve Ticaret A.S.) Овчіннікової О.С. надійшло клопотання про проведення судового засідання 02.10.2025 в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 22.09.2025 року вказане клопотання було задоволено.
До дати судового засідання від представника позивача надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, а від представника відповідача-1 клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивовано можливістю позасудового вирішення спору шляхом укладення мирової угоди.
В судовому засіданні 02.10.2025 протокольною ухвалою суду оголошено перерву у справі до 09.10.2025 на підставі положень ст. 216 ГПК України.
В судове засідання 09.10.2025 року з'явились представники позивача (у приміщенні суду) та відповідача-1 (в режимі відеоконференції). Представником позивача повідомлено про неможливість мирного врегулювання даного спору.
Представники відповідача-2 та третьої особи в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили пов'язаної справи та заслухавши позицію представників позивача та відповідача-1 з цього приводу, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, про що в судовому засіданні 09.10.2025 року постановлено відповідну ухвалу.
Представник відповідача-1 в судому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2025 року у даній справі у повному обсязі та ухвалити нове про відмову у задоволені позову.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
09.10.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача-1, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції від 08.05.2025 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як встановлено судом, у жовтні 2023 року Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ (Bayer Intellectual Property GmbH) (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Nobel Ilac Sanayii ve Ticaret A.S. (відповідач-1) та Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України, відповідач-2), в якому просив суд:
- зобов'язати Nobel Ilac Sanayii ve Ticaret A.S. припинити порушення прав інтелектуальної власності Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ (Bayer Intellectual Property GmbH) на винахід "заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові" за патентом України №73339;
- заборонити Nobel Ilac Sanayii ve Ticaret A.S. використовувати винахід "заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові" за патентом України №73339 та посягати на права Компанії Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ (Bayer Intellectual Property GmbH) на винахід за патентом України №73339, в тому числі, шляхом подачі заяв про реєстрацію лікарського засобу із використанням цього винаходу, виготовлення продуктів (лікарських засобів) із застосуванням зазначеного винаходу, застосування таких продуктів (лікарських засобів), пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продажу, імпорту (ввезення) та іншого введення продуктів (лікарських засобів) в цивільний оборот або їх зберігання в зазначених цілях;
- заборонити Міністерству охорони здоров'я України реєструвати лікарські засоби під торговою назвою "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20" (діюча речовина "rivaroxaban"), подані на реєстрацію Nobel Ilac Sanayii ve Ticaret A.S. 21.06.2023 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ є власником патенту України №73339 на винахід "заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові", відомості про який опубліковано в Бюлетені №7 від 15.07.2005 року.
Винахід за патентом України №73339 використовується позивачем та пов'язаним з ним особами при виробництві та продажу лікарського засобу "Ксарелто" (Хаrelto), діючою речовиною якого є "ривароксабан" (Rivaroxaban).
Позивачу стало відомо, що 21.06.2023 року ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" було прийнято до розгляду заяву Nobel Ilac Sanayii ve Ticaret A.S. про реєстрацію лікарського засобу під торговою назвою "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20" (діюча речовина "rivaroxaban").
Позивач має усі підстави вважати, що їх діючою речовиною є сполука, тотожна з композицією, яка захищена патентом України №73339 на винахід.
Зазначені вище обставини, на переконання позивача, свідчать про порушення Nobel Ilac Sanayii ve Ticaret A.S. прав інтелектуальної власності Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ (Bayer Intellectual Property GmbH) на винахід.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/15790/23, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче провадження. Цією ж ухвалою до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 - ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України".
За наслідками розгляду справи №910/15790/23 рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2025 року позов задоволено повністю.
Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.
Nobel Ilac Sanayii ve Ticaret A.S. з даним рішенням суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.
Так, за твердженням відповідача-1, позивачем не підтверджено, а судом не перевірено та не досліджено як чинності прав позивача на патент України №73339, так і того факту, що хімічна сполука "ривароксабан" захищена патентом України №73339.
Крім того, апелянт зазначає, що законодавством не визначена можливість чи заборона на вчинення дій з державної реєстрації генеричних лікарських засобів протягом строку дії патенту на винахід, яким захищена діюча речовина оригінального (референтного) лікарського засобу.
Скаржником також наголошено на неефективному способі захисту прав позивача та висловлено заперечення на ухвали суду про відкриття провадження в частині витребування доказів, про поновлення процесуального строку на подання доказів та долучення висновку судового експерта, про відмову в задоволенні клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність ухвалення вказаного рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваного рішення суду з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, Компанія Bayer Intellectual Property Gmbh є власником патенту України №73339 на винахід "заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові" (дата подання заявки - 11.12.2000 №2002076161, дата реєстрації - 15.07.2005), відомості про який опубліковано в Бюлетені №7 від 15.07.2005, яким захищена молекула "ривароксабан" у першому незалежному пункті формули винаходу, а також заявлена у пункті 7 формули винаходу.
Відповідно до даних виписки з Державного реєстру патентів України на винаходи щодо винаходу №73339 (додана до матеріалів позовної заяви), очікувана дата закінчення строку дії патенту позивача - 11.12.2025 року.
Такі самі відомості щодо строку дії патенту наведені в офіційних відомостях з Державного реєстру патентів України на винаходи щодо винаходу №73339, які опубліковані на офіційному Інтернет ресурсі "Спеціальна інформаційна система УКРНОІВІ", роздруківку яких додано до позовної заяви.
Будь-яких даних про недійсність зазначеного рішення, ані офіційні ресурси уповноваженого державного органу "УКРНОІВІ" стосовно строку дії патенту України №73339, ані матеріали справи не містять, скаржником таких обставин також не доведено.
Таким чином, офіційні відомості про строк дії патенту України №73339 та очікувану дату закінчення терміну дії патенту - 11.12.2025 року підтверджені позивачем офіційним документом - випискою та офіційними відомостями про видачу патентів України на винаходи, які публікуються уповноваженим державним органом (УКРНОІВІ), які залишено поза увагою відповідача-1, а тому його доводи про сумніви у чинності прав позивача на патент України №73339 є безпідставними та необґрунтованими.
