Номер провадження: 23-з/813/79/25
Номер справи місцевого суду: 947/24555/25
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Таварткіладзе О. М.
24.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання Чередник К.А.,
осіб, які з'явилися до судового засідання:
- адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича,
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича, про відвід судді Одеського апеляційного суду Сегеди Сергія Миколайовича від розгляду справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича на постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, -
У провадженні Одеського апеляційного суду знаходиться апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича на постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2025 року.
16 жовтня 2025 року до Одеського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича, про відвід судді Одеського апеляційного суду Сегеди Сергія Миколайовича.
Вказана заява вмотивована тим, що 15.09.2024 року приблизно о 12:50 годині в м.Одесі на перехресті вул. Посмітного та Фонтанської дороги (за адресою: вул.Фонтанська дорога 20/4) сталася дорожньо-транспортна пригода, яка виразилась у зіткненні автомобіля Ауді р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Кіа р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 внаслідок якої транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, а їх власникам було заподіяно майнову шкоду. На місці пригоди відносно ОСОБА_1 поліцейськими УПП в Одеській області складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Постановою Київського районного суду м.Одеси від 13.11.2024 року провадження відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Однак, постановою судді ОАС Сегеди С.М. від 16.12.2024 року постанову Київського районного суду м. Одеси від 13.11.2024 року скасовано. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні ним 15.09.2024 року адміністративного правопорушення за ст. 124 КУПАП. Постанова ОАС від 16.12.2024 року була незаконною, оскільки на час її постановлення строк притягнення до адміністративної відповідальності сплинув. З призначеним покаранням ОСОБА_1 не погодився, однак, через те, що у справах про адміністративні правопорушення постанова суду апеляційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає, ОСОБА_1 був вимушений її виконати. Так, оскільки правопорушення, в якому суддя ОАС Сегеда С.М. визнав ОСОБА_1 винним мало місце 15.09.2024 року, строк на притягнення останнього до адміністративної відповідальності сплив 15.12.2024 року. Однак, суддя ОАС Сегеда С.М. продовжив строк на притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, мотивуючи тим, що останній день цього строку припав на вихідний день (копія постанови додається), отже, на думку судді мав бути продовжений до першого робочого дня, який слідував за цим вихідним днем.
В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Одеського НДІСЕ з заявою про проведення експертизи обставин тієї ж дорожньо-транспортної пригоди 15.09.2024 року, яка вже була предметом апеляційного перегляду. Отримавши висновок експерта, ОСОБА_1 звернувся до УПП в Одеській області з заявою про складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно другого учасника ДТІ - Малого I.M. Інспектором УПП в Одеській області відносно ОСОБА_2 складено протокол та направлено до Київського районного суду м.Одеси, який своєю постановою у справі №947/24555/25 закрив провадження з реабілітуючих ОСОБА_2 підстав. Не погодившись з даною постановою, Щур О.М., наділений статусом та процесуальними правами потерпілого в цьому провадженні оскаржив постанову до Одеського апеляційного суду. І знов, апеляційна скарга ОСОБА_1 у справі №947/24555/25 потрапляє в провадження судді ОАС Сегеди С.М., який за даним фактом ДТП від 15.09.2024 року вже постановляв судове рішення, що не може вважатися законним.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 20.10.2025 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича, про відвід судді Одеського апеляційного суду Сегеди Сергія Миколайовича передано на розгляд судді Таварткіладзе О.М.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вивчивши доводи заяви про відвід судді Сегеди Сергія Миколайовича, апеляційний суд приходить до такого висновку.
Процедура відводу судді у справі про адміністративне правопорушення положеннями КУпАП не врегульована.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року по справі №2-591/11 зазначила, що суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Крім того, відповідно до ч.1ст.17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 року, провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.
Отже, апеляційний суд вважає за необхідне при вирішенні питання щодо заявленого відводу, застосувати норми КПК України, які регулюють процесуальну процедуру вирішення відводів та самовідводів у кримінальному провадженні, а саме ст. 75, 80-81 КПК України.
Положеннями статей 75, 76 КПК України передбачено вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді в розгляді кримінального провадження.
