Справа № 182/2441/24
Провадження № 2/0182/156/2025
Іменем УКРАЇНИ
22.10.2025 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Рунчевої О.В., секретаря Паламарчук П.Ю., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до Військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту що має юридичне значення,-
02.05.2024 року представник позивача ОСОБА_2 звернулась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із згаданим вище позовом про встановлення факту що має юридичне значення. Свої позовні вимоги мотивує наступним.
ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_3 . Їх батьки померли. Мати - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Інших дітей у батьків не було.
22.09.2023 року ОСОБА_3 зник без вісті під час виконання бойового завдання. Повідомлення про зниклого без вісті та сповіщення сім'ї від ІНФОРМАЦІЯ_3 було надано ОСОБА_1 , як єдиному члену родини. ОСОБА_3 не був одружений та не мав дітей. Після смерті батьків, брат та сестра проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачка народила доньку - ОСОБА_6 , яка має статус інваліда з дитинства. Після народження ОСОБА_7 брат повністю взяв на себе утримання сестри та племінниці. Позивачка, маючи дитину, яка потребує постійного догляду, ніде не працювала і не працює. Вона звернулась до військової частини НОМЕР_1 із заявою про отримання грошових виплат, які належать родині військового, який зник без вісті. 16.03.2024 року позивачка отримала відмову, яка мотивована відсутністю свідоцтва про право на спадщину.
Встановлення факту перебування на утриманні брата потрібно позивачці для отримання виплат у відповідності до постанови КМУ від 30.11.2016 року №884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх».
Встановлення даного факту можливе лише в судовому порядку, а тому ОСОБА_1 змушена звернутись до суду з даним позовом (оскільки в даних правовідносинах вбачається спір про право), та просить встановити факт її перебування на утриманні брата.
04.06.2024 року ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області відкрито провадження в даній справі, постановлено розглянути її за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с.15-16).
13.01.2025 року ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду (а.с.28-29).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи ВЧ НОМЕР_1 повідомлялась належним чином, шляхом направлення на їх юридичну адресу судової повістки, про що свідчить поштове повідомлення, згідно якого поштова повістка отримана 15.08.2025 року особою за довіреністю Ясинською (а.с.49). Причину неявки суду не повідомили, своїм правом на подання відзиву не скористались, заяву про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутності на адресу суду не направили. Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, та неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 наполягала на задоволенні позовних вимог, додатково пояснила суду, що вона не має змоги працювати, оскільки здійснює догляд за дитиною з інвалідністю. Вона проживала разом з братом - ОСОБА_3 , на утриманні якого перебувала. Він працював в ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський», звідти був мобілізований на військову службу. Протягом двох місяців після мобілізації він переводив їй кошти, вона користувалась його банківською карткою. На третій місяць ОСОБА_3 зник без вісті, а його картку було заблоковано. До нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батьків позивачка не звернулась, з якої причини, пояснити суду не змогла.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позицію позивачки підтримала в повному обсязі та наполягала на задоволенні позовних вимог.
Допитана свідок ОСОБА_8 показала суду, що є сусідкою ОСОБА_1 . З 2015 року ОСОБА_9 почала проживати разом з братом в АДРЕСА_1 . ОСОБА_10 утримував ОСОБА_9 , працював вантажником на птахофабриці, а ОСОБА_9 була вдома та займалась дитиною.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що знає родину позивача з дитинства, проживають на одній вулиці. У ОСОБА_12 не було ані, дружини, ані дітей. ОСОБА_9 має двох дітей, займається їх вихованням. Мати ОСОБА_9 перед смертю хворіла, а ОСОБА_10 працював та утримував сім'ю. На теперішній час ОСОБА_10 вважається зниклим без вісті.
Розглянувши надані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, суд дійшов наступного висновку.
На підставі ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження (а.с.5, 5 зворот). Дошлюбне прізвище ОСОБА_13 позивачка змінила на ОСОБА_14 при реєстрації шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_5 з ОСОБА_15 (а.с.5), який згодом було розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 народила дитину - ОСОБА_6 , відомості про батька у актовому записі про народження записані відповідно до частини першої ст. 135 СК України (а.с.11,12).
Батько позивачки - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6 зворот).
Мати позивачки - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).