Як зазначає позивач, винахід за патентом України №73339 використовується позивачем та пов'язаними з ним особами при виробництві та продажу лікарського засобу "Ксарелто" ("Хаrelto"), діючою речовиною якого є "ривароксабан" ("rivaroxaban").
В Україні офіційними показаннями до застосування ривароксабану є профілактика смерті від гострих серцево-судинних подій (інфаркт міокарду, інсульт та інші гострі серцево-судинні події) у пацієнтів із перенесеним гострим коронарним синдромом у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою, клопідогрелем або тиклопідином; профілактика інсульту або тромбоемболічних ускладнень у хворих із фібриляцією передсердь; для лікування і профілактики тромбозу глибоких вен; а також для профілактики і лікування тромбоемболії легеневої артерії і рецидивуючого тромбозу глибоких вен, у тому числі при великих ортопедичних операціях на суглобах нижніх кінцівок.
Позивач вказує, що вперше на території України даний лікарський засіб у формі випуску таблетки, вкриті плівковою оболонкою по 10 мг. №5 (5х1): по 5 таблеток у блістері; по 1 блістеру у картонній пачці, №10 (10х11), №100 (10х10): по 10 таблеток у блістері; по 1 або по 10 блістерів у картонній пачці, зареєстровано 18.12.2008, що підтверджується даними реєстраційного посвідчення №UA/9201/01/01 від 18.12.2008.
Станом на дату подання позову до суду, враховуючи перереєстрацією, термін реєстраційного посвідчення не обмежений з 04.10.2018 у відповідності до наказу Міністерства охорони здоров'я України №1772 від 12.08.2019.
Також, лікарський засіб "Ксарелто" ("Хаrelto") зареєстрований на території України відповідно до реєстраційних посвідчень №UA/9201/01/02 у формі випуску таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 15 мг; №14 (14х1): по 14 таблеток у блістері, по 1, або по 3 блістери в картонній пачці; №UA/9201/01/03 у формі випуску таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 20 мг №28 (14х2), №100 (10х10): по 10 або по 14 таблеток у блістері; по 2 або 10 блістерів у картонній пачці, та №UA/9201/01/04 у формі випуску таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 2,5 мг, по 14 таблеток у блістері, по 1 або 4 блістери в картонній пачці.
Отже, позивач зазначає, що йому належать права на винахід за патентом України №73339, який використовується, зокрема, при виробництві діючої речовини "ривароксабан" ("rivaroxaban") та при виробництві та продажу лікарського засобу "Ксарелто" ("Xarelto").
Разом з тим, як вказує позивач, йому стало відомо, що 21.06.2023 року ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" було прийнято до розгляду заяву Nobel Ilac Sanayii ve Ticaret A.S. про державну реєстрацію лікарського засобу під торговою назвою "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20" (діюча речовина "rivaroxaban", що підтверджується Переліком реєстраційних форм, що були подані на державну реєстрацію в період з 19.06.2023 по 23.06.2023, який міститься у відкритому доступі на офіційному веб-сайті ДЕЦ, а саме: дата заявки - 21.06.2023; торгова назва - "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20"; МНН - rivaroxaban; форма випуску - таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг, по 10 таблеток у блістері, по 1 блістеру у картонній упаковці; по 15 мг, по 14 таблеток у блістері, по 1 блістеру у картонній упаковці; по 20 мг, по 14 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній упаковці); заявник - Nobel Ilac Sanayii ve Ticaret A.S., Turkey.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач наголошує, що лікарський засіб "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20" містить в собі сполуку "rivaroxaban", захищену патентом позивача №73339 на винахід, проте останній не надав відповідачу-1 дозволу на використання винаходу за патентом України №73339 та на подальше виготовлення вищевказаного лікарського засобу.
Так, відповідно до ст. 154 ГК України, в редакції, чинній на дату винесення оскаржуваного рішення, відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються цим Кодексом та іншими законами. До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Частиною 1 ст. 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків , передбачених законом.
До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 ГК України та ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, належать винаходи.
Відповідно до ст. 459 ЦК України винахід вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання. Об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології. Законом можуть бути встановлені продукти та процеси, які не є придатними для набуття права інтелектуальної власності на них відповідно до цієї статті.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" винахід (корисна модель) - це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.
В силу положень ст. 461 ЦК України промисловий зразок вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим. Об'єктом промислового зразка можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.
Відповідно до частини 1-2 ст. 462 ЦК України, набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" патент - охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель).
Частино 2 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" передбачено, що об'єктом винаходу, правова охорона якому надається згідно з цим Законом, може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо), процес (спосіб).
Стаття 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", використанням винаходу (корисної моделі) визнається: виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях; застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.
Згідно ст. 464 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є: - право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка; - виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії); - виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання; - інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Процедура реєстрації лікарських засобів в Україні врегульована нормами Закону України "Про лікарські засоби", постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2005 року №376 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів" (далі - Порядок №376), наказом Міністерства охорони здоров'я України від 26.08.2005 року №426 "Про затвердження Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення" (далі - Порядок №426).
Закон України "Про лікарські засоби" регулює правовідносини, пов'язані із створенням, реєстрацією, виробництвом, контролем якості та реалізацією лікарських засобів, у тому числі лікарських засобів, вироблених з крові людини та плазми крові (препаратів крові), переробкою, транспортуванням, зберіганням і розподілом компонентів крові, що використовуються для виробництва лікарських засобів, визначає права та обов'язки підприємств, установ, організацій і громадян, а також повноваження у цій сфері органів виконавчої влади і посадових осіб.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про лікарські засоби", лікарський засіб - це будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), що має властивості та призначена для лікування або профілактики захворювань у людей, чи будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), яка може бути призначена для запобігання вагітності, відновлення, корекції чи зміни фізіологічних функцій у людини шляхом здійснення фармакологічної, імунологічної або метаболічної дії або для встановлення медичного діагнозу.
Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про лікарські засоби" встановлено, що лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом.
Державна реєстрація лікарських засобів проводиться на підставі заяви, поданої до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Статтею 9 Закону України "Про лікарські засоби" також визначено, що для державної реєстрації лікарських засобів, що базуються або мають відношення до об'єктів інтелектуальної власності, на які відповідно до законів України видано патент, заявник подає засвідчену відповідно копію патенту або ліцензії, якою дозволяється виробництво та продаж зареєстрованого лікарського засобу, а також документ, що підтверджує чинність патенту в Україні. Заявники подають лист, в якому вказується, що права третьої сторони, захищені патентом або передані за ліцензією, не порушуються у зв'язку з реєстрацією лікарського засобу.
На зареєстрований лікарський засіб заявнику видається посвідчення, в якому зазначається строк дії, протягом якого лікарський засіб дозволяється до застосування в Україні.
Згідно п. 3 Порядку №376 державна реєстрація лікарського засобу здійснюється МОЗ на підставі заяви та результатів експертизи реєстраційних матеріалів на такий засіб, проведеної Державним експертним центром МОЗ (далі - Центр) у визначеному МОЗ порядку.
Відповідно до пункту 25 Порядку №376 Центр готує вмотивовані висновки щодо ефективності, безпеки та якості лікарського засобу за результатами експертизи реєстраційних матеріалів або висновки, передбачені абзацами другим - четвертим пункту 2 цього Порядку, і рекомендує здійснити державну реєстрацію відповідного лікарського засобу або відмовити в ній.
За результатами розгляду зазначених матеріалів Міністерство охорони здоров'я України або уповноважений ним орган у місячний термін приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації лікарського засобу як це встановлено статтею 9 Закону України "Про лікарські засоби".
Пунктом 21 Розділу II Порядку №426 визначено, що експертиза реєстраційних матеріалів на лікарський засіб - це попередня та спеціалізована експертиза реєстраційних матеріалів на лікарський засіб з метою підготовки вмотивованих висновків та рекомендацій щодо прийняття рішення про можливість його державної реєстрації, перереєстрації, внесення змін до реєстраційних матеріалів або щодо відмови у державній реєстрації, у перереєстрації, внесенні змін до реєстраційних матеріалів на лікарський засіб.
Згідно з пунктом 9 Розділу II Порядку №426 висновок Державного експертного центру МОЗ щодо ефективності, безпеки та якості лікарського засобу - це узагальнений результат експертизи (попередньої та/або спеціалізованої) матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб з наданням рекомендацій щодо його державної реєстрації, внесення змін до матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб протягом дії реєстраційного посвідчення чи його нової реєстрації або щодо відмови в реєстрації, внесенні змін до матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб протягом дії реєстраційного посвідчення.
Виходячи зі змісту приписів статті 9 Закону України "Про лікарські засоби", Порядку №376 і Порядку №426 до повноважень ДП "Державний експертний центр МОЗ України" належить проведення експертизи реєстраційних матеріалів, за результатами якої Державний експертний центр МОЗ України складає вмотивовані висновки про можливість (або неможливість) реєстрації лікарських засобів.
Частиною 19 ст. 9 Закону України "Про лікарські засоби" визначено, що лікарський засіб може застосовуватись в Україні протягом п'яти років з дня його державної реєстрації. За бажанням особи, яка подала заяву про державну реєстрацію лікарського засобу, термін, протягом якого він дозволяється до застосування на території України, за рішенням реєструючого органу може бути скорочено.
Згідно ч.ч. 21. 22 ст. 9 Закону України "Про лікарські засоби" після закінчення строку, протягом якого було дозволено застосування лікарського засобу в Україні, його подальше застосування можливе за умови перереєстрації. Після перереєстрації строк застосування в Україні лікарського засобу не обмежується.
Лікарські засоби, випущені в обіг під час строку, протягом якого лікарський засіб було дозволено до застосування в Україні, можуть застосовуватися в Україні до закінчення їх терміну придатності, визначеного виробником та зазначеного на упаковці.
Пунктом 10 Порядку 376 передбачено, що перереєстрація лікарського засобу, в тому числі лікарського засобу, який зареєстрований компетентним органом Сполучених Штатів Америки, Швейцарії, Японії, Австралії, Канади, за централізованою процедурою компетентним органом Європейського Союзу для застосування на території таких країн чи держав - членів Європейського Союзу, для застосування на території таких країн чи держав - членів Європейського Союзу, здійснюється МОЗ на підставі заяви, реєстраційних матеріалів та висновку ДП "Державний експертний центр МОЗ України", який містить, зокрема, відомості щодо співвідношення очікуваної користі до можливого ризику під час застосування лікарського засобу (крім активного фармацевтичного інгредієнта та продукції "in bulk"), складеного у визначеному МОЗ порядку.
Рішення про відмову в державній перереєстрації лікарського засобу приймається у разі, коли під час експертизи реєстраційних матеріалів на підставі експертної оцінки оновлених даних щодо співвідношення користь/ризик не отримано підтвердження позитивного співвідношення очікуваної користі до можливого ризику під час застосування лікарського засобу, а отже, за результатами післяреєстраційного нагляду встановлено, що лікарський засіб є шкідливим для здоров'я людини (перевага ризику застосування лікарського засобу над очікуваною користю).
Положеннями розділу IV Порядку 426 визначено, що проведення експертизи документів при перереєстрації включає такі етапи:
1) експертиза даних, що містяться у реєстраційній формі, з метою перевірки відповідності інформації Державного реєстру лікарських засобів України та відповідності вимогам Порядку.
2) попередня експертиза проводиться з метою перевірки комплектності наданих заявником документів відповідно до вимог Порядку.
