28 жовтня 2025 року
м. Рівне
Справа № 570/6204/23
Провадження № 22-ц/4815/1309/25
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Гордійчук С.О., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання - Маринич В.В.,
позивач за первісним позовом/
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
позивач за зустрічним позовом/
відповідач за первісним позовом/ - ОСОБА_2 ,
третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету
Рівненської міської ради,
- Орган опіки та піклування Городоцької
сільської ради Рівненського району
Рівненської області
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Іващенко Іриною Ігорівною на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 червня 2025 року (ухвалене у складі судді Красовського О.О., повний текст рішення суду складено 05 липня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, орган опіки та піклування Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання дітей, -
29 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 ; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, орган опіки та піклування Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування позову зазначав, що він є батьком дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Родина проживала в будинку в с. Обарів Рівненського району Рівненської області. Але поведінка відповідачки стала несумісна з нормами і правилами людської моралі. Відповідачка залишила помешкання. Тому постало питання щодо визначення місця проживання дітей. Мирним шляхом неможливо досягнути згоди у цьому питанні.
Просив суд, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 21.03.2025 року визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ним та стягнути з відповідачки на його користь судові витрати.
15.02.2024 року ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із нею.
Вказує, що характеризується позитивно, працевлаштована, може забезпечити дітям належні умови проживання. Окрім того, роздільне проживання дітей негативно відобразиться на їх психологічному стані. З метою забезпечення найкращих інтересів дітей просить суд визначити місце проживання дітей: сина з нею та стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 26 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, орган опіки та піклування Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визначення місця проживання дитини задоволено повністю.
Визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з батьком ОСОБА_1 .
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання дітей задоволено частково.
Визначено місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з матір'ю ОСОБА_2 .
У задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 468 (чотириста шістдесят вісім) грн судових витрат (судовий збір).
Рішення мотивовано тим, що проживання сина ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_6 відповідатиме найкращому забезпеченню інтересів дитини. Оскільки спору щодо місця проживання дитини ОСОБА_4 немає та сторони погодилися, щоб дитина залишилася проживати з матір'ю ОСОБА_7 такі зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_2 , через свого представника - адвоката Іващенко І.І. оскаржила його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначала, що судом не були взяті до уваги міцні зв'язки між братом та сестрою та твердження ОСОБА_2 , що розлучення брата і сестри може зашкодити їх інтересам.
Суд першої інстанції повинен був дослідити зв'язки між братом та сестрою, прив'язаність їх один до одного.
Рівненським районним судом Рівненської області не було взято до уваги вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 , яке створює небезпечне середовище для дітей і може мати негативні наслідки для їхнього фізичного та психологічного здоров'я.
У матеріалах справи містяться документи, які підтверджують, що 12.09.2023 року відбувся конфлікт між сторонами із застосування фізичного насильства ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в результаті чого ОСОБА_1 був винесений терміновий заборонний припис. 17.09.2023 року ОСОБА_1 було порушено терміновий заборонний припис.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області по справі №570/5068/23 від 14.12.2023 року ОСОБА_1 було визнано винним у порушенні термінового заборонного припису та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року по справі №460/26120/23 заяву про визнання протиправним та скасування заборонного припису, подану ОСОБА_1 залишено без задоволення.
14.10.2023 року між сторонами відбувся черговий конфлікт, в якому ОСОБА_1 було вчинено щодо ОСОБА_2 фізичне та психологічне насильство, яке відбулося в присутності малолітніх дітей.
Агресивна поведінка ОСОБА_1 негативно впливає на дітей, спричиняючи психологічні та емоційні проблеми. Діти відчувають страх, тривогу, гнів, і їм важко впоратися з цими емоціями.
ГО "Центр психологічного розвитку " ОСОБА_8 " був наданий психічний висновок спеціаліста № 39 від 23.10.2023 року. Аналізи результатів психодіагностичного дослідження свідчать про те, що у малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наявна психологічна травма спричинена подіями, які з ними трапилися 14.02.2023 року, а саме: образи, із застосуванням нецензурної лексики, погрози та побиття батьком матері, в присутності малолітніх, що було для них неочікуваним.
Згідно результатів психодіагностичного дослідження малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , встановлено, що у випробуваних високий рівень нервово-психічної напруги та наявні глибокі емоційні реакції стосовно події яка з ними трапилася 14.10.2023 року.
Також, психологічним висновком № 39 від 23.10.2023 року досліджено та встановлено, що відтворений дітьми матеріал має збіг із реальними подіями в їхньому житті.
У процесі психодіагностичного обстеження виявлено низку ситуацій, коли батько вчиняв по відношенню до матері психологічне насильство, налаштовував дітей проти неї та принижував її у їх присутності. Такі дії батька несуть психотравмувальний вплив на психіку малолітніх, що підтверджено клінічним обстеженням. Наразі, спостерігається агресивна батьківська модель поведінки в ОСОБА_3 , діти починають сприймати ситуації насильства, як норму поведінки, що в майбутньому може спричинити формування девіацій.
Вказує, що пояснення надані сином ОСОБА_9 щодо бажання проживати з батьком зумовлені тим, що коли дитина тривалий час проживає з одним із батьків, її думка може бути спотворена, мати ознаки навіювання одним із батьків, внаслідок чого не може прийматися судом як абсолютна.
Просить суд скасувати оскаржуване рішення, в частині визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_9 з батьком ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове, яким визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_9 з матір'ю ОСОБА_2 за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування. У решті оскаржуване рішення залишити без змін.
04 вересня 2025 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , у якому покликається на законність та обґрунтованість рішення суду.
Вказує, що наданий ОСОБА_2 висновок ГО "Центр психологічного розвитку Аніма" не може бути доказом щодо предмету спору, оскільки, станом на 23.10.2023 року, вони перебували у шлюбі, та проживали в одному будинку, дозволу на проведення цього дослідження він не давав. Наголошує, що вказаний висновок не є дослідженням, яке проведено на підставі ухвали суду, а вказані спеціалісти не повідомлялися про кримінальну відповідальність за надання неправдивих висновків. Окрім того, за свідченнями сина - він не брав участь у цьому дослідженні.
Зазначає, що визначення місця проживання сина ОСОБА_5 разом з ним відповідатиме його інтересам та його волі, який заперечує проти проживання з матір'ю, у зв'язку з чим сам звертався до Рівненської районної державної адміністрації, а тому просить апеляційний суд вказані факти врахувати при прийнятті рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
В апеляційному порядку оскаржено рішення суду першої інстанції в частині визначення місця проживання сина ОСОБА_9 , тому згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, в частині визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що сторони у справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 14.10.2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 22.01.2024 року (справа № 570/5907/23 (а.с. 9, 79-80, том 1).
Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10, 11, том 1).
Син сторін ОСОБА_9 з січня 2024 року проживає разом з батьком ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_1 , а донька сторін ОСОБА_4 - разом із матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Не погодившись з таким визначенням місяця проживання дитини сторони звернулися до суду для вирішення спору про визначення місця проживання дітей.
Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У статті 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Згідно акту обстеження умов проживання батька ОСОБА_1 від 11 листопада 2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 , батьком створено належні умови для розвитку, проживання та виховання дітей (а.с. 54, том 2)
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець (а.с. 21, том 1, має доходи (а.с. 186-187, том 1).
Згідно акту обстеження умов проживання матері ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , матір'ю створено комфортні умови для проживання, виховання та розвитку дітей (а.с. 134, том 1).
ОСОБА_2 працевлаштована у відділі освіти, культури, молоді та спорту Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, надала довідку про доходи та має позитивні характеристики з місця роботи та попереднього місця проживання (а.с. 81, 83, 84, 126, 178 том 1, а.с. 118, том 2).
Згідно характеристики щодо ОСОБА_3 , батьки приділяють належну увагу вихованню сина. Цікавляться життям дитини, забезпечують відвідування навчальних та позакласних заходів, правильно організовують проведення навчального процесу, моніторять усі події в класі, реагують на зауваження класного керівника (а.с. 92, том 1).
Як вбачається з характеристики від 17.06.2025 р. щодо ОСОБА_3 , учень завжди охайно вдягнений, забезпечений усім необхідним для навчання. Батьки слідкують за навчальним процесом, беруть участь у вихованні дитини та контактують з класним керівником (а.с. 126, том 2).
Згідно характеристики щодо ОСОБА_4 , батьки приділяють увагу навчанню та вихованню дитини, приймають активну участь у житті класу (а.с. 92 зворотна сторона, том 1).
Відповідно до довідки Обарівського ліцею Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області від 20.12.2023 року № 207 матір дітей спілкується з педагогами, цікавиться шкільним життям дітей, успіхами у навчанні, відвідує батьківські збори, здійснює плату за харчування. Діти завжди охайні, доглянуті (а.с. 93, том 1).
Отже, матеріалами справи підтверджується, що кожним з батьків створено належні умови для проживання та виховання дітей, вони обоє працевлаштовані, позитивно характеризуються за місцем проживання та роботи, цікавляться життям дітей, забезпечують здобуття дітьми освіти та беруть участь у їх вихованні.
Разом з тим, конфлікти між батьками негативно позначилися на психологічному та емоційному стані дітей, а також взаємовідносинах між матір'ю ОСОБА_2 та сином - ОСОБА_9 , який проживає разом з батьком.
Матеріалами справи підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства щодо ОСОБА_2 , зокрема в присутності дітей.
12.09.2023 року відносно ОСОБА_1 був виданий терміновий заборонний припис стосовно кривдника по відношенню до потерпілої ОСОБА_10 (а.с. 36, том 1).
Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 05.12.2023 р. (справа № 570/5067/23) визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 41-42, том 1).
Постановою Рівненського апеляційного суду від 11.09.2024 р. була залишена без змін постанова Рівненського районного суду Рівненської області від 14.12.2023 р. про притягнення ОСОБА_11 до відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 37-38, том 2).
