Номер провадження: 22-ц/813/3805/25
Справа № 947/23420/24
Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.
Доповідач Лозко Ю. П.
28.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних
справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2024 року
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
встановив:
У липні 2024 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» звернулося до суду з вказаним вище позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №010/1157/82/0094676 від 26 лютого 2019 року в сумі 30148,14 грн, судовий збір в розмірі 3028 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 1400 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що 26 лютого 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту «Кредитна картка» №010/1157/82/0094676, відповідно до якого з дати початку кредитування клієнт має право отримувати, а банк зобов'язаний за умови відсутності (недостатності) грошових коштів на КР надати клієнту в межах поточного ліміту грошові кошти, а клієнт зобов'язаний повернути банку кредит та сплатити процент за його користування. Кредит надається шляхом зарахування коштів кредиту на КР одночасно з ініціюванням клієнтом платіжних (видаткових) операцій за КР або шляхом договірного списання банком коштів кредиту з КР у випадках, визначених договором. Метою кредиту є придбання клієнтом товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Максимальний ліміт кредиту за Договором складає 300000 грн, в межах якого встановлюється поточній ліміт кредиту. Розмір поточного ліміту кредиту на дату підписання заяви складає 15000 грн. Датою початку кредитування є 26 лютого 2019 року, з кінцевим терміном повного погашення кредиту (з урахуванням пролонгації договору) до 26 лютого 2025 року. Процентна ставка за користування кредитом фіксована - 42% річних.
Факт надання банком позичальниці кредитних коштів підтверджується копією виписки по рахунку, що підтверджує початок користування кредитом.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши позичальниці кредит в сумі та на умовах, передбачених умовами кредитного договору, однак
ОСОБА_1 припинила виконувати взяті на себе зобов'язання, а саме здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом згідно умов договору.
20 грудня 2022 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» укладено Договір про відступлення прав вимоги №114/2-57-F, за умовами якого АТ «Райффайзен Банк» передає (відступає) за плату, а ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаним у Реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників, позивач набув право грошової вимоги у тому числі за кредитним договором №010/1157/82/0094676 від 26 лютого 2019, укладеним між АТ «Райффайзен Банк» та відповідачкою.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2024 року позов ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №010/1157/82/0094676 від 26 лютого 2019 року в сумі 30148,14 грн, судовий збір за подання позову 3028 грн, витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 1400 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФК «Сіті Фінанс».
За доводами апеляційної скарги матеріали справи не містять оригіналів документів на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, а також первинних документів, які б підтверджували виконання банком умов щодо надання та перерахування кредитних коштів, здійснення часткового погашення заборгованості за кредитом (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, заяви на переказ готівки, тощо), зарахування зазначених коштів на відповідні рахунки (виписки з рахунків бухгалтерського обліку банків) та розгорнутий розрахунок заборгованості за кредитним договором.
На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано ряд доказів, які фактично не мають відношення до предмету доказування, а саме: виписка по картці № НОМЕР_1 , яка не видавалася у рамках кредитного договору, стягнення заборгованості за яким є предметом спору.
Докази того, що картка № НОМЕР_1 видавалася у межах кредитного договору за яким вирішується питання про стягнення коштів, матеріали справи не містять, тому судом помилкового прийнято надані позивачем виписку та розрахунок заборгованості.
З наданої позивачем виписки по рахунку не можливо встановити автора цього документа, посадову особу банку (ідентифікувати особу), які надані відповідні повноваження для підписання (затвердження) цієї виписки по рахунку. Докази того, що автор цифрового підпису, який засвідчив виписку, є працівником банку, у справі відсутні.
Судом першої інстанції не враховано, що матеріали справи не містять заявок позичальниці на підставі яких було збільшено кредитний ліміт, оскільки у той час вона не здійснювала жодних витрат по кредитній картці.
Позивачем не надано доказів, а судом не встановлено обставин, які б обґрунтовували розмір заборгованості, заявлених до стягнення в сумі 30148,14 грн, з огляду на те, що погоджений розмір кредитивного ліміту у момент підписання кредитного договору становив 15000 грн.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є допустимим доказом, оскільки у справі відсутні докази, які б уповноважували ОСОБА_2 засвідчувати підписом та печаткою цей документ.
Також скаржниця звертає увагу, що 27 грудня 2022 року нею здійснено нібито безготівкову операцію у розмірі 25394,89 грн, та цього ж дня повернуто ці кредитні кошти, однак у графі «Загальний залишок заборгованості» нічого не змінилося, сума заборгованості не зменшилася, тоді як у графі «Відсотки» заборгованість - 0, відсутня, а залишок несплаченої заборгованості, незважаючи на внесену суму у розмірі 25000 грн не зменшився, а навпаки збільшився до 30148,14 грн.
Крім цього, станом на кінець січня 2020 року заборгованість за кредитним договором, відповідно до розрахунку заборгованості, складала 10682,19 грн, після цього періоду заборгованість відображена за якимись безготівковими переказами, однак виписки, які підтверджували їх здійснення відсутні, тому після 29 січня 2020 року заборгованість не підтверджена належними доказами. Починаючи з січня 2020 року скаржниця не користувалася кредитною карткою, так як вважала, що погасила борг.
Згідно розрахунку заборгованості 13 лютого 2023 року було продовжено дію кредитного договору, однак скаржниця з цього приводу не подавала жодних заявок, тому нарахування відсотків після цієї дати є незаконним.
На вказану апеляційну скаргу, ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» подало відзив, який ухвалою Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року повернуто.
Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними є справи у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Положеннями п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року, розгляд цієї справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, з огляду на те, що позовні вимоги мають виключно майновий характер, та справа є малозначною в силу вимог закону, оскільки ціна позову (30148,14 грн) не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн).
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 лютого 2019 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 010/1157/82/0094676, за умовами якого банк відкрив картковий рахунок № НОМЕР_2 в національній валюті України - гривні на ім'я клієнта, випускає та надає клієнту ПК, а також забезпечує проведення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням ПК або її (їх) реквізитів відповідно до правил Платіжних систем, Правил та Тарифів на ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб, зокрема на наступних умовах.
На умовах цієї заяви з дати встановлення (зміни) поточного ліміту (далі- дата початку кредитування) клієнт має право отримати, а банк зобов'язаний за умови відсутності (недостатності) коштів на КР надати клієнту в межах поточного ліміту грошові кошти, а клієнт зобов'язаний повернути банку кредит та сплатити процент за його користування. Кредит надається шляхом зарахування коштів кредиту на КР одночасно з ініціюванням клієнтом платіжних (видаткових) операцій за КР або шляхом договірного списання банком коштів кредиту з КР у випадках, визначених договором. Метою кредиту є придбання клієнтом товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 1.2).
Максимальний ліміт кредиту за Договором складає 300000 грн в межах якого встановлюється поточній ліміт кредиту (пункт 1.3).
Розмір поточного ліміту на дату підписання заяви становить 0 грн та може бути змінений в порядку та на умовах, передбачених пунктом 2.2 (пункт 1.4).
Розмір поточного ліміту на дату початку кредитування - 15000 (пункт 1.4.1).
Строк кредиту - сукупність періодів, протягом яких банк визначає поточний ліміт відповідно до пункту 2 заяви. Строк кредиту становить 48 місяців, що починається з дати встановлення (зміни) поточного ліміту (дати початку кредитування) (пункт 1.5).
Проценти (за користування кредитом), в тому числі за користування недозволеним овердрафтом - процентна ставка фіксована, 42% (пункт 1.6).
Зарплатний рахунок - рахунок клієнта в банку, відкритий з метою зарахування заробітної плати, пенсії або власних коштів клієнта, з якого банк здійснює договірне списання - 1404837300 (пункт 1.7).
