Провадження № 33/821/278/25 Справа № 705/7014/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Душин О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.
17 жовтня 2025 року м. Черкаси
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисниці Веклич П.П. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 квітня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.
З постанови судді вбачається, що 12 грудня 2024 року о 03 год. 30 хв. в м. Умань по вул. Незалежності, 35, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем SUBARU FORESTER д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння очей. Водієві було запропоновано в установленому законом порядку пройти освідування на стан сп'яніння за допомогою ALCOTEST 6820, на що водійка ОСОБА_1 погодилась. Результат освідування показав позитивну пробу 1.36 проміле, при допустимій нормі 0.20 проміле. чим порушила п. 2.9.а Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вищевказану постанову та закрити провадження у справі.
У клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження посилається на те, що повний текст оскаржуваної постанови нею було отримано 02 квітня 2025 року. Останній день оскарження вищевказаної постанови припав на вихідний день, 12 квітня 2025 року. Однак, 14 квітня 2025 року апелянт не змогла подати апеляційну скаргу/, оскільки захворіла.
Не погоджується з вищевказаною постановою, оскільки суд першої інстанції не врахував, що правопорушення, вчинене ОСОБА_1 в стані неосудності та крайньої необхідності, а тому не є адміністративним правопорушенням.
З цього приводу посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14.
На думку захисниці, розгляд справи відбувся формально, а оскаржувана постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Зазначає, що піч час розгляду справи суд першої інстанції порушив право на захист, зробив неправильні висновки та помилково притягнув ОСОБА_1 до відповідальності.
Посилається на практику ЄСПЛ у рішенні «Енгель та інші проти Нідерландів».
Вказує, що ОСОБА_1 , відносно якої складено протокол, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала.
Приводить свою версію подій за якою, ОСОБА_1 зі своїм чоловіком ОСОБА_2 , з 17.00 год. 11 грудня 2024 року до 03 год. 20 хв. 12 грудня 2024 року знаходилась у себе вдома за адресою: АДРЕСА_2 вони разом вечеряли та вживали алкогольні напої. Згодом чоловік на ґрунті неприязних відносин вчинив сварку з нецензурною лайкою та знущався над нею, наносив їй тілесні ушкодження, хапав її за волосся, наносив удари руками по голові, хапав за волосся та вдаряв потиличною ділянкою голови об кахельну плитку, притискав своїм коліном її голову в ділянці лобу до підлоги, штовхав її на підлогу, через що вона вдарялася спиною та руками, також ножем відрізав та висмикував руками її волосся на голові. Внаслідок його дій вона відчувала біль в місцях побоїв, біль в лівому плечовому суглобі, головний біль та нудоту, неодноразово робила спроби вийти з квартири, але чоловік не випускав, вона просила припинити знущання, однак він своїх дій не припиняв. Вона робила спроби викликати поліцію, але він забрав її мобільний телефон. Потім він сказав, що спалить її автомобіль. Близько 03 год. 15 хв. 12 грудня 2024 року ОСОБА_1 вдалося в домашньому одязі вибігти з квартири у двір будинку. Рятуючись від домашнього насилля, нанесення тілесних ушкоджень, та маючи при собі запасний ключ від автомобіля, вона вирішила їзати до поліції, не зважаючи на те, що була в нетверезому стані. Вона поїхала до відділу поліції Уманського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, що знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 35, м. Умань, однак в поліції замість того, щоб захистити її та надати допомогу, на неї було складено протокол про адміністративне правопорушення.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не заперечувала вживання алкогольних напоїв та пояснила, що не мала наміру сідати за кермо автомобіля в нетверезому стані, але обставини склалися таким чином, що рятуючись від чоловіка, його знущань та нанесення тілесних ушкоджень, вона вимушена була сісти за кермо автомобіля після вживання спиртних напоїв та їхати в поліцію.
Вказує, що в цей час ОСОБА_1 перебувала в шоковому хворобливому стані, відчувала дійсну, реальну загрозу з боку чоловіка, оскільки була пізня ніч, сусіди на її крики не реагували, небезпека не могла бути усунута іншими засобами, тому вважає що була в хворобливому стані та діяла в умовах крайньої необхідності, для усунення небезпеки, яка загрожувала та з метою попередження заподіяння істотної шкоди своєму життю та здоров'ю.
З приводу нанесених тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 зверталась за медичною допомогою до травматолога КНП «Уманська міська лікарня», що підтверджується копією медичної карти амбулаторного хворого №35/1399 на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно з висновком спеціаліста в галузі СМЕ Уманського міжрайонного відділення Черкаського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_3 від 16 грудня 2024 року №655 у ОСОБА_1 , було виявлено два синці в ділянці лівої лопатки по задньо-завнішній поверхні в верхній третині, гематома лівого плечового суглобу, синець задньої поверхні лівого ліктьового суглобу з садном по середині, три синці лівого плеча, два синця - лівого стегна в верхній третині по зовнішній поверхні, три синці середньої третини лівої гомілки по задньо-зовнішеій поверхні. Дані тілесні ушкодження утворились від дії твердих тупих предметів можливо в час та при обставинах, вказаних освідуваною та відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.
Обставини справи свідчать, що ОСОБА_1 пережила домашнє насильство, перебувала у хворобливому стані, яка вважала, що небезпека, що виникла для її життя і здоров'я, не могла бути усунута дієвими засобами, ніж тими, які вона вчинила - звернулась до поліції.
