ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
21 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4693/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Південноукраїнської міської ради: не з'явився
від Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській областях: Коваленко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 року, суддя в І інстанції Невінгловська Ю.М., повний текст якого складено 15.05.2025, в м. Одесі
у справі: №916/4693/24
за позовом: Південноукраїнської міської ради
до відповідача: Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
про стягнення 754 266,00 грн
У жовтні 2024 року Южноукраїнська міська рада Миколаївської області (в подальшому змінено назву на Південноукраїнську міську раду) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, в якій просила суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 754 266,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.03.2011 між сторонами було укладено Договір купівлі-продажу (приватизації) об'єкта незавершеного будівництва “Дитяча лікарня» разом із земельною ділянкою державної власності на якій він розташований, на виконання умов якого позивачем, як покупцем, сплачено відповідачу вартість придбаного об'єкта в розмірі 754 266,00 грн.
Водночас, в подальшому рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2022 року у справі №915/1644/21, яке набрало законної сили, вказаний Договір купівлі-продажу (приватизації) було розірвано, а також зобов'язано позивача повернути об'єкт приватизації відповідачу.
08.09.2023 Заступником начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях було затверджено акт приймання-передачі об'єкта приватизації, що повертається у державну (комунальну) власність.
25.03.2024 відповідачем було проведено аукціон з продажу об'єкту малої приватизації об'єкту незавершеного будівництва “Дитяча лікарня», за адресою: Миколаївська область, місто Южноукраїнськ, вулиця Паркова 8, за яким вказаний об'єкт було продано повторно.
Між тим, в порушення положень Порядку повернення у державну (комунальну) власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, відповідач грошові кошти, які були сплачені позивачем за об'єкт приватизації, не повернув.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у справі №916/4693/24 позов задоволено; стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на користь Південноукраїнської міської ради грошові кошти в сумі 754 266 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 9051,19 грн.
Суд зазначив про те, що укладений між сторонами 14.03.2011 Договір купівлі-продажу (приватизації) № 1-Д, щодо спірного об'єкта незавершеного будівництва “Дитяча лікарня» разом із земельною ділянкою державної власності на якій він розташований є розірваним з 01.06.2023 (набрання законної сили рішення Господарського суду Миколаївської області від 15 листопада 2022 року по справі №915/1644/21). На виконання вищезазначеного рішення Южноукраїнська міська рада Миколаївської області повернула, а Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях прийняло спірний об'єкт. 26.04.2024 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, як Продавцем, та ПП “Рума-М», як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - об'єкта незавершеного будівництва “Дитяча лікарня» за результатами електронного аукціону. Сторони погодили, що Покупець сплатив у повному обсязі ціну продажу Об'єкта приватизації, визначену за результатами електронного аукціону, яка становить 5 041 200,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 840 200,00 грн.
Відтак, у зв'язку проведенням повторного продажу об'єкта малої приватизації об'єкт незавершеного будівництва “Дитяча лікарня» за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, місто Южноукраїнськ, вулиця Паркова, будинок 8, у відповідача виник обов'язок повернути позивачу суму грошових коштів в розмірі 754 266,00 грн у відповідності до положення п. 2 розділу VІ Порядку повернення у державну (комунальну) власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, в якій останнє просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у справі №916/4693/24 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає таке:
- між сторонами складено Акт приймання-передачі, на підставі якого незавершене будівництво «Дитяча лікарня» повернуто у власність Регіональному відділенню, але земельна ділянка з кадастровим номером 4810800000:18:001:0008, (на якій розташоване не завершене будівництво Дитяча лікарня та яке було отримано в рамках приватизації позивачем) Південноукраїнська міська рада Регіональному відділенню не передавала, а залишила у своїй власності Південоукранської міської ради. За актом прийому передач про повернення незавершеного будівництва, Південноукраїнська районна рада передала Регіональному відділенню земельну ділянку з кадастровим номером 4810800000:001:0007, якої ніколи не існувало та по теперішній час не існує;
- на цей час відсутній нормативний акт, який визначає порядок повернення сплаченої переможцем аукціону ціни продажу об'єкта приватизації та відмінність об'єктів, що були приватизовані Південноукраїнською міською радою за договором купівлі-продажу від 14.03.2011 №1-Д, з об'єктом, що був приватизований на аукціоні у 2024 році, Регіональне відділення не має можливості повернути кошти;
- кошти отримані за приватизацію є коштами державного бюджету. Регіональне відділення не є юридичним та фактичним власником коштів з приватизації, а є не прибутковим, бюджетним державним органом, яка фінансується Фондом державного майна відповідно до фінансового розподілу та не має власних коштів з яких можливе стягнення такої великої суми для Регіонального відділення, тоді як рішення суду першої інстанції стягує кошти державного бюджету, саме з коштів Регіонального відділення;
- суд не в повному об'ємі застосував процедуру «повернення коштів з повторного продажу» та визначення суми такого повернення, не взявши до уваги повної частину цього ж пункту 2 розділу VI Порядку, яка передбачає, що у разі застосування цієї процедури на суд покладається обов'язок також визначити суму повернення з урахуванням зменшених на суму збитків, неустойки, штрафів та будь-яких інших платежів, що не було здійснено;
- відповідно до статті 653 ЦК України відсутність правової підстави для повернення кошів. Позивач не виконав зобов'язання щодо добудови ОНБ «Дитяча лікарня» з моменту підписання договору купівлі продажу у 2011 році до 01.04.2021, передбаченого пунктом 6.3 Договору купівлі-продажу (приватизації) №1-Д від 14.03.2011 (в редакції від 01.03.2016).