Попередня експертиза починається з дати отримання комплекту документів та здійснюється протягом 14 днів. За результатами попередньої експертизи Центр надає заявнику письмову відповідь та заносить відповідну інформацію до електронної бази даних.
3) експертна оцінка співвідношення користь/ризик готового лікарського засобу, яка проводиться з метою складання вмотивованого висновку щодо підтвердження позитивного співвідношення очікуваної користі до можливого ризику при застосуванні лікарського засобу.
Експертну оцінку співвідношення користь/ризик лікарського засобу здійснюють експерти з після реєстраційного нагляду із залученням, за необхідності, позаштатних експертів та консультантів (за їх згодою).
За результатами експертиз складаються вмотивовані висновки щодо оцінки співвідношення користь/ризик лікарського засобу, відповідності інструкції для медичного застосування та тексту маркування упаковок готового лікарського засобу. Експерти відповідних підрозділів Центру є відповідальними за результати проведеної ними експертизи
Результати проведених експертиз розглядаються під час засідань відповідного дорадчого органу Центру за участі експертів та співробітників відповідних підрозділів Центру або відповідного дорадчого органу Центру за участі голів та заступників голів робочих експертних груп відповідно до напрямів, залежно від ситуації.
За результатами таких засідань надаються рекомендації щодо складання Центром для МОЗ рекомендацій про можливість перереєстрації лікарських засобів.
Лікарський засіб не може бути рекомендований до перереєстрації, якщо під час проведення експертизи документів за результатами післяреєстраційного нагляду було встановлено, що лікарський засіб є шкідливим для здоров'я людини (переважання ризику від застосування лікарського засобу над очікуваною користю).
Судом встановлено, що 21.06.2023 ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" було прийнято до розгляду заяву NOBEL ILAC SANAYII VE TICARET A.S. про державну реєстрацію лікарського засобу під торговою назвою "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20" з діючою речовиною "ривароксабан" ("rivaroxaban"), що підтверджується Переліком реєстраційних форм, що були подані на державну реєстрацію в період з 19.06.2023 по 23.06.2023, який міститься у відкритому доступі на офіційному веб-сайті ДЕЦ, а саме: дата заявки - 21.06.2023; торгова назва - "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20"; МНН - "rivaroxaban"; форма випуску - таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг, по 10 таблеток у блістері, по 1 блістеру у картонній упаковці; по 15 мг, по 14 таблеток у блістері, по 1 блістеру у картонній упаковці; по 20 мг, по 14 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній упаковці); заявник - Nobel Ilac Sanayii ve Ticaret A.S., Turkey.
Як зазначає позивач, лікарський засіб "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20" містить в собі сполуку "rivaroxaban" захищену патентом позивача №73339 на винахід "заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові", яким захищена молекула "ривароксабан" у першому незалежному пункті формули винаходу, а також заявлена у пункті 7 формули винаходу.
Частинами 2,3 ст.426 ЦК України визначено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження власної правової позиції Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ (Bayer Intellectual Property GmbH) було надано висновок експерта №194-01 від 14.10.2024 року за результатами експертизи у сфері інтелектуальної власності від 10.01.2025 року, підготовлений для використання у справі №910/15790/23, складений судовим експертом Петренко С.А., відповідно до якого експерт дійшов наступного висновку, що у лікарському засобі з торговою назвою "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20", поданого 21.06.2023 на державну реєстрацію NOBEL ILAC SANAYII VE TICARET A.S., використано кожну ознаку незалежного п. 1 та кожну ознаку незалежного п. 9 формули винаходу "Заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові" за патентом України №73339.
Суд зазначає, що судовим експертом у висновку №194-01 від 14.10.2024, зокрема встановлено, що відповідно до інформації з Опису до патенту України на винахід №73339, формула винаходу складається з 5 незалежних та 10 незалежних пунктів.
Зокрема, - незалежний пункт 1 та залежні від нього пункти 2-7 містять ознаки (структурна формула, значення та взаємне розташування радикалів), якими охарактеризована речовина у вигляді хімічних сполук - заміщених оксазолідинонів;
- незалежний пункт 8 містить ознаки (наявність дій, умови їх виконання (використання речовин)), якими охарактеризовано спосіб одержання заміщених оксазолідинонів;
- незалежний пункт 9 містить ознаки (якісний склад (інгредієнти)), якими охарактеризовано речовину у вигляді композиція, як лікарський засіб;
- незалежний пункт 10 та залежні від нього пункти 11-14 містять ознаки (наявність дій, умови їх виконання (використання речовин)), якими охарактеризовано способи застосування хімічних сполук - заміщених оксазолідинонів.
- незалежний пункт 15 містить ознаки (наявність дій, умови їх виконання (використання речовин), якими охарактеризовано спосіб запобігання згортанню крові in vitro.
Таким чином, об'єктами винаходу за патентом України №73339 є:
- речовина у вигляді хімічних сполук - заміщених оксазолідинонів;
- речовина у вигляді композиції, як лікарський засіб;
- спосіб одержання заміщених оксазолідинонів;
- способи застосування хімічних сполук - заміщених оксазолідинонів.
Відповідно до інформації з опису до патенту України на винахід №73339, технічним результатом зазначеного винаходу є отримання нових речовин, оксазолідинонових похідних:
? для більш ефективної профілактики та/або терапії тромбоемболічних захворювань, способів їхнього одержання, а також їхнього застосування в якості активних речовин в лікарських засобах.
? як антикоагулянтів, які з підвищеної селективністю інгібують фактор згортання крові Ха.
При цьому, експертом у вказаному висновку було встановлено, що відповідно до інформації, що міститься у Реєстраційному досьє на лікарський засіб "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20", а саме, реєстраційної форми зазначеного лікарського засобу від 21.06.2023 №296466-23/13-06, його активною речовиною є ривароксабан.
Лікарський засіб "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20" є антитромботичним засобом, прямим інгібітором фактору Ха, застосовується для лікування та профілактики венозної тромбоемболії (ВТЕ), тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА), тромбозу глибоких вен (ТГВ). Зазначені лікувальні властивості лікарському засобу "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20" забезпечуються його діючою речовиною - ривароксабаном. Фармакотерапевтична група: антитромботичні засоби. Код ATX: В01AF01.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про лікарські засоби" лікарський засіб - це будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), що має властивості та призначена для лікування або профілактики захворювань у людей, чи будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), яка може бути призначена для запобігання вагітності, відновлення, корекції чи зміни фізіологічних функцій у людини шляхом здійснення фармакологічної, імунологічної або метаболічної дії або для встановлення медичного діагнозу.
До лікарських засобів належать: АФІ, продукція "in bulk"; готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти); гомеопатичні засоби; засоби, які використовуються для виявлення збудників хвороб, а також боротьби із збудниками хвороб або паразитами; лікарські косметичні засоби та лікарські домішки до харчових продуктів;
готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти) - це дозовані лікарські засоби у вигляді та стані, в якому їх застосовують, що пройшли всі стадії виробництва (виготовлення), включаючи остаточне пакування;
активний фармацевтичний інгредієнт (лікарська речовина, діюча речовина, субстанція) - це будь-яка речовина чи суміш речовин, що призначена для використання у виробництві лікарського засобу і під час цього використання стає його активним інгредієнтом. Такі речовини мають фармакологічну чи іншу безпосередню дію на організм людини, у складі готових форм лікарських засобів їх застосовують для лікування, діагностики чи профілактики захворювання, для зміни стану, структур або фізіологічних функцій організму, для догляду, обробки та полегшення симптомів;
допоміжна речовина (ексципієнт) - будь-яка речовина лікарської форми, яка не є АФІ або готовим лікарським засобом та відповідно не здійснює фармакологічної, імунологічної або діагностичної дії, входить до лікарського засобу та необхідна для його виробництва (виготовлення), зберігання та/або застосування.
Експертом встановлено, що лікарський засіб "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20" - це готовий лікарський засіб у вигляді фармацевтичної композиції, до складу якої входять активний фармацевтичний інгредієнт (діюча речовина) - ривароксабан та допоміжні речовини (ексципієнти) - целюлоза мікрокристалічна, маніт (Е421), натрій кроскармелоза, натрій лаурилсульфат, гіпромелоза, магній стеарат, Opadry 04F240006 Pink або Opadry 04F250003 Red, або Opadry 04F250003 Red.
Порівняння сполуки формули (І) за незалежним пунктом 1 формули винаходу за патентом України №73339 та сполуки ривароксабан, яка є діючою речовиною лікарського засобу "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20" наведено у таблиці 1 висновку експерта.
Експерт зазначив, що до обсягу правової охорони винаходу за патентом України №73339 входить хімічна речовина ривароксабан.
У свою чергу, прямий захист хімічної сполуки може мати дві форми - абсолютну та обмежену призначенням. При абсолютній формі у формулі винаходу представляється лише характеристика самої хімічної сполуки, тобто у випадку індивідуальної хімічної сполуки її структурна формула або найменування за загальноприйнятою номенклатурою, за якою структуру можна представити.
Експерт зазначив, що незалежний пункт 1 та підпорядкований йому залежний пункт 7 формули винаходу за патентом України №73339 надає речовинам загальної формули (I), зокрема ривароксабану, прямий абсолютний захист. Абсолютний захист нових хімічних сполук забезпечує виключні права власнику відповідного патенту, а також ставить у залежність усі наступні розробки третіх осіб, пов'язані із запатентованою сполукою, включаюси її застосування, наприклад, створення композиції, до складу якої входить захищена відповідним патентом хімічна сполука, або використання її як фармацевтично прийнятої солі.
У даному випадку діюча речовина лікарського засобу "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20", а саме: ривароксабан, якраз і є такою речовиною, що захищена патентом України №73339.
Таким чином, ґрунтуючись на викладеному вище, експерт дійшов висновку про те, що у лікарському засобі з торговою назвою "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20", поданого 21.06.2023 на державну реєстрацію NOBEL ILAC SANAYII VE TICARET A.S., використана кожна ознака незалежного пункту 1 формули винаходу "Заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові" за патентом України №73339.
Крім того, ґрунтуючись на викладених у Таблиці 2 висновку експерта результатах дослідження експертом встановлено, що у лікарському засобі з торговою назвою "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20", поданого 21.06.2023 на державну реєстрацію NOBEL ILAC SANAYII VE TICARET A.S., використана кожна ознака незалежного пункту 9 формули винаходу "Заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові" за патентом України №73339.
За змістом ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).
Оцінюючи висновок експерта, суд вважає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи. У той же час, висновок складено Петренком С.А., який має вищу технічну освіту (інженер хімік-технолог), який має вищу юридичну освіту (магістр), спеціальну вищу освіту в сфері інтелектуальної власності (магістр), науковий ступінь кандидата юридичних наук, вчене звання старший науковий співробітник, кваліфікацію судового експерта з питань інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.3 "Дослідження, пов'язані з винаходами і корисними моделями" (свідоцтво Міністерства юстиції України №1231 про присвоєння кваліфікації судового експерта, видане 04.04.2008 року, дійсне до 13.10.2023 року), стаж роботи в сфері інтелектуальної власності і експертний стаж з 2002 року. Відповідно до п. 4 Наказу Міністерства юстиції України від 14.03.2022 року №1138/5, строк дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, який закінчується у період дії воєнного стану в Україні, продовжується до моменту припинення чи скасування воєнного стану.
Даний висновок експерта підготовлено для подання до суду, експерт Петренко С.А. обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок згідно із ст. 384 КК України.
Будь-яких істотних порушень положень законодавства, які регламентують порядок проведення експертизи, та методології при складенні такого висновку, які б вплинули на правильність, повноту та обґрунтованість висновку, скаржником не доведено, належних доказів на під"твердження якихось порушень суду не надано.
