вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" жовтня 2025 р. Справа№ 910/6775/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Мальченко А.О.
Михальської Ю.Б.
секретар судового засідання: Романенко К.О.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 14.10.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва
від 02.09.2025
у справі №910/6775/25 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп»
до Товариства з обмеженою відповідальністю
«Оператор газотранспортної системи України»
про стягнення 488 443, 82 грн,
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 у справі №910/6775/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000, 00 грн.
В іншій частині заяви відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване додаткове рішення скасувати в частині задоволених вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким вимоги про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване додаткове рішення ухвалено із порушенням ст.ст. 86, 129, 221, 236, 237 ГПК України та неправильним застосуванням п.1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, ст.ст. 25-27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та умов договору про надання правової допомоги №17.10-1 від 17.10.2023 і додаткової угоди №06/05-1 від 06.05.2025 до нього.
За доводами скаржника, позивачем не подано заяву (усну чи письмову) про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у певному розмірі із обґрунтуванням неможливості подання доказів розміру і факту їх понесення до закінчення судових дебатів, та, відповідно, вказівкою про намір їх подання вже після ухвалення рішення по суті справи.
Скаржник зазначає, що позивачем не надано належних, допустимих та вірогідних доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі як у виді фактичних витрат, так і у виді виникнення обов'язку з їх понесення, що судом першої інстанції також залишено без належного вивчення та оцінки.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване додаткове рішення залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості останнього.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 488 443, 82 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №910/6775/25 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» інфляційні втрати в сумі 253 260, 41 грн, 3% річних в сумі 89 057, 08 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 4 107, 81 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
11.08.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» подано заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій позивач просить суд стягнути на свою користь витрати на професійну правничу допомогу.
18.08.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких відповідач просить суд вказану заяву залишити без задоволення, а у разі ухвалення додаткового рішення зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу на 99% у зв'язку з їх не співмірністю та безпідставністю, оскільки позивач в ході судового розгляду не заявляв про неможливість подання повного обсягу доказів, якими підтверджуються судові витрати, до ухвалення рішення по суті справи, та позивачем не подано детального опису робіт (наданих послуг).
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 у справі №910/6775/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000, 00 грн.
В іншій частині заяви відмовлено.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За приписами частин 3-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частинами 4, 8, 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Разом з тим, склад та розмір витрат, пов'язаних з розглядом справи, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Витрати, заявлені до відшкодування, мають бути документально підтвердженими та доведеними. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вище зазначалось, що позивачем подано до суду заяву про прийняття додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 40 000, 00 грн.
На підтвердження понесених ним витрат позивач долучив до матеріалів справи:
- копію договору №17.10-1 про надання правової допомоги від 17.10.2023;
- копію додаткової угоди №06/05-1 від 06.05.2023 до вказаного договору;
- копію акту приймання-передачі №07/08 від 07.08.2025.
Так, 05.10.2020 між Адвокатським обєднанням «Синегор» (об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №17.10-1, відповідно до пункту 1.1. якого об'єднання зобов'язується надати клієнту правову (професійну правничу) допомогу, а клієнт зобов'язується прийняти надану правову (професійну правничу) допомогу і оплатити її на погоджених сторонами умовах.
Додатковою угодою №06/05-1 від 06.05.2025 до договору сторони погодили надання клієнту правової (професійної правничої) допомоги в наступному обсязі: - представництво інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді з метою подачі позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ» про стягнення інфляційних нарахувань, 3% річних та збитків (у разі доцільності), за утримання безпідставно набутого майна (грошових коштів) або коли підстава для утримання майна відпала. Нарахування здійснюється на грошові кошти у розмірі 2 670 600, 00 грн, які отримані клієнтом на підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 по справі №910/19591/23 (пункт 1 додаткової угоди №06/05-1).
Вартість правової допомоги та її розрахунок в суді першої інстанції: вироблення та узгодження правової позиції по справі, підбір актуальної судової практики, кваліфікація спірних правовідносин. Вивчення документів по суті спору. Написання позовної заяви та відповіді на відзив. Представництво інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва під час здійснення господарського судочинства - 40 000, 00 грн (пункт 2 додаткової угоди №06/05-1).
За актом приймання-передачі №07/08 до додаткової угоди №06/05-1, який підписаний з сторонами без зауважень, Адвокатське об'єднання «Синегор» надало, а клієнт прийняв належним чином надану правову допомогу згідно умов додаткової угоди №06/05-1 від 06.05.2025 до договору про надання правової допомоги 17.10-1 від 17.10.2023 в частині підпункту 1 пункту другого додаткової угоди, а саме: вироблення та узгодження правової позиції по справі, підбір актуальної судової практики, кваліфікація спірних правовідносин. Вивчення документів по суті спору. Написання позовної заяви та відповіді на відзив. Представництво інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва під час здійснення господарського судочинства. Правова (професійна правнича) допомога надана у відповідності із додатковою угодою №06/05-1 від 06.05.2025 до договору про надання правової допомоги 17.10-1 від 17.10.2023.
Загальна вартість наданої правової (професійної правничої допомоги) становить 40 000, 00 грн.
Представництво інтересів позивача у справі здійснював адвокат Пушинський Микола Васильович на підставі договору про надання правової допомоги №17.10-1 від 17.10.2023 та ордера на надання правничої допомоги серії ВС №1372188 від 28.05.2025.
Підтвердженням того, що Пушинський Микола Васильович адвокат, є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ЛВ №002510 та інформація, розміщена на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вказаного Закону)
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Як встановлено судом, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), даний спір є спором незначної складності - про стягнення сум відповідальності боржника за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а тому дана справа є звичайним розрахунковим спором, при цьому всі обставини щодо безпідставності отримання відповідачем коштів в сумі 2 670 600, 00 грн за банківською гарантією №BGV/UA/03-2-07053 від 15.06.2021 були встановлені у справі №910/19591/23, а відтак не підлягали доказуванню під час розгляду даної справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розмір витрат позивача на правову допомогу підлягає зменшенню до 7 000, 00 грн з урахуванням критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, враховуючи результати розгляду даної справи - задоволення позовних вимог частково.
За статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене вище, предмет та підстави позовних вимог, заперечення відповідача проти розміру витрат на правову допомогу, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, враховуючи наданий адвокатом обсяг послуг, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що витрати позивача на надання професійної правничої допомоги в розмірі 7 000, 00 грн є такими, що відповідають критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та покладення на відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000, 00 грн.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 у справі №910/6775/25 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а, отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 280, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 у справі №910/6775/25 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 у справі №910/6775/25 залишити без змін.
Матеріали справи №910/6775/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-292 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 27.10.2025.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді А.О. Мальченко
Ю.Б. Михальська