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає таке:
- акт приймання-передачі об'єкта приватизації, що повертається у державну (комунальну) власність від 08.09.2023 року було підписано та затверджено, із проставленням гербової печатки і підписано головою комісії без жодних зауважень і заперечень;
- земельна ділянка з кадастровим номером 4810800000:18:001:0008, на яку посилається скаржник, не входила до складу об'єкта приватизації, а тому поверненню не підлягає;
- 11.02.2025 Південноукраїнською міською радою було надано додаткові пояснення у справі до яких в якості доказу було долучено акт поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва «Дитяча лікарня» разом із земельною ділянкою державної власності від 14.03.2011 № 242.
11.08.2025 надійшла відповідь на відзив, в якій відповідач зазначає, що не можна вважати в частині земельної ділянки порушення майнових прав Південноукраїнської міської ради на земельну ділянку за захистом яких вона звернулось до суду. Земельну ділянку не було повернуто, вона по теперішній час залишається у власності Позивача, а отже у Південноукраїнської міської ради фактично відсутні підстави для звернення до суду з позовною заявою щодо повернення коштів за земельну ділянку. Судом з урахуванням повного та всебічного розгляду справи, з огляду на відсутність нових доказів у відповіді на відзив долучено його до матеріалів справи.
15.08.2025 від позивача надійшло клопотання про відмову в долученні до матеріалів справи відповіді на відзив, яке мотивоване тим, що ухвалою суду було встановлено учасникам справи про їх право в строк до 07.08.2025 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань. В свою чергу, представник відповідача подав відповідь на відзив 11.08.2025.
20.08.2025 від відповідача надійшла заява, відповідно до якої останній просить відмовити в заявленому клопотанні Позивача про відмову в долученні до матеріалів справи відповіді на відзив. Зазначає, що Статтею 251 ГПК України передбачені особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, в якому сторонам судового процесу надається право подавати до суду відзив, відповідь на відзив, заперечення, а для третіх осіб пояснення.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 21.10.2025 о 10:40.
В судовому засіданні 21.10.2025 брав участь представник скаржника. Представник позивача участі не брав, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду заяви по суті.
Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14.03.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях), як Продавцем, та Територіальною громадою міста Южноукраїнська від імені якої діє Южноукраїнська міська рада Миколаївської області, як Покупцем, укладено Договір купівлі-продажу (приватизації) № 1-Д, щодо об'єкта незавершеного будівництва “Дитяча лікарня» разом із земельною ділянкою державної власності на якій він розташований площею 4670 кв.м. кадастровий номер 4810800000:001:0007, за адресою: Миколаївська область, місто Южноукраїнськ, вулиця Паркова 8.
Згідно п. 2.5 Договору вартість продажу об'єкту аукціону становила 754 266, 00 грн.
За пунктом 3.2. Договору, Покупець зобов'язаний внести 754 266,00 грн. у повному обсязі за придбаний Об'єкт аукціону протягом 30 календарних днів.
Відповідно до п. 3.3. Договору, у разі сплати Покупцем протягом 30 календарних днів з дати нотаріального посвідчення цього Договору:
- 30 відсотків від ціни продажу об'єкта незавершеного будівництва в сумі 144 819,00 грн.;
- 50 відсотків від ціни продажу об'єкта незавершеного будівництва в сумі 135 767,90 грн.;
Згідно з пунктом 3.4. Договору, у разі сплати Покупцем коштів, як зазначено у п.3.3. цього договору решта за Об'єкт аукціону в сумі в сумі 473679,1 грн. сплачується таким чином:
3.4.1 50 відсотків ціни продажу земельної ділянки в сумі 135767,9 в тому числі ПДВ протягом 60 календарних днів з дати нотаріального посвідчення цього Договору;
3.4.2 ПДВ нараховане на 70% вартості об'єкта незавершеного будівництва в сумі 56318,5 грн. протягом 60 календарних днів з дати нотаріального посвідчення цього Договору.
3.4.3 сума 281592,7 грн. вартість об'єкта незавершеного будівництва без ПДВ, згідно з ст.20 Закону України від 14.09.2000 року №1953 «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" сплачується з розстрочкою платежу строком на 3 (три) роки, рахуючи з дати нотаріального посвідчення цього Договору. Покупець сплачує щоквартально, тобто кожні 90 днів, починаючи з дати нотаріального посвідчення цього договору, черговий внесок в сумі 23466,05 грн.
При сплаті кожного чергового внеску його сума збільшується пропорційно індексам інфляції. Кожний черговий внесок індексується з початку розстрочки, тобто від дати нотаріального посвідчення цього Договору. Якщо у будь-якому місяці індекс інфляції складає менше 100%, при розрахунках він враховується на рівні 100%.
За пунктом 3.6. Договору, днем сплати Покупцем коштів на Об'єкт аукціону вважається день надходження цих коштів на рахунок Продавця.
Згідно з п.4.1. та 4.2. Договору, передача ОНБ здійснюється Продавцем Покупцю в 3-денний термін після сплати 30 відсотків вартості придбаного об'єкта незавершеного будівництва, повної сплати суми ПДВ за Об'єкт аукціону та повної сплати вартості земельної ділянки, в терміни встановлені п.п.3.3; 3.4 цього договору. Передача Об'єкта аукціону Продавцем і прийняття Об'єкта аукціону Покупцем засвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами та скріпляється їх печатками.
Даний Договір був зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за №4363550, що вбачається з копії витягу №9669932 від 14.03.2011.
01 березня 2016 року між сторонами укладено договір про внесення змін до Договору купівлі-продажу (приватизації) від 14 березня 2011 року № 1-Д, за яким було змінено та викладено в новій редакції п. 6.3 Договору, а саме - добудувати ОНБ, як адміністративну будівлю до 1 квітня 2021 року.
Відповідно до Акту поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва “Дитяча лікарня» разом із земельною ділянкою державної власності, 25.05.2021 представниками Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, в результаті якої, встановлено зокрема, що сплата за об'єкт незавершеного будівництва по Договору, Южноукраїнською міською радою фактично виконано в повному обсязі згідно таких оплат: 18.03.2011 року док. № 1307121 на суму 57141,70 грн.; 12.04.2011 року док. №U428960 на суму 92568,90 грн.; 12.04.2011 року док. №U428959 на суму 84111,90.грн.; 06.05.2011 року док. №U62229 на суму 113139,90 грн.; 10.06.2011 року док. №U739603 на суму 24392,96 грн.; 12.09.2011 року док. №U1184931 на суму 24296,75 грн.; 05.12.2011 року док. №1657599 на суму 24416,42 грн.; 05.03.2012 року док. №U259299 на суму 24538,45 грн.; 28.05.2012 року док. №U679089 на суму 24660,47 грн.; 22.08.2012 року док. №1069325 на суму 24660,47 грн.; 19.11.2012 року док. № U1495947 на суму 24686,28 грн.; 26.02.2013 року док. №U216359 на суму 24784,84 грн.; 20.05.2013 року док. №U614949 на суму 24784,84 грн.; 16.08.2013 року док. №1023533 на суму 24810,65 грн.; 13.11.2013 року док. №U1400500 на суму 24909,21 грн.; 19.12.2013 року док. №U1565207 на суму 24958.59 грн.;
Усього: 642862,33 грн. (за договором 642 862,33 грн.)
ПДВ сплачено: 18.03.2011 року док. №U307121 на суму 11428,30 грн.; 12.04.2011 року док. № 1428961 на суму 28159,25 грн.; 12.04.2011 року док. №U428960 на суму 18513,80 грн.; 12.04.2011 року док. № 0428959 на суму 16822,40 грн.; 06.05.2011 року док. №562229 на суму 22628,00 грн.; 06.05.2011 року док. № 562230. на суму 28159,25 грн.
Усього: 125711,00 грн. (за договором 125 711,00 грн.).
Також зазначеною перевіркою встановлено, що станом на момент проведення перевірки Южноукраїнською міською радою не в повному обсязі виконано обов'язок з завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15 листопада 2022 року по справі №915/1644/21, яке набуло законної сили, Договір купівлі-продажу (приватизації) №1-Д від 14 березня 2011 року, зі змінами від 01 березня 2016 року об'єкта незавершеного будівництва “Дитяча лікарня» разом із земельною ділянкою державної власності на якій він розташований площею 4670 кв.м. кадастровий номер 4810800000:001:0007, за адресою: Миколаївська область, місто Южноукраїнськ, вулиця Паркова 8, було розірвано. Зобов'язано Южноукраїнську міську раду Миколаївської області повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях об'єкті незавершеного будівництва “Дитяча лікарня» разом із земельною ділянкою державної власності на якій він розташований площею 4670 кв. м. кадастровий номер 4810800000:001:0007, за адресою: Миколаївська область, місто Южноукраїнськ, вулиця Паркова 8.
Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 року по справі №915/1644/21, апеляційну скаргу Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2022 по справі №915/1644/21 - залишено без задоволення та рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2022 по справі №915/1644/21 - залишено без змін.
На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 15 листопада 2022 року у справі №915/1644/21 Господарським судом Миколаївської області 09.01.2023 року було видано судовий наказ із зобов'язанням: “Южноукраїнській міській раді Миколаївської області повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях об'єкт незавершеного будівництва “Дитяча лікарня» разом із земельною ділянкою державної власності на якій він розташований площею 4670 кв.м. кадастровий номер 4810800000:001:0007, за адресою: Миколаївська область, місто Южноукраїнськ, вулиця Паркова 8.
