вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" жовтня 2025 р. Справа№ 910/15492/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Алданової С.О.
за участю секретаря судового засідання: Замай А.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Накоп'юк Я.В.
від відповідача: Тарарук Л.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025, повний текст якого складено та підписано 18.03.2025
у справі №910/15492/24 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зобов'язання внести зміни до особового рахунку шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 28 219,20 грн,
Короткий зміст позовних вимог
16.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов'язання внести зміни до особового рахунку шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 28 219,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з позицією Верховного Суду у справах № 915/305/22, а також №915/5/23 у Залізниці були відсутні правові підстави для нарахування Товариству збору за зберігання вантажів при накопиченні маршрутного поїзда, а тому кошти у розмірі 28 219,20 грн набуті Залізницею без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). Списання Залізницею з особового рахунку Товариства грошових коштів у сумі 28 219,20 грн, як збору за зберігання вантажу відбулось у зв'язку з Договором про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином. При цьому інших способів повернення коштів закон та Договір не передбачають.
Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав норми статей 1212 ЦК України.
Короткий зміст доводів та заперечень відповідача
Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що всі пам'ятки та акти загальної форми підписані без зауважень повноважним представником позивача Якубовським В.П., на якого видано доручення №10-М від 01.01.2023. Плата за зберігання вантажів на місцях загального користування станції відповідачем позивачу була нарахована відповідно до п. пункту 9 Розділу 7 Правил перевезення вантажів.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 позов задоволено повністю. Зобов'язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 28 219,20 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" 2 422,40 грн судового збору.
Рішення, з посиланням на статті 1212 ЦК України мотивовано тим, що грошові кошти у розмірі 28 239,20 грн були списані відповідачем з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу безпідставно та поза межами укладеного між сторонами Договору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Провести новий розподіл судових витрат.
Апеляційна скарга, з посиланням на ст.ст. ЦК України обґрунтована тим, що рішення прийнято з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
А саме апелянт посилається на те, що:
- суд першої інстанції, задовольнивши позов не врахував, що у відповідності до п. 9 Правил зберігання вантажів (затверджено Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000) за зберігання вантажу на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки;
- судом першої інстанції не взято до уваги, що представником ТОВ «Грейнсвард» (Сінельник В.І.) підписано без зауважень накопичувальну картку № 23120530 від 23.12.2023, крім того, позивач не звертався до АТ «Українська залізниця» з претензією, в порядку встановленому п. 7.1. Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, та у строки встановлені Статутом залізниць України;
- суд першої інстанції, не врахував вимоги пункту 8 Правил зберігання вантажів, який встановлює, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах), у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки;
- судом першої інстанції не враховано вимоги пункту 9 Правил зберігання вантажів та помилково не взято до уваги, що умовами Додатку 1-4 до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, зокрема п. 9 Додатку 1-4 не передбачено звільнення позивача від оплати послуги за зберігання вантажу, яка нараховується на весь час затримки вагонів, що виникла не з вини залізниці. Водночас, позивача, у відповідності до п. 9 Додатку 1-4, звільнено тільки від плати за маневрову роботу, всі платежі пов'язані з затримкою вагонів, на думку апелянта, сплачуються згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору. Збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами;
- відповідно до п. 11 Договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії №Л/ ДН-2/23/53/М/п від 04.04.2023 максимальна переробна спроможність по навантаженню зернових вантажів - 2 вагони, час навантаження 2 вагонів одночасно складає 20 хвилин, максимальна переробна спроможність 62 вагони. Час на перестановку вагонів і маневрову роботу становить 1 годину 10 хвилин. Нормативний час на навантаження 28 вагонів становить 8 год 45 хв. В порушення вимог вказаного договору, вагони №№95654448, 95353579, 95614624, 95588729, 95648945, 95527750, 95620852, 95667606, 58568445, 95530507, 958001601, 95758280, 95493417, 95793170, 95797460, 95544052, 95833372, 95385472, 95352332, 95634127, 95667168, 95759809, 95391678, 58567819, 95452264, 95753679, 95626040, 95540506, були в користуванні ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» 51год 40 хв;
- договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.