Вказаний висновок містить докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті ним висновки та відповіді на питання, поставлені експерту, обґрунтовані, даний висновок складений у порядку, визначеному законодавством.
Таким чином, зазначений висновок, який складено кваліфікованим судовим експертом відповідно до вимог законодавства є повним, вичерпним та обґрунтованим, відтак правомірно прийнято судом першої інстанції у якості належного та допустимого доказу у даній справі, який узгоджується з іншими долученими до справи доказами як окремо, так і у їх сукупності, як наслідок в даному випадку відсутні підстави вважати Висновок експерта від 14.10.2024 №194-01 необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи.
Висновок експерта №194-01 від 14.10.2024 року відповідає вимогам ГПК України, заслуговує на увагу суду і не викликає сумніву у його правильності, оскільки висновки надані в межах компетенції експерта, ґрунтуються на методичних рекомендаціях та результатах дослідження матеріалів справи, висновки чіткі, логічні, послідовні і відповідають фактичним даним справи, а також не були спростовані скаржником більш вірогідними, належними і допустимими доказами у справі, як наслідок підлягає врахуванню судом під час прийняття рішення по суті спору.
Скаржником, в свою чергу, вищенаведеного не спростовано, будь-яких заперечень по суті наданого позивачем висновку експерта скаржником не було надано ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді, а тому викладені в апеляційній скарзі вимоги не приймати вказаний висновок до уваги та не вважати, що сполука "ривароксабан" захищена патентом України №73339, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Згідно ст.431 ЦК України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.
Отже, суд зазначає, що у лікарському засобі "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20" використано кожну ознаку, включену до незалежних пунктів 1 та 9 формули винаходу "Заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові" за патентом України №73339, що належить позивачу.
У постанові від 08.12.2022 у справі №910/17860/21 Верховний Суд, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01.12.2022 у справі №910/10855/20, дійшов висновку про те, що державна реєстрація є обов'язковою передумовою для введення лікарського засобу в цивільний обіг на території України. Відповідно, подання заявки на реєстрацію лікарського засобу, в якому використано винахід, права на який належать іншій особі і є чинними, по своїй суті є підготовкою до введення такого лікарського засобу в цивільний обіг, а тому є посяганням на передбачені статтею 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" права власника патенту (у даному випадку, позивача, який не надавав відповідачу-1 згоди на використання винаходу).
Верховний Суд у постановах від 27.04.2023 у справі №910/9215/21, від 08.06.2023 у справі №910/1476/22 у подібних правовідносинах за предметом спору (зобов'язання припинити порушення прав на винаходи за патентами; заборона використовувати винаходи за патентами України у лікарському засобі), за підставою позову (позивачем не було надано дозволу відповідачам на використання у лікарських засобах винаходів, які захищені патентами України) та за нормативно-правовим регулюванням правовідносин (Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" та Закон України "Про лікарські засоби"), тобто за змістовим критерієм, зазначив, зокрема, про те, що Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" не передбачена можливість подання заявки на реєстрацію лікарського засобу та отримання державного реєстраційного посвідчення до закінчення терміну дії патенту. Порушенням прав володільця патенту вважається не лише безпосереднє використання винаходу без згоди володільця патенту, але й будь-яке посягання на права, передбачені, зокрема, статтею 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі". Державна реєстрація є обов'язковою передумовою для введення лікарського засобу в цивільний обіг на території України. Відповідно подання заявки на реєстрацію лікарського засобу, в якому використано винахід, права на який належать іншій особі і є чинними, по своїй суті є підготовкою до введення такого лікарського засобу в цивільний обіг, а тому є посяганням на передбачені статтею 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" права власника патенту.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правомірно зазначив, що позивачем, як власником патенту України №73339, доведено наявність виключних прав на виготовлення та реалізацію продуктів з використанням речовин та способу, які є об'єктами винаходу за вказаним патентом, зокрема, права перешкоджати неправомірному використанню винаходу.
Використання в цивільному обороті лікарських засобів на території України можливе лише після проведення їх державної реєстрації. Державна реєстрація лікарських засобів виступає тим юридичним фактом, на підставі якого вони вводяться у цивільний оборот на території України.
Частиною 5 ст. 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" визначено, що патент надає його володільцю виключне майнове право перешкоджати використанню винаходу (корисної моделі), у тому числі забороняти таке використання, крім випадків, якщо таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що випливають з державної реєстрації винаходу (корисної моделі).
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", будь-яке посягання на права, передбачені статтею 28 цього Закону, вважається порушенням прав володільця патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу володільця патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати володільцю патенту заподіяні збитки.
В силу положень ч. 5 ст. 31 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, ввезення на митну територію України у встановленому законом порядку товарів, виготовлених з використанням винаходу (корисної моделі), для досліджень та/або використання винаходу (корисної моделі) у дослідженнях, що проводяться з метою підготовки та подання інформації для реєстрації лікарського засобу.
Проте, зазначений перелік не містить таких дій, як подання документів для державної реєстрації лікарського засобу та/або факт державної реєстрації лікарського засобу, який містить сполуки захищені патентами на винаходи.
Відтак, подання заяви на реєстрацію лікарського засобу "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20", що містить сполуку ривароксабан, яка захищена патентом України №73339, є порушенням прав позивача на винахід.
Твердження апелянта, з посиланням на наявність прогалини в законі, про те, що дії з подання заяви на державну реєстрацію генеричних лікарських засобів та її проведення протягом строку дії патенту на винахід (об'єктом охорони за яким є діюча речовина референтного лікарського засобу) та/або строку додаткової охорони прав на такий винахід, - слід вважати такими, що не порушують прав володільця патенту, так само, як інші дії, перераховані у ч. 5 ст. 31 та абз. 1 ч. 6 ст. 27-1 Закону про Винаходи, як такі, що є дозволеним використанням винаходу, є помилковими та апеляційним судом відхиляються.