20.07.2023 року спільною комісією Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Южноукраїнською міською радою Миколаївської області з інвентаризації об'єкта приватизації, що повертається у державну власність було складено:
- акт від 20.07.2023 обстеження об'єкта незавершеного будівництва (опис об'єкта) об'єкта незавершеного будівництва “Дитяча лікарня» разом із земельною ділянкою, на якій він розташований площею 4670 кв.м. кадастровий № 4810800000:001:0007, за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, м. Южноукраїнськ, вул. Паркова, 8;
- інвентаризаційний опис від 20.07.2023 придбаних матеріалів, виробів, конструкцій, завезених на будівельний майданчик і не використаних для будівництва об'єкта незавершеного будівництва “Дитяча лікарня» разом із земельною ділянкою, за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Паркова, 8 (згідно додатку 8 до Методики в редакції Постанови КМУ від 20.02.2019 № 224);
- інвентаризаційний опис від 20.07.2023 придбаного устаткування, не переданого до монтажу або такого, що не потребує монтажу для об'єкта незавершеного будівництва “Дитяча лікарня» разом із земельною ділянкою, за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Паркова, 8 (згідно додатку 9 до Методики в редакції Постанови КМУ від 20.02.2019 № 224);
- протокол інвентаризаційної комісії від 25.07.2023 (згідно наказу Міністерства фінансів України від 17.06.2015 № 572);
- інвентаризаційний опис необоротних активів від 20.07.2023 (згідно наказу Міністерства фінансів України від 17.06.2015 № 572);
- зведений акт від 20.07.2023 інвентаризації об'єкта незавершеного будівництва “Дитяча лікарня» разом із земельною ділянкою, на якій він розташований площею 4670 кв.м. кадастровий №4810800000:001:0007, за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, м. Южноукраїнськ, вул. Паркова, 8, придбаний покупцем - Територіальна громада міста Южноукраїнська в особі Южноукраїнської міської ради за договором купівлі-продажу від 14.03.2011 № 1-Д.
Також, 08.09.2023 Заступником начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях було затверджено акт приймання-передачі об'єкта приватизації, що повертається у державну (комунальну) власність.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, власником об'єкту незавершеного будівництва “Дитяча лікарня» разом із земельною ділянкою, на якій він розташований площею 4670 кв.м. кадастровий №4810800000:001:0007, за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, м. Южноукраїнськ, вул. Паркова, 8, є Фонд державного майна України, код ЄДРПОУ 00032945, що вбачається з копії інформаційної довідки №365085194.
Листом за №02/29 від 29.02.2024 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях повідомило Южноукраїнську міську раду, про оголошення аукціону з продажу об'єкта малої приватизації - об'єкт незавершеного будівництва “Дитяча лікарня», за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, м. Южноукраїнськ, вул. Паркова, 8, що призначений на 25.03.2023.
25.03.2024 року аукціон було завершено та визначено переможцем аукціону ПП “Рума-М» (код ЄДРПОУ 36968714), що вбачається з роздруківок з електронного майданчика закупівель Prozorro.
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях за №47-У від 23.02.2024, затверджено протокол засідання аукціонної комісії з продажу об'єкта малої приватизації - об'єкту незавершеного будівництва “Дитяча лікарня», за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, м. Южноукраїнськ, вул. Паркова, 8.
Листом від 15.04.2024 №17/01-34/1042 Южноукраїнська міська рада звернулася до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях щодо повернення коштів, з посиланням на ч. 11 ст. 26 Закону України “Про приватизацію державного і комунального майна» та Порядку повернення в державну (комунальну) власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, що затверджений наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 №1331.
Вказаний лист був направлений Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та одержаний отримувачем в відділенні поштового зв'язку, що вбачається з поштової накладної, опису вкладення поштивого відправлення а також роздруківки Трекінгу Укрпошти, водночас даний лист залишився отримувачем без відповіді та виконання.
26.04.2024 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, як Продавцем, та ПП “Рума-М», як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - об'єкта незавершеного будівництва “Дитяча лікарня» за результатами електронного аукціону, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - Дімітровою Т.А. та зареєстровано в реєстрі за №1563.
За вказаним Договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю об'єкт малої приватизації об'єкт незавершеного будівництва “Дитяча лікарня» за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, місто Южноукраїнськ, вулиця Паркова, будинок 8 (вісім), загальною площею 6218,1 кв. м, що у цілому складається з дитячої лікарні літ. Н5, з коефіцієнтом готовності 53% (далі - Об'єкт приватизації), а Покупець зобов'язується прийняти Об'єкт приватизації, виконати визначені в Договорі умови.
Сторони погодили, що Покупець сплатив у повному обсязі ціну продажу Об'єкта приватизації, визначену за результатами електронного аукціону, яка становить 5 041 200,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 840 200,00 грн.
Об'єкт приватизації належить Державі Україна в особі Фонду державного майна України на праві державної власності на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2022, справа № 915/1644/21. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.10.2023 за номером запису: 52326962, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1679909548108.
Рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 07.11.2024 року №1974 “Про заміну найменування юридичної особи Южноукраїнська міська рада Миколаївської області» було змінено найменування юридичної особи “Южноукраїнська міська рада Миколаївської області», код ЄДРПОУ 33850880 на “Південноукраїнська міська рада» код ЄДРПОУ 33850880. Також зазначеним рішенням, виключено з Єдиного державного реєстру відомості про засновника та органи управління юридичної особи “Южноукраїнська міська рада Миколаївської області», код ЄДРПОУ 33850880.
14.11.2024 року відбулась державна реєстрація змін до відомостей про Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, а саме змінено назву юридичної особи на Південноукраїнська міська рада.
Позивач зазначає, що в порушення положень Порядку повернення у державну (комунальну) власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, відповідач грошові кошти, які були сплачені позивачем за об'єкт приватизації, не повернув, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Предметом спору у даній справі є наявність або відсутність підстав повернення покупцю коштів, сплачених ним за договором купівлі-продажу майна в процедурі приватизації комунального майна, розірваного за рішенням суду.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд першої інстанції під час ухвалення рішення керувався наступними нормами.
Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.
Частина перша ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Разом з цим, судова колегія зазначає про необхідність застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України (висновки щодо застосування статті 1212 ЦК України до правовідносин стягнення з державного бюджету України грошових коштів, сплачених за розірваним в судовому порядку договором купівлі-продажу об'єктів приватизації, викладені у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 904/5492/15, від 07.05.2018 у справі № 921/512/17-г, від 09.07.2019 у справі № 918/926/17).
При цьому помилкове обґрунтування заявлених вимог іншою нормою матеріального права, ніж та, яка дійсно регулює спірні правовідносини, свідчить лише про помилкове обґрунтування заявленого позову, а не про обрання неналежного способу захисту. При цьому, саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, що є складовою класичного принципу "jura novit curia" (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі №904/5726/19).
Таке помилкове застосування правової норми не вплинуло на правильність вирішення справи по суті, оскільки саме по собі не призвело до ухвалення неправильного рішення щодо стягнення коштів.
Аналогічний підхід щодо правозастосування статей 216, 1212 Цивільного кодексу України та оцінки правомірності судових рішень у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі №924/524/24, від 05 березня 2024 року у справі №927/68/23 та від 03 липня 2024 року у справі №910/13579/23.
Отже, хоча суд в цій частині й припустився помилки у кваліфікації правовідносин, вона не вплинула на законність та обґрунтованість ухваленого рішення, а отже, не є підставою для його скасування.
Відповідно до частини першої статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до частини першої, п. 1 частини другої ст. 11, частин першої, другої ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, тобто є такою, що згодом відпала, або була відсутня взагалі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14.03.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях), як Продавцем, та Територіальною громадою міста Южноукраїнська від імені якої діє Южноукраїнська міська рада Миколаївської області, як Покупцем, укладено Договір купівлі-продажу (приватизації) № 1-Д, щодо об'єкта незавершеного будівництва “Дитяча лікарня» разом із земельною ділянкою державної власності на якій він розташований площею 4670 кв.м. кадастровий номер 4810800000:001:0007, за адресою: Миколаївська область, місто Южноукраїнськ, вулиця Паркова 8.
Згідно п. 2.5 Договору вартість продажу об'єкту аукціону становила 754 266, 00 грн.
З Акту поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва “Дитяча лікарня» разом із земельною ділянкою державної власності, 25.05.2021 представниками Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, встановлено виконання позивачем умов Договору купівлі продажу в №1Д від 14.03.2011, в редакції Договору від 01 березня 2016 року, в частині проведення оплати за об'єкт малої приватизації виконано в повному обсязі, водночас обов'язки з завершення будівництва не виконано.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15 листопада 2022 року по справі №915/1644/21, яке залишено без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 року, Договір купівлі-продажу (приватизації) №1-Д від 14 березня 2011 року, зі змінами від 01 березня 2016 року об'єкта незавершеного будівництва “Дитяча лікарня» разом із земельною ділянкою державної власності на якій він розташований площею 4670 кв.м. кадастровий номер 4810800000:001:0007, за адресою: Миколаївська область, місто Южноукраїнськ, вулиця Паркова 8, було розірвано. Зобов'язано Южноукраїнську міську раду Миколаївської області повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях об'єкті незавершеного будівництва “Дитяча лікарня» разом із земельною ділянкою державної власності на якій він розташований площею 4670 кв. м. кадастровий номер 4810800000:001:0007, за адресою: Миколаївська область, місто Южноукраїнськ, вулиця Паркова 8.
Отже, внаслідок перерахування позивачем коштів у вигляді плати за об'єкт приватизації за договором купівлі продажу в №1Д від 14.03.2011 в сумі 754 266, 00 грн відбувся перехід майнових благ (грошових коштів) з майнової сфери позивача у власність Фонду державного майна України.