Правова позиція щодо апеляційної скарги позивача
Позивач у своєму відзиві з апеляційною скаргою не погодився посилаючись на те, що у період накопичення вагонів для групових відправок / маршрутного поїзда / контейнерного поїзда у Залізниці відсутні підстави застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, оскільки у цей час здійснюється накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов Додатку 1-4 і ці правовідносини є предметом окремої належним чином сплаченої спеціальної послуги. Разом з цим, за результатом проведеної перевірки розрахунків між сторонами Товариством виявлено безпідставно отримані Залізницею грошові кошти у розмірі 28 219,20 грн з ПДВ, як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування групової відправки, тобто поза межами укладеного між сторонами Договору.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15492/24 та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи.
14.05.2025 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №910/15492/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі у строк до 18.06.2025. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 18.06.2025. Копію ухвали Північного апеляційного господарського суду надіслано учасникам провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 у зв'язку зі складністю справи та необхідністю перевірки доводів сторін безпосередньо в судовому засіданні, справу призначено до розгляду у судовому засіданні в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи на 15.09.2025.
У зв'язку перебуванням судді Євсікова О.О., який входить до складу суду, у відпустці, розгляд справи 15.09.2025 не відбувся. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 повідомлено учасників справи про призначення справи №910/15492/24 до розгляду на 15.10.2025.
Явка представників учасників справи
Представник відповідача в судовому засіданні 15.10.2025 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні 15.10.2025 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов наступних висновків.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини.
06.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙСНВАРД" (далі - Позивач або Товариство) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - Відповідач або Залізниця) укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-41564379/2020-001 (далі - Договір) шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджується Повідомленням про укладення Договору.
Згідно з п. 1.1 предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Залізниці, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п. 1.5 Договір є публічним, за яким Залізниця бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється Залізницею як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (п. 1.6 Договору).
30.11.2023 Залізницею оприлюднено нову редакцію Договору, яка введена в дію з 01.12.2023.
Відповідно до п. 8.1 Договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються власні інформаційні системи Залізниці.
Пунктом 8.8 Договору передбачено, що у випадку судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики використовується візуальне відображення електронних документів на папері.
Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця".
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата послуг здійснюється в національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у розділі 14 Договору.
На виконання п. 2.3.3 Договору для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для Товариства відкрито особовий рахунок з наданням коду платника № 2829531.
Згідно з п. 2.3.4 Договору Залізниця зобов'язана вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, та надавати Товариству відповідні розрахункові документи в електронній формі.
Відповідно до п. 4.5 Договору щодобово, упродовж періоду виконання Договору, Залізниця надає Товариству переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених Позивачем на виконання Договору за звітну добу.
Пунктом 9.6 Договору визначено, що його умови мають пріоритет (вищу силу) над іншими правочинами, укладеними між Сторонами. У випадку наявності суперечностей між Договором та такими іншими правочинами, виконанню підлягатимуть умови, встановлені Договором.
Згідно з п. 14 Договору невід'ємною частиною Договору є додатки, зокрема Додаток 1-4 «Умови накопичення вагонів».
Судом першої інстанції встановлено, що під час виконання цього договору, Товариством відвантажено, а Залізницею прийнято до перевезення 28 вагонів у складі однієї групової відправки № 572719 зі станції Бучач Львівської залізниці зерна кукурудзи, що підтверджується перевізним документом № 572719 та Відомістю вагонів до нього.
За час накопичення групової відправки № 572719 станцією Бучач Львівської залізниці нараховано:
- плату за організацію перевезень і накопичення власного рухомого складу -7 799,76 грн з ПДВ, що підтверджується Накопичувальною карткою № 23120530 та Переліком № 20231223;
- збір за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 28 219,20 грн з ПДВ, що також підтверджується Накопичувальною карткою № 23120530 та Переліком № 20231223;
- плату за користування вагонами у розмірі 38 329,44 грн з ПДВ, що підтверджується Відомостями №№ 24120028, 24120029, 24120030, 24120031 та Переліком № 20231224.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції
За результатами апеляційного перегляду справи, проаналізувавши обставини справи та усі доводи, на які посилається Залізниця в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість цих доводів враховуючи наступне.
За висновком суду апеляційної інстанції, місцевий суд цілком обґрунтовано дійшов висновку про те, що у Залізниці були відсутні правові підстави для нарахування Товариству збору за зберігання вантажів при накопиченні вагонів для групової відправки, а тому кошти у розмірі 28 219,20 грн набуті Залізницею без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. За змістом цієї норми безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:
а) набуття або збереження майна;
б) набуття або збереження за рахунок іншої особи;
в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У справі, що розглядається, списання Залізницею з особового рахунку Товариства грошових коштів в сумі 28 219,20 грн, як збору за зберігання вантажу, відбулось у зв'язку з Договором, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином. При цьому, інших способів повернення коштів закон та Договір не передбачають.