Згідно витягу з ЄРДР, відносно ОСОБА_11 10.12.2023 року внесені відомості до ЄРДР за № 12023186180000686 за ч.1 ст. 125 КК України, за заявою ОСОБА_2 про нанесення їй ОСОБА_1 тілесних ушкоджень (а.с. 43, том 1).
Згідно психологічного висновку спеціаліста від 23.10.2023 р. № 9, дітям рекомендовано консультації у дитячого лікаря психоневролога, проходження курсу психологічної реабілітації, у зв'язку з наслідками споглядання фактів вчинення батьком домашнього насильства щодо матері (а.с. 95-98, том 1).
Згідно витягу з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області від 05.07.2024 р. № 7, рекомендовано органу опіки та піклування Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 з мамою ОСОБА_2 (а.с. 238-239, том 1).
Рішенням виконавчого комітету Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області від 18.07.2024 р. № 170 був затверджений висновок органу опіки та піклування щодо місця проживання малолітніх дітей (а.с. 216, том 1).
Згідно висновку органу опіки та піклування щодо місця проживання малолітніх дітей, діючи в найкращих інтересах дитини, а не в інтересах та бажаннях батьків, які вони не змогли чи не бажали вирішити в позасудовий спосіб, несвідомий підхід батьків до питання психоемеційного стану дитини під час конфліктних ситуацій між собою, розуміючи, що малолітня дитина є вразливою, … орган опіки та піклування вважав, що визначити місце проживання ОСОБА_3 з батьком чи матір'ю не можливо без проведення психологічної експертизи дитячо-батьківських відносин.
В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_12 повідомив, що бажає проживати з батьком.
Згідно статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Ухвалюючи рішення від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України" (заява № 2091/13), ЄСПЛ вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09).
Аналіз наведених норм права і практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Задовольняючи позовну вимогу ОСОБА_1 про визначення місця проживання сина ОСОБА_5 разом з ним та відмовляючи у задоволенні такої зустрічної позовної вимоги ОСОБА_2 суд мотивував своє рішення бажанням дитини, оскільки син бажає проживати з батьком та негативно описував у суді своє спілкування з матір'ю.
Апеляційний суд із зазначеним висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Разом із тим, згода дитини на проживання з одним із батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини.
Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена у його постанові від 27 січня 2021 року (справа № 727/3856/18), у якій суд вказував, що враховуючи думку дитини, суди повинні розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини (зокрема, дитина тривалий час проживає з батьком, який чинить перешкоди у спілкування матері з сином, що призвело до такого негативного наслідку, як втрата сталих емоційних зв'язків матері та дитини).
Таким чином, саме лише висловлене дитиною бажання проживати з батьком не може бути безумовною підставою для відповідного визначення місця проживання, оскільки при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та у сукупності.
Думка дитини щодо її бажання проживати з батьком у контексті цієї справи є непереконливою з огляду на малолітній вік дитини, тривалий час проживання з батьком, обмеження спілкування з матір'ю та конфлікт між батьками, зокрема щодо визначення місця проживання сина.
Окрім того, станом на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції батько ОСОБА_1 за місцем реєстрації не проживає, оскільки мобілізований та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , а малолітнього сина ОСОБА_9 , на підставі нотаріально посвідченої заяви батько передав під нагляд (на виховання) ОСОБА_13 (двоюрідна сестра ОСОБА_5 ) та ОСОБА_14 (баба ОСОБА_5 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Згідно зі ст. 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.
Апеляційний суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що проживання дитини з матір'ю суперечитиме її інтересам. Водночас суд встановив, що мати ОСОБА_2 спроможна забезпечити належні умови для фізичного, духовного, соціального розвитку та матеріального забезпечення малолітнього ОСОБА_9 та, згідно положень ч. 1 ст. 151, ст. 163 СК України, має переважне право перед іншими особами ( ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ) на особисте виховання дитини.
За таких обставин, виходячи із закріплених у міжнародному та національному законодавстві принципів пріоритету захисту прав та забезпечення інтересів дітей в усіх діях щодо них, у тому числі при вирішенні судових спорів, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним та задоволення зустрічної позовної вимоги ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_2 .
Ураховуючи те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення, в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним та задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 у повному обсязі, та визначення місця проживання сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю - ОСОБА_2 .
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Оскільки позовна заява та апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягають до задоволення, з ОСОБА_1 підлягає до стягнення на її користь судовий збір, сплачений за розгляд справи судом першої інстанції, у розмірі 1211 грн 20 коп та за розгляд справи судом апеляційної інстанції, у розмірі 1816,80 грн.
На підставі ст.ст. 8, 12 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 141, ч. 1 ст. 151, ч. 1 ст. 161, 163, ч. 2 ст. 171 СК України, ст. 3, ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Іващенко Іриною Ігорівною задовольнити.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 червня 2025 року, в частині позовних вимог про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, орган опіки та піклування Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визначення місця проживання дитини відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання дітей задовольнити.
Визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю - ОСОБА_2 .
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 червня 2025 року, в частині решти позовних вимог ОСОБА_2 - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1211 грн 20 коп - судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції та 1816,80 грн - судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 29 жовтня 2025 року.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Гордійчук С.О.
Хилевич С.В.