Такий перехід відбувся за відсутності зустрічного задоволення з боку Фонду державного майна України, оскільки після розірвання договору купівлі-продажу (приватизації) №1-Д від 14 березня 2011 року, зі змінами від 01 березня 2016 року об'єкта незавершеного будівництва, предмет договору був витребуваний у позивача на користь Фонду. При цьому, кошти, які були перераховані на користь Фонду, не були повернуті міській раді за рішенням суду.
Отже, правові підстави для зміни майнового стану сторін внаслідок утримання Фондом грошових коштів з моменту розірвання спірного договору відпали (схожа правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 19.05.2021 року у справі №922/1830/20).
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
18.05.2000 року було прийнято Закон України «Про Державну програму приватизації» (набрав чинності 22.06.2000), яким було затверджено Державну програму приватизації на 2000-2002 роки, яка визначає основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, та відчуження комунального майна, групи об'єктів, які підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації державного майна та надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.
Пунктом 133 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки було передбачено, що у разі розірвання договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації у зв'язку з невиконанням їх умов або визнання їх недійсними в судовому порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, провадиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації Автономної Республіки Крим, отриманих від повторного продажу цих об'єктів у порядку, встановленому Фондом.
Згідно з пунктом 133 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, був розроблений Порядок повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкти приватизації, у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу, що затверджений наказом Фонду державного майна України від 15.08.2000 року №1701 (далі - Порядок №1701), яким визначався механізм повернення покупцю об'єкта приватизації коштів, сплачених ним за об'єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу або визнання його недійсним через невиконання його умов і повернення об'єкта приватизації у власність держави.
Зокрема цим Порядком було передбачено, що при розірванні договору купівлі-продажу або визнанні його недійсним повернення покупцю коштів, сплачених ним за об'єкт приватизації, здійснюється лише на підставі рішення суду, арбітражного суду. Джерелом розрахунків з покупцем є кошти, одержані органом приватизації від повторного продажу об'єкта, повернутого у власність держави. Розрахунки здійснюються тільки після повторного продажу державою об'єкта приватизації, повернутого у її власність, і надходження коштів від повторного продажу на рахунок позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації АРК (п. 1, 2 Порядку №1701).
18.01.2001 року постановою Кабінету Міністрів України №32 затверджено Порядок повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, відповідно до п. 3 якого визначено, що повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу такого об'єкта у зв'язку з невиконанням його умов або визнання його недійсним у судовому порядку провадиться згідно із законодавством. Ця постанова була чинна до 05.01.2019 року та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 року №1168 втратила чинність.
У зв'язку із набранням чинності 19.02.2012 року Законом України від 13.01.2012 року про затвердження чергової Державної програми приватизації на 2012-2014 роки, Державна програма приватизації на 2000-2002 роки припинила дію.
14.06.2013 року згідно із наказом Фонду державного майна України від 13.05.2013 року №624 втратив чинність наказ Фонду державного майна України від 15.08.2000 року №1701, яким визначався механізм повернення покупцю об'єкта приватизації коштів.
07.03.2018 року набрав чинності Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна».
18.10.2018 року відповідно до ч.11 ст. 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» наказом Фонду державного майна України №1331 затверджено Порядок повернення у державну (комунальну) власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів (набрав чинності 26.12.2018 року), пунктом 2 Розділу VI якого визначено, що повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкти приватизації, здійснюється у порядку, встановленому Фондом державного майна України, на підставі рішення суду про розірвання договору купівлі-продажу або визнання його судом недійсним з коштів, які надійшли від повторного продажу таких об'єктів (зменшених на суму збитків, неустойки, штрафів та будь-яких інших платежів, які належать до сплати покупцем згідно із Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» та/або договором купівлі-продажу), протягом 5 робочих днів після надходження коштів від повторного продажу на рахунок державного органу приватизації.
Частиною 11 статті 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» визначено, що порядок повернення в державну (комунальну) власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів затверджується Фондом державного майна України. Порядок повернення сплаченої переможцем аукціону ціни продажу об'єкта приватизації визначається Кабінетом Міністрів України. У разі якщо об'єкт приватизації визнано банкрутом, кошти від повторного продажу покупцю не повертаються. У разі повернення в державну (комунальну) власність об'єктів приватизації орган приватизації приймає рішення про повторний продаж такого об'єкта у порядку, визначеному цим Законом.
Після втрати 14.06.2013 року чинності наказом Фонду державного майна України від 15.08.2000 року №1701, яким визначався механізм повернення покупцю об'єкта приватизації коштів, сплачених ним за об'єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу або визнання його недійсним через невиконання його умов і повернення об'єкта приватизації у власність держави, нового механізму повернення коштів затверджено не було.