Так, поданий відповідачем-1 висновок експерта у галузі права від 18.07.2024 №03/02-2024 стосується тлумачення положень права ЄС (що не є частиною матеріального права України) та аналізу можливості застосування аналогії закону при тлумаченні положень Закону про винаходи. Однак, цей висновок не доводить наявність прогалини у праві чи у законі щодо визначення випадків дозволеного використання винаходів в процесі реєстрації лікарських засобів, та не доводить наявність правових підстав щодо правомірності оскаржуваних дій відповідача-1 у цьому спорі.
При цьому, безпідставним в даному випадку є посилання скаржника на те, що 05.06.2025 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо імплементації положення Болар" №4454-IX, відповідно до ч.7 ст.31 якого не визнається порушенням прав, що випливають із державної реєстрації винаходу (корисної моделі), або прав володільця сертифіката додаткової охорони подання та розгляд заяви про державну реєстрацію лікарського засобу, подання матеріалів для проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарський засіб та їх розгляд, прийняття рішення про державну реєстрацію лікарського засобу, внесення відомостей про лікарський засіб до Державного реєстру лікарських засобів, видача або одержання реєстраційних документів щодо лікарського засобу, інші дії щодо реєстрації лікарського засобу у встановленому законом порядку. При цьому не пізніше ніж за 80 календарних днів до дати подання інформації, документів та матеріалів для державної реєстрації лікарського засобу особа, яка має намір здійснити такі дії, надсилає кожному володільцю патенту та (або) сертифіката додаткової охорони письмове повідомлення про такий намір на адресу такого володільця, що міститься в Реєстрі.
За твердженням апелянта, дане положення було запроваджене не для встановлення нових правил поведінки, а з метою усунення законодавчої прогалини та виправлення помилок правозастосування, що виникли внаслідок некоректного тлумачення попередніх норм Закону України №3687-XII "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (в редакції Закону України №644-IX від 02.06.2020 "Про внесення змін до деяких законів України щодо ліквідації штучних бюрократичних бар'єрів та корупціогенних чинників у сфері охорони здоров'я"), а також для належної адаптації законодавства України до acquis communautaire ЄС.
З цього приводу судова колегія зазначає, що положення Закону №4454-ІХ не підлягають застосуванню при розгляді цього спору.
Так, відповідно до п. 1 розділу ІІ "Прикінцеві Положення", зазначений Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, - з 05.06.2025 року, в свою чергу заява відповідача-1 про реєстрацію спірного лікарського засобу була подана 21.06.2023 року, тобто до набрання сили зазначеного Закону.
Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як роз'яснив Конституційний Суд у Рішенні про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22,243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата) від 13.05.1997 №1-зп/1997, Конституція закріплює один із загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі та поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).
Відтак, імплементоване положення Болар в українське законодавство немає зворотної дії у часі, а тому до спірних правовідносин у справі №910/6603/25 має застосовуватися законодавство, яке було чинне на момент подання заяви на реєстрацію лікарського засобу, тобто на 21.06.2023 року.
Схожу правову позицію, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент їх виникнення викладено в постанові Верховного Суду від 27.04.2023 у справі №910/9215/21, в якій Верховний Суд, розглядаючи подібні правовідносини за предметом спору (зобов'язання припинити порушення прав на винаходи за патентами; заборона використовувати винаходи за патентами України у лікарському засобі), за підставою позову (позивачем не було надано дозволу відповідачу-1 на використання у лікарському засобі винаходу, який захищений патентом України) та за нормативно-правовим регулюванням правовідносин, виснував: "При цьому ані з прийняттям Закону України "Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України", положення якого не мають зворотної дії у часі, ані будь-якими іншими законодавчими нормами не перебачено "узаконення" дій з подачі особою без згоди правовласника заяви на державну реєстрацію лікарського засобу, діючою речовиною якого є сполука, яка тотожна з композицією, що захищена згідно з патентом України на винахід (права на який є чинними на момент подачі такої заяви), тобто не передбачено ретроспективну правомірність дії особи, яка (дія) була вчинена з порушенням прав іншої особи у минулому".
Отже, положення Закону України №4454-IX від 05.06.2025 року не передбачають ретроспективну правомірність дій відповідача-1, які були вчинені з порушенням прав позивача у минулому (у 2023 році), що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про лікарські засоби", лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 41 Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) передбачено, що її Члени повинні гарантувати, що процедури щодо захисту прав інтелектуальної власності, як визначено в цій Частині, передбачаються їхнім законодавством з тим, щоб дозволити ефективні заходи проти будь-якої дії, що порушує права інтелектуальної власності, яка підлягає під цю Угоду, включаючи термінові заходи, спрямовані на запобігання порушень та заходи, що стримують від подальших порушень. Ці процедури повинні застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення бар'єрів для законної торгівлі та забезпечити гарантії проти їх зловживань.
Введення в цивільний оборот на території України лікарських засобів можливе лише після проведення їх державної реєстрації.
Відповідно до п. 2 Порядку №376 державну реєстрацію лікарського засобу здійснює МОЗ.
Таким чином, єдиною підставою для отримання реєстраційного посвідчення на лікарський засіб та можливості реалізації лікарського засобу на території України є реєстрація лікарського засобу.
Чинним законодавством України не передбачений обов'язок МОЗ перевіряти лікарські засоби, що подаються на реєстрацію в Україні, на предмет дотримання прав інтелектуальної власності інших учасників цивільного обороту, в тому числі, інших виробників лікарських засобів, зокрема щодо винаходу.
Разом з тим, власники об'єктів інтелектуальної власності мають право в судовому порядку оскаржувати рішення про державну реєстрацію лікарських засобів, які призводять до порушення прав інтелектуальної власності, не очікуючи власне введення спірних лікарських засобів у цивільний обіг, оскільки, у випадку виходу лікарських засобів на ринок, припинення порушення прав інтелектуальної власності та відновлення становища власника будуть потребувати значних зусиль та залучення необмеженого кола осіб для вирішення спору.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено ст. 16 ЦК України.