Такий висновок випливає з наступного:
Правові відносини, що виникли між сторонами регулюються такими нормами матеріального права.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Стаття 908 ЦК України встановлює, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 307 ГК України).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт» Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила), Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №862/5083.
Як вже зазначено, згідно з п. 14 Договору невід'ємною частиною укладеного між сторонами Договору є додатки, зокрема Додаток 1-4 «Умови накопичення вагонів».
Відповідно до п. 14.1 Договору у випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті Договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту Договору.
Отже, Залізницею текстом Договору чітко та однозначно встановлено, що, умови Додатку 1-4 до Договору мають пріоритет над умовами Договору та інших правочинів, що існують між сторонами.
Так, приписами Додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів» встановлено, зокрема:
- на окреме замовлення Перевізник надає послуги Замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів Перевізника та/або вагонів Замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів) (п. 1)
- станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення (п. 2);
- на станціях накопичення на шляху прямування Перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки Замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення (п. 5);
- початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі Замовником вагонів Перевізнику (п. 6);
- часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону Перевізником (п. 7);
- час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23 (п. 8).
За послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує:
- плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1);
- за затримку вагонів Замовника: платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п. 9.2);
- за затримку власних вагонів Перевізника: платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору (п. 9.3).
Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги (п. 10).
Перевізник не несе відповідальності за втрату якості вантажу під час надання послуги з накопичення вагонів (п 11).
Відповідно до п. 1.4 Договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 866/5087 (далі Правила зберігання вантажів), збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.
Приписами п. 9 Правил зберігання вантажів встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Виходячи з приписів пунктів 8 та 9 Правил зберігання вантажів, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Пункт 9 Правил зберігання вантажів застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є «очікування оформлення документів». Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
Колегія суддів зазначає про те, що укладений між сторонами договір містить спеціальні умови надання окремих послуг, які передбачені додатком №1-4 до вказаного правочину, який є невід'ємною частиною останнього.
У викладеному контексті колегія вважає помилковим посилання Залізниці на п. 9 Правил зберігання вантажів (затверджено Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000), який передбачає нарахування збору за зберігання вантажу на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці).
Надаючи правову оцінку викладеним доводам Залізниці суд першої інстанції цілком обґрунтовано врахував висновки Верховного Суду в аналогічній справі № 915/5/23.
Зокрема, у вказаній справі Верховний Суд виснував, таке:
"91. Суд касаційної інстанції погоджується із висновком, що затримка вагонів під час їх накопичення для формування маршрутного поїзда не може вважатись одностороннє порушення зобов'язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами Договору, який передбачає надання спеціальних послуг та додатку 1-4 до нього.
92. З огляду на зазначене вище вбачається, що оформлення / не оформлення окремої накладної на кожну групу вагонів з маршрутного потягу, або одного документа на весь маршрутний потяг ніяк не впливає на відправлення маршрутного потягу до моменту формування (накопичення) складу в 50 вагонів з вантажем.
93. Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) у цьому випадку відбувається в межах договірних відносин (є предметом послуги, за яку сплачується тариф), отже, не може кваліфікуватись як "матеріальна відповідальність" та не має такого елементу, як вина відправника.
94. Щодо самого факту складення актів форми ГУ-23, то цей обов'язок сторін встановлено умовами пункті 8 додатку № 1-4, за яким час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
95. В актах загальної форми вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (пункт 8 Правил користування вагонами та контейнерами).
96. Тобто в умовах Договору, що регулює спеціальну послугу, та відповідно до наведених вимог Правил користування вагонами та контейнерами Сторони узгодили, що в актом форми ГУ-23 лише фіксується час перебування вагонів на коліях загального користування, що разом з тим є предметом послуги "Накопичення вагонів з вантажем до 50 вагонів - маршрутний поїзд", оскільки вказаний акт відображає час, за який сплачується тариф.
97. Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина відповідача.
98. За таких обставин, колегія суддів зазначає, що пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від позивача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача з метою формування маршрутного потяга, про, що також вказував відповідач у зауваженнях до накопичувальних карток.
99. Отже, позивач не довів існування обставин, з якими пов'язується можливість застосування до спірних правовідносин приписів, передбачених пунктом 9 Правил зберігання вантажів.
100. Відповідно до умов додатку № 1-4 "Умови організації накопичення вагонів" у період "накопичення" сплачується плата, встановлена у пункті 9.1. цього додатку - за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до додатку № 1-1 до Договору. При цьому додаток №1-1 - це "Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами".
101. Разом з цим в період затримки вагонів з вини Замовника (саме затримки вагонів, а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування. При цьому обов'язковим елементом, встановленим для застосування пункту 9.2. додатку № 1-4 до Договору, є "затримка з вини Замовника".
102. Отже, навіть пункт 9 додатку №1-4 не ототожнює, а розділяє поняття "накопичення рухомого складу" (пункт 9.1.) та "затримку вагонів Перевізника" (пункт 9.2.).
103. Правовідносини з накопичення маршрутного поїзда з 48 вагонів з вантажем мають невід'ємну складову - перебування / накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона Перевізником (пункти 6, 7 додатку №1-4 до Договору), що водночас є предметом окремої послуги (додаток №1-4 до Договору), а отже, вагони не могли бути відправлені не тому, що немає документів, а тому що не сформовано 50 вагонів (маршрут)".
Також суд першої інстанції обґрунтовано послався на висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 01.02.2024 у справі № 915/305/22.
Зокрема, у цій справі Верховний суд виснував, що:
"Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина відповідача";
"За таких обставин, колегія суддів зазначає, що пункти 8, 9 наведених Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від позивача, а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача з метою формування маршрутного потягу, про що також було вказано відповідачем у зауваженнях до накопичувальних карток, які долучені позивачем до позову".
Отже, враховуючи обставини справи, умови укладеного між сторонами договору, нормативне обґрунтування спірних правовідносин та практику Верховного Суду в релевантних справах, викладене суд апеляційної інстанції вважає помилковими та відхиляє доводи апелянта:
- щодо неврахування судом вимог пунктів 8 та 9 Правил зберігання вантажів;
- щодо підписання представником позивача без зауважень накопичувальної картки № 23120530 від 23.12.2023.
З приводу доводів Залізниці про те, що позивач допустив простій вагонів, з причин не залежних від Залізниці, оскільки не маючи власних потужностей позивач проводив навантаження вагонів на під'їзній колії ТОВ «ГАДЗ-АГРО», суд апеляційної інстанції враховує наступні обставини.
14.12.2023 Залізницею проведено аукціон із застосуванням електронної торгової системи «ProZorrо.Продажі» щодо продажу послуги з використання 28 зерновозів, перевезення яких має бути оформлено однією груповою відправкою. Відповідно до протоколу електронного аукціону № RCE001-UA-20231208-69305 Позивача визнано переможцем аукціону. Протоколом також передбачено:
- навантаження та оформлення документів з 18.12.2023 по 31.12.2024;
- під час участі в аукціонах «ProZorrо.Продажі» першочергово враховувати переробну спроможність під'їзних колій, а також станцій відправлення та призначення; вагони мають бути оформлені однією груповою відправкою, заплановано навантаження вказаних вагонів на станції Бучач Львівської залізниці.
21.12.2023 о 19:48 год. та 22.12.2023 о 01:37 год. та о 17:47 год. на станцію Бучач Львівської залізниці для забезпечення аукціону електронних торгів №RCE001-UA20231208-69305,для вантажоодержувача ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» прибуло 28 порожніх вагонів власності АТ «Укрзалізниця» №№ 95654448, 95353579, 95614624, 95588729, 95648945, 95527750, 95620852, 95667606, 58568445, 95530507, 958001601, 95758280, 95493417, 95793170, 95797460, 95544052, 95833372, 95385472, 95352332, 95634127, 95667168, 95759809, 95391678, 58567819, 95452264, 95753679, 95626040, 95540506.
Оскільки по станції Бучач Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» не має власної під'їзної колії, подача вагонів для навантаження здійснювалася на під'їзну колію ТОВ «ГАДЗ-АГРО» згідно з поданою Заявкою (угодою) №18, погодженою із власником під'їзної колії та залізницею. На підставі даної Угоди розрахунки за подачу-забирання вагонів, маневрову роботу, користування вагонами та інші повинні проводитися у відповідності до умов договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії №Л/ДН-2/23-53/М/п від 04.04.2023, укладеного між залізницею та ТОВ «ГАДЗ-АГРО».
Відповідно до договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії №Л/ДН-2/23/53/м/ п розгорнута довжина під'їзної колії складає 999,7 погонних метрів, вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну із колій станції по вказівці чергового по станції, здавання вагонів проводиться: на одній із колій станції по вказівці чергового по станції, подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передається власнику колії, становить 8 вагонів. Місткість під'їзної колії, без урахування ходових колій становить 36 умовних вагонів.
На підставі вказаної Заявки (угоди) №18 на замовлення ТОВ «Грейнсвард» подавання вагонів під навантаження проводилося:
- 22.12.2023 о 11:20 год. вагони № 95667606, 95620852, 95527750, 95648945, 95588729, 95614624, 95353579, 95654448, згідно пам'ятки про подавання вагонів № 345;
- 22.12.2023 о 11:50 год. вагони № 58568445, 95530507, 95793170, 95540506 - пам'ятка про подавання вагонів № 347;
- 22.12.2023 о 18:30 год. вагони № 95493417, 95758280, 95544052, 95797460, 95833372, 95385472, 95801601, 95626040 - пам'ятка про подавання вагонів № 348;
- 22.12.2023 о 19:00 год вагони № 95352332, 95634127, 95667168, 95759809, 95391678, 58567819, 95452264, 95753679 - пам'ятка про подавання вагонів № 349.
Згідно з пунктом 1 Додатку № 1-4 до Договору, вантажовідправником ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» надано лист від 23.12.2023 № 8, у якому підприємство просить забрати з під'їзної колії завантажені вагони №№95530507, 95540506, 95793170, 58568445, 95353579, 95527750, 95588729, 95614624, 95620852, 95648945, 95654448, 95667606, 95493417, 95385472, 95544052, 95626040, 95758280, 95797460, 95801601, 95833372 (20 вагонів) на колії загального користування станції в очікуванні оформлення перевізного документа. Оплату за зберігання вантажу та накопичення підприємство гарантує.
Згідно з пунктом 1 Додатку № 1-4 до Договору, вантажовідправником ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» надано лист від 23.12.2023 № 8, у якому підприємство просить забрати з під'їзної колії завантажені вагони №№95530507, 95540506, 95793170, 58568445, 95353579, 95527750, 95588729, 95614624, 95620852, 95648945, 95654448, 95667606, 95493417, 95385472, 95544052, 95626040, 95758280, 95797460, 95801601, 95833372 (20 вагонів) на колії загального користування станції в очікуванні оформлення перевізного документа.
Оплату за зберігання вантажу та накопичення підприємство гарантує.
Після отримання повідомлень про закінчення вантажних операцій № 332,334,335, 336 від 23.12.2023 вагони виставлені з під'їзної колії та затримані на коліях загального користування з вини ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» в очікуванні оформлення перевізного документа, а саме:
- 23.12.2023 о 13:00 год. проведено забирання вагонів № 95493417, 95385472, 95544052, 95626040, 95758280, 95797460, 95801601, 95833372, згідно пам'ятки про забирання вагонів № 332 (акт загальної форми на початок затримки № 2086);
- 23.12.2023 о 13:30 год. забрано вагони № 95353579, 95527750, 95588729, 95614624, 95620852, 95648945, 95654448, 95667606, пам'ятка про забирання вагонів № 333 (акт загальної форми на початок затримки № 2087);
- 23.12.2023 о 14:00 год. забрано вагони № 58568445, 95530507, 95540506, 95793170, пам'ятка про забирання вагонів № 334 (акт загальної форми на початок затримки № 2088);
- 23.12.2023 о 15:00 год. забрано вагони № 95352332, 95634127, 95667168, 95759809, 95391678, 58567819, 95452264, 95753679, пам'ятка про забирання вагонів № 335.
Після забирання останньої партії вагонів з під'їзної колії, всі раніше віднесені на відповідальність ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» вагони знято з відповідальності підприємства, що зафіксовано актами загальної форми про закінчення затримки від 23.12.2023 15:00 год. № 2089, 2090, 2091. Вагони прийнято до перевезення однією груповою відправкою за перевізним документом № 572719, призначенням на Румунську залізницю.