Поточний ліміт встановлюється банком щомісяця та діє в межах календарного місяця (далі - період), в якому він встановлений. На дату підписання заяви та відкриття КР поточний ліміт становить 0 грн. Протягом 3 робочих днів з дати заяви, після відкриття КР банк може змінити розмір поточного ліміту, що направляє клієнту SMS - повідомлення на номер телефону, що наданий клієнтом при підписання заяви або інший номер телефону, що наданий клієнтом в процесі обслуговування (далі - SMS - повідомлення). Датою початку кредитування є дата направлення банком клієнту першого після підписання заяви SMS - повідомлення про встановлення (зміни) поточного ліміту. Встановлений банком поточний ліміт діє до закінчення календарного місяця, в якому він встановлений. В подальшому, поточний ліміт встановлюється в перший день кожного періоду. Розмір поточного ліміту не може перевищувати розмір максимального ліміту та одночасно не може перевищувати більшість ніж на тисячу відсотків та бути меншим більше ніж сто відсотків розміру поточного ліміту в попередньому періоді. Банк повідомляє клієнта про розмір поточного ліміту в наступному періоді направленням SMS - повідомлення, за сім календарних днів до початку наступного періоду. Якщо банк не направив клієнту SMS - повідомлення, розмір поточного ліміту на наступний період дорівнює розміру поточного ліміту, встановленого в попередньому періоді (пункт 2.2).
Строк кредиту встановлений пункт 1.5 заяви, без укладення додаткових заяв (договорів) до заяви, банк має право продовжити строк кредиту на той самий строк за умови, що на останній робочий день строку кредиту банк не отримав листа клієнта про відмову від продовження строк кредиту. Використання клієнтом за рахунок кредиту будь-якої суми коштів після продовження строку кредиту розглядається сторонами як згода клієнта на продовження строку договору. В разі настання обставин, передбачених пунктом 2.3. або пунктом 2.5 кредитного договору, строк кредиту може бути продовжений без перевипуску ПК та КР клієнта та без права отримання кредиту виключно з метою виконання клієнтом обов'язку погашення кредиту (пункт 3.1).
Проценти нараховуються в порядку, визначеному підпунктами 2.5.2, 2.5.3 статті 2 розділу 6 правил, за фактичне користування кредитом на щоденний залишок заборгованості по кредиту, зменшений на суму операцій, до яких застосовується пільговий період (пункт 4.1).
Клієнт зобов'язаний до двадцятого числа включно кожного місяця, наступного за місяцем користування кредитом, сплатити банку обов'язковий платіж в розмірі 5% від власної заборгованості перед банком (яка включає заборгованість за кредитом, проценти, неустойку, комісійні винагороди за обслуговування КР, проценти за недозволеним овердрафтом), але не менше 30 гривень або суми залишку власної заборгованості перед банком, якщо вона менше за зазначену суму. Заборгованість за недозволеним овердрафтом та сума прострочених грошових зобов'язань клієнта за договором мають бути сплачені клієнтом в повному обсязі негайно (пункт 4.2).
У визначений пунктом 4.2. заяви строк, клієнт має забезпечити наявність коштів на зарплатному рахунку, зазначеному в пункті 1.7 заяви, а у випадку його відсутності/закриття/припинення трудових відносин між організацією-роботодавцем та клієнтом - на КР, для подальшого здійснення банком договірного списання коштів згідно з умовами, передбаченим пунктом 9 угоди. Погашення заборгованості за кредитом, процентів, неустойок, комісійних винагород за обслуговування КР, процентів за недозволеним овердрафтом здійснюється шляхом здійснення банком договірного списання у визначеному пунктом 9 угоди порядку. У випадку об'єктивної неможливості забезпечення клієнтом достатньої суми на рахунках, з яких банк здійснює договірне списання коштів з метою погашення клієнтом заборгованості за кредитом, погашення клієнтом заборгованості може бути здійснене клієнтом будь-яким іншим шляхом, погодженим банком (пункт 4.3).
Клієнт зобов'язаний здійснити остаточне погашення кредиту та процентів не пізніше дату, в яку закінчується визначений пунктом 1.5 заяви строк кредиту, а у разі його подовження згідно умов пункту 3 заяви, - в останній робочий день подовженого строку користування кредитом (пункт 4.5).
Клієнт надає банку право кожного місяця, протягом перших десяти робочих днів поточного місяця (який є поточним періодом страхування), здійснювати договірне списання коштів з КР в сумі страхової премії (платежу), що розраховується в порядку, визначеному договором добровільного страхування життя, у тому числі за рахунок збільшення заборгованості за кредитом в рамках встановленого поточного ліміту, а за його відсутності/недостатності - за рахунок недозволеного овердрафту. Банк має право на власний розсуд не здійснювати договірне списання коштів в рахунок страхового платежу з КР за наявності одночасно двох умов: 1) наявності простроченої заборгованості клієнта за кредитом строком тридцять та більше календарних днів станом на перше число місяця, що відповідає періоду страхування, та 2) якщо за КР клієнта наявний недозволений овердрафт або списання коштів в сумі страхового платежу до виникнення недозволеного овердрафту (пункт 6.2).
Банк має право без згоди клієнта відступити свої права вимоги за кредитом, у тому числі недозволеним овердрафтом, будь-якій особі або обтяжити ці права іншим чином, про що повідомляє клієнта шляхом направлення письмового повідомлення рекомендованим листом за адресою клієнта, зазначеною в заяві. З моменту відступлення банком права вимоги, КР закривається, погашення заборгованості за кредитом здійснюється клієнтом на рахунки нового кредитора (пункт 10.7) (а.с. 7-10).
Крім цього, 26 лютого 2019 року ОСОБА_1 підписано заяву на отримання кредиту за програмою «Кредитна карта», за умовами якої, серед іншого, встановлено суму ліміту кредитування - 15000 грн, терміном -48 місяців (а.с. 11-12).
Також, 26 лютого 2019 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна карта», який містить умови кредитування, що відповідають положенням кредитного договору (а.с. 13-17).
Розпискою про отримання картки підтверджується, що ОСОБА_1 отримала платіжну картку № НОМЕР_3 (а.с. 18).
З виписки по картковому рахунку № НОМЕР_4 за період з 26 лютого 2019 року по 16 червня 2023 року убачається, що відповідачка користувалася кредитним коштами, використовуючи картки № НОМЕР_3 та № НОМЕР_1 , здійснюючи різноманітні платіжні операції, такі як розрахунки в кафе, магазинах, аптеках, а також здійснювала поповнення карток. Сума витрат за вказаний вище період становить 166751,88 грн, сума зарахувань - 146653,26 грн (а.с. 21-38).
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 16 червня 2023 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 30148,14 грн, яка складається із заборгованості за дозволеним овердрафтом - 29437,97 грн, заборгованості за відсотками - 710,17 грн. З розрахунку заборгованості також убачається, що 05 лютого 2020 року банком було збільшено кредитний ліміт з 15000 грн до 18700 грн, 21 серпня 2020 року до 22400 грн, 24 червня 2021 року до 25500 грн, 03 листопада 2021 року до 31000 грн. Зазначається також і про те, що 13 лютого 2023 року відбулася пролонгація дії кредитного договору (а.с. 40-41).
20 грудня 2022 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги N 114/2-57-F, відповідно до якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор прийняв належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників (пункт 2.1 договору) (а.с. 42-51).
У витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги N 114/2-57-F від 20 грудня 2022 року під номером 293 зазначено ОСОБА_1 . Право грошової вимоги відступлено новому кредитору на загальну суму 30148,14 грн, з яких: 29437,97 грн сума заборгованості за основною сумою боргу по кредиту; 710,17 грн сума заборгованості за відсотками (а.с. 54).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачкою не надано доказів на підтвердження того, що нею належним чином виконувалися умови кредитного договору. Встановивши фактичні обставини справи, які свідчать про порушення відповідачкою прав позивача за кредитним договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
З такими висновками суду першої інстанції, погоджується колегія суддів, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18).
Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язуватися повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).
Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.
Такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12 червня
2019 року у справі N 2-6315/11 (провадження N 61-23326св18) та від 28 квітня 2020 року у справі N 263/16688/17 (провадження N 61-16584св19).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Як убачається з матеріалів справи, 26 лютого 2019 року 26 лютого 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, який міститься усі необхідні відомості, що становлять собою істотні умови кредитного договору, зокрема розмір поточного кредитного ліміту - 15000 грн, строк кредиту - 48 місяців, проценту ставку за користування кредитом поза межами пільгового періоду - 42%, дату щомісячного платежу - 20 число кожного місяця, розмір щомісячного нарахованих процентів за кредитом - 535,07 грн (у разі використання суми кредиту, що дорівнює розміру поточного кредитного ліміту), розмір щомісячного платежу - 5%, за користування кредитом поза межами пільгового періоду - 1750,07 грн.
Отже, за встановленими у справі обставинами 26 лютого 2019 року у встановленому кредитним договором порядку, АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, за умовами якого банк надав, шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок відповідачки грошові кошти на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення власних потреб.
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі N 274/7221/19 (провадження N 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року N 75 .
Відповідно виписка за рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі N 200/5647/18 (провадження N 61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі N 456/3643/17 (провадження N 61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі N 760/7792/14-ц (провадження N 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі N 278/2177/15-ц (провадження N 61-22158св19).
Таким чином, виписка з карткового рахунку, яка додана до позовної заяви є належним та допустимим доказом, що підтверджує розмір заборгованості за тілом кредиту, а також доказом існування між сторонами кредитних правовідносин, ураховуючи факт користування позичальницею кредитними коштами, і часткове повернення отриманих коштів у кредит.
Виписка по рахунку містить у тому числі інформацію по картці, яка була видана відповідачці згідно її заяви від 26 лютого 2019 року.
Отже, у цій справі позивачем доведено належними і допустимими доказами обставини щодо укладення між банком та відповідачкою кредитного договору, надання позичальниці кредитних коштів, тобто виконання належним чином банком обов'язків, та прострочення ОСОБА_1 виконання взятих на себе зобов'язань, що нею не спростовано.
Встановивши факт існування невиконаних позичальником кредитних зобов'язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (постанова Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі N 159/2146/15-ц (провадження N 61-20113св18)).
Колегія суддів звертає увагу, що у цій справі позивач довів належними і допустимими доказами обставини щодо укладення між банком та відповідачкою кредитного договору, як і те, що між сторонами було досягнуто домовленості щодо усіх його істотних умов, у тому числі щодо процентної ставки за користування кредитними коштами. Виписка по картковому рахунку, яка узгоджується з сукупністю інших доказів у справі, свідчить про те, що відповідачка користувалася кредитними коштами, відсотки на які нараховувалися у межах розміру процентної ставки, визначеної умовами кредитного договору.
Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).
Отже за встановлених судом обставин справи, 26 лютого 2019 року між банком та відповідачкою укладено кредитний договір, умови якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» були виконані, однак відповідачка у строк, передбачений умовами договору, заборгованість не повернула.
Аргументи скаржниці про те, що у матеріалах справи відсутні оригінали документів на яких ґрунтуються підстави позову, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.6 ст. 95 ЦПК України).
Матеріали справи не містять відомостей про те, що скаржниця, яка брала участь у справі під час її розгляду місцевим судом, зверталася до суду із клопотанням про витребування у позивача оригінали документів, доданих до позову з підстав сумнівності таких документів, як джерел доказів, тому посилання відповідачки на відсутність у справі оригіналів цих документів є безпідставними.
Одночасне твердження скаржниці про відсутність у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів та про недопустимість наявної у справі виписки, яка відноситься до таких документів є взаємовиключними, оскільки суперечать один одному.
Колегія суддів звертає увагу, що надано позивачем виписка по рахунку № НОМЕР_5 , відкритого за умовами кредитного договору від 26 лютого 2019 року, містить інформацію, як щодо кредитної картки № НОМЕР_3 , отриманою відповідачкою у день укладення кредитного договору, так і щодо іншої картки № НОМЕР_1 , яку скаржниця використовувала для оплати товарів та послуг за кредитні кошти.
Доказів того, що фінансові операції за карткою № НОМЕР_1 , які зазначені у розрахунку заборгованості, скаржниця здійснювала за власні, а не кредитні кошти, матеріали справи не містять, тобто факт використання у такому випадку саме кредитних коштів, відповідачкою не спростовано.
Зважаючи на те, що виписка по картці № НОМЕР_1 стосується предмету доказування, відсутні підстави стверджувати, що надана позивачем виписка є неналежним доказом, як про те стверджує скаржниця.
Сама по собі відсутність у вказаній вище виписці прізвища особи, яка склала цей документ, за умови наявності у її змісті інформації, яка стосується предмету доказування, узгоджується з іншими доказами (кредитний договір, заява на отримання кредиту, розписка про отримання картки, розрахунок заборгованості), не утворює правових наслідків у вигляді недопустимості цього документа, як джерела доказу.
Аргументи скаржниці про те, що після 29 січня 2020 року вона не користувалася кредитними коштами, оскільки сплатила борг спростовуються випискою по рахунку, доданою до позову з якої убачається, що скаржниця не тільки здійснювала платіжні операції, спрямовані на витрату кредитних коштів, а і частково погашала заборгованість (а.с. 32-35).
Доводи апеляційної скарги про те, що банк безпідставно нараховував відсотки після 25 лютого 2023 року (закінчення строку дії кредитного договору) суперечать фактичним обставинам справи, оскільки за умовами пункту 3.1. кредитного договору без укладення додаткових заяв (договорів) до заяви, банк має право продовжити строк кредиту на той самий строк за умови, що на останній робочий день строку кредиту банк не отримав листа клієнта про відмову від продовження строку кредиту.
Матеріали справ не містять, а скаржницею усупереч ст. 12,81 ЦПК України не надано доказів того, що вона зверталася до банку із листом про відмову від продовження строку кредиту.
Корекція по рахунку скаржниці, яка відбулася 27 грудня 2022 року на суму 25394,89 грн, не є платіжною операцією, проведеною зі сторони позичальниці на погашення заборгованості, тому зважаючи на природу такої фінансової операції, вона обґрунтована не була враховано банком у рахунок зменшення розміру заборгованості, оскільки виникла не унаслідок дій скаржниці.
Аргументи скаржниці про те, що у справі відсутні заявки на підставі яких було збільшено кредитний ліміт є безпідставними, оскільки за умовами пункту 2.2 кредитного договору, банк має право самостійно змінювати розмір кредитного ліміту, у тому числі, шляхом збільшення його розміру.
ОСОБА_1 , ставлячи під сумнів розрахунки позивача, контррозрахунку не надала, як і належних та достатніх доказів на спростування встановленої судом заборгованості, що було її процесуальним обов'язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України.
Доводів щодо незаконності рішення суду в частині розподілу судових витрат, зокрема стягнутих на користь позивача витрат професійну правничу допомогу, апеляційна скарга не містить.
За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення вказаного вище позову.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки суду, з якими не погоджується скаржниця.
Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржницею не надано.
Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду, з мотивів наведених у апеляційній скарзі.
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 січня 2025 року задоволення клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4542 грн до ухвалення апеляційним судом рішення у справі.
Ураховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду, апеляційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без задоволення, тому судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржницю.
Керуючись ст. ст. 367,374,376,382-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2024 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4542 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: В.В. Кострицький
М.В. Назарова