Відповідно до частин 2, 3 розділу VI Порядку повернення у державну (комунальну) власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів затвердженого наказом Фонду державного майна України №1331 від 18.10.2018 року, повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкти приватизації, здійснюється у порядку, встановленому Фондом державного майна України, на підставі рішення суду про розірвання договору купівлі-продажу або визнання його судом недійсним з коштів, які надійшли від повторного продажу таких об'єктів (зменшених на суму збитків, неустойки, штрафів та будь-яких інших платежів, які належать до сплати покупцем згідно із Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» та/або договором купівлі-продажу), протягом 5 робочих днів після надходження коштів від повторного продажу на рахунок державного органу приватизації. Після повернення об'єкта приватизації у державну (комунальну) власність орган приватизації приймає рішення про повторний продаж такого об'єкта у порядку, визначеному Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна».
За таких обставин, норми Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та Порядку повернення у державну (комунальну) власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, не містять чітких строків прийняття органом приватизації рішення про повторний продаж об'єкта приватизації після повернення його у державну (комунальну) власність.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», яка кореспондується зі статтею 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 року, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 року зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття майно, а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності (пункт 74 Рішення ЄСПЛ від 2 березня 2005 року у справі Von Мaltzan and others v. Germany), ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту.
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В рішенні у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006 року Європейський суд з прав людини визначив основні критерії, згідно з якими необхідно оцінювати дотримання вимог статті 1 Першого Протоколу до Конвенції у справах, що стосуються втручання в майнові права особи: чи мало місце втручання у майно в розумінні Конвенції; чи було втручання законним в контексті положень національного законодавства; чи переслідувало втручання мету, спрямовану на задоволення інтересів суспільства; чи було втручання у право власності справедливим, тобто чи було дотримано «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.
Подібні висновки щодо застосування статті 1 Першого Протоколу до Конвенції містять рішення у справах «Стретч проти Сполученого Королівства», «Рисовський проти України», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Спорронг та Льонротт проти Швеції», «Беєлер проти Італії», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» тощо.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2023 року у справі №Б26/16-10 (904/9569/21).
Так, на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 15 листопада 2022 року по справі №915/1644/21, Южноукраїнська міська рада Миколаївської області повернуло а Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях прийняло об'єкт об'єкта незавершеного будівництва “Дитяча лікарня» разом із земельною ділянкою державної власності на якій він розташований площею 4670 кв.м. кадастровий номер 4810800000:001:0007, за адресою: Миколаївська область, місто Южноукраїнськ, вулиця Паркова 8.
26.04.2024 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, як Продавцем, та ПП “Рума-М», як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - об'єкта незавершеного будівництва “Дитяча лікарня» за результатами електронного аукціону, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - Дімітровою Т.А. та зареєстровано в реєстрі за №1563. За вказаним Договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю об'єкт малої приватизації об'єкт незавершеного будівництва “Дитяча лікарня» за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, місто Южноукраїнськ, вулиця Паркова, будинок 8, загальною площею 6218,1 кв.м, що у цілому складається з дитячої лікарні літ. Н5, з коефіцієнтом готовності 53% (далі - Об'єкт приватизації), а Покупець зобов'язується прийняти Об'єкт приватизації, виконати визначені в Договорі умови.
Сторони погодили, що Покупець сплатив у повному обсязі ціну продажу Об'єкта приватизації, визначену за результатами електронного аукціону, яка становить 5 041 200,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 840 200,00 грн.
Неповернення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на користь Южноукраїнської міської ради Миколаївської області грошових коштів, які є предметом спору в межах даної справи, є порушенням прав, гарантованих Першим Протоколом, оскільки така бездіяльність державного органу не ґрунтується на нормах закону та не переслідує легітимної мети, спрямованої на захист інтересів суспільства, окремої особи чи держави, порушує баланс інтересів суспільства та особи, якій певні права було гарантовано законом.
Особа не може нести весь тягар негативних наслідків, які спричинені бездіяльністю компетентних державних органів на затвердження процедури повернення з бюджету коштів, отриманих необґрунтовано внаслідок приватизації державного майна (аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 року у справі №904/5492/15, від 07.05.2018 року у справі №921/512/17-г).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі «Рисовський проти України» суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Беєлер проти Італії», «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» від 20.05.2010 року, «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси («Онер'їлдіз проти Туреччини» та «Беєлер проти Італії»).
Бездіяльність держави щодо встановлення чіткого порядку повернення покупцям коштів, сплачених ними за об'єкти приватизації, у разі повернення цих об'єктів у державну власність не може бути правомірним виправданням відмови у реалізації фундаментального права особи мирно володіти своїм майном. Незважаючи на очевидність порушення принципу «належного урядування» в цій частині, дана проблема шляхом прийняття відповідного акта Кабінету Міністрів України вирішена не була (постанови Верховного Суду від 19.05.2021 року у справі №922/1830/20, від 04.02.2020 року у справі №910/65/14, від 09.07.2019 року у справі №918/926/17).
Також до порушення принципу «належного урядування» можна віднести відсутність в законодавстві чітких строків прийняття органом приватизації рішення про повторний продаж об'єктів приватизації після повернення їх у державну (комунальну) власність.
Висновок Європейського суду з прав людини, викладений у рішенні «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, пунктом 56 якого, Європейський суд з прав людини, коментуючи можливість двозначного тлумачення норм матеріального права як на користь особи, так і на користь держави, вказав: «відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника».
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини щодо укладення між сторонами договору купівлі-продажу об'єкта приватизації, сплату покупцем (позивачем) ціни договору, розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу, повторного продажу об'єкта приватизації на аукціоні, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь позивача 754 266,00 грн, які були сплачені ним за договором купівлі-продажу.
Аргументи скаржника, що земельна ділянка з кадастровим номером 4810800000:18:001:0008, (на якій, за твердженням скаржника, розташоване не завершене будівництво Дитяча лікарня та яке було отримано в рамках приватизації позивачем) Південноукраїнська міська рада Регіональному відділенню не передавала, а залишила у своїй власності Південоукранської міської ради, судова колегія відхиляє як безпідставні, адже зазначена скаржником земельна ділянка з кадастровим номером 4810800000:18:001:0008 не виступала предметом договору купівлі-продажу, не значиться в жодному документі в матеріалах справи.
Натомість спірна земельна ділянка з кадастровим кадастровий номер 4810800000:001:0007 була передана Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, що підтверджується рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15 листопада 2022 року у справі №915/1644/21 за яким зобов'язано Южноукраїнську міську раду Миколаївської області повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях об'єкт незавершеного будівництва “Дитяча лікарня» разом із земельною ділянкою державної власності на якій він розташований площею 4670 кв.м. кадастровий номер 4810800000:001:0007, за адресою: Миколаївська область, місто Южноукраїнськ, вулиця Паркова 8.
Передача саме спірної земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі об'єкта приватизації, що повертається у державну (комунальну) власність від 08.09.2023.
Також згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, власником об'єкту незавершеного будівництва “Дитяча лікарня» разом із земельною ділянкою, на якій він розташований площею 4670 кв.м. кадастровий №4810800000:001:0007, за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, м. Южноукраїнськ, вул. Паркова, 8, є Фонд державного майна України, код ЄДРПОУ 00032945, що вбачається з копії інформаційної довідки №365085194.
Щодо доводів апеляційної скарги, що кошти отримані за приватизацію є коштами державного бюджету, судова колегія зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" від 09.12.1991 № 4107-VI Фонд державного майна України здійснює повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації та контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
Відповідно до пункту 1, абзацу 2 пункту 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.
Відтак, Фонд державного майна України може бути самостійним відповідачем у справі без залучення у справі Державної казначейської служби України.
Аналогічний висновок про застосування норм права міститься у постановах Верховного Суду 07.05.2018 року у справі №921/512/17, від 31.01.2018 року у справі № 910/26276/15.
Органи Державної казначейської служби України є уповноваженим органом виконання на підставі виконавчого документу рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів (п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників).
Крім того, як було вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до умов Договору купівлі-продажу №1-Д від 14.03.2011 та умов Договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 16.04.2024, продавцем майна визначається саме Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, також умови зазначених Договорів не визначають природу банківських рахунків на які здійснюється зарахування грошових коштів.
Посилання апелянта на пункт 2 розділу VI Порядку, яка передбачає, що у разі застосування цієї процедури на суд покладається обов'язок також визначити суму повернення з урахуванням зменшених на суму збитків, неустойки, штрафів та будь-яких інших платежів, судова колегія вважає безпідставними, адже стороною відповідача жодними доказами не доведено наявність підстав для зменшення суми повернення коштів позивачу за розірваним договором, як то суму збитків, неустойки, штрафів та будь-яких інших платежів, натомість матеріали справи свідчать про те, що позивачем у повному обсязі сплачена сума за договором, який в подальшому розірваний за ініціативою відповідача, натомість відповідач безпідставно не повертає кошти. При цьому судова колегія вкотре звертає увагу, що відповідачем вже отримано за результатами перепродажу об'єкту приватизації 5 041 200,00 грн.
Доводи скаржника, що вказані кошти отримані не за земельну ділянку, а лише за об'єкт, який знаходиться на вказаній земельній ділянці, тому останній має повернути грошові кошти лише після повторного продажу такої земельної ділянки, суд відхиляє, оскільки, як вже зазначалося вище, позивач не повинен нести тягар наслідків, спричинених відсутністю чіткого регулювання повернення коштів або неналежної діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування.
В апеляційній скарзі апелянт також зазначає, що відповідно до статті 653 ЦК України відсутність правової підстави для повернення кошів. Позивач не виконав зобов'язання щодо добудови ОНБ «Дитяча лікарня» з моменту підписання договору купівлі продажу у 2011 році до 01.04.2021, передбаченого пунктом 6.3 Договору купівлі-продажу (приватизації) №1-Д від 14.03.2011 (в редакції від 01.03.2016), разом з цим, вказані обставини не є предметом дослідження у цій справі про стягнення коштів, отриманих за розірваним договором.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у справі №916/4693/24.
За таких обставин, апеляційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у справі №916/4693/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у справі №916/4693/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у справі №916/4693/24 - залишити без змін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 28.10.2025.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Н.М. Принцевська
Я.Ф. Савицький