За заявою ОСОБА_1 поліцією відкрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст.125 КК України, яке внесено до ЄДРДР за № 12024255360000991 від 18 грудня 2024 року, проводиться досудове слідство.
Апеляційна скарга на постанову судді подана після закінчення 10-ти денного строку на апеляційне оскарження, встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП. Однак клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження містить посилання на обставини, які є поважними, у зв'язку з чим вважаю за необхідне поновити строк апеляційного оскарження постанови судді.
Заслухавши пояснення захисниці Веклич П.П. і ОСОБА_1 , які підтримали апеляційні вимоги та надала пояснення аналогічні їх змісту, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону суддею було дотримано.
У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9.а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №194498 від 12 грудня 2024 року ОСОБА_1 в цей день, о 03 год. 30 хв. в м. Умань по вул. Незалежності, 35, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем SUBARU FORESTER д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння очей. Водієві було запропоновано в установленому законом порядку пройти освідування на стан сп'яніння за допомогою ALCOTEST 6820, на що водійка ОСОБА_1 погодилась. Результат освідування показав позитивну пробу 1.36 проміле, при допустимій нормі 0.20 проміле, чим порушила п. 2.9а ПДР.
Цей протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Зазначені у протоколах обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції іншими доказами.
Результатом тесту газоаналізатора Alcotest 6820 від 12 грудня 2024 року, згідно з яким 12 грудня 2024 року о 03.30 год. проведено огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та встановлено позитивний результат 1,36 проміле, з яким ОСОБА_1 була ознайомлена та підписала його.
Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 12 грудня 2024 року.
З письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що 12 грудня 2024 року вона посварилась зі своїм чоловіком, який її бив, забрав у неї телефон, погрожував знищити її майно та спалити автомобіль, тому вона вирішила звернутись до працівників поліції, щоб заявити про протиправні дії чоловіка, тому сіла за кермо в стані алкогольного сп'яніння і поїхала до поліцейського відділу.
Також судом першої інстанції надана належні оцінка відеозаписами з бодикамери поліцейського, з якого випливає, що ОСОБА_1 підтвердила вживання алкогольних напоїв, а також за допомогою ALCOTEST 6820 ARSC-0043 встановлено стан алкогольного сп'яніння з результатом 1,36 проміле, з яким остання погодилась. ОСОБА_1 неодноразово наголошувала, що бажає, щоб забрали її автомобіль на штраф-майданчик, тому що їй погрожувала невідома особа ( ОСОБА_1 на відео не вказувала імені) спалити її автомобіль та порізати колеса. З приводу вчинення насильства відносно ОСОБА_1 її чоловіком, а саме нанесення тілесних ушкоджень, остання не повідомляла працівників поліції. Вела себе спокійно, розповіла, що її чоловік розгромив всю квартиру, відрізав їй пасмо волосся, пояснила, що переживає за свій автомобіль.
Попри доводи апелянта, апеляційним переглядом встановлено, що суддею районного суду відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Щодо доводів апелянта, що ОСОБА_1 діяла в стані крайньої необхідності, слід вказати таке.
Частина 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно з ст.ст. 17, 18 КУпАП, особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Відповідно сталої судової практики, стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
У цій справі від вчиненого адміністративного правопорушення ОСОБА_1 шкоду спричинена об'єкту цього правопорушення - суспільним відносинам у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Склад цього правопорушення відноситься до формальних, тобто в ньому немає ознаки настання шкідливих матеріальних наслідків.
За доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з крайньою необхідністю, оскільки вона рятувалась від погроз зі сторони чоловіка. Разом з тим, будь-якого підтвердження, що це мало місто, вона не надала.
Апеляційний суд не вбачає неповноти судового розгляду, адже судом були дослідженні всі обставини, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Постановою від 29 липня 2025 року апеляційним судом було призначено судово-психологічну експертизу, на вирішення якої були поставлені такі питання: 1) Чи спроможна була ОСОБА_1 з урахуванням емоційного стану індивідуально-психологічних властивостей усвідомлювати реальний зміст власних дій щодо керування транспортним засобом 12.12.2024 о 03.30 год. в стані алкогольного сп'яніння та повною мірою свідомо керувати ними і передбачати їх наслідки? 2) Чи перебувала ОСОБА_1 на момент скоєння вказаних протиправних дій в емоційному стані і в якому саме (сильний страх, пригніченість, розгубленість, відчай, емоційний стрес, фрустрація тощо), що суттєво вплинув на її свідомість і поведінку? 3) Чи перебувала ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом 12.12.2024 о 03.30 год. в стані вираженого емоційного збудження або емоційного напруження, що може розглядатися як психологічна підстава стану сильного душевного хвилювання?
Експертиза за вказаної постановою апеляційного суду не була проведена, через те що ініціатором її проведення не були надані додаткові матеріали.
Сторона захисту, не надавши наведені експертом в повному обсязі додаткові матеріали, повторно просила призначити психологічну експертизу.
За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника щодо повторного призначення судово-психологічної експертизи щодо психологічного стану ОСОБА_1 на момент вчинення адміністративного правопорушення.
Фактичні дані наявних доказів не вказують, що ОСОБА_1 діяла в стані крайньої необхідності чи в стані неосудності.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді та закриття провадження по справі відповідно до вимог п. 1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Поновити скаргу захисниці Веклич П.П. в інтересах ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 квітня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисниці Веклич П.П. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 квітня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф.Люклянчук