Як зазначила позивач, після смерті батьків вони разом з братом стали проживати однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки вона не мала змоги працювати, так як здійснює догляд за дитиною-інвалідом, брат повністю взяв на себе утримання сестри та племінниці.
Згодом, ОСОБА_3 був мобілізований до лав ЗСУ, а 23.10.2023 року позивачка, як єдиний член сім'ї, отримала від ІНФОРМАЦІЯ_6 сповіщення за №33 про зникнення безвісті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 поблизу населеного пункту Андріївка Донецької області під час ведення бойових дій (а.с.7).
ОСОБА_1 , як сестра зниклого без вісті військовослужбовця, через ІНФОРМАЦІЯ_8 звернулась до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою про отримання виплат у відповідності до постанови КМУ від 30.11.2016 року №884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх». Але листом №3903 від 12.03.2024 року їй було відмовлено, оскільки позивачкою не в повному обсязі подані документи, а саме, відсутнє свідоцтво про право на спадщину (а.с.8).
Пунктом 2 частини 1статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Факт перебування фізичної особи на утриманні встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.
Позивач зазначає, що встановлення факту її перебування на утриманні брата необхідно для реалізації майнового права на отримання грошового забезпечення брата, який маючи статус військовослужбовця, зник безвісті під час виконання бойового завдання, а його гроші має право отримувати серед іншого і той, хто перебував на його утриманні, що прямо встановлено п.7 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтегрованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 30.11.2016 р. №884 (в редакції чинній станом на 22 вересня 2023 року), яким передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Пункт 7 вказаного Порядку на час зникнення безвісти ОСОБА_3 передбачав, що виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Частиною 1ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Відповідно до Судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, викладеної у листі Верховного суду від 01.01.2012 року, до заяви про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, в якій зазначається мета цього встановлення, можуть надаватися: 1) докази, що підтверджують факт перебування заявника на утриманні особи, яка померла (документи, акти, листи ділового й особистого характеру); 2) докази, які встановлюють, що надані заявнику матеріальні засоби є основним і постійним джерелом його існування (корінці поштових переказів, квитанції та інші документи, що свідчать про одержання заявником грошей або іншої допомоги від годувальника); 3) довідка із ЖЕКу або сільської ради про те, що заявник звертався до них за одержанням документа про перебування на утриманні померлого, однак йому в цьому було відмовлено через відсутність відомостей про утримання або на тій підставі, що заявник не був на утриманні; 4) документи, які свідчать про те, що заявник є членом сім'ї померлого (крім спадкування за ч. 2 ст. 1265 ЦК утриманцю не потрібно доводити, що він є членом сім'ї померлого) - копія свідоцтва про шлюб, народження, усиновлення тощо; 5) документи, які встановлюють, що заявник був неповнолітньою або непрацездатною особою, не був членом сім'ї спадкодавця, але перебував на утриманні останнього не менше п'яти років та одержував від нього матеріальну допомогу, що була єдиним джерелом засобів до існування (копія свідоцтва про народження, довідка про інвалідність, інші письмові докази); 6) копія свідоцтва про смерть годувальника.
Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Предметом розгляду даної справи є встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні брата ОСОБА_3 .
Доказів щодо надання регулярної матеріальної допомоги з боку брата позивачкою не надано, як не надано й доказів того, що основним і постійним джерелом її засобів для існування була допомога з боку брата.
При цьому, показання свідків підтверджують лише факт спільного проживання позивачки та її брата, але не підтверджують факту надання ОСОБА_3 позивачці постійного матеріального утримання протягом тривалого часу.
Також позивачкою не представлено будь-яких письмових доказів, які б підтверджували що вони з братом проживали разом, вели спільний побут та господарство, утримували будинок, тощо.
Так, в наданому акті про підтвердження факту проживання (без реєстрації) зазначається лише про факт проживання ОСОБА_1 разом з донькою з 2015 року в будинку АДРЕСА_1 без реєстрації, власником житлового будинку є ОСОБА_4 . Разом з тим, в акті не надано відомостей про спільне проживання ОСОБА_1 разом з братом ОСОБА_3 .
Дослідивши письмові докази справи, заслухавши позивача та її представника, свідків, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 263-265, 273, 315-319 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до Військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту що має юридичне значення - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення.
Суддя: О. В. Рунчева