Пунктом 4статті 75 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Нормами Конституції України закріплені основні засади судочинства та відповідно до ч.1ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 22 жовтня 2019 року (справа № 311/3428/18), від 25 лютого 2020 року (справа №619/1205/17), від 18 лютого 2021 року (справа № 127/17123/19) та від 19 жовтня 2021 року (справа № 127/18010/17), для забезпечення вимог процесуальної форми щодо недопущення сторонніх впливів на прийняття процесуальних рішень у кримінальному процесі України законодавцем закріплено інститут самовідводу, відводу, який передбачає інструменти для усунення упередженої службової особи від здійснення розслідування та судового розгляду кримінального провадження, сприяє підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених ним рішень. Допустимість повторної участі судді у одному кримінальному провадженні диктується логікою побудови системи судового контролю. Термін контроль інтерпретується як перевірка діяльності кого- , чого- небудь. Судовий контроль не належить до правосуддя і є специфічною діяльністю суду. Вона має контрольний характер і забезпечує охорону конституційних прав громадян від свавільного і невиправданого втручання та обмеження з боку органів державної влади. Беручи до уваги те, що ці обставини можуть позначитися на об'єктивності й неупередженості судді при розгляді кримінального провадження по суті, законодавець включив зазначені дії до числа тих, що перешкоджають участі судді в його розгляді по суті. Адже, хоча діяльність судді із судового контролю не має прямого відношення до вирішення кримінального провадження по суті, проте він знайомиться з матеріалами провадження, і у нього при цьому складається внутрішнє переконання щодо його обставин, особи підозрюваного. А тому, якби в майбутньому йому довелося розглядати цю справу по суті, він би не міг вважатися безстороннім, оскільки зв'язаність судді прийнятим рішенням не може не проявитися в подальшому.
Згідно з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v.Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (CastilloAlgarv.Spain), від 28.10.1998, п.45).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 застосовується судами при розгляді справ як джерело права, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (i) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах Фей проти Австрії, Ветштайн проти Швейцарії, Мироненко і Мартенко проти України, Рудніченко проти України).
Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі Кіпріану проти Кіпру ).
Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (її) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється.
Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Згідно положень п.4 ч.1 ст.75 КПК України, до обставин, що виключають участь судді в кримінальному провадженні віднесено, у тому числі і ті, які виключають сумнів у його неупередженості.
Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень в провадженні головуючого судді Сегеди С.М. перебувала справа, про адміністративне правопорушення № 947/30279/24 відносно ОСОБА_1 щодо скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою судді Київського районного суду м. Одеси від 13.11.2024 року визнано невинуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України. На підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, закрито за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постановою Одеського апеляційного суду від 16.12.2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Сафронюка Павла Віталійовича задоволено. Постанову Київського районного суду м. Одеси від 13.11.2024 року скасовано. Прийняти постанову, якою визнано винним ОСОБА_1 ,у скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850грн. (вісімсот п'ятдесят гривень).
З аналізу змісту постанови Одеського апеляційного суду від 16.12.2024 року встановлено, що судом апеляційної інстанції розглядалися обставини події, яка мала місце 15.09.2024 року за участі ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
При цьому, вищевказана постанова апеляційної інстанції містить висновки щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєному правопорушенні, передбаченому ст. 124 КУпАП, що в подальшому слугувало для скасування постанови суду першої інстанції та притягнення його до адміністративної відповідальності.
Як стверджує ОСОБА_1 , він звернувся до Одеського НДІСЕ з заявою про проведення експертизи обставин тієї ж дорожньо-транспортної пригоди 15.09.2024 року, яка вже була предметом апеляційного перегляду. Отримавши висновок експерта, ОСОБА_1 звернувся до УПП в Одеській області з заявою про складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно другого учасника ДТІ - ОСОБА_3 Інспектором УПП в Одеській області відносно ОСОБА_2 складено протокол та направлено до суду.
Так, у справі №947/24555/25 яка наразі переглядається, постановою судді Київського районного суду м. Одеси від 25.09.2025 року провадження у справі про притягання до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП закрито, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 13.10.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд судді Сегеда С.М.
Таким чином, оскільки в провадженні головуючого судді Сегеди С.М. вже перебувала справа № 947/30279/24 щодо події, яка мала місце 15.09.2024 року за участі ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , та ним під час ухвалення судового рішення надавалась оцінка матеріалам справи та наразі перебуває на розгляді аналогічна справа, про ту саму подію ДТП з тими самими учасниками і ці обставини самі по собі можуть викликати як у сторони захисту, так й у стороннього спостерігача об'єктивні сумніви щодо упередженості судді, який вже виказав думку про винуватість одного і невинуватість іншого учасника у скоєнні ДТП.
Враховуючи викладене, відповідно до доктринальних підходів к розумінню правової концепції безсторонності (неупередженості) судді, з метою унеможливлення будь-яких сумнівів в об'єктивності судді, виходячи з вищезазначених положень КПК України, Бангалорських принципів поведінки суддів, рішень ЄСПЛ для усунення можливих сумнівів щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд та законності судового рішення, у відповідності до принципів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказані обставини поза розумним сумнівом унеможливлюють участь судді Сегеди С.М. у розгляді цього апеляційного провадження, оскільки вони можуть викликати сумніви в безсторонності судді, як у учасників судового розгляду так і будь-якого стороннього спостерігача.
У зв'язку із наведеним, враховуючи вимоги п.4 ч.1ст.75 КПК України, з метою недопущення будь-яких сумнівів у неупередженості судді та об'єктивності рішень, вважаю за необхідне задовольнити заяву про відвід.
Керуючись ст. 294 КУпАП, ст. 75, 80 КПК України, апеляційний суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича про відвід судді Одеського апеляційного суду Сегеди Сергія Миколайовича - задовольнити.
Передати справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича на постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП на розгляд іншому судді.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе