вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" жовтня 2025 р. Справа№ 910/6775/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Мальченко А.О.
Михальської Ю.Б.
секретар судового засідання: Романенко К.О.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 14.10.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 05.08.2025
у справі №910/6775/25 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп»
до Товариства з обмеженою відповідальністю
«Оператор газотранспортної системи України»
про стягнення 488 443, 82 грн,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 488 443, 82 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок безпідставно набутих коштів у розмірі 2 670 600, 00 грн відповідачем, що підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду міста Києва від 08.10.2024 по справі №910/19591/23, позивач нарахував до стягнення з відповідача, в якості відповідальності за порушення грошового зобов'язання, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, інфляційні втрати у розмірі 253 260, 41 грн та 3% річних у розмірі 89 057, 08 грн. Крім того, позивач просить стягнути збитки, які поніс останній у зв'язку з утриманням майна відповідачем у розмірі 146 126, 33 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі №910/6775/25 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» інфляційні втрати в сумі 253 260, 41 грн, 3% річних в сумі 89 057, 08 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 4 107, 81 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням ст. 13, 14, 74, ч. 4, 7 ст. 75, 86, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України та неправильним застосуванням ст. 625 Цивільного кодексу України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції, за умови дотримання ч. 4 та ч. 7 ст. 75 ГПК України, мав би надати власну оцінку наявності чи відсутності прострочення виконання обумовлених договором робіт з боку позивача - наявності чи то відсутності підстав для направлення бенефіціаром гаранту вимоги про виконання банківської гарантії №BGV/UA/03-2-07053 від 15.06.2021 та, відповідно, правомірності або ж неправомірності набуття відповідачем коштів, на які позивачем у цій справі проведено санкційні нарахування.
За доводами скаржника, нарахування та стягнення 3% річних і інфляційних втрат, які нараховані на суму, яка є оплаченою, що фактично не заперечується позивачем, є таким, що суперечить імперативним приписам ст. 625 ЦК України.
Так, апелянт стверджує, що у позивача відсутні правові підстави за договором для нарахування процентів та річних у розмірі 3% від простроченої суми, а тому вимоги останнього про стягнення 3% річних не узгоджуються з умовами укладеного договору, а тому не підлягають задоволенню.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості останнього.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджено матеріалами справи, 18.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» (далі - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - замовник) укладено договір №2106000071 (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору про закупівлю, зобов'язується на свій ризик надати послуги: послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Новояворівськ, ГРС Великий Ліобінь, ГРС Нежухів, ГРС Стинава), відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а замовник - прийняти та оплатити такі Роботи відповідно до умов цього договору.
За умовами пункту 10.9.1. договору відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі відкритих торгів по предмету закупівлі «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Новояворівськ, ГРС Великий Любінь, ГРС Нежухів, ГРС Стинава)» згідно оголошення про проведення процедури закупівлі №UA-2021-02-19-001554-с, оприлюдненого - на веб-порталі Уповноваженого органу « 19» грудня 2021 року, підрядник зобов'язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (далі - гарантія) на суму 2 670 600, 00 грн, що становить 5% відсотків ціни цього договору.
15.06.2021 на виконання вимог п. 10.9.1. договору позивачем (далі також - принципал) укладено з Акціонерним товариством «Український будівельно - інвестиційний банк» (далі - гарант) договір про надання гарантії №BGV/UA/03-2-07053, відповідно до якого гарант за дорученням принципала надає на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» забезпечення виконання договору на суму 2 670 600, 00 грн.
28.06.2023 на адресу позивача надійшло повідомлення від Акціонерного товариства «Український будівельно - інвестиційний банк» №4676/03-2 від 28.06.2023 про те, що останній отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» свіфтповідомлення про отримання вимоги від 28.06.2023 про сплату 2 670 600, 00 грн, у зв'язку з настанням гарантійного випадку згідно умов банківської гарантії №BGV/UA/03-2-07053 від 15.06.2021.
Платіжним дорученням №110534909 від 05.07.2023 банк-гарант здійснив перерахування суми гарантійного платежу на користь бенефіціара.
04.07.2023 між Акціонерним товариством «Український будівельно - інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» укладено додатковий договір №5 до договору про надання гарантії №BGV/UA/03-2-07053 від 15.06.2021, у якому сторони домовились про встановлення строку сплати заборгованості в сумі 2 670 600, 00 грн строком до 20.12.2023, включно, згідно з графіком.
Вказані грошові кошти були перераховані позивачем на користь банка-гаранта згідно з платіжною інструкцією №3114 від 04.07.2023 у сумі 801 180, 00 грн, платіжною інструкцією №3148 від 28.07.2023 у сумі 311 570, 00 грн, платіжною інструкцією №3236 від 29.08.2023 у сумі 311 570, 00 грн, платіжною інструкцією №3337 від 29.09.2023 у сумі 311 570, 00 грн, платіжною інструкцією №3465 від 03.11.2023 у сумі 311 570, 00 грн, платіжною інструкцією №3557 від 29.11.2023 у сумі 311 570,00 грн, платіжною інструкцією №3618 від 18.12.2023 у сумі 311 570, 00 грн.
У той же час, в грудні 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» звернулось у Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення з відповідача 2 670 600,00 грн безпідставно отриманих коштів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі №910/19591/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі №910/19591/23 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2024, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» - 2 670 600,00 грн безпідставно набутих коштів, 40 059, 00 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 48 070, 80 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
05.07.2023 Акціонерне товариство «Український будівельно - інвестиційний банк» здійснило перерахування суми гарантійного платежу на користь відповідача у розмірі 2 670 600,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 05.07.2023 №110534909.
22.10.2024 відповідач на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 2 670 600, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 22.10.2024 №300035.
Разом з цим, позивач зазначає, що йому не були відшкодовані грошові кошти за порушення грошового зобов'язання, а саме інфляційні втрати в сумі 253 260,41 грн, а також 3% проценти річних 89 057, 08 грн, за користування чужими грошовими коштами в порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, розрахунок яких здійснено позивачем починаючи з дат перерахування ним коштів на користь банку до дати їх повернення відповідачем.
Крім того, позивач зазначає, що у зв'язку з безпідставним набуттям коштів відповідачем був вимушений звернутися до банку-гаранта та укласти додатковий договір №5 від 04.07.2023 до договору №BGV/UA/03-2-07053 про надання гарантії від 15.06.2021.
Відповідно до пункту 1 додаткового договору №5 сторони домовилися встановити строк сплати заборгованості в сумі 2 670 600, 00 грн строком до 20.12.2023 включно, згідно графіку.
Згідно пункту 2 додаткового договору №5 сторони домовилися, що у разі виконання гарантом зобов'язання за гарантією за рахунок власних коштів, у відповідності до п. 2.1.5., вважається, що відбулося кредитування принципала і принципал зобов'язаний сплачувати відсотки за платіж за гарантією в розмірі 28% річних від сплаченої гарантом та невідшкодованої принципалом суми, до моменту повного відшкодування на користь гаранта сум, сплачених останнім за гарантією.
Відтак, у зв'язку з необхідністю сплати 28% річних від сплаченої гарантом позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 146 126, 33 грн збитків.
Відповідач, в свою чергу, заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, стверджуючи, що до набрання законної сили рішенням у справі №910/19591/23 отримання відповідачем коштів в сумі 2 670 600, 00 грн було правомірним; нарахування 3% річних на суму коштів суперечить умовам №2106000070 від 18.06.2021, який передбачає ставку у розмірі 0,01% річних; водночас відповідач не є стороною договору про надання гарантії №BGV/UA/03-2-07053, а відтак кредитні зобов'язання позивача за ним не можуть бути покладені на відповідача у якості збитків. Також у запереченнях на відповідь на відзив відповідач просить суд зменшити заявлені до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат на 99%.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Зі змісту та вимог апеляційної скарги вбачається, що відповідачем оскаржується судове рішення лише в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, а тому суд переглядає оскаржуване рішення лише в цій частині.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Разом з тим, частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні обставини - це обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту); судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (наприклад, особа може посилатися на преюдиційні факти, що містяться в судовому рішенні.
Отже, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
У постанові Північного апеляційного господарського суду у справі №910/19591/23, яка набрала законної сили було, встановлено такі обставини.
Листом від 03.03.2022 за вих. №270 позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп») повідомив відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України») про зупинку виконання робіт по договорах №2106000070 від 17.06.2021 та №2106000071 від 17.06.2021 з посиланням на п. 8.4 договору, яким передбачено збільшення терміну дії договору та тривалості виконання робіт на період дії непереборних обставин, які діють на території України з 24.02.2022, та просить прийняти дану інформацію до уваги та при нагоді укласти додаткові угоди на збільшення терміну робіт.
З копії листа SIG AG щодо затримки поставки FLOWSIC500, FLOWSIC600; копії листа ТОВ «ВКМ-АРМАТУРА» щодо зупинки виробництва на період ведення бойових дій; копії договору оренди нежитлового приміщення №5 від 01.01.2019; копії довідки позивача щодо переміщених працівників; копії протоколу наради силового блоку оперативного штабу Ради оборони Київської області від 17.08.2022 щодо алгоритму дій за сигналом оповіщення «Увага всім», «Повітряна тривога»; роздруківки статті з офіційної сторінки UNN з посиланням на пряму мову Президента України В. Зеленського «щодо руйнування росіянами з 10 жовтня 30% українських електростанцій»; офіційного повідомлення ДТЕК Київські регіональні електромережі щодо стабілізаційного відключення усіх клієнтів НЕК Укренерго 19 жовтня 2022 року; роздруківки з офіційного сайту ДТЕК Київські регіональні електромережі «Графік відключень», вбачається, що внаслідок наведених у сертифікаті форс-мажорних обставин позивач був позбавлений можливості виконати свої зобов'язання за договором.
Отже, в силу положень пункті 8.4 договору виконання зобов'язань за цим договором продовжене на строк, відповідний строку дії обставин непереборної сили.
Таким чином, бенефіціаром (відповідачем) в результаті здійснення платежу за банківською гарантією були отримані грошові кошти за відсутності настання гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією), тобто є такими, що набуті безпідставно.
Так, у вказаному рішенні було встановлено безпідставність отримання відповідачем коштів в сумі 2 670 600, 00 грн за банківською гарантією №BGV/UA/03-2-07053 від 15.06.2021.
Відтак, вищевказане рішення суду апеляційної інстанції, не може бути поставлене під сумнів, інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а встановлені ним обставини мають преюдиційне значення та в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доведенню.
Однак, в своїй апеляційній скарзі скаржник стверджує, що суд першої інстанції мав би надати власну оцінку наявності чи відсутності прострочення виконання обумовлених договором робіт з боку позивача - наявності чи то відсутності підстав для направлення бенефіціаром гаранту вимоги про виконання банківської гарантії №BGV/UA/03-2-07053 від 15.06.2021 та, відповідно, правомірності або ж неправомірності набуття відповідачем коштів, на які позивачем у цій справі проведено санкційні нарахування.
Колегія суддів звертає увагу, що фактично такі твердження скаржника свідчать про спробу уникнути правових наслідків, намагаючись повернутися до суті спору, який вже був вирішений.
Щодо тверджень відповідача про відсутність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Норма статті 625 Цивільного кодексу України конкретизує визначений у ст. 536 Цивільного кодексу України обов'язок боржника сплачувати проценти за незаконне користування чужими грошовими коштами.
Слід зазначити, що формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку суми процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом з цим, відповідач зазначає, що такі санкції як інфляційні втрати та 3% річних не можуть розглядатись кредитором як спосіб отримання доходів, крім того вказує, що договором було погоджено іншу суму процентів річних, а саме 0,01%.
З аналізу частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України слідує, що право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).
Оскільки, як було встановлено постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі №910/19591/23, відповідач безпідставно отримав та користувався коштами позивача в розмірі 2 670 600, 00 грн, у останнього виникло право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 253 260, 41 грн інфляційних втрат та 89 057, 08 грн 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреного судом.
Колегія суддів вважає даний висновок суд першої інстанції законним та обґрунтованим.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі №910/6775/25 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі №910/6775/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі №910/6775/25 залишити без змін.
Матеріали справи №910/6775/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 27.10.2025.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді А.О. Мальченко
Ю.Б. Михальська