Усі перелічені обставини вважаються встановленими, оскільки Залізниця їх визнала, що підтверджується змістом відзиву на позов. (а.с.72-76).
Отже, доводи Залізниці про те, що позивачем допущено простій вагонів з причин не залежних від Залізниці, колегія відхиляє, оскільки ці доводи спростовуються наданими Залізницею до справи актами загальної форми № ГУ-23, відповідно до яких у розділі: «Опис обставин, що викликали складання акта» зазначено: «Затримка вагонів пов'язана з оформленням вантажу після забирання їх з місць завантаження. Вагони пристоюють в очікуванні оформлення перевізних документів відправником». (а.с. 93-98).
Отже, доводи залізниці про затримку завантаження частини вагоні спростовуються змістом зазначених актів, адже затримка вагонів пов'язана з оформленням вантажу, а не з затримкою навантаження зернових вагонів, як зазначає Залізниця. При цьому, позивач не є стороною Договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії №Л/ ДН-2/23/53/М/п від 04.04.2023.
Разом з цим, в період затримки вагонів з вини Замовника (саме затримки вагонів, а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування. При цьому, обов'язковим елементом, встановленим для застосування пункту 9.2. додатку №1-4 до Договору, є "затримка з вини Замовника".
Затримка вагонів під час їх накопичення для формування групового перевезення не може вважатись одностороннє порушення зобов'язань за договором з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами Договору, який передбачає надання спеціальних послуг та додатку 1-4 до нього.
Отже залізницею не доведено вини Замовника.
Щодо доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі суд апеляційної інстанції також враховує, що відзив на позовну заяву не містить будь-яких заперечень щодо факту формування групової відправки та замовлення і сплати Товариством окремої послуги з накопичення вагонів для відправлення їх груповою відправкою. Також з наданих Залізницею документів не вбачається наявність затримки вагонів відмінної від накопичення вагонів для відправлення їх груповою відправкою. Отже, Залізницею не спростовано обставини та факти, наведені у позовній заяві.
Водночас, згідно з частинами 1 та 4 статті 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Не підлягають задоволенню також довід апелянта про те, що позивач не звертався до нього з претензією, в порядку встановленому п. 7.1. Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, та у строки встановлені Статутом залізниць України.
Наявність зазначеної умови у договорі не є перешкодою для особи звернутися безпосередньо в суд із вимогами про захист свого порушеного права без попереднього звернення до відповідача з відповідною претензією. Конституція України, зокрема її стаття 55, є нормою прямої дії та встановлює, що право на судовий захист є одним із фундаментальних прав. Конституція гарантує кожному доступ до правосуддя, що включає можливість ініціювати судовий розгляд та брати участь у ньому.
Щодо застосування ст. 1212 ЦК України
Колегія вважає помилковими доводи апелянта стосовно того, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування судом до них положень статті 1212 ЦК України.
Надаючи правовий аналіз цьому доводу колегія зазначає таке.
Відповідно до п. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм гл. 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів), від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.09.2024 у справі №628/1203/19.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 29.07.2019 у справі №756/3966/17 дійшов висновку, що стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.
У справі що переглядається суд першої інстанції, дослідивши усі обставини справи, правильно дійшов висновку про те, що спірні кошти списані відповідачем з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами спору Договору, а отже відповідач зберігає у себе ці кошти за рахунок іншої особи (позивача) без достатньої правової підстави, тому зобов'язаний їх повернути позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права
Відповідно до п. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до 7.4 укладеного між сторонами Договору, у випадку задоволення грошових вимог (претензій) Товариства, Залізниця має право відобразити відповідні грошові суми на особовому рахунку Товариства в якості попередньої оплати. Належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів Замовника щодо відображення Перевізником в особовому рахунку використання Замовником коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку Замовника про зарахування коштів на нього.
Враховуючи такі умови договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовна вимога про зобов'язання відповідача внести зміни до особового рахунку позивача №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 28 219,20 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю, оскільки зазначена сума грошових коштів безпідставно списана з особового рахунку позивача як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами спору Договору на підставі пункту 9 Правил, які при такому списанні застосовані бути не можуть.
З урахуванням змісту спірних правовідносин, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права визнається колегією належним та ефективним.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №910/15492/24 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано, - 28.10.2025.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
С.О. Алданова