При цьому, спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.
Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).
Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).
Отже, завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв'язку із судовим рішенням тощо.
Таким чином, подання документів для державної реєстрації лікарського засобу та/або державна реєстрація лікарського засобу, в якому використано винахід, об'єктом якого є лікарський засіб (процес отримання лікарського засобу або застосування лікарського засобу) без дозволу володільця патенту є порушенням прав інтелектуальної власності володільця патенту на винахід.
Тобто, подання документів для державної реєстрації лікарського засобу з подальшою державною реєстрацією лікарського засобу "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20", яка є обов'язковою умовою для введення лікарського засобу в цивільний обіг в Україні, свідчить про те, що відповідачем-1, зокрема здійснюються підготовчі дії для виготовлення та подальшого введення в цивільний обіг лікарського засобу "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20", що, в свою чергу, є посяганням на права інтелектуальної власності позивача.
За змістом ст.ст. 16 та 432 ЦК України, способами захисту прав інтелектуальної власності є, зокрема, припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" на вимогу володільця патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати володільцю патенту заподіяні збитки.
У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та ін.).
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що як захист права, розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав (постанова від 27.11.2018 у справі №905/2260/17).
Судова колегія зазначає, що заборона використовувати винахід (сполука ривароксабан) за патентом України №73339 у лікарському засобі "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20", що містить сполуку ривароксабан - це припинення дії, яка порушує право, і такий спосіб захисту слід визнати ефективним та здатним приводити до відновлення порушеного права позивача, що спростовує відповідні протилежні доводи апеляційної скарги.
Оцінивши надані сторонами докази та врахувавши встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з правомірними висновками суду, що позовні вимоги в частині заборони Nobel Ilac Sanayii ve Ticaret A.S. порушувати права інтелектуальної власності Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ (Bayer Intellectual Property GmbH) на винахід "Заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові" за патентом України №73339, зокрема, вчиняти дії, направлені на підготовку до введення в цивільний обіг лікарських засобів з діючою речовиною "ривароксабан" ("rivaroxaban"), поданих Nobel Ilac Sanayii ve Ticaret A.S. на державну реєстрацію за заявою від 21.06.2023 року, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Міністерства охорони здоров'я України відмовити в державній реєстрації лікарських засобів під торговою назвою "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20" (діюча речовина "rivaroxaban", форма випуску - таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг, по 10 таблеток у блістері, по 1 блістеру у картонній упаковці; по 15 мг, по 14 таблеток у блістері, по 1 блістеру у картонній упаковці; по 20 мг, по 14 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній упаковці), поданих на державну реєстрацію Нобел Ілач Санаї ве Тіджарет А.С. за заявою від 21.06.2023, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось вище, відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про лікарські засоби" лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 41 Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) передбачено, що її Члени повинні гарантувати, що процедури щодо захисту прав інтелектуальної власності, як визначено в цій Частині, передбачаються їхнім законодавством з тим, щоб дозволити ефективні заходи проти будь-якої дії, що порушує права інтелектуальної власності, яка підлягає під цю Угоду, включаючи термінові заходи, спрямовані на запобігання порушень та заходи, що стримують від подальших порушень. Ці процедури повинні застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення бар'єрів для законної торгівлі та забезпечити гарантії проти їх зловживань.
Введення в цивільний оборот на території України лікарських засобів можливе лише після проведення їх державної реєстрації.
Згідно із пунктом 2 Порядку №376 державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарського засобу здійснює Міністерство.
Таким чином, єдиною підставою для отримання реєстраційного посвідчення на лікарський засіб та можливості реалізації лікарського засобу на території України є реєстрація лікарського засобу.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що лікарський засіб "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20" порушує право інтелектуальної власності позивача як власника патенту України №73339, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про зобов'язання Міністерства охорони здоров'я України відмовити в державній реєстрації лікарського засобу під торговою назвою "ВОКСАБАН 10, ВОКСАБАН 15, ВОКСАБАН 20" (діюча речовина "ривароксабан" ("rivaroxaban"), форма випуску - таблетки вкриті плівковою оболонкою, по 2,5 мг; по 10 мг; по 15 мг; по 20 мг; по 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній коробці), поданого на державну реєстрацію Нобел Ілач Санаї ве Тіджарет А.С. за заявою від 21.06.2023, також підлягають задоволенню.
Заперечення скаржника на ухвали суду про відкриття провадження в частині витребування доказів, про поновлення процесуального строку на подання доказів та долучення висновку судового експерта, а також про відмову в задоволенні клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки в даному випадку судом першої інстанції прийнято процесуальні документи у відповідності до положень процесуального законодавства.
Перевіривши правомірність прийняття таких судових актів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині з наведених у ній мотивів.
В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з'ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги Компанії "Нобел Ілач Санаї ве Тіджарет А.Ш." та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2025 у даній справі, така апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, пов'язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на апелянта.
Крім того, представник Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ (Bayer Intellectual Property Gmbh) у відзиві на апеляційну скаргу у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України, тобто до закінчення судових дебатів, зроблено заяву про відшкодування судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, докази понесення яких та їх розміру останній зобов'язався подати додатково в процесі розгляду справи в апеляційному порядку.
Отже, питання розподілу судових витрат сторін, пов'язаних з наданням правової допомоги, буде вирішено судом у додатковому рішенні після надання відповідних доказів.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Компанії "Нобел Ілач Санаї ве Тіджарет А.Ш." (Nobel Ilac Sanayii ve Ticaret A.S.) на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2025 року у справі №910/15790/23 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2025 року у справі №910/15790/23 залишити без змін.
3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
4.Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови підписано 29.10.2025 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді Б.В. Отрюх
С